Рішення

від 24.04.2024 по справі 913/449/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м.Харків Справа № 913/449/23

Провадження №34/913/449/23

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Богуславській Є.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромснаб», м. Київ,

до Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Гірське Попаснянського району Луганської області,

про стягнення 2 431 344 грн. 39 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Москаленко Д.Ф.;

від відповідача: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопромснаб» звернулося до Господарського суду Луганської області із позовною заявою до Державного підприємства «Первомайськвугілля», в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором про закупівлю №169Т/3-06-21 від 15.06.2021 в розмірі 2 431 344 грн. 39 коп., з яких основна заборгованість у сумі 2 028 729 грн. 96 коп., пеня в розмірі 251 339 грн. 76 коп., 3% річних в сумі 60 848 грн. 74 коп. та інфляційні втрати в сумі 90 425 грн. 93 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, між сторонами було укладено Договір про закупівлю №169Т/3-06-21 від 15.06.2021, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, зазначений в специфікації, а останній прийняти і оплатити товар.

Як зазначає позивач, він свої зобов`язання за Договором виконав належним чином та поставив 18.01.2022 згідно специфікації та заявки №17 від 14.01.2022 товар на суму 1 136 394 грн. 96 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-2 від 18.01.2022, товарно-транспортною накладною №1 від 18.01.2022 та податковою накладною №1 від 18.01.2022.

Також позивач вказує, що ним 24.01.2022 на підставі заявки №20 від 20.01.2022 було поставлено відповідачу товар на суму 892 335 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-4 від 24.01.2022, товарно-транспортною накладною №2 від 24.01.2022 та податковою накладною №3 від 24.01.2022.

Позивач зауважує, що строк оплати за поставлений товар на суму 1 136 394 грн. 96 коп. сплинув ще 17.10.2022, а на суму 892 335 грн. 00 коп. 24.10.2022.

Однак, за твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав та товар не оплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в розмірі 2 028 729 грн. 96 коп.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023 справу №913/449/23 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду відповідної заяви.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Про дату та час підготовчого засідання вирішено повідомити учасників в подальшому.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.01.2024 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 17.01.2024 о 14 год. 40 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.01.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання на 07.02.2024 о 14 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.02.2024 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання у справі №913/449/22 на іншу дату та час.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.03.2024 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 27.03.2024 о 14 год. 25 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.03.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2024 о 14 год. 30 хв. Продовжено учасниками справи строк на надання заяв по суті, додаткових пояснень, інших заяв і клопотань до 19.04.2024.

Станом на 24.04.2024 будь-яких заяв по суті, додаткових пояснень, інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

В судовому засіданні 24.04.2024 в режимі відоконференції поза межами суду взяв участь представник позивача, надав усні пояснення та підтримав позов.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2024 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 6. ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Положеннями ч. 7 ст. 6 ГПК України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Проте, відповідач - Державне підприємство «Первомайськвугілля», не зареєстрував свій електронний кабінет в ЄСІТС, що унеможливило надсилання ухвал у справі №913/449/23 до його електронного кабінету.

При цьому, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 93292, Луганська обл., Попаснянський р-н, місто Гірське(пн), вул. Івана Данькова, буд. 21.

Судом враховував, що Попаснянську міську територіальну громаду було включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.

Тому суд був фактично позбавлений можливості надіслати відповідачу копії ухвал у даній справі засобами поштового зв`язку.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

З огляду на викладене, на офіційному сайті Господарського суду Луганської області було розміщено повідомлення для відповідача про відкриття провадження у справі №913/449/23, про призначення та відкладення судових засідань.

До того ж, електронні варіанти ухвал у справі №913/449/23 надсилались відповідачу на адресу його електронної пошти, але були повернені (не доставлені) з повідомленням про помилку, що підтверджується відповідними довідками.

Тому суд вважає відповідача належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі №913/449/23 та її розгляд в умовах воєнного стану.

Проте, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідачів в даній справі не надходило.

Оскільки відповідачами не надано суду відзивів із викладенням власної правової позиції, розгляд справи здійснюється на підставі ст. 165 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні 24.04.2024 суд, розглянувши справу по суті, заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопромснаб» (далі Постачальник, позивач) та Державним підприємством «Первомайськвугілля» (далі Покупець, відповідач) було укладено Договір про закупівлю №169Т/3-06-21 від 15.06.2021 (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого позивач зобов`язався поставити відповідачу Товар, Кабельна продукція, зазначений в специфікації, а останній прийняти і оплатити Товар.

Найменування (номенклатура, асортимент) Товару, його кількість викладені у специфікації до даного Договору. Специфікація є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору).

За приписами п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 37 980 000,00 грн.

Розрахунки за Товар проводяться Покупцем протягом 240 календарних днів за фактом постачання узгодженої партії Товару. Форма оплати безготівковий розрахунок. Джерело фінансування кошти підприємства (п. 4.1.-4.3. Договору).

Згідно з п.п. 5.1.-5.2. Договору термін поставки Товару - протягом 10 календарних днів від дати заявки від Покупця. Місце поставки склад ДП «Первомайськвугілля».

Пунктом 5.4. передбачено, що датою поставки Товару вважається дата, яка вказана Покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих Постачальником при прийманні Товару.

Обов`язку Постачальника забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3.1. Договору) кореспондується обов`язок Покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар (п. 6.1.1. Договору).

За змістом п. 7.4. Договору у разі затримки оплати поставленого Товару, замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми поставленого Товару за кожний день затримки.

В п. 10.1. сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками обома Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині зобов`язань до повного і належного їх виконання.

Як зазначає позивач, він свої зобов`язання за Договором виконав належним чином та поставив 18.01.2022 згідно специфікації та заявки №17 від 14.01.2022 товар на суму 1 136 394 грн. 96 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-2 від 18.01.2022, товарно-транспортною накладною №1 від 18.01.2022 та податковою накладною №1 від 18.01.2022.

Також позивач вказує, що ним 24.01.2022 на підставі заявки №20 від 20.01.2022 було поставлено відповідачу товар на суму 892 335 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-4 від 24.01.2022, товарно-транспортною накладною №2 від 24.01.2022 та податковою накладною №3 від 24.01.2022.

Позивач зауважує, що строк оплати за поставлений товар на суму 1 136 394 грн. 96 коп. сплинув ще 17.10.2022, а на суму 892 335 грн. 00 коп. 24.10.2022.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав та товар не оплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в розмірі 2 028 729 грн. 96 коп.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо оплати позивачу за поставлений Товар згідно Договору про закупівлю №169Т/3-06-21 від 15.06.2021 не виконано, останній звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 2 028 729 грн. 96 коп., пені в розмірі 251 339 грн. 76 коп., 3% річних в сумі 60 848 грн. 74 коп. та інфляційних втрат в сумі 90 425 грн. 93 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором про закупівлю №169Т/3-06-21 від 15.06.2021 та поставив відповідачу 18.01.2022 товар на суму 1 136 394 грн. 96 коп., а 24.01.2022 - на суму 892 335 грн. 00 коп., що підтверджується специфікацією, заявкою №17 від 14.01.2022, видатковою накладною №РН-2 від 18.01.2022, товарно-транспортною накладною №1 від 18.01.2022, податковою накладною №1 від 18.01.2022, заявкою №20 від 20.01.2022, видатковою накладною №РН-4 від 24.01.2022, товарно-транспортною накладною №2 від 24.01.2022 та податковою накладною №3 від 24.01.2022.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунки за Товар проводяться Покупцем протягом 240 календарних днів за фактом постачання узгодженої партії Товару (п. 4.1. Договору).

Таким чином, відповідач мав оплатити поставлений товар на суму 1 136 394 грн. 96 коп. до 17.10.2022, а на суму 892 335 грн. 00 коп. до 24.10.2022.

Проте, відповідач не оплатив поставлений позивачем товар на загальну суму 2 028 729 грн. 96 коп. у строки, визначені Договором, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Доказів оплати відповідачем Товару на загальну суму 2 028 729 грн. 96 коп. матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та своєчасно не оплатив поставлений позивачем товар, суд дійшов висновку, що останній прострочив виконання зобов`язання за Договором про закупівлю №169Т/3-06-21 від 15.06.2021.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 2 028 729 грн. 96 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 251 339 грн. 76 коп.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За умовами п. 13.5. Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами Договору встановлена відповідальність відповідача у випадку порушення строків оплати вартості добового небалансу.

Позивачем, в зв`язку з простроченням оплати відповідачем за поставлений товар, було нараховано останньому пеню за період з 19.10.2022 по 16.04.2023 на заборгованість в сумі 1 136 394 грн. 96 коп. та за період з 24.10.2022 по 23.04.2023 на заборгованість в сумі 892 335 грн. 00 коп., що загалом становить 251 339 грн. 76 коп.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд вважає його арифметично вірним та зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 251 339 грн. 76 коп. є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі в сумі 60 848 грн. 74 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

У відповідності до розрахунку позивача нарахування 3% річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання здійснено за період з 17.10.2022 по 19.10.2023 на заборгованість в сумі 1 136 394 грн. 96 коп. та за період з 24.10.2022 по 19.10.2023 на заборгованість в сумі 892 335 грн. 00 коп., що загалом складає 60 848 грн. 74 коп.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його арифметично правильним, зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 60 848 грн. 74 коп. є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в розмірі 90 425 грн. 93 коп.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком позивача, з яким погоджується суд, сума інфляційних втрат нарахованих з листопада 2022 року по вересень 2023 року на загальну суму заборгованості 2 028 729 грн. 96 коп. складає 90 425 грн. 93 коп.

Тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат з відповідача підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі 90 425 грн. 93 коп.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість у сумі 2 028 729 грн. 96 коп., пеня в розмірі 251 339 грн. 76 коп., 3% річних в сумі 60 848 грн. 74 коп. та інфляційні втрати в сумі 90 425 грн. 93 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 36 470 грн. 17 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір у розмірі 36 470 грн. 17 коп. слід покласти на відповідача.

В свою чергу, питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішене судом лише за наслідками надання доказів їх понесення.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромснаб» до Державного підприємства «Первомайськвугілля» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» (93292, Луганська обл., Попаснянський р-н, м. Гірське, вул. І. Данькова, буд. 21, ідентифікаційний код 32320594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромснаб» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 29, ідентифікаційний код 33178276) основну заборгованість в сумі 2 028 729 грн. 96 коп., пеню в розмірі 251 339 грн. 76 коп., 3% річних в сумі 60 848 грн. 74 коп., інфляційні втрати в сумі 90 425 грн. 93 коп. та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 36 470 грн. 17 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 03.05.2024.

Суддя А.В. Іванов