Ухвала

від 01.05.2024 по справі 904/789/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження

та призначення справи до судового розгляду по суті

01.05.2024м. ДніпроСправа № 904/789/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Донець В.В.;

від відповідача: Смирний О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Верхівцеве Дніпропетровської області)

до Верхівцевської міської ради (м. Верхівцеве Дніпропетровської області)

про відшкодування витрат на будівництво у розмірі 2 570 446 грн. 00 коп. Суддя Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Верхівцевської міської ради на її користь грошові кошти, як компенсацію витрат на будівництво магазина промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у загальному розмірі 2 570 446 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- рішенням Верхівцевської міської ради від 07.12.2007 за №155/3-ХІ/V "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі в оренду під будівництво та обслуговування магазину" вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 в для надання в оренду під будівництво та обслуговування магазину;

- 15.02.2007 між сторонами укладено договір про плату за користування земельною ділянкою (далі - договір). Згідно з предметом договору, міська рада, на підставі рішення №50 від 15.02.2007 надала дозвіл позивачу на розробку технічної документації на земельну ділянку загальною площею 0,01 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та використовується для здійснення підприємницької діяльності для подальшого оформлення договору оренди згідно з планом землекористування (пункт 1.1 договору). У зв`язку з довготривалою процедурою оформлення технічної документації на земельну ділянку, яка необхідна для укладання договору оренди землекористувач - позивач на підставі Закону України "Про плату за землю", зобов`язується сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою до укладання договору оренди (пункт 1.2 договору);

- Господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи № 904/5368/21 встановлено, що договір зареєстровано 15.02.2007 відповідачем-1 за № 134. Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним;

- рішенням міської ради від 05.10.2010 за № 196 "Про дозвіл на проектно-вишукувальні роботи по будівництву магазину промислових товарів" вирішено надати дозвіл позивачці на проектно-вишукувальні роботи по будівництву магазину промтоварів за адресою: АДРЕСА_1 в;

- ОСОБА_1 , на підставі договору № 671/04/20 від 08.04.2020, замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки - для будівництва та і обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 в, на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області;

- Висновком від 04.08.2020 за № 129 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в оренду) ФОП ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазину) в АДРЕСА_1 в на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області надано таку підсумкову оцінку документації із землеустрою: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 в на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, - не погоджується;

- рішенням міської ради від 14.08.2020 № 92 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі в оренду під будівництво та обслуговування магазину" позивачу надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 в, для надання в оренду під будівництво та обслуговування магазину;

- 25.04.2019 виготовлено технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в. Звітом від 03.02.2020 про проведення технічного обстеження магазину по АДРЕСА_1 в встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. Отже, в період з 2006 року по 2019 рік, на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 позивачка побудувала магазин промислових товарів. Будівля побудована ОСОБА_1 без проекту та без повідомлення про виконання будівельних робіт, тому вважається самочинним будівництвом у зв`язку із чим вона зверталася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання за нею права власності на вищезазначений магазин;

- рішенням від 06.09.2021 у справі № 904/5368/21 Господарського суду Дніпропетровської області було визнано за ФОП ОСОБА_1 право власності на вищезазначений магазин. Дане рішення було оскаржено міською радою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 рішення суду першої інстанції було скасовано, у задоволенні позову було відмолено. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 обрала неправильний спосіб захисту свого права, оскільки заявила позов про набуття права власності за набувальною давністю, хоча насправді самостійно збудувала новий об`єкт нерухомості а також на тій підставі, що міська рада, як власник земельної ділянки, заперечував щодо визнання права власності за ОСОБА_1 , оскільки нерухоме майно було збудовано самовільно та є за своїм правовим станом самочинним будівництвом;

- у жовтні 2022 року міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання за нею права власності на вищезазначений магазин. Рішенням від 25.04.2023 по справі № 904/3322/22 Господарського суду Дніпропетровської області було визнано за Верхівцевською міською радою Дніпропетровської області право власності на нерухоме майно, що знаходиться і за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - комплекс загальною площею 424,5 кв. м. Рішення суду, після оскарження, набрало законної сили 09.08.2023;

- у зв`язку із набуттям відповідачем права власності на магазин позивачка постала перед фактом втрати права користування даного магазину оскільки працівниками міської ради вживаються заходи щодо виселення позивачки із даного нерухомого майна не зважаючи на те, що вона є добросовісним та давнім користувачем даного магазину, вживала заходів щодо укладення із відповідачем договору оренди даного приміщення, однак отримала відмову;

- у зв`язку із тим, що позивач фактично втратила побудоване нею нерухоме майно, однак судами у справах № 904/5368/21, № 904/3322/22 не було вирішено питання про компенсацію витрат, здійснених позивачем при будівництві такого майна, відповідно позивач звернувся до суду із даним позовом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 28.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2024.

У підготовче засідання 12.03.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому останній повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 28.02.2024 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 28.02.2024 доставлена до Електронного кабінету відповідача - 28.02.2024 (а.с. 54).

Судом було відзначено, що ухвалою суду від 28.02.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Враховуючи дату отримання відповідачем ухвали суду - 28.02.2024, станом на 12.03.2024 строк для подачі відзиву на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.03.2024 підготовче засідання було відкладено на 04.04.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 16600/24 від 04.04.2024), в якому він просить суд поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:

- позивачем не підтверджено жодним доказом, що ним проводились будівельні роботи. Позивачем не було дотримано вимоги статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", при так званому "будівництві" та не отримано вихідні дані для проектування об`єкта будівництва; спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури не визначав відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Позивач не подавав до виконавчого органу міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки. Проектна документація не виготовлялась. Земельна ділянка не відводилась для цієї мети;

- всупереч статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності": повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу не направлялось; декларація про початок виконання будівельних робіт - не реєструвалась; дозвіл на виконання будівельних робіт - не видавався;

- в матеріалах справи відсутні будь-які дані, стосовно того, що будівництво відбулось. З урахуванням викладеного, відсутні будь-які визначені законом фактичні данні які підтверджують будівництво, а отже логічним є висновок, що воно взагалі не відбулось;

- позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами понесені витрати на будівництво позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який підтверджує витрати на будівництво. Витрати на будівництво можуть підтверджувати первинні документи в їх сукупності, зокрема договори, банківські розрахункові документи за такими договорами, акти виконаних робіт, тощо;

- до суду додано висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1164/12-23 08.01.2024 року відповідно до якого експертом визначено, що вартість відновлювальних робіт об`єкта дослідження - магазин промислових товарів по АДРЕСА_1 на час дослідження складає 2 570 446 грн. 00 коп., зазначена сума повністю збігається з сумою позовних вимог до відповідача. Вказаний висновок експерта є єдиним доказом який нібито фіксує суму витрат, які нібито було понесено позивачем. Проте, висновок експерта не може замінювати первинні документи на підтвердження будівництва та понесення витрат на таке будівництва. Тим паче, такий висновок було зроблено за невірними вихідними даними. Висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1164/12-23 08.01.2024 є неналежним доказом витрат позивача. В матеріалах справи відсутні фактичні дані які підтверджують будівництво як взагалі так і зокрема у 2007 році. Відповідні вихідні дані експерту також не надавались. У Висновку судового експерта робиться розрахунок, за вихідними даними які нібито свідчать про те, що об`єкт нерухомого майна було збудовано у 2007 році. Проте, як вже зазначалось будь-які дані які свідчили б, про те, що будівництво відбулось у 2007 році, як і те, що будівництво взагалі відбулось - відсутні. Є незрозумілим, чому саме було обрано 2007 рік, оскільки безпосередньо, ФОП ОСОБА_1 сама посилалась у судовій справі № 904/5368/21 на те, що такий об`єкт було збудовано в період з 2006 року по 2019 рік, що знайшло своє відображення у Постанові Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 904/5368/21. В той час як документального підтвердження такого будівництва Верхівцевській міській раді не було надано в жодній з судових справ, сторонами яких було позивач та відповідач з даної справи;

- у травні 2021 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Верхівцевської міської ради та Дніпропетровського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання Потяг про визнання таким, що припинене право власності відповідача-2 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: комплекс загальною площею 424,5 кв. м та про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно - будівлю магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/5368/21: позов задоволено; визнано таким, що припинене право власності Дніпропетровського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання Потяг (Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхівцеве, вулиця Красна, будинок 2-а; ідентифікаційний код 25006601) на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 , а саме - комплекс загальною площею 424,5 кв. м; визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - будівлю магазину промислових товарів АДРЕСА_1 . Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021, у справі № 904/5368/21, залишеною без змін Постановою Верховного суду від 19.02.2022 апеляційну скаргу Верхівцевської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/5368/21 задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/5368/21 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсягу;

- до суду додано висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1164/12-23 08.01.2024 року відповідно до якого експертом визначено, що вартість відновлювальних робіт об`єкта дослідження - магазин промислових товарів по вул. Красна, 2в, у м. Верхівцеве, Верхньодніпровського району на час дослідження складає 2 570 446 грн. 00 коп., зазначена сума повністю збігається з сумою позовних вимог до Відповідача.

Відповідач наголошує, що Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України; правовий висновок Верховного Суду в постанові від 13.03.2020 у справі № 923/43/19). Висновки експерта є неналежними доказами, з огляду на наступне: порушення вимог пунктів 5.1- 5.2. Інструкції про експертизи; відсутність у експерта достатніх відомостей (даних, документів), які б дозволяли визначити і розрахувати дійсну (фактичну) вартість; позивач не надав експерту матеріали з вихідними даними щодо об`єкта нерухомого майна станом на 01.01.2007 та 01.01.2024; складання висновків експертів через значний проміжок часу з моменту передачі (повернення) 2024 рік а об`єкт дослідження 2007; проведення будівельно-технічної експертизи, а не оціночно-будівельної, для визначення вартості. Будівельно-технічна та оціночно-будівельні експертизи мають відмінність одна до одної, а саме: оціночно-будівельна експертиза - це процес дослідження будівельних об`єктів та споруд на основі спеціальних знань у галузі оцінки об`єктів нерухомого майна з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Завданнями оціночно-будівельної експертизи є: визначення різних видів вартості поліпшень земельних ділянок (будівель та їх частин, споруд, передавальних пристроїв тощо); визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам;

- у зв`язку з тим, що позивач не є власником нерухомого майна то експертне дослідження необхідно було робити на вартість відновлювальних поліпшень майна що є елементом оціночно-будівельної експертизи. Крім того, слід робити окреме зауваження - у експертному дослідженні робиться посилання на технічний висновок 21.07.2004 відповідно до цього вимір витрат на 2007 рік не є таким, що відповідає дійсним обставинам. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні;

- зважаючи на вище зазначене, позивачем не доведено ні розміру, ні підстав для стягнення з відповідача 2 570 446 грн. 00 коп. в якості відшкодування витрат на будівництво;

- враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів витрат на будівництво в розмірі 2 570 446 грн. 00 коп., у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити;

- під час розгляду справи № 904/5368/21 ФОП ОСОБА_1 було подано висновок про вартість об`єкта оцінки, відповідно до якого вартість спірного об`єкту нерухомого майна складає 72 329 грн. 00 коп. Є незрозумілим, яким чином вартість будівництва у позивача вийшла наразі 2 570 446 грн. 00 коп., коли вартість об`єкту за оцінкою того ж позивача складала 72 329 грн. 00 коп. Відповідач планує понести витрати під час розгляду даної справи у сумі 10 000 грн. 00 коп.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 16697/24 від 04.04.2024), в якому він просить суд залишити поданий відповідачем відзив на позовну заяву та додані ним 04.04.2024 докази без розгляду, розглянути справу за поданими позивачем доказами та закрити підготовче провадження для розгляду справи по суті, посилаючись на таке:

- відзив подано з порушеннями статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України та статей 113 - 116, 118,119 Господарського процесуального кодексу України, а тому не може бути врахований при розгляді справи;

- порушення порядку подання відзиву та доказів. Копія відзиву та доданих документів не була направлена представнику позивача - адвокату Донець В.В., який є учасником справи. Не виконання відповідачем вимоги закону (частини 9 статті 80 та пункту 2 частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України) та суду (ухвали про відкриття від 28.02.2024) про направлення відзиву та доказів учасникам справи має наслідком залишення даного відзиву без розгляду та вирішення справи судом за наявними матеріалами (частина 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України);

- пропущення строку на подання відзиву та доказів. Матеріалами справи підтверджується про обізнаність відповідача із відкриттям провадження у справі, а також отримання копії позову та доданих доказів ще 27.02.2024. При цьому, представник відповідача звертався до суду із клопотанням про перенесення судового засідання ще 12.03.2024, однак не ставив питання про поновлення чи/або продовження процесуального строку на подання відзиву та доказів у справі. Так само, при поданні відзиву 04.04.2024 представником відповідача не надано жодного обґрунтування та доказів поважності пропуску строку на вчинення такої процесуальної дії як подання відзиву та доказів у справі, а просто було висловлено прохання про поновлення строку на подання відзиву. При цьому, необхідно відмітити, що відзив було подано на 36-тий день відкриття провадження у справі і жодних обґрунтувань та доказів поважності причин пропуску такого строку не надано;

- статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У підготовче засідання 04.04.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представниками сторін обґрунтовані подані ними клопотання.

З урахуванням поданих сторонами документів та доказів лише 04.04.2024, у підготовчому засіданні 04.04.2024 судом протокольно було оголошено перерву до 16.04.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 18773/24 від 16.04.2024), в якій він просить суд залишити поданий відповідачем відзив на позовну заяву та додані ним 04.04.2024 докази без розгляду, розглянути справу за поданими позивачем доказами та закрити підготовче провадження для розгляду справи по суті, посилаючись на таке:

- порушення відповідачем порядку та строків на вчинення процесуальних дій та подання доказів, що є підставою для залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, а долучені до нього доказів - повернути відповідачу; 12.03.2024 у підготовче судове засідання представник відповідача не з`явився, проте згодом, після неявки у судове засідання, через підсистему ЄСІ-ТС повідомив суд про те, що не має можливості прибути у судове засідання, не повідомивши жодних причин такої неявки, та не поставивши питання про поновлення або продовження процесуального строку для подання відзиву та доказів у справі; 04.04.2024 від клієнта, безпосередньо перед судовим засіданням, його предстаник дізнався про подання представником відповідача - адвокатом Гурським В.С. відзиву на позовну заяву. Такий відзив було скеровано лише на електронну адресу позивачки та до суду, на адресу представника позивача, у порушення вимог статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України. Представником позивача, із зареєстрованим кабінетом у підсистемі ЄСІ-ТС, зазначає, що не отримував ні відзиву на долучених до нього доказів. Зайшовши до справи у підсистемі ЄСІ-ТС, він також не виявив там відзиву. Таким чином, вбачається недотримання представником відповідача вимог статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України та вимог ухвали суду про направлення копії відзиву та доданих доказів усім учасником справи. Копія відзиву та долучених до нього документів. З урахуванням вищевикладених обставин, відзив подано з порушеннями статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України та статей 113 - 116, 118,119 Господарського процесуального кодексу України, а тому не може бути врахований при розгляді справи;

- порушення порядку подання відзиву та доказів: копія відзиву та доданих документів не була направлена представнику позивача - адвокату Донець В.В., який є учасником справи. Не виконання відповідачем вимоги закону (частини 9 статті 80 та пункту 2 частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України) та суду (ухвали про відкриття від 28.02.2024) про направлення відзиву та доказів учасникам справи має наслідком залишення даного відзиву без розгляду та вирішення справи судом за наявними матеріалами (частина 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України);

- пропущення строку на подання відзиву та доказів. Матеріалами справи підтверджується про обізнаність відповідача із відкриттям провадження у справі, а також отримання копії позову та доданих доказів ще 27.02.2024. При цьому, представник відповідача звертався до суду із клопотанням про перенесення судового засідання ще 12.03.2024, однак не ставив питання про поновлення чи/або продовження процесуального строку на подання відзиву та доказів у справі. Так само, при поданні відзиву 04.04.2024 представником відповідача не надано жодного обґрунтування та доказів поважності пропуску строку на вчинення такої процесуальної дії як подання відзиву та доказів у справі, а просто було висловлено прохання про поновлення строку на подання відзиву. При цьому, необхідно відмітити, що відзив було подано на 36-тий день відкриття провадження у справі і жодних обґрунтувань та доказів поважності причин пропуску такого строку не надано;

- щодо зведення позивачкою спірного об`єкта нерухомості та належного обґрунтування понесених витрат. Як вже зазначалося у позовній заяві і підтверджується представником відповідача, між сторонами вже відбувалися судові спори з приводу набуття права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , і судами у справі № 904/5368/21, зокрема, у постанові від 16.12.2021 Центрального апеляційного господарського суду та у справі № 904/3322/22, зокрема, у рішенні від 25.04.2023 Господарського суду Дніпропетровської області. У даних справах, учасниками яких були ОСОБА_1 та Верхівцевська міська рада і спори велися стосовно одного і того ж предмета спору - визнання права власності на один і той же об`єкт нерухомого майна, тобто є повністю ідентичний як склад учасників справи, так і об`єкт та предмет спору а тому обставини, встановлені у цих справи є встановленими, і не підлягають додаткового доказування на підставі частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Так, зокрема, до встановлених обставин справи належить наступне: в період з 2006 року по 2019 рік, на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 позивачка побудувала магазин промислових товарів. Будівля побудована ОСОБА_1 без проекту та без повідомлення про виконання будівельних робіт, тому вважається самочинним будівництвом. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 обрала неправильний спосіб захисту свого права, оскільки заявила позов про набуття права власності за набувальною давністю, хоча насправді самостійно збудувала новий об`єкт нерухомості а також на тій підставі, що міська рада, як власник земельної ділянки, заперечував щодо визнання права власності за ОСОБА_1 оскільки нерухоме майно було збудовано самовільно та є за своїм правовим станом самочинним будівництвом. Земельна ділянка на який було зведено самочинне будівництво, не була в установленому порядку відведена відповідачу. Останній лише отримав дозвіл на розробку проекту відведення вказаної земельної ділянки, та уклав з міською радою договір про плату за користування земельною ділянкою. Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Однак, в окремих випадках статті 376 Цивільного кодексу України передбачає (окремі та самостійні) можливості визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами 3, 5 цієї статті. Так, згідно з частиною 5 статті 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. З огляду на викладені приписи статті 376 Цивільного кодексу України, міська рада просить захистити її право на земельну ділянку, шляхом визнання за нею права власності на об`єкт самочинного будівництва, зведений Відповідачем ( ОСОБА_2 ) на земельній ділянці комунальної власності. Таким чином, вищенаведені обставини підтверджують, що саме ОСОБА_2 збудувала спірний об`єкт нерухомого майна, який є самочинно збудованим і на який міська рада визнала право власності за собою через рішення суду, однак не було вирішено питання щодо компенсації ОСОБА_2 витрат на будівництво такого майна;

- щодо належного обґрунтування розміру таких витрат, то зважаючи на те, що такі витрати були понесені позивачкою протягом тривалого проміжку часу (з 2006 по 2019 рік), зважаючи на давність такого періоду та те, що багато робіт вона виконувала особисто та за допомогою членів своєї родини - чоловіка та сина (роботи виконувалися власними руками та власними силами) то такі витрати неможливо іншим чином підрахувати як шляхом звернення до судового експерта та проведення відповідного будівельно-технічного дослідження (експертизи);

- посилання ж представника відповідача на Звіт про незалежну оцінку вартості майна станом на 17.03.2020, проведений оцінювачем для оподаткування, нарахування та сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства при зверненні до суду не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки він за своїм призначенням та цілями не підтверджує ті обставини, які є предметом доказування у даній справі.

У підготовче засідання 16.04.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом врахована подана ним відповідь на відзив на позовну заяву, з якої вбачається, що останній повідомлений про розгляд справи судом.

Судом було відзначено, що з урахуванням подачі відповіді на відзив на позовну заяву лише 16.04.2024, строк на подання заперечень не закінчився.

Також, судом було зауважено, що у відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 29.04.2024, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 16.04.2024 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 29.05.2024 включно; підготовче засідання було відкладено на 01.05.2024.

У підготовче засідання 01.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні було розглянуто клопотання позивача про залишення поданого відповідачем відзиву на позовну заяву та доданих до нього доказів без розгляду, за результатом розгляду якого, з метою забезпечення реалізації процесуальних прав, визначених статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, а також, для всебічного і повного з`ясування всіх фактичних обставин у справі, надання об`єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд не вбачав підстав для задоволення такого клопотання.

У вказаному засіданні представник відповідача повідомив, що не має наміру подавати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, а також, представники сторін зазначили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 01.05.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України суд за результатами підготовчого засідання постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до пункту 18 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись статтею 177, пунктом 18 частини 2 статті 182, пунктом 3 частини 2 статті 185, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

2. Розпочати розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання на 22.05.2024 о 10:20 год., яке відбудеться в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 1-207 за адресою: 49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

3. Викликати представників учасників справи в судове засідання, визнавши їх явку обов`язковою.

4. Дану ухвалу направити:

- позивачу - в Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;

- відповідачу - в Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

5. Повідомити учасників справи про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 01.05.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали підписаний - 03.05.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко