Рішення

від 29.05.2024 по справі 904/789/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024м. ДніпроСправа № 904/789/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Донець В.В.;

від відповідача: Смирний О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Митюченко Валентини Іванівни (м. Верхівцеве Дніпропетровської області)

до Верхівцевської міської ради (м. Верхівцеве Дніпропетровської області)

про відшкодування витрат на будівництво у розмірі 2 570 446 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Митюченко Валентина Іванівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Верхівцевської міської ради на її користь грошові кошти, як компенсацію витрат на будівництво магазина промислових товарів, що знаходиться за адресою: вулиця Красна, будинок 2в у м. Верхівцеве, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область, у загальному розмірі 2 570 446 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- рішенням Верхівцевської міської ради від 07.12.2007 за №155/3-ХІ/V "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі в оренду під будівництво та обслуговування магазину" вирішено надати Митюченко В.І. дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 в для надання в оренду під будівництво та обслуговування магазину;

- 15.02.2007 між сторонами укладено договір про плату за користування земельною ділянкою (далі - договір). Згідно з предметом договору, міська рада, на підставі рішення №50 від 15.02.2007, надала дозвіл позивачу на розробку технічної документації на земельну ділянку загальною площею 0,01 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та використовується для здійснення підприємницької діяльності для подальшого оформлення договору оренди згідно з планом землекористування (пункт 1.1 договору). У зв`язку з довготривалою процедурою оформлення технічної документації на земельну ділянку, яка необхідна для укладання договору оренди землекористувач - позивач, на підставі Закону України "Про плату за землю", зобов`язується сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою до укладання договору оренди (пункт 1.2 договору);

- Господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи № 904/5368/21 встановлено, що договір зареєстровано 15.02.2007 відповідачем-1 за № 134. Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним;

- рішенням міської ради від 05.10.2010 за № 196 "Про дозвіл на проектно-вишукувальні роботи по будівництву магазину промислових товарів" вирішено надати дозвіл позивачці на проектно-вишукувальні роботи по будівництву магазину промтоварів за адресою: м.Верхівцеве, вулиця Красна, 2в;

- 25.04.2019 виготовлено технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхівцеве, вулиця Красна, 2в. Звітом від 03.02.2020 про проведення технічного обстеження магазину по АДРЕСА_1 в встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. Отже, в період з 2006 року по 2019 рік, на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 позивачка побудувала магазин промислових товарів. Будівля побудована Митюченко В.І. без проекту та без повідомлення про виконання будівельних робіт, тому вважається самочинним будівництвом у зв`язку із чим вона зверталася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання за нею права власності на вищезазначений магазин;

- Митюченко В.І., на підставі договору № 671/04/20 від 08.04.2020, замовила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Верхівцеве, вулиця Красна, 2в, на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області;

- Висновком від 04.08.2020 за № 129 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в оренду) ФОП Митюченко В.І. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазину) в АДРЕСА_1 в на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області надано таку підсумкову оцінку документації із землеустрою: Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Митюченко Валентині Іванівні для будівництва і обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 в на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, - не погоджується;

- рішенням міської ради від 14.08.2020 № 92 "Про надання дозволу на розробку проєкту відведення земельної ділянки для передачі в оренду під будівництво та обслуговування магазину" позивачу надано дозвіл на розробку проєкту відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 в, для надання в оренду під будівництво та обслуговування магазину;

- рішенням від 06.09.2021 у справі № 904/5368/21 Господарським судом Дніпропетровської області було визнано за ФОП Митюченко В.І. право власності на вищезазначений магазин. Дане рішення було оскаржено міською радою та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 рішення суду першої інстанції було скасовано, у задоволенні позову було відмолено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 обрала неправильний спосіб захисту свого права, оскільки заявила позов про набуття права власності за набувальною давністю, хоча насправді самостійно збудувала новий об`єкт нерухомості, а також на тій підставі, що міська рада, як власник земельної ділянки, заперечувала щодо визнання права власності за ОСОБА_1 , оскільки нерухоме майно було збудовано самовільно та є за своїм правовим станом самочинним будівництвом;

- у жовтні 2022 року міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання за нею права власності на вищезазначений магазин. Рішенням від 25.04.2023 по справі № 904/3322/22 Господарським судом Дніпропетровської області було визнано за Верхівцевською міською радою Дніпропетровської області право власності на нерухоме майно, що знаходиться і за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - комплекс загальною площею 424,5 кв. м. Рішення суду після оскарження набрало законної сили 09.08.2023;

- у зв`язку із набуттям відповідачем права власності на магазин позивачка постала перед фактом втрати права користування даним магазином, оскільки працівниками міської ради вживаються заходи щодо виселення позивачки із даного нерухомого майна, не зважаючи на те, що вона є добросовісним та давнім користувачем даного магазину, вживала заходів щодо укладення із відповідачем договору оренди даного приміщення, однак отримала відмову;

- у зв`язку із тим, що позивачка фактично втратила побудоване нею нерухоме майно, однак судами у справах № 904/5368/21, № 904/3322/22 не було вирішено питання про компенсацію витрат, здійснених позивачем при будівництві такого майна, відповідно позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Також позивачка просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 28.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2024.

У підготовче засідання 12.03.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому останній повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 28.02.2024 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 28.02.2024 доставлена до Електронного кабінету відповідача - 28.02.2024 (а.с. 54).

Судом було відзначено, що ухвалою суду від 28.02.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Враховуючи дату отримання відповідачем ухвали суду - 28.02.2024, станом на 12.03.2024 строк для подачі відзиву на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.03.2024 підготовче засідання було відкладено на 04.04.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду № 12344/24 від 12.03.2024).

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 16600/24 від 04.04.2024), в якому він просить суд поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:

- позивачем не підтверджено жодним доказом, що ним проводились будівельні роботи. Позивачем не було дотримано вимоги статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", при так званому "будівництві" та не отримано вихідні дані для проєктування об`єкта будівництва; спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури не визначав відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Позивач не подавав до виконавчого органу міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки; проєктна документація не виготовлялась; земельна ділянка не відводилась для цієї мети;

- всупереч статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу не направлялось; декларація про початок виконання будівельних робіт - не реєструвалась; дозвіл на виконання будівельних робіт - не видавався;

- в матеріалах справи відсутні будь-які дані, стосовно того, що будівництво відбулось. З урахуванням викладеного, відсутні будь-які визначені законом фактичні данні які підтверджують будівництво, а отже логічним є висновок, що воно взагалі не відбулось;

- позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами понесені витрати на будівництво; позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який підтверджує витрати на будівництво. Витрати на будівництво можуть підтверджувати первинні документи в їх сукупності, зокрема договори, банківські розрахункові документи за такими договорами, акти виконаних робіт, тощо;

- до суду додано висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1164/12-23 08.01.2024 відповідно до якого експертом визначено, що вартість відновлювальних робіт об`єкта дослідження - магазин промислових товарів по вулиці Красна, 2в, у м. Верхівцеве Верхньодніпровського району на час дослідження складає 2 570 446 грн. 00 коп., зазначена сума повністю збігається з сумою позовних вимог до відповідача. Вказаний висновок експерта є єдиним доказом який нібито фіксує суму витрат, які нібито було понесено позивачем. Проте, висновок експерта не може замінювати первинні документи на підтвердження будівництва та понесення витрат на таке будівництва. Тим паче, такий висновок було зроблено за невірними вихідними даними. Висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1164/12-23 08.01.2024 є неналежним доказом витрат позивача. В матеріалах справи відсутні фактичні дані, які підтверджують будівництво як взагалі так і зокрема у 2007 році. Відповідні вихідні дані експерту також не надавались. У Висновку судового експерта робиться розрахунок за вихідними даними, які нібито свідчать про те, що об`єкт нерухомого майна було збудовано у 2007 році. Проте, як вже зазначалось будь-які дані які свідчили б про те, що будівництво відбулось у 2007 році, як і те, що будівництво взагалі відбулось - відсутні. Є незрозумілим, чому саме було обрано 2007 рік, оскільки безпосередньо, ФОП Митюченко Валентина Іванівна сама посилалась у судовій справі № 904/5368/21 на те, що такий об`єкт було збудовано в період з 2006 року по 2019 рік, що знайшло своє відображення у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 904/5368/21. В той час як документального підтвердження такого будівництва Верхівцевській міській раді не було надано в жодній з судових справ;

- у травні 2021 року Фізична особа - підприємець Митюченко Валентина Іванівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Верхівцевської міської ради та Дніпропетровського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання Потяг про визнання таким, що припинене право власності відповідача-2 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: комплекс загальною площею 424,5 кв. м та про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно - будівлю магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/5368/21 позов задоволено та визнано таким, що припинене право власності Дніпропетровського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання Потяг на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 , а саме - комплекс загальною площею 424,5 кв. м; визнано за Фізичною особою - підприємцем Митюченко Валентиною Іванівною право власності на нерухоме майно - будівлю магазину промислових товарів, АДРЕСА_1 . Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 904/5368/21, залишеною без змін постановою Верховного суду від 19.02.2022 апеляційну скаргу Верхівцевської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/5368/21 задоволено; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/5368/21 скасовано; ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсягу;

- до суду додано висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1164/12-23 08.01.2024, відповідно до якого експертом визначено, що вартість відновлювальних робіт об`єкта дослідження - магазину промислових товарів по вулиці Красна, 2в, у м. Верхівцеве, Верхньодніпровського району на час дослідження складає 2 570 446 грн. 00 коп., зазначена сума повністю збігається з сумою позовних вимог до відповідача. Відповідач наголошує, що Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України; правовий висновок Верховного Суду в постанові від 13.03.2020 у справі №923/43/19). Висновки експерта є неналежними доказами, з огляду на наступне: порушення вимог пунктів 5.1. - 5.2. Інструкції про експертизи; відсутність у експерта достатніх відомостей (даних, документів), які б дозволяли визначити і розрахувати дійсну (фактичну) вартість; позивач не надав експерту матеріали з вихідними даними щодо об`єкта нерухомого майна станом на 01.01.2007 та 01.01.2024; складання висновків експертів через значний проміжок часу з моменту передачі (повернення) 2024 рік, а об`єкт дослідження 2007; проведення будівельно-технічної експертизи, а не оціночно-будівельної, для визначення вартості. Будівельно-технічна та оціночно-будівельні експертизи мають відмінність одна до одної, а саме: оціночно-будівельна експертиза - це процес дослідження будівельних об`єктів та споруд на основі спеціальних знань у галузі оцінки об`єктів нерухомого майна з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Завданнями оціночно-будівельної експертизи є: визначення різних видів вартості поліпшень земельних ділянок (будівель та їх частин, споруд, передавальних пристроїв тощо); визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам;

- у зв`язку з тим, що позивач не є власником нерухомого майна, то експертне дослідження необхідно було робити на вартість відновлювальних поліпшень майна що є елементом оціночно-будівельної експертизи. Крім того, слід робити окреме зауваження - у експертному дослідженні робиться посилання на технічний висновок 21.07.2004, відповідно до цього вимір витрат на 2007 рік не є таким, що відповідає дійсним обставинам. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні;

- зважаючи на вищезазначене, позивачем не доведено ні розміру, ні підстав для стягнення з відповідача 2 570 446 грн. 00 коп. в якості відшкодування витрат на будівництво;

- враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів витрат на будівництво в розмірі 2 570 446 грн. 00 коп., у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити;

- під час розгляду справи № 904/5368/21 ФОП Митюченко В.І. було подано висновок про вартість об`єкта оцінки, відповідно до якого вартість спірного об`єкту нерухомого майна складає 72 329 грн. 00 коп. Є незрозумілим, яким чином вартість будівництва у позивача вийшла наразі 2 570 446 грн. 00 коп., коли вартість об`єкту за оцінкою того ж позивача складала 72 329 грн. 00 коп. Відповідач планує понести витрати під час розгляду даної справи у сумі 10 000 грн. 00 коп.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 16697/24 від 04.04.2024), в якому він просить суд залишити поданий відповідачем відзив на позовну заяву та додані ним 04.04.2024 докази без розгляду, розглянути справу за поданими позивачем доказами та закрити підготовче провадження для розгляду справи по суті, посилаючись на таке:

- відзив подано з порушеннями статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України та статей 113 - 116, 118,119 Господарського процесуального кодексу України, а тому не може бути враховано при розгляді справи;

- відповідачем порушено порядок подання відзиву та доказів. Копія відзиву та доданих документів не була направлена представнику позивача - адвокату Донець В.В., який є учасником справи. Не виконання відповідачем вимоги закону (частини 9 статті 80 та пункту 2 частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України) та суду (ухвали про відкриття від 28.02.2024) про направлення відзиву та доказів учасникам справи має наслідком залишення даного відзиву без розгляду та вирішення справи судом за наявними матеріалами (частина 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України);

- відповідачем допущено пропуск строку на подання відзиву та доказів. Матеріалами справи підтверджується про обізнаність відповідача із відкриттям провадження у справі, а також отримання копії позовної заяви та доданих доказів ще 27.02.2024. При цьому представник відповідача звертався до суду із клопотанням про перенесення судового засідання ще 12.03.2024, однак не ставив питання про поновлення чи/або продовження процесуального строку на подання відзиву та доказів у справі. Так само, при поданні відзиву 04.04.2024 представником відповідача не надано жодного обґрунтування та доказів поважності пропуску строку на вчинення такої процесуальної дії як подання відзиву та доказів у справі, а просто було висловлено прохання про поновлення строку на подання відзиву. При цьому, необхідно відмітити, що відзив було подано на 36-тий день з моменту відкриття провадження у справі і жодних обґрунтувань та доказів поважності причин пропуску такого строку не надано;

- статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У підготовче засідання 04.04.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

З урахуванням подання 04.04.2024 сторонами документів та доказів та необхідність надання часу для ознайомлення з ними іншою стороною, у підготовчому засіданні 04.04.2024 судом протокольно було оголошено перерву до 16.04.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 18773/24 від 16.04.2024), в якій він просить суд залишити поданий відповідачем відзив на позовну заяву та додані ним 04.04.2024 докази без розгляду, розглянути справу за поданими позивачем доказами та закрити підготовче провадження для розгляду справи по суті, посилаючись на таке:

- відповідачем допущено порушення порядку та строків на вчинення процесуальних дій та подання доказів, що є підставою для залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, а долучені до нього докази підлягають поверненню відповідачу;

- 12.03.2024 у підготовче судове засідання представник відповідача не з`явився, проте згодом, після неявки у судове засідання, через підсистему ЄСІТС повідомив суд про те, що не має можливості прибути у судове засідання, не повідомивши жодних причин такої неявки, та не поставивши питання про поновлення або продовження процесуального строку для подання відзиву та доказів у справі;

- 04.04.2024 від клієнта, безпосередньо перед судовим засіданням, його представник дізнався про подання представником відповідача - адвокатом Гурським В.С., відзиву на позовну заяву. Такий відзив було скеровано лише на електронну адресу позивачки та до суду, на адресу представника позивача, в порушення вимог статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України. Представник позивача, із зареєстрованим кабінетом у підсистемі ЄСІТС, зазначає, що не отримував ні відзиву ні долучених до нього доказів. Зайшовши до справи у підсистемі ЄСІТС, він також не виявив там відзиву. Таким чином, вбачається недотримання представником відповідача вимог статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України та вимог ухвали суду про направлення копії відзиву та доданих доказів усім учасником справи. Копія відзиву та долучених до нього документів. З урахуванням вищевикладених обставин, відзив подано з порушеннями статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України та статей 113 - 116, 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, а тому не може бути враховано при розгляді справи;

- щодо порушення порядку подання відзиву та доказів: копія відзиву та доданих документів не була направлена представнику позивача - адвокату Донець В.В., який є учасником справи. Не виконання відповідачем вимоги закону (частини 9 статті 80 та пункту 2 частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України) та суду (ухвали про відкриття від 28.02.2024) про направлення відзиву та доказів учасникам справи має наслідком залишення даного відзиву без розгляду та вирішення справи судом за наявними матеріалами (частина 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України);

- щодо пропущення строку на подання відзиву та доказів. Матеріалами справи підтверджується про обізнаність відповідача із відкриттям провадження у справі, а також отримання копії позовної заяви та доданих доказів ще 27.02.2024. При цьому представник відповідача звертався до суду із клопотанням про перенесення судового засідання ще 12.03.2024, однак не ставив питання про поновлення чи/або продовження процесуального строку на подання відзиву та доказів у справі. Так само, при поданні відзиву 04.04.2024 представником відповідача не надано жодного обґрунтування та доказів поважності пропуску строку на вчинення такої процесуальної дії як подання відзиву та доказів у справі, а просто було висловлено прохання про поновлення строку на подання відзиву. При цьому, необхідно відмітити, що відзив було подано на 36-тий день з моменту відкриття провадження у справі і жодних обґрунтувань та доказів поважності причин пропуску такого строку не надано;

- щодо зведення позивачкою спірного об`єкта нерухомості та належного обґрунтування понесених витрат. Як вже зазначалося у позовній заяві і підтверджується представником відповідача, між сторонами вже відбувалися судові спори з приводу набуття права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: вулиця Красна 2В, місто Верхівцеве, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область, та судами були встановлені певні факти а саме: у справі № 904/5368/21, зокрема, у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та у справі № 904/3322/22, зокрема, у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023. У даних справах, учасниками яких були ОСОБА_1 та Верхівцевська міська рада і спори велися стосовно одного і того ж предмета спору - визнання права власності на один і той же об`єкт нерухомого майна, тобто є повністю ідентичний як склад учасників справи, так і об`єкт та предмет спору, а тому обставини, встановлені у цих справи є встановленими, і не підлягають додаткового доказування на підставі частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Так, зокрема, до встановлених обставин справи належить наступне: в період з 2006 року по 2019 рік на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 позивачка побудувала магазин промислових товарів. Будівля побудована ОСОБА_1 без проєкту та без повідомлення про виконання будівельних робіт, тому вважається самочинним будівництвом. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 обрала неправильний спосіб захисту свого права, оскільки заявила позов про набуття права власності за набувальною давністю, хоча насправді самостійно збудувала новий об`єкт нерухомості, а також на тій підставі, що міська рада, як власник земельної ділянки, заперечувала щодо визнання права власності за ОСОБА_1 , оскільки нерухоме майно було збудовано самовільно та є за своїм правовим станом самочинним будівництвом. Земельна ділянка, на якій було зведено самочинне будівництво, не була в установленому порядку відведена відповідач; останній лише отримав дозвіл на розробку проєкту відведення вказаної земельної ділянки, та уклав з міською радою договір про плату за користування земельною ділянкою. Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. У силу спеціального застереження, наведеного в частині 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Однак, в окремих випадках стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає (окремі та самостійні) можливості визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами 3, 5 цієї статті. Так, згідно з частиною 5 статті 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. З огляду на викладені приписи статті 376 Цивільного кодексу України, міська рада просить захистити її право на земельну ділянку, шляхом визнання за нею права власності на об`єкт самочинного будівництва, зведений відповідачем ( ОСОБА_1 ) на земельній ділянці комунальної власності. Таким чином, вищенаведені обставини підтверджують, що саме ОСОБА_1 збудувала спірний об`єкт нерухомого майна, який є самочинно збудованим і на який міська рада визнала право власності за собою через рішення суду, однак судом не було вирішено питання щодо компенсації ОСОБА_1 витрат на будівництво такого майна;

- щодо належного обґрунтування розміру таких витрат, то зважаючи на те, що такі витрати були понесені позивачкою протягом тривалого проміжку часу (з 2006 по 2019 рік), зважаючи на давність такого періоду та те, що багато робіт вона виконувала особисто та за допомогою членів своєї родини - чоловіка та сина (роботи виконувалися власними руками та власними силами), то такі витрати неможливо іншим чином підрахувати як шляхом звернення до судового експерта та проведення відповідного будівельно-технічного дослідження (експертизи);

- посилання представника відповідача на Звіт про незалежну оцінку вартості майна станом на 17.03.2020, проведений оцінювачем для оподаткування, нарахування та сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства при зверненні до суду не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки він за своїм призначенням та цілями не підтверджує ті обставини, які є предметом доказування у даній справі.

У підготовче засідання 16.04.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому відповідач повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується участю його представника в попередньому підготовчому засіданні (а.с. 100-101).

Судом було відзначено, що з урахуванням подачі відповіді на відзив на позовну заяву лише 16.04.2024, строк на подання заперечень не закінчився.

Також, судом було зауважено, що у відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 29.04.2024, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 16.04.2024 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 29.05.2024 включно; підготовче засідання було відкладено на 01.05.2024.

У підготовче засідання 01.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні було розглянуто клопотання позивача про залишення поданого відповідачем відзиву на позовну заяву та доданих до нього доказів без розгляду, за результатом розгляду якого судом відзначено таке.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, з метою забезпечення реалізації процесуальних прав, визначених статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, а також, для всебічного і повного з`ясування всіх фактичних обставин у справі, надання об`єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд не вбачав підстав для задоволення такого клопотання.

У вказаному засіданні представник відповідача повідомив, що не має наміру подавати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, а також, представники сторін зазначили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 01.05.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 01.05.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22.05.2024.

Від позивача надійшла промова у судових дебатах у письмовому вигляді (вх. суду №25125/24 від 22.05.2024).

У судове засідання 22.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засідання 22.05.2024 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та додаткових поясненнях.

У судовому засідання 22.05.2024 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 22.05.2024 протокольно оголошувалась перерва до 29.05.2024.

У судове засідання 29.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи доказів, а також заяв по суті справи з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

У судовому засіданні 29.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для відшкодування витрат на будівництво у заявленому позивачем розмірі.

Предметом спору у даній справі є компенсація витрат на будівництво магазина промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що Господарським судом Дніпропетровської області вже розглядались справи між позивачем та відповідачем з приводу магазину промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом розгляду яких прийняті судові рішення, які набрали законної сили.

Згідно з частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Також, відповідно до частини 1 статті 11 цього Кодексу суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" № 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Слід також відзначити, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 904/2425/20, від 27.07.2021 по справі № 910/6161/20, від 27.07.2021 по справі № 910/4436/19, від 29.06.2021 по справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 по справі № 910/16898/19 та ін.).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/5368/21 за позовом Фізичної особи - підприємця Митюченко Валентини Іванівни до віповідача-1 - Верхівцевської міської ради та відповідача-2 - Дніпропетровського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання "Потяг" про:

1) визнання таким, що припинено право власності відповідача-2 на нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська область, м. Верхівцеве, вулиця Красна 2-В, а саме: комплекс загальною площею 424,5 кв.м.;

2) визнання права власності на нерухоме майно - будівлю магазину промислових товарів за адресою: Дніпропетровська область, м. Верхівцеве, вулиця Красна 2В.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі №904/5368/21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

У справі № 904/5368/21 судом апеляційної інстанції встановлено таке:

- згідно з актом від 09.11.2004 вибору земельної ділянки під будівництво магазинів промтоварів комісія Верховцевської міської ради встановила можливість будівництва Приватним підприємцем Мітюченко В. І. магазину промислових товарів на земельній ділянці по вул. Красна, 2- в. За змістом вказаного акта на земельній ділянці раніше знаходився магазин, знищений в результаті пожежі;

- 03.04.2006 позивачу видано архітектурно-планувальне завдання на проектування об`єкта архітектури для нового будівництва магазину промтоварів по вулиці Красній, 2-а в місті Верхівцеве строком дії до 2009 року;

- 15.02.2007 між відповідачем-1 та позивачем укладено договір про плату за користування земельною ділянкою, за умовами якого: (1) відповідач-1, на підставі рішення №50 від 15.02.2007, дав дозвіл позивачу на розробку технічної документації на земельну ділянку загальною площею 0,01 га у в м. Верхівцеве по вулиці Красній, 2 для подальшого оформлення договору оренди згідно з планом землекористування; (2) у зв`язку з довготривалою процедурою оформлення технічної документації на земельну ділянку позивач зобов`язується сплачувати плату за фактичне користування земельною ділянкою в сумі 600 грн. на рік до укладання договору оренди;

- Рішеннями Ради від 07.12.2007 за № 155/3-ХІ/V та від 14.08.2020 № 92 позивачу надавалися дозволи на розробку проекту відведення земельної ділянки в м. Верхівцеве по вул. Красна, 2В для надання в оренду під будівництво та обслуговування магазину;

- Рішенням Ради від 05.10.2010 за № 196 позивачу надано дозвіл на проектно-вишукувальні роботи по будівництву магазину промтоварів по вул. Красна, 2-в;

- 25.04.2019 виготовлено технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: Дніпропетровська обл., м. Верхівцеве, вул. Красна, 2в;

- Звітом від 03.02.2020 про проведення технічного обстеження магазину по АДРЕСА_3 встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації;

- відповідно до інформаційної довідки № 252811280 від 15.04.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна комплекс загальною площею 424,5 кв.м. за адресою: Дніпропетровська області, м. Верхівцеве, вулиця Красна, 2-в перебуває у загальнодержавній власності та знаходиться на балансі ДП "Потяг" з 31.03.2003;

- зареєстрований за відповідачем-2 об`єкт нерухомого майна був знищений ще у 2004 році в результаті пожежі. Натомість позивач обґрунтовує свої позовні вимоги обставиною будівництва ним нового об`єкта нерухомості на місці знищеного майна. Отже, відсутня обставина заволодіння позивачем чужим майном, що виключає можливість визнання права власності на збудований позивачем новий об`єкт нерухомості за набувальною давністю.

Суд у судовому рішенні по справі № 904/5368/21 також констатував відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудований Магазин у порядку статті 376 Цивільного кодексу України, оскільки останній не оформив речове право на землю під зведеним майном, а відповідач-1, як власник земельної ділянки, заперечує щодо визнання за позивачем права власності на об`єкт самочинного будівництва.

З матеріалів справи, що розглядається, також вбачається, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/3322/22 за позовом Верхівцевської міської ради до Фізичної особи - підприємця Митюченко Валентини Іванівни про:

1) припинення права власності Дніпропетровського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання "Потяг" на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вулиця Красна 2-В, м. Верхівцеве, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область, а саме - комплекс загальною площею 424,5 кв.м.;

2) визнання за Верхівцевською міською радою права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вулиця Красна 2-В, м. Верхівцеве, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область, а саме - комплекс загальною площею 424,5кв.м. Заявлені вимоги мотивовані тим, що на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності, без оформлення права користування зазначеною ділянкою, Фізична особа - підприємець Митюченко Валентина Іванівна здійснила самочинне будівництво спірного нерухомого майна, в зв`язку з чим, Верхівцевська міська рада, як власник ділянки, вимагає визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно за правилами частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі №904/3322/22 позовні вимоги задоволено частково; визнано за Верхівцевською міською радою право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , а саме - комплекс загальною площею 336 кв.м.; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Митюченко Валентини Іванівни на користь Верхівцевської міської ради 2 481 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У справі № 904/3322/22 господарським судом встановлено таке:

- у період з 2006 року по 2019 рік на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ФОП Митюченко В.І. побудувала магазин промислових товарів. Будівля побудована ФОП Митюченко В.І. без проекту та без повідомлення про виконання будівельних робіт, тому вважається самочинним будівництвом;

- земельна ділянка, на якій було зведено самочинне будівництво, не була в установленому порядку відведена ФОП Митюченко В.І. Остання лише отримала дозвіл на розробку проекту відведення вказаної земельної ділянки, та уклала з міською радою договір про плату за користування земельною ділянкою;

- згідно з частиною 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. З огляду на викладені приписи статті 376 Цивільного кодексу України, міська рада просить захистити її право на земельну ділянку, шляхом визнання за нею права власності на об`єкт самочинного будівництва, зведений Відповідачем на земельній ділянці комунальної власності.

- вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, встановленню підлягають наступні обставини, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи відповідає будівництво архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам; чи не будуть порушуватися визнанням права власності на самочинне будівництво у судовому порядку права інших осіб;

- в підтвердження зазначених вище обставин Верхівцевською міською радою надано у справу інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 1221010300:03:056:0033, яка в силу пункту "а" частини 2 статті 83 Земельного кодексу України належить до земель комунальної власності Верхівцевської міської ради; технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: Дніпропетровська область, м.Верхівцеве, вулиця Красна, 2в; висновок за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1387-02 від 27.02.2023, згідно з яким технічний стан спірного об`єкта нерухомості відноситься до категорії технічного стану "2" - задовільний, основні будівельні конструкції будівлі значних дефектів не мають, відповідають санітарним нормам, знаходяться в задовільному технічному стані відповідають умовам міцності та стійкості і придатні для подальшої експлуатації;

- з урахуванням наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що вимоги Верхівцевської міської ради в частині визнання за нею права власності на спірний об`єкт нерухомості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстровано за Верхівцевською міською радою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №360653504 від 02.01.2024, номер запису 53184070.

Відповідно до частини 6 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Так, з метою визначення розміру витрат, які були здійснені ОСОБА_1 при будівництві магазину, остання звернулася до судового експерта Харченка Вадима Володимировича. Згідно з висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1164/12-23 від 08.01.2024, вартість відновлюваних робіт об`єкта дослідження - магазин промислових товарів по АДРЕСА_1 , на час дослідження складає 2 570 446 грн. 00 коп.

Як зазначає ФОП Митюченко В.І. (позивач), у зв`язку із набуттям Верхівцевською міською радою (відповідачем) права власності на магазин, вона втратила право на побудований нею магазином та міською радою вживаються заходи щодо виселення позивачки із даного нерухомого майна, що підтверджується листом міської ради вих. №17/0/2-24 від 03.01.2024. При цьому судами у справах № 904/5368/21 та № 904/3322/22 не було вирішено питання про компенсацію витрат, здійснених позивачкою при будівництві такого майна, у зв`язку з чим ФОП Митюченко В.І. звернулася до суду із даним позовом на підставі частини 6 статті 376 Цивільного кодексу України та просить стягнути визначену судовим експертом суму витрат на будівництво у розмірі 2 570 446 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з висновку експерта, за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1164/12-23 від 08.01.2024:

- 16.12.2023 до судового експерта Харченка Вадима Володимировича надійшла заява від гр. ОСОБА_1 про призначення будівельно-технічної експертизи, щодо визначення відповідності тимчасових споруд, розташованих у АДРЕСА_1 в, місцевим правилам забудови. На дослідження надані наступні матеріали:

1) Копія Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (HB-9903281542022 від 12.10.2022) на 2-х аркушах.

2) Копія позовної заяви про припинення права власності та визнання права власності за територіальною громадою від 28.09.2022 на 12-ти аркушах.

3) Копія позовної заяви про визнання права власності від 25.06.2021 на 9 аркушах.

4) Копія рішення № 196 від 05.10.2010 Виконавчого комітету Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області "Про дозвіл на проектно-вишукувальні роботи по будівництву магазину промислових товарів" на 1-му аркуші.

5) Копія рішення № 155/3-XI/V від 07.12.2007 Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі в оренду під будівництво та обслуговування магазину" на 1-му аркуші.

6) Копія договору про плату за користування земельною ділянкою від 15.02.2007 на 1-му аркуші.

7) Копія акту вибору земельної ділянки під будівництво магазину промтоварів на 2 р. м. для приватного підприємця Митюченко В.І. від 09.11.2004 на 2-х аркушах.

8) Копія технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами: АДРЕСА_1 від 25.04.2019 на 5-ти аркушах.

9) Копія інформаційного листа від 23.01.2020 № 51 Верхівцевської міської ради на 1-му аркуші.

10) Копія звіту про проведення технічного обстеження, складений ТОВ "Баглій XI" від 03.02.2020 на 2-х аркушах.

11) Копія звіту про незалежну оцінку вартості майна станом на 17.03.2020 на 2-х аркушах.

12) Копія Архітектурно-планувального завдання для нового будівництва - магазин промтоварів від 03.04.2006 на 4-х аркушах.

13) Копія технічного висновку від 21.07.2004 "Про обстеження будівельних конструкцій колишнього промтоварного магазина по АДРЕСА_4 після пожежі та визначення технічної можливості використання в проекті нового магазину змішаної торгівлі" станом на 2004рік на 5-ти аркушах.

14) Копія рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 на 4-х аркушах;

- на вирішення експертизи поставлено наступне питання: Яка вартість ремонтно-будівельних (відновлювальних) робіт, проведених на об`єкті: магазин промислових товарів по АДРЕСА_1 ?

- дослідження за місцем розташування об`єкта проведено 16.12.2023 в присутності замовника;

- враховуючи, що експерту не надано на дослідження проект або дефектний акт на відновлення об`єкта дослідження, застосування методу кількісного аналізу, тобто складання кошторисних документів згідно вимог нормативних документів, чинних на території України у галузі будівництва автоматизованим способом за допомогою програмного комплексу АВК-5 не надається можливим у даному висновку експерта;

- враховуючи викладене, можливо скласти кошторисну документацію щодо проведення ремонтних робіт на час дослідження по витратному підходу з застосуванням методу розрахунку на основі укрупнених показників вартості відтворення конструктивних елементів і видів робіт будівель за розрахунком на відповідну одиницю виміру станом на 01.01.2007 (з урахуванням ПДВ) зіставленням фактичних даних, технічної інвентаризації, результатів дослідження з технічним висновком від 21.07.2004 щодо обстеження будівельних конструкцій колишнього промтоварного магазину по АДРЕСА_1 після пожежі;

- вартість відновлювальних робіт об`єкта дослідження - магазин промислових товарів по вул. Красна, 2в, у м. Верхівцеве, Верхньодніпровського району на час дослідження складає 2 570 446 грн. 00 коп.

Слід відзначити, що відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, оцінка висновків експерта, як одного із способів доказування, поряд з іншими доказами, є виключною компетенцією суду.

Судом критично розцінюється наданий позивачем висновок експерта, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, основними завданнями будівельно-технічної експертизи є:

- визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

- визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

- визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

- визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

- визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів;

- визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів;

- визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо;

- визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктом 5.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, основними завданнями оціночно-будівельної експертизи є:

- визначення різних видів вартості поліпшень земельних ділянок (будівель та їх частин, споруд, передавальних пристроїв тощо);

- визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.

Згідно з підпунктом 5.1.3. пункту 5.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, для вирішення питань: про відповідність розробленої проектно-кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо); відповідність фактично виконаних будівельних робіт проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення переліку та об`ємів фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об`єктів; визначення вартості фактично виконаних робіт з будівництва об`єктів; визначення відповідності обсягів та вартості фактично виконаних будівельних робіт обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною або первинною звітною документацією; відповідності первинної звітної документації з будівництва за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва - експерту необхідно надати договірну документацію (договори підряду та додатки до них, додаткові угоди тощо), а також проектно-кошторисну та первинну звітну і виробничу документацію (форми КБ-2в, КБ-3, відомості списання матеріалів, журнал виконання робіт, акти огляду прихованих робіт, акти випробувань тощо) на виконання будівельних робіт.

Як убачається з наведеного у висновку експерта переліку документів, наданих ФОП Митюченко В.І. на дослідження, вказані у підпункті 5.1.3. пункту 5.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експерту надані не були.

Так, експертом у Висновку зазначено, що експерту не надано на дослідження проект або дефектний акт на відновлення об`єкта дослідження, застосування методу кількісного аналізу, тобто складання кошторисних документів згідно вимог нормативних документів, чинних на території України у галузі будівництва автоматизованим способом за допомогою програмного комплексу АВК-5 не надається можливим.

Отже, експерт, посилаючись на Порядок визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва [1] пункт 6, здійснив розрахунок усереднених показників вартості відтворення конструктивних елементів і видів робіт за розрахунком на відповідну одиницю виміру станом на 01.01.2007 (з урахуванням ПДВ).

У даному випадку суд вважає необґрунтованим посилання на Порядок визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва, оскільки відповідно до його пунктів 1, 2 цей Порядок передбачає визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд під час оцінки об`єктів малоповерховогоитлового будівництва, у тому числі садибного типу, що належать на праві власності фізичним та юридичним особам у міській і сільській місцевостях України, відповідно до Збірника укрупнених показників вартості відтворення функціональних об`єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд (далі - Збірник). Оцінці підлягають: малоповерхові (до 4 поверхів) житлові, дачні і літні садові будинки з усіма надбудовами і прибудовами; господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі, літні кухні, теплиці, погреби, убиральні та ін.); споруди (огородження, ворота, хвіртки, дворові покриття, підпірні стінки, колодязі, ґанки та ін.), а також окремі елементи будівель.

Таким чином, зазначений судовим експертом у Висновку № 1164/12-23 від 08.01.2024 Порядок визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва не може використовуватись під час проведення будівельно-технічної експертизи нежитлового приміщення (у даному випадку - магазину).

Слід також відзначити, що судами у справах № 904/5368/21 та № 904/3322/22 було встановлено, що ФОП Митюченко В.І. побудувала магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 2006 року по 2019 рік.

Відповідно до частини 6 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Таким чином, у даній справі підлягають встановленню розмір витрат на будівництво саме станом на момент їх здійснення (понесення).

При цьому, як було зазначено вище, у висновку експерт встановив вартість відновлювальних робіт об`єкта дослідження - магазину промислових товарів по АДРЕСА_1 , на час дослідження по витратному підходу з застосуванням методу розрахунку на основі укрупнених показників вартості відтворення конструктивних елементів і видів робіт будівель за розрахунком на відповідну одиницю виміру станом на 01.01.2007, що, на думку суду, є необґрунтованим та неправомірним, оскільки будівництво здійснювалось в період з 2006 року по 2019 рік.

Враховуючи наведене вище, судом відхиляється Висновок судового експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1164/12-23 від 08.01.2024.

Інших доказів понесення позивачем витрат на будівництво в сумі 2 570 446 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.

Судом також відхиляються посилання відповідача на Звіт про незалежну оцінку вартості майна, в якому зазначено наступне: магазин літера Б-1 загальною площею - 372,0 кв. м, розташованих на земельній ділянці площею 0,336 га за адресою: АДРЕСА_1 в, від 17.03.2020, в якому суб`єкт оціночної діяльності - КП "Верхньодніпровське БТ", що діяв на підставі Сертифікату суб`єкта оцінної діяльності № 15157/13 від 09.09.2013, і згідно з договором № 7/2020 від 16.09.2019 на проведення оцінки вартості майна - магазин літера 5-1 загальною площею - 372,0 кв. м, розташованих на земельній ділянці площею 0,336 та за адресою: АДРЕСА_1 в, який є власністю ОСОБА_1 ; замовником оцінки виступає ОСОБА_1 ; оцінка вартості об`єкта виконана з використанням порівняльного методичного підходу, для оподатковування, нарахування та сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства при зверненні до суду об`єкта станом на 17.03.2020 одержав у результаті розрахунків оціночну вартість об`єкта й робить висновок про наступне: оціночна вартість об`єкта за результатами оцінки становить: 72 329 грн. 00 коп.

Суд відзначає, що наданий відповідачем Звіт про незалежну оцінку вартості майна не є належним доказом у даній справі, оскільки у даній справі встановленню підлягає саме розмір фактичних витрат на будівництво нерухомого майна, які поніс позивач, а не вартість цього майна, яка є мінливою, обумовлена ринковою складовою та не дорівнює витратам на будівництво цього нерухомого майна та не перебуває у будь-якій залежності від них.

Таким чином, у даному випадку вартість нерухомого майна не має правового значення у спорі щодо відшкодування витрат на будівництво.

Суд також відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Суд наголошує на тому, що позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

При цьому суд вирішує справи виключно за зверненням особи в межах підстав та предмета позову, які визначає позивач.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи все вище викладене, суд відзначає, що в процесі розгляду справи судом позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на будівництво у розмірі 2 570 446 грн. 00 коп., у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат вирішення спору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Митюченко Валентини Іванівни до Верхівцевської міської ради про відшкодування витрат на будівництво у розмірі 2 570 446 грн. 00 коп. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Фізичну особу - підприємця Митюченко Валентину Іванівну.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 03.06.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко