Рішення

від 22.04.2024 по справі 916/2665/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2665/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу в підготовчому засіданні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Курортний" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромегас Інвест" про стягнення упущеної вигоди 70000грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Нижник Г.І.- ордер

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Курортний" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення упущеної вигоди 70000грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромегас Інвест".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2016р. порушено провадження у справі №916/2665/16 (суддя Никифорчук М.І.)

Розпорядженням кервника апарату господарського суду Одеської області №955 від 28.11.2016р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2665/16. Справу №916/2665/16 передано на розгляд судді Літвінову С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2016р. справу №916/2665/16 прийнято до провадження суддею Літвіновим С.В.

Ухвалою суду від 18.01.2017р. провадження у справі зупинено до вирішення Одеським апеляційним адміністративним судом справи № 815/4982/16.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року залишено без змін

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКРОМЕГАС ІНВЕСТ" залишено без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвалою суду від 1910.2023 провадження у справі №916/2665/16 поновлено та вирішено справу № 916/2665/16 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

15.12.2023 представник відповідача надав письмові пояснення по справі.

08.01.2024 позивач надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника

Ухвалою суду від 12.02.2024р. суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не підтримав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні 22.04.2024р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, ТОВ Комплекс Курортний є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, пров.Курортний, 2, яке належить йому на праві приватної власності.

Позивач вказує, що ТОВ Мікромегас Інвест на межах ділянки не встановило інформаційний стенд із зазначенням відомостей про розробника проекту, про плановане будівництво і його терміни. У відповідності до чинного законодавства на стенді повинні бути: схема об`єкта та навколишньої території, копія дозволу на будівництво, дані про забудовника (замовника) і виконавця (підрядника): адреси та контактні телефони органу, що здійснює будівельний нагляд.

Також позивач зазначає, що ТОВ Мікромегас Інвест" самовільно захопило частину проїзної дороги під будівництво, яка повинна знаходитись в загальному користуванні. У зв`язку з цим, автобуси Євро Люкс не мають змоги провезти туристів до місця відпочинку. Це спричиняє перешкоду здійсненню господарської діяльності ТОВ КомплексКурортний.

Більш того, із споруджуваної конструкції, в порушення вимог ДБН А 3.2.-2-2009 пункт 13.4.7.2, з висоти 20-го поверху на голови перехожих летить будівельне сміття. 07 серпня 2016 року в результаті падіння з верхніх поверхів будівельного щебню на автостоянку були побиті 2 автомобіля відпочиваючих громадян Білорусі, які проживали в готелі, даний факт зафіксований Приморським відділом поліції м. Одеси ГУНП в Одеській області.

Починаючи з 09 серпня 2016 року працівники ТОВ Мікромегас Інвест" почали встановлювати металеві конструкції на проїжджій частині Курортного провулка.

Крім того, позивач вказує, що до адміністрації позивача все частіше поступають скарги на шум з вікна, пил від будівництва, який залітає через відкриті вікна в номери відпочиваючих, розбиті дороги (від вантажівок які возять буд матеріали та вигружають бетон) та ін. Керівництво ТОВ Мікромегас Інвест" ніяким чином не реагує на звернення.

Позивач стверджує, що ТОВ «Комплекс «Курортний» отримало декілька негативних відгуків у книзі споживача і неодноразово понесло упущену вигоду через те, що декілька груп після приїзду на територію готелю зняли бронь та відмовилися від послуг. Так, в серпні цього року, 2 групи туристів, які прибули до ТОВ «Комплекс «Курортний» ЄвроЛюкс відмовилися від відпочинку та зняли бронь на 50 000грн.

Отже, позивач стверджує, що неодержаних доходів (упущеної вигоди) не є абстрактними, а дійсно були б нами отримані в разі неналежного дотримання Відповідачем вимог ДБН.

З урахуванням вищевикладених підстав ТОВ «Комплекс «Курортний» вважає, що протиправними діями Відповідача завдано збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 70 000,00 грн. тому звернувся до Господарського суду Одеської області за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Згідно з послідовною та сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та/або його неефективність для захисту порушеного права/інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 зі справи № 910/10011/19, від 02.02.2021 зі справи № 925/642/19.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Так, положення ст.224 ГК України передбачають, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Позивачем в позові зазначалось, що діями Відповідача завдано збитки у розмірі 70 000,00 грн., а саме: фірма «Візит-Тур» зняла бронь на 30 000,00 грн., фірма «Ореол-Тревел» зняла бронь на суму 20 000,00 грн.

Щодо неотриманого прибутку у залишку 20 000,00 грн. позивач жодних обґрунтувань не навів.

До того ж, жодних договорів з вищезазначеними турфірмами Позивач не надав.

Також не надано докази відносно відмови від броні фірми «Ореол-Тревел».

Позивачем також не надано жодного документу, в т.ч. порушення з приводу пошкодження транспортних засобів у провулку Курортному через порушення правил безпеки при будівництві об`єкту по вул. Генуезькій, 1.

В свою чергу, Відповідачем надавались матеріали з фотофіксацією об`єкта та відповідні документи про отримання необхідних дозволів на здійснення будівництва об`єктів нерухомості.

Зазначене свідчить про неправомірність заявлених Позивачем порушень, а надані Відповідачем докази, що містяться в матеріалах справи, повністю спростовують перелічені доводи Позивача.

Разом з тим, варто звернути увагу на сталу правову позицію Верховного Суду, зокрема у справі № 910/7511/20 стосовно того, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки особи (боржника); збитків, заподіяних такою особою; причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.

За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі N 3-64гс 11, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обгрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обгрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких с стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається Позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання. (Висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).

Таким чином, у справах про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди передумовою захисту, зокрема є доведення саме Позивачем наявності збитків та їх розміру. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із неправомірною поведінкою відповідача.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі N 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі N 902/320/17.

Також варто зауважити, що в матеріалах справи немає доказів, що Позивач вживав заходів щодо одержання тих доходів, суму яких заявляє до стягнення.

Враховуючи вищезазначене, варто дійти висновку, що Позивачем не було обгрунтовано та не доведено наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а висновок про наявність упущеної вигоди ґрунтувався виключно на припущеннях.

Наведене є достатнім для визнання безпідставними позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, а також усуває необхідність дослідження інших складових цивільного правопорушення.

Щодо розгляду справи № 815/4982/16 суд зазначає наступне.

ТОВ «КОМПЛЕКС «КУРОТНИЙ» було подано позов до Управління ДАБК ОМР та Департаменту ДАБІ в Одеській області за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТОВ «МІКРОМЕГАС ІНВЕСТ» про визнання протиправною бездіяльність Управління ДАБК ОМР, Департаменту ДАБІ в Одеській області щодо невжиття заходів державного архітектурно-будівельного контролю стосовно ТОВ «МІКРОМЕГАС ІНВЕСТ» під час здійснення будівництва багатоповерхового будинку за адресою вул. Генуезька, 1 (провулок Курортний) в місті Одесі та зобов`язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області провести позапланову перевірку містобудівного законодавства ТОВ «МІКРОМЕГАС ІНВЕСТ» під час здійснення будівництва багатоповерхового будинку за адресою вул. Генуезька, 1 (провулок Курортний) в місті Одесі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року по справі № 815/4982/16 визнано протиправною бездіяльність Департаменту ДАБІ в Одеській області щодо невжиття заходів державного архітектурно-будівельного контролю стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест» під час здійснення будівництва багатоповерхового будинку за адресою вул. Генуезька, 1 (провулок Курортний) в місті Одесі. Зобов`язати Департамент ДАБІ в Одеській області провести позапланову перевірку містобудівного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест» під час здійснення будівництва багатоповерхового будинку за адресою вул. Генуезька, 1 (провулок Курортний) в місті Одесі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 року залишена без змін, апеляційна скарга Товариства без задоволення.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року по справі № 815/4982/16 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКРОМЕГАС ІНВЕСТ" залишити без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року - залишити без змін.

Суд звертає увагу, що ініційоване Позивачем судове провадження по справі 815/4982/16 по факту здійснення даного будівництва, як один із способів захисту, щодо визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перевірки Департаментом ДАБІ в Одеській області, не може співвідноситись з обставинами по справі № 916/2665/16 щодо стягнення упущеної вигоди, що взагалі не доведена самим Позивачем, у розумінні виникнення можливого взаємозв`язку відносно порушення інтересів Позивача - ТОВ «КОМПЛЕКС «КУРОТНИЙ» з боку Відповідача.

Тим більше, що по справі № 815/4982/16 мав місце спір між ТОВ «КОМПЛЕКС «КУРОТНИЙ» та органами державної влади відносно оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки від Департаменту ДАБІ в Одеській області не надійшла відповідь на звернення ТОВ "Комплекс "Курортний", що у розумінні Позивача є протиправним.

Таким чином, справа №915/4982/16 та справа №916/2665/16, що ініційовані Позивачем не є взаємопов`язаними за суб`єктним складом та характером способів захисту.

Різні способи захисту вимагають застосування різних механізмів доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є недоведеними, необгрунтованими та надуманими, тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних в повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими, не підтверджені належними доказами тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Курортний" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромегас Інвест" про стягнення упущеної вигоди 70000грн - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі покласти на позивача.

Повний текст рішення складено 02 травня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов