Рішення

від 03.05.2024 по справі 922/951/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2024 р. Справа № 922/951/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Єршова, буд. 11; код ЄДРПОУ 21750952) до Фізичної особи-підприємця Леженіна Дениса Олександровича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 100000,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Леженіна Дениса Олександровича (далі - відповідач) 100000,00 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № КВ-ТП-2-2767 від 15.09.2023 щодо перевезень вантажів за узгодженими заявками, та не повернення суми попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2024 відкрито провадження у справі № 922/951/24; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно з ч. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення, зокрема, є:

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В даному випадку, судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення сторін про порядок розгляду даної справи.

Зокрема, з метою повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, копію ухвали від 26.03.2024 було направлено до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд». Позивач копію вказаної ухвали отримав, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет (а. с. 74).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом засобами поштового зв`язку направлено на адресу його реєстрації (яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань) копію ухвал від 26.03.2024. Проте, зазначена ухвала повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 75-79). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про відкриття провадження у справі, а останні в розумінні вимог ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2024.

Суд зазначає, що до позовної заяви позивачем додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 21.08.2023. Згідно інформації зазначеній у вказаній виписці, ОСОБА_1 має статус фізичної особи підприємця та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, станом на момент надходження позовної заяви до суду матеріали справи містили інформацію про статус відповідача та його місце реєстрації, що і було враховано судом при прийнятті ухвали від 26.03.2024.

В подальшому, при прийнятті рішення судом здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача у справі № 922/951/24, та отримано довідку № 570534 від 01.05.2024 з якої вбачається, що 12.04.2024 (тобто після прийняття судом ухвали від 26.03.2024 про відкриття провадження у справі) до реєстру було вносено запис про припинення діяльності ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця.

Зазначені обставини враховуються судом при прийнятті рішення з урахуванням вимог ст. 52 ЦК України.

Також 01.05.2024 з метою встановлення місцезнаходження відповідача судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, та отримано відповідь № 570502 від 01.05.2024 (а. с. 83).

Розглянувши матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 15.09.2023 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № КВ-ТП-2-2767 (далі за текстом договір; а. с. 5-10), за умовами якого даний договір регулює та визначає порядок взаємовідносин замовника та виконавця по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні з наданням інших послуг, пов`язаних з даним договором (п. 1.1).

За змістом п. 3.3 договору в редакції протоколу розбіжностей від 18.09.2023 (а. с. 11-14) розрахунки за виконані послуги проводяться наступним чином:

- замовник оплачує 30% вартості послуг, що зазначені в погодженій сторонами письмовій заявці про надання транспортно-експедиторських послуг, по факту прибуття в пункт завантаження транспорту, необхідного для забезпечення перевезення, вказаного у заявці вантажу;

- замовник оплачує 50% вартості послуг, що зазначені в письмовій заявці про надання транспортно-експедиторських послуг одночасно після початку отримання вантажу уповноваженою особою вантажоодержувача;

- замовник оплачує 20% вартості послуг, що зазначені в письмовій заявці про надання транспортно-експедиторських послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт у передбаченому договором порядку.

Згідно з п. 4.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей) письмова заявка направляється замовником виконавцю не пізніше, ніж за 2 (два) робочих дні до запланованої дати завантаження вантажу за допомогою факсимільного або електронного зв`язку.

На підставі п. 4.2 договору виконавець зобов`язаний розглянути отриману від замовника заявку протягом чотирьох робочих годин з моменту її отримання та повідомити замовника про прийняття її до виконання або відхилення (робочими вважаються години з 09:00 до 18:00 кожного робочого дня). Заявка вважається прийнятою виконавцем до виконання у разі наявності в ній відбитку печатки та підпису уповноваженої особи виконавця. Виконавець повідомляє замовника про прийняття або відхилення заявки засобами електронного або факсимільного зв`язку.

Відповідно до п. 4.5 (в редакції протоколу розбіжностей) замовник має право відмовитись від перевезення не пізніше, ніж за 1 (один) робочий день до подання транспорту в пункт навантаження. Відмова замовника від перевезення повинна бути оформлена у письмовій формі та передана виконавцю засобами електронного або факсимільного зв`язку. Відмова від перевезення надана у зазначеному порядку не може бути підставою до застосування штрафних санкцій. У випадку понесення виконавцем витрат на подання транспорту в пункт навантаження після письмової відмови замовника від перевезення, відповідні витрати відшкодовуються замовником.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем в рамках наведеного договору складено та підписано заявки (замовлення) на перевезення: № 210923/1-1 від 21.09.2023 (а. с. 15-17), в якій вказано вартість перевезення 84520,80 грн без ПДВ, № 210923/1-2 від 21.09.2023 (а. с. 18-20), в якій вказано вартість перевезення 88042,50 грн без ПДВ, № 210923/1-3 від 21.09.2023 (а. с. 21-23), в якій вказано вартість перевезення 84520,80 грн без ПДВ, № 210923/1-1 від 22.09.2023 (а. с. 24-26), в якій вказано вартість перевезення 84002,40 грн без ПДВ, № 210923/1-2 від 22.09.2023 (а. с. 27-29), в якій вказано вартість перевезення 84002,40 грн без ПДВ.

Також матеріали справи свідчать про те, що відповідач виставив позивачу рахунки на оплату: № 210923/03 від 21.09.2023, № 210923/04 від 21.09.2023, № 210923/05 від 21.09.2023, № 220923/01 від 22.09.2023, № 220923/02 від 22.09.2023 (а. с. 30-34).

Позивач на виконання умов п. 3.3 договору в редакції протоколу розбіжностей від 18.09.2023 сплатив на користь відповідача попередню оплату організації перевезень вантажу у загальній сумі 127526,67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 38148 від 22.09.2023 (а. с. 35).

Як зазначає позивач, з метою перевезення вантажу відповідачем під завантаження було подано транспортні засоби з реєстраційними номерами В04188СТ/В01895ХР, НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , В06100ЕА/В06300ХР, НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , НОМЕР_6 /В02388ХР. Однак, в подальшому, перевезення вантажу ні вказаними транспортними засобами з реєстраційними номерами В04188СТ/В01895ХР, НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , В06100ЕА/В06300ХР, НОМЕР_4 / НОМЕР_7 , НОМЕР_6 /В02388ХР, або іншими транспортними засобами здійснено не було.

Як свідчать матеріали справи, з огляду на вказані обставини, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1-4/372 від 04.10.2023 про виконання зобов`язань за договором (а. с. 36). У відповідь відповідач надіслав на адресу позивача лист б/н від 06.10.2023 (а. с. 37), в якому повідомив про укладення з третьою особою договору № 07092023/3 від 07.09.2023 з метою виконання договору, укладеного з позивачем та висловив сумніви щодо повноважень особи, яка підписала договір № КВ-ТП-2-2767 від 15.09.2023.

У претензії № 1-4/402-1 від 20.10.2023 (а. с. 41-43) позивач вимагав від відповідача невідкладеного повернення сплачених 127526,67 грн.

У листі б/н від 30.10.2023 (а. с. 44-47) відповідач запропонував порядок вирішення спірних питань.

У листі № 1-4/429 від 03.11.2023 (а. с. 48-49) позивач наполягав на поверненні передоплати у сумі 127526,67 грн.

Відповідач у листі б/н від 20.11.2023 (а. с. 56-52) просив позивача надати гарантійний лист про відсутність претензій матеріального характеру (по передплаті послуг, штрафним санкціям, збиткам, 3% річних та інфляційним втратам) та відповідний рахунок на оплату повернення суми передплати у розмірі 127526,67 грн.

Позивач двічі, 24.11.2023 за вих. №1-4/452 та 01.12.2023 за вих. №1-4/463 направляв відповідачу відповідні гарантійні листи.

Листом від 07.12.2023 вих.№2/12/2023 відповідач повідомив позивача про свою готовність виконати зобов`язання щодо повернення передоплати в сумі 127526,67 грн., а також вказав що вказана сума буде оплачена частинами до 31.01.2024.

Як свідчать матеріали справи, відповідач повернув позивачу 27526,67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 525355590.1 від 15.12.2023 (а. с. 62).

Однак, в подальшому, решту отриманої передоплати за договором в сумі 100000 грн відповідач на користь позивача не повернув.

За наведених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь передоплату в сумі 100000,00 грн в зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № КВ-ТП-2-2767 від 15.09.2023.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно з ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

На підставі ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як зазначалось, позивачем на виконання умов договору та складених в рамках цього договору заявок сплачено на користь відповідача попередню оплату у загальній сумі 127526,67 грн.

Доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань з організації перевезень вантажу за заявками матеріали справи не містять. Листом від 07.12.2023 вих. №2/12/2023 відповідач повідомив позивача про свою готовність виконати зобов`язання щодо повернення передоплати в сумі 127526,67 грн., а також вказав що вказана сума буде оплачена частинами до 31.01.2024, тобто фактично визнав факт невиконання своїх зобов`язань за узгодженими з позивачем заявками.

Оскільки відповідач також не надав суду і доказів повернення на користь позивача отриманої передоплати в сумі 100000 грн., заявлений позивачем позов підлягає задоволенню, а грошові кошти в зазначеній сумі підлягають стягненню на користь позивача.

З огляду на те, що діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи підприємця, була припинена після відкриття провадження у даній справі (про що вже було зазначено вище), а також з урахуванням вимог ст. 52 ЦК України, грошові кошти згідно з даним судовим рішенням підлягають стягненню з ОСОБА_1 , як фізичної особи.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; д. н. 18.01.1997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Єршова, буд. 11; код ЄДРПОУ: 21750952)

100000,00 грн грошових коштів;

3028,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак