Рішення

від 23.04.2024 по справі 922/509/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024м. ХарківСправа № 922/509/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватної фірми "Діоніс-95", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків до фізичної особи-підприємця Баркової Наталії Володимирівни, м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Бондаренко Я.О.

відповідача - Смотров О.І.

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватна фірма "Діоніс-95", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Баркової Наталії Володимирівни, відповідач, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь :

- заборгованість з суборендної плати в сумі 697 684,53 грн., інфляційні витрати у сумі 218 375,26 грн., пеню у сумі 102 454,50 грн. та 3% річних у сумі 41 913,56 грн.;

- заборгованість з відшкодування комунальних послуг в сумі 2 214 870,87 грн., інфляційні витрати у сумі 127 461,74 грн., пеню у сумі 376 897,28 грн. та 3% річних у сумі 54 117,87 грн.;

- розірвати договір № 1 суборенди державного майна від 18.06.2021, укладений між ФОП Барковою Н.В. та ПФ "Діоніс-95";

- зобов`язати ФОП Баркову Н.В. повернути орендоване майно - нежитлові приміщення № № 7, 9, 9а, 10, 11', 50, 51', III, IV на цокольному поверсі, загальною площею 188,2 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 9 ПФ "Діоніс-95" за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором суборенди №1 від 18.06.2021.

Витрати по оплаті судового збору позивач просив суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 26.02.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору було залучено Державне підприємство "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь".

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

08.03.2024 до суду від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких третя особа вказує на те, що оскільки Державне підприємство "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" не є стороною договору суборенди та не має безпосередніх господарських відносин з відповідачем, позивач повинен самостійно довести у суді розмір заборгованості відповідача по орендній платі з урахуванням штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань. Розгляд справи просить суд провести без участі представника третьої особи за наявними матеріалами, прийняти рішення на розсуд суду, відповідно до вимог чинного законодавства.

13.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач вказує на те, що договір суборенди державного майна після спливу його дії не поновлюється "автоматично", а його укладення чи продовження регламентується Законом України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону від 22.05.2021 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідач зазначає, що згідно п. 8.3. договору суборенди суборендар за даним договором відмовляється від першочергового права на продовження його дії чи викупу приміщення. У контексті доводів позивача, відповідач констатує, що чинне законодавство України, яке регулює оренду та суборенду державного майна, і є спеціальним по відношенню до Цивільного кодексу України, не передбачає презумпцію, згідно якій, "якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором". Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено. Відповідач зазначає, що договір суборенди державного майна №1 припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а саме 31.12.2021. З 01.01.2022 суборендар припинив володіти та користуватися орендованим майном і звільнив приміщення. На переконання відповідача, він не може бути визнаним таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за період з 01.02.2022 по 31.01.2024 (період нарахування заборгованості позивачем), оскільки договір суборенди припинився 31.12.2021 і з цього часу майно не було у володінні та/або користуванні відповідача. Як наслідок, вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються за приписах матеріального права, отже не підлягають задоволенню.

Також сторонами до суду були подані відповідь на відзив та заперечення проти неї.

У судовому засіданні 23.04.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 23.04.2024 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

18.06.2021 між Приватної фірмою "Діоніс-95" (орендар за договором, позивач) та фізичною особою-підприємцем Барковою Наталією Володимирівною (суборендар за договором, відповідач) був укладений договір суборенди державного майна №1, відповідно до п. 1.1 якого, за цим договором орендар передає, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення №№ 7, 9, 9а, 10,11', 50, 51, ІІІ, IV на цокольному поверсі, загальною площею 188,2 кв.м., надалі іменовані "орендовані приміщення", що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 9. Майно знаходиться на балансі ДП "УкрНТЦ "Енергосталь".

Відповідно до п. 2.1 договору, суборендар вступає в термінове платне володіння та користування орендованими приміщеннями з моменту підписання сторонами даного договору та акту приймання-передачі (додаток №1).

18.06.2021 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата за перший місяць оренди встановлюється на підставі Методики розрахунків і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 зі змінами та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2021 року 31 712,77 грн та вказується у відповідному розрахунку, який є невід`ємною частиною даного договору. Нарахування ПДВ на суму плати за суборенду здійснюється в порядку передбаченому чинним законодавством. На протязі 5(п`яти) календарних днів з моменту підписання даного договору суборендар здійснює попередню оплату за перший та останній місяця користування орендованими приміщеннями, на загальну суму 63 425,54 грн.

Щомісячна оплата за суборенду сплачується суборендарем орендарю не пізніше 5 числа поточного місяця, як попередня оплата за поточний місяць (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, суборендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати оренду плату та компенсувати комунально-експлуатаційні послуги.

Відповідно до розділу 8 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами ті діє до закінчення строків суборенди. Строк суборенди складає з 18 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Суборендар за даним договором відмовляється від першочергового права на подовження його дії чи викупу приміщення. У разі невиконання суборендарем умов договору, договір вважається автоматично припиненим з дня, наступного за останнім днем, наданого суборендарю на виконання встановленого обов`язку.

Як вказує позивач, в порушення умов договору, відповідач не сплачує орендну плату з лютого 2022 року по теперішній час та станом на 31.01.2024 в останнього виникла заборгованість зі сплати суборендної плати у розмірі 697 684,53 грн. Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, позивачем останньому нараховані до стягнення 218 375,26 грн інфляційних втрат, 102 454,50 грн пені та три проценти річних у розмірі 41 913,56 грн. Крім того, позивачем до стягнення нараховані до стягнення 2 214 870,87 грн заборгованості з відшкодування комунальних послуг та інфляційні витрати у сумі 127 461,74 грн., пеню у сумі 376 897,28 грн. та 3% річних у сумі 54 117,87 грн. З огляду на невиконання відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів протягом трьох місяців (з січня 2022 року) позивач просить суд розірвати договір та вимагає повернення майна.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів ст. ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Спеціальним законом, що регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що перебуває у державній та комунальній власності, є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019.

Орендоване за спірним договором майно є державним, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і далі - Закон у редакції від 21.05.2021 на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 22 Закону, орендар має право за письмовою згодою орендодавця з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, передати в суборенду державне та комунальне майно, за виключенням майна, отриманого таким орендарем без проведення аукціону (конкурсу), та якщо інше не передбачено договорами оренди, укладеними до моменту набрання чинності цим Законом. Строк надання майна в суборенду не може перевищувати строку дії договору оренди. Забороняється передача єдиних майнових комплексів у суборенду.

До договору суборенди застосовуються положення договору оренди, встановлені цим Законом, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 названої статті Закону встановлено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Згідно ч. ч. 3, 4 статті 18 Закону, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону, будь-яке рішення, передбачене частиною четвертою цієї статті, приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача, в якій зазначається інформація про: наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки; факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів; результати перевірок, які балансоутримувач та/або орендодавець здійснювали протягом строку оренди, а також інформація про цільове призначення, за яким об`єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди. У разі якщо перевірками виявлено порушення умов договору оренди, зазначається інформація про вжиті орендарем заходи для припинення порушення або про те, що порушення тривало і після строку, визначеного орендодавцем або балансоутримувачем для усунення порушення. Строк на усунення виявлених порушень не може перевищувати 30 календарних днів з дати отримання орендарем відповідного припису. Порядком передачі майна в оренду можуть бути встановлені додаткові вимоги до довідки балансоутримувача та порядку її подання.

Згідно ст. 24 Закону, договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. У разі банкрутства орендар відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України. Договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.

Встановлені судом фактичні обставини справи, свідчать про те, що сторонами не було дотримано передбаченого законодавством порядку продовження строку дії договору суборенди на той самий термін і на тих самих умовах, які були визначені договором.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що суборендарем у встановлені строки була подана відповідна заява про продовження договору оренди разом зі звітом про оцінку майна та рецензією на нього та орендарем було прийняте рішення щодо продовження дії спірного договору. Натомість, як зазначалося вище по тексту рішення, у п. 8.3 спірного договору сторони обумовили, що суборендар за даним договором відмовляється від першочергового права на продовження його дії чи викупу приміщення та відповідач підтвердив, що не звертався до позивача з відповідною заявою про продовження строку дії спірного договору.

Таким чином, договір суборенди державного майна №1 від 18.06.2021, припинив свою дію 31.12.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а наведені установлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що в цьому випадку відсутні правові підстави вважати спірний договір суборенди продовженим.

При цьому, суд відхиляє твердження позивача, що договір суборенди державного майна №1 від 18.06.2021 не припинив свою дію, оскільки автоматично продовжився після 31.12.2021, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р (II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori); закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali); закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Враховуючи, що у спірних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (стаття 764 ЦК України та частина четверта статті 284 ГК України) пріоритетним є застосування спеціального закону, зокрема, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", судом не приймаються до уваги умови продовження дії договору, передбачені нормою статті 764 ЦК України.

Будь-яких доказів, які б підтверджували вчинення ФОП Барковою Н.В. юридично значимих дій у встановлені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" спосіб та строки на продовження договору суборенди на той самий строк без проведення аукціону матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістомст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, як необґрунтованого та безпідставного.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Приватна фірма "Діоніс-95" (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 23005974).

Відповідач - фізична особа-підприємець Баркова Наталія Володимирівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 31632138).

Повне рішення підписано 03 травня 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова