Рішення

від 24.04.2024 по справі 926/225/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

24 квітня 2024 року Справа № 926/225/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013"

про стягнення грошових коштів в сумі 9123,17 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від позивача Погорілко О.А.

від відповідача ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" про стягнення грошових коштів за Договорами про перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року та №1/0101/2019 від 01 січня 2019 року в розмірі 9123,17 грн, з яких: основний борг в сумі 8300,00 грн, інфляційні втрати в сумі 108,23 грн, штрафні санкції в сумі 714,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами були укладені Договори про перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року та №1/0101/2019 від 01 січня 2019 року. На виконання умов укладених договорів позивач здійснив ряд перевезень в період з 29 березня 2018 року по 10 квітня 2019 року. Як стверджує позивач, ним були надані послуги відповідачу з перевезення вантажу, однак, відповідач оплату за перевезення вантажу не здійснив, чим порушив взяті на себе зобов`язання, що у свою чергу, призвело до виникнення перед позивачем боргу в сумі 9123,17 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2024 року, позовну заяву по справі №926/225/24 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 18 січня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" про стягнення грошових коштів в сумі 9123,17 грн, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 17 січня 2024 року вх.№225 - залишено без руху.

22 січня 2024 року позивач подав до суду заяву (вх. №298), в якій повідомив суд, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" зареєстровано в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

23 січня 2024 року позивач через систему Електронний суд подав до суду заяву про усунення недоліків (вх. №306).

Ухвалою суду від 23 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12 лютого 2024 року.

09 лютого 2024 року відповідач подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №269), до якого долучив докази реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а в прохальній частині просив суд провести призначене судове засідання без його участі.

Одночасно, 09 лютого 2024 року відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (вх. №485).

Так, у поданій заяві відповідач погоджується із твердженням позивача про те, що укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договором перевезення.

Однак, відповідач посилаючись на положення частини 5 статті 315 Господарського кодексу України, яким встановлено шестимісячний строк позовної давності вважає, що позивач звернувся до суду із позовом поза межами строків позовної давності, оскільки правовідносини виникли у період з 2018 року по 2019 рік.

Ухвалою від 12 лютого 2024 року суд відклав підготовче засідання на 04 березня 2024 року.

Ухвалою від 04 березня 2024 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 18 березня 2024 року.

18 березня 2024 року представник позивача через систему "Електронний суд" та через службу діловодства суду подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №700 та №699), які суд задовольнив.

Ухвалою суду від 18 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 квітня 2024 року.

У судовому засіданні 08 квітня 2024 року оголошено перерву до 24 квітня 2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24 квітня 2024 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 24 квітня 2024 року заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши подані сторонами у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" (далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" (далі Перевізник) укладено Договір перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 (далі- Договір №1/1202/2018), де згідно з пунктами 1.1.-1.2. Договору №1/1202/2018 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантажу з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату. Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в замовлені на перевезення.

Відповідно до пунктів 2.1.1., 2.1.7. та 2.2.7. Договору №1/1202/2018, замовник зобов`язаний надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід?ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об?єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги. Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги перевізника. Перевізник зобов`язується доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

Згідно пункту 3.1. Договору №1/1202/2018, ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах експедитора.

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору №1/1202/2018 встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок експедитора, протягом 2-х (двох) банківських днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок перевізника.

Відповідно до пункту 5.2. Договору №1/1202/2018, у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1., 4.1. даного договору, замовник виплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Згідно пунктів 6.1.-6.2. Договору №1/1202/2018, сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (тобто: за настання обставин, котрі не залежать від волі сторін, а саме: військові дії, ембарго, блокади, економічні санкції, валютні обмеження, Інші дії держав; пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища, такі, як закриття шляхів, перевалів), які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов`язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань за даною угодою на час дії таких обставин. Якщо ці обставини будуть діяти більш 4-х місяців, то кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання у випадку, якщо вона повідомила про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 (двадцять) діб до розірвання.

Пунктами 8.2. - 8.4. Договору №1/1202/2018 передбачено, що за фактом виконання перевезення сторони складають і підписують акт виконаних робіт. Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до « 31» грудня 2018 року. Якщо жодна із сторін за три місяці до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік. Всі зміни та доповнення до даного договору будуть дійсні лише у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Доказів розірвання Договору перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

28 березня 2018 року сторони підписали Замовлення на перевезення вантажів №4 (далі Замовлення №4), як додаток №1 до Договору перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року.

Згідно пунктів 1.1.-1.2. Замовлення №4, перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажів згідно наступних умов: маршрут перевезення_: м. Чернівці- м. Львів; назва, вага, об?єм вантажу 4 європалети продукти харчування; тип кузова та особливі умови критий; адреса завантаження м. Чернівці, вул. Чкалова, 34; дата і час завантаження 28 березня 2018 року, до 15.00; дата і час розвантаження 29 березня 2018 року до 10.00. Вартість перевезення, порядок розрахунків: 1500 грн з ПДВ (одна тис. п?ятсот грн).

Відповідно до пункту 4.1. Замовлення №4, замовник здійснює оплату послуг перевізника шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 2 (двох) банківських днів з дня отримання замовником належним чином оформлених товарно-транспортних документів, актів виконаних робіт, податкової накладної і рахунку до оплати. За погодженням сторін допускається інший, допустимий для обох сторін спосіб оплати або поєднання вказаних способів оплати.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов`язання. Закінчення терміну договору не звільняє сторони від повного виконання взятих на себе за цим договором зобов`язань (пункт 7.1. Замовлення №6).

29 березня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" виставлено рахунок- фактуру №КР-0000267 на суму 1500,00 грн.

Водночас, 29 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" склали Акт №КР-0000267 здачі-прийняття робіт (надання послуг), яким підтвердили факт наданих транспортних послуг вартістю 1500,00 грн та зазначили, що сторони претензій одна до одної не мають.

Замовлення на перевезення вантажів №4 від 28 березня 2018 року та Акт №КР-0000267 від 29 березня 2018 року підписані сторонами та скріплені їх печатками.

22 травня 2018 року сторони підписали Замовлення на перевезення вантажів №6 (далі Замовлення №6), як додаток №1 до Договору перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року

Згідно пунктів 1.1.-1.2. Замовлення №6, перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажів згідно наступних умов: маршрут перевезення_: м. Чернівці- м. Львів; назва, вага, об?єм вантажу 7 європалет продукти харчування; тип кузова та особливі умови критий; адреса завантаження м. Чернівці, вул. Чкалова, 34; дата і час завантаження 22 травня 2018 року, до 16.00; дата і час розвантаження 23 травня 2018 року до 10.00. Вартість перевезення, порядок розрахунків: 2500 грн з ПДВ (дві тис. п?ятсот грн).

Відповідно до пункту 4.1. Замовлення №6, замовник здійснює оплату послуг перевізника шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 2 (двох) банківських днів з дня отримання замовником належним чином оформлених товарно-транспортних документів, актів виконаних робіт, податкової накладної і рахунку до оплати. За погодженням сторін допускається інший, допустимий для обох сторін спосіб оплати або поєднання вказаних способів оплати.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов`язання. Закінчення терміну договору не звільняє сторони від повного виконання взятих на себе за цим договором зобов`язань (пункт 7.1. Замовлення №6).

23 травня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" виставлено рахунок- фактуру №КР-0000487 на суму 2500,00 грн.

Водночас, 23 травня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" склали Акт №КР-0000487 здачі-прийняття робіт (надання послуг), яким підтвердили факт наданих транспортних послуг вартістю 2500,00 грн та зазначили, що сторони претензій одна до одної не мають.

Замовлення на перевезення вантажів №6 від 22 травня 2018 року та Акт №КР-0000487 від 23 травня 2018 року підписані сторонами та скріплені їх печатками.

21 червня 2018 року сторони підписали Замовлення на перевезення вантажів №10 (далі Замовлення №10), як додаток №1 до Договору перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року

Згідно пунктів 1.1.-1.2. Замовлення №10, перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажів згідно наступних умов: маршрут перевезення_: м. Чернівці- с. Щасливе, Бориспільський р-н; назва, вага, об?єм вантажу 6 європалет продукти харчування; тип кузова та особливі умови критий; адреса завантаження м. Чернівці, вул. Чкалова, 34; дата і час завантаження 21 червня 2018 року, до 15.00; дата і час розвантаження 22 червня 2018 року до 17.00. Вартість перевезення, порядок розрахунків: 2800 грн з ПДВ (дві тис. вісімсот грн).

Відповідно до пункту 4.1. Замовлення №10, замовник здійснює оплату послуг перевізника шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 2 (двох) банківських днів з дня отримання замовником належним чином оформлених товарно-транспортних документів, актів виконаних робіт, податкової накладної і рахунку до оплати. За погодженням сторін допускається інший, допустимий для обох сторін спосіб оплати або поєднання вказаних способів оплати.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов`язання. Закінчення терміну договору не звільняє сторони від повного виконання взятих на себе за цим договором зобов`язань (пункт 7.1. Замовлення №10).

22 червня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" виставлено рахунок- фактуру №КР-0000627 на суму 2800,00 грн.

Водночас, 22 червня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" склали Акт №КР-0000627 здачі-прийняття робіт (надання послуг), яким підтвердили факт наданих транспортних послуг вартістю 2800,00 грн та зазначили, що сторони претензій одна до одної не мають.

Замовлення на перевезення вантажів №10 від 21 червня 2018 року та Акт №КР-0000627 від 22 червня 2018 року підписані сторонами та скріплені їх печатками.

22 жовтня 2018 року сторони підписали Замовлення на перевезення вантажів №17 (далі Замовлення №17), як додаток №1 до Договору перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року

Згідно пунктів 1.1.-1.2. Замовлення №17, перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажів згідно наступних умов: маршрут перевезення: м. Чернівці- м. Львів; назва, вага, об?єм вантажу 6 європалет продукти харчування; тип кузова та особливі умови критий; адреса завантаження м. Чернівці, вул. Чкалова, 34; дата і час завантаження 23 жовтня 2018 року, до 16.00; дата і час розвантаження 24 жовтня 2018 року до 15.00. Вартість перевезення, порядок розрахунків: 2500 грн з ПДВ (дві тис. п`ятсот грн).

Відповідно до пункту 4.1. Замовлення №17, замовник здійснює оплату послуг перевізника шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 2 (двох) банківських днів з дня отримання замовником належним чином оформлених товарно-транспортних документів, актів виконаних робіт, податкової накладної і рахунку до оплати. За погодженням сторін допускається інший, допустимий для обох сторін спосіб оплати або поєднання вказаних способів оплати.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов`язання. Закінчення терміну договору не звільняє сторони від повного виконання взятих на себе за цим договором зобов`язань (пункт 7.1. Замовлення №17).

24 жовтня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" виставлено рахунок- фактуру №КР-0001142 на суму 2500,00 грн.

Водночас, 24 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" склали Акт №КР-0001142 здачі-прийняття робіт (надання послуг), яким підтвердили факт наданих транспортних послуг вартістю 2500,00 грн та зазначили, що сторони претензій одна до одної не мають.

Замовлення на перевезення вантажів №17 від 22 жовтня 2018 року та Акт №КР-0001142 від 24 жовтня 2018 року підписані сторонами та скріплені їх печатками.

01 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" (далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" (далі Експедитор) укладено Договір перевезення вантажів територією України №1/0101/2019 (далі- Договір №1/0101/2019), де згідно з пунктами 1.1.-1.2. Договору №1/0101/2019 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, експедитор зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантажу з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату. Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в замовлені на перевезення.

Відповідно до пунктів 2.1.1., 2.1.7. та 2.2.7. Договору №1/0101/2019, замовник зобов`язаний надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід?ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об?єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги. Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги перевізника. Перевізник зобов`язується доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

Згідно пункту 3.1. Договору №1/0101/2019, ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах експедитора.

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору №1/0101/2019 встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок експедитора, протягом 7-х (сімох) банківських днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок експедитора.

Відповідно до пункту 5.2. Договору №1/0101/2019, у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1., 4.1. даного договору, замовник виплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Згідно пунктів 6.1.-6.2. Договору №1/0101/2019, сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (тобто: за настання обставин, котрі не залежать від волі сторін, а саме: військові дії, ембарго, блокади, економічні санкції, валютні обмеження, Інші дії держав; пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища, такі, як закриття шляхів, перевалів), які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов`язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань за даною угодою на час дії таких обставин. Якщо ці обставини будуть діяти більш 4-х місяців, то кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання у випадку, якщо вона повідомила про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 (двадцять) діб до розірвання.

Пунктами 8.2. - 8.4. Договору №1/0101/2019 передбачено, що за фактом виконання перевезення сторони складають і підписують акт виконаних робіт. Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до « 31» грудня 2019 року. Якщо жодна із сторін за три місяці до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік. Всі зміни та доповнення до даного договору будуть дійсні лише у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Доказів розірвання Договору перевезення вантажів територією України №1/0101/2019 від 01 січня 2019 року або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

09 квітня 2019 року сторони підписали Замовлення на перевезення вантажів №2 (далі Замовлення №2), як додаток №1 до Договору перевезення вантажів територією України №1/0101/2019 від 01 січня 2019 року.

Згідно пунктів 1.1.-1.2. Замовлення №4, експедитор надає замовнику послуги з перевезення вантажів згідно наступних умов: маршрут перевезення: м. Чернівці- м. Львів; назва, вага, об?єм вантажу 2 європалети продукти харчування; тип кузова та особливі умови критий; адреса завантаження м. Чернівці, вул. Чкалова, 34; дата і час завантаження 09 квітня 2019 року, 12.00; дата і час розвантаження 10 квітня 2019 року до з 9-00 до 14-00. Вартість перевезення, порядок розрахунків: 1500 грн з ПДВ (одна тисяча пятсот грн).

Відповідно до пункту 4.1. Замовлення №2, замовник здійснює оплату послуг перевізника шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 7 банківських днів з дня отримання замовником належним чином оформлених товарно-транспортних документів, актів виконаних робіт, податкової накладної і рахунку до оплати. За погодженням сторін допускається інший, допустимий для обох сторін спосіб оплати або поєднання вказаних способів оплати.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов`язання. Закінчення терміну договору не звільняє сторони від повного виконання взятих на себе за цим договором зобов`язань (пункт 7.1. Замовлення №2).

Замовлення на перевезення вантажів №2 від 09 квітня 2019 року підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

10 квітня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" виставлено рахунок- фактуру №КР-0000390 на суму 1500,00 грн.

Водночас, 10 квітня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" склали Акт №КР-0000390 здачі-прийняття робіт (надання послуг), яким підтвердили факт наданих транспортних послуг вартістю 1500,00 грн та зазначили, що сторони претензій одна до одної не мають.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач відповідно до умов Договорів про перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року та №1/0101/2019 від 01 січня 2019 року, а також Замовлень на перевезення вантажів №4 від 28 березня 2018 року, №6 від 22 травня 2018 року, №10 від 21 червня 2018 року, №17 від 22 жовтня 2018 року та №2 від 09 квітня 2019 року виконав свої зобов`язання щодо перевезення вантажу з пункту відправлення вказаного відповідачем до пункту призначення у встановлені сторонами терміни.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на означених вище договорах, замовлень чи актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) або ж посилання на відсутність у представника відповідача повноважень їх підписувати чи доказів втрати зазначеної печатки, її підробку або інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Одночасно, під час розгляду справи в провадженні суду відповідач не заперечував факту укладення вище визначених договорів та замовлень на перевезення вантажів.

При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, достовірні та достатні докази повної та своєчасної оплати відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення вантажу в загальному розмірі 8300,00 грн, що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов укладених між сторонами Договорів про перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року та №1/0101/2019 від 01 січня 2019 року, а також Замовлень на перевезення вантажів №4 від 28 березня 2018 року, №6 від 22 травня 2018 року, №10 від 21 червня 2018 року, №17 від 22 жовтня 2018 року та №2 від 09 квітня 2019 року.

Так, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 8300,00 грн.

24 липня 2023 року позивач направив на адресу відповідача претензію №144 з вимогою про сплату наявної заборгованості протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання претензії.

Позивачем до матеріалів справи було долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 16 серпня 2023 року, в якому зазначено, що відповідач 22 серпня 2023 року особисто отримав поштове відправлення.

Так, позивач стверджує, що направлена на адресу відповідача претензія була залишена без відповіді.

Разом з тим, позивачем не долучено до матеріалів справи будь яких належних, достовірних та достатніх доказів, наприклад опис вкладення цінного листа, який б підтверджував те, що у поштовому відправленні від 16 серпня 2023 року містилась претензія з вимогою про сплату наявної заборгованості у сумі 8300,00 грн.

До матеріалів справи сторонами по справі не долучено відповіді на сформовану позивачем претензію №144 від 24 липня 2023 року.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань стали підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного судочинства є судовий захист цивільного права та інтересу на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Положеннями статей 15,16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина 1 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів, оскільки Договори про перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року та №1/0101/2019 від 01 січня 2019 року за умовами тотожні, передбачають розділами 2 права та обов`язки сторін, де замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013"), перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр".

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих ним послуг з перевезення вантажу.

Відповідно до статті 914 Цивільного кодексу України, перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Положеннями статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 308 Господарського кодексу України, вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (стаття 311 Господарського кодексу України).

Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено судом вище, позивач виконав договірні зобов`язання забезпечивши своєчасну доставку вантажу у визначені пункти розвантаження.

Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №КР-0000267 від 29 березня 2018 року, №КР-0000487 від 23 травня 2018 року, №КР-0000627 від 22 червня 2018 року, №КР-0001142 від 24 жовтня 2018 року, №КР-0000390 від 10 квітня 2019 року відповідач підтвердив факт надання позивачем послуг з перевезень вантажу на загальну суму 8300,00 грн і претензій до наданих послуг немає.

Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У відповідності до пункту 4.1. Договору перевезення вантажів територією України №1/1202/2018, який кореспондується із пунктами 4.1. Замовлень на перевезення вантажів №4 від 28 березня 2018 року, №6 від 22 травня 2018 року, №10 від 21 червня 2018 року, №17 від 22 жовтня 2018 року, сторони передбачили, що замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013") здійснює оплату послуг перевізника (Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр") шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 2 (двох) банківських днів з дня отримання замовником належним чином оформлених товарно-транспортних документів, актів виконаних робіт, податкової накладної і рахунку до оплати. За погодженням сторін допускається інший, допустимий для обох сторін спосіб оплати або поєднання вказаних способів оплати.

Згідно пункту 4.1. Договору перевезення вантажів територією України №1/0101/2019, який кореспондується з пунктом 4.1. Замовлення на перевезення вантажів №2 від 09 квітня 2019 року, сторони дійшли взаємної згоди, що замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013") здійснює оплату послуг перевізника (Товариство з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр") шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 7 банківських днів з дня отримання замовником належним чином оформлених товарно-транспортних документів, актів виконаних робіт, податкової накладної і рахунку до оплати. За погодженням сторін допускається інший, допустимий для обох сторін спосіб оплати або поєднання вказаних способів оплати..

Таким чином, відповідач повинен був оплати надані послуги з переведення вантажу у наступні строки:

- за замовленням на перевезення вантажів №4 від 28 березня 2018 року строк оплати не пізніше 01 квітня 2018 року в сумі 1500,00 грн;

- за замовленням на перевезення вантажів №6 від 22 травня 2018 року строк оплати не пізніше 25 травня 2018 року в сумі 2500,00 грн;

- за замовленням на перевезення вантажів №10 від 21 червня 2018 року строк оплати не пізніше 25 червня 2018 року (з урахуванням припадання строку на вихідні дні) в сумі 2800,00 грн;

- за замовленням на перевезення вантажів №17 від 22 жовтня 2018 року строк оплати не пізніше 26 жовтня 2018 року в сумі 2500,00 грн;

- за замовленням на перевезення вантажів №2 від 09 квітня 2019 року строк оплати не пізніше 12 квітня 2018 року в сумі 1500,00 грн.

Відтак, з огляду на положення статті 530 Цивільного кодексу України та умов Договорів та Замовлень, починаючи з означених вище судом строків відповідач допустив прострочення оплати наданих позивачем послуг, а вимоги позивача до відповідача стосовно стягнення заборгованості основного боргу в сумі 8300,00 грн є обґрунтованими.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, хоча вони заявлені за вересень-жовтень 2023 року, вважає що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 108,23 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до пунктів 5.2. Договорів про перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року та №1/0101/2019 від 01 січня 2019 року, у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1., 4.1. даного договору, замовник виплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Як зазначено в пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення нарахованої позивачем пені в розмірі 714,94 грн.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності вх. №485 від 09 лютого 2024 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 1, пункту 6 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно із частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі №910/11949/20 дійшла висновку, що стаття 925 Цивільного кодексу України є загальною нормою.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 315 Господарського кодексу України, для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Зі змісту Замовлень на перевезення вантажів №4 від 28 березня 2018 року, №6 від 22 травня 2018 року, №10 від 21 червня 2018 року, №17 від 22 жовтня 2018 року та №2 від 09 квітня 2019 року та Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №КР-0000267 від 29 березня 2018 року, №КР-0000487 від 23 травня 2018 року, №КР-0000627 від 22 червня 2018 року, №КР-0001142 від 24 жовтня 2018 року, №КР-0000390 від 10 квітня 2019 року вбачається, що відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" був як замовником перевезення вантажу, так і вантажовідправником. Таким чином, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення частини 5 статті 315 Господарського кодексу України. Тобто, позивач як перевізник мав пред`явити до відповідача як вантажовідправника позов протягом шестимісячного строку.

Аналогічний висновок підтверджено і постановою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі №914/3716/21.

У пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: має юридичний склад; означає сплив строку; має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Дана позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10 квітня 2019 року у справі № 6/8-09, від 04 червня 2018 року у справі № 920/225/17, від 25 січня 2018 року у справі № 910/7394/17.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Тлумачення частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність розрізняти початок перебігу позовної давності (момент виникнення права на захист) залежно від виду предмету, підстав та вимог позову.

Позовна давність за зобов`язанням із визначеним або невизначеним строком виконання не передбачає оцінки такого суб`єктивного критерію, як встановлення моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, у такому разі початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов`язання та/або після спливу строку виконання відповідного зобов`язання, встановленого договором.

Отже, для правильного визначення строку початку перебігу позовної давності за зобов`язаннями, а відтак і закінчення такого строку, визначальним для суду є, зокрема, встановлення суті позовних вимог, та чи й пов`язані такі вимоги із виконанням/невиконанням зобов`язання, та чи визначений/не визначений строк виконання за зобов`язаннями, чи невизначений/визначений моментом вимоги, і в разі визначення моментом вимоги встановити день, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про таке виконання зобов`язання (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №910/13/21).

З урахуванням вище встановленого, сторони у добровільному порядку пов`язали строк оплати саме з підписанням належним чином оформлених рахунків-фактури, актів виконаних робіт та інше.

Тобто, сторони визначили конкретний строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати коштів за надані позивачем послуги з перевезення вантажу та визначили з якого моменту перевізник має право звернутись за захистом свого порушеного права.

Так, за замовленням на перевезення вантажів №4 від 28 березня 2018 року строк позовної давності розпочався 02 квітня 2018 року, за замовленням на перевезення вантажів №6 від 22 травня 2018 року строк позовної давності розпочався 26 травня 2018 року, за замовленням на перевезення вантажів №10 від 21 червня 2018 року строк позовної давності розпочався 26 червня 2018 року, за замовленням на перевезення вантажів №17 від 22 жовтня 2018 року строк позовної давності розпочався 27 жовтня 2018 року, за замовленням на перевезення вантажів №2 від 09 квітня 2019 року строк позовної давності розпочався 13 квітня 2019 року.

Посилання позивача на те, що його право на отримання вартості наданих ним послуг було порушено після спливу 5 днів від дати отримання відповідачем претензії, а тому строки позовної давності вираховується з 28 серпня 2023 року є помилковим, оскільки у даному випадку сторони по справі самостійно дійшли згоди щодо встановлення моменту виникнення у позивача як кредитора права пред`явити вимогу до відповідача про виконання зобов`язання за договором перевезення.

Окрім цього, позивач долучив до матерів справи копію платіжної інструкції №1213 від 06 серпня 2020 року, відповідно до якої відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 2000,00 грн в якості оплати за надані транспортні послуги.

Поданий позивачем доказ сплати транспортних послуг, яка здійснювалась згідно акту виконаних робіт №КР0000996 від 20 вересня 2018 року, який відсутній у матеріалах справи і щодо якого позивач не заявляє своє право на захист, суд залишає без розгляду. Водночас, означений документ свідчить, що позивач міг бути обізнаний про наявність заборгованості відповідача перед ним і у серпня 2020 року.

Враховуючи те, що сторони погодили строк настання права вимоги на стягнення заборгованості, суд дійшов висновку, що з 02 квітня 2018 року, 26 травня 2018 року, 26 червня 2018 року, 27 жовтня 2018 року та 13 квітня 2019 року розпочався період прострочення оплати наданих послуг за Договорами про перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року та №1/0101/2019 від 01 січня 2019 року, а також Замовлень на перевезення вантажів №4 від 28 березня 2018 року, №6 від 22 травня 2018 року, №10 від 21 червня 2018 року, №17 від 22 жовтня 2018 року та №2 від 09 квітня 2019 року і у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів в частині стягнення оплати за надані послуги.

При цьому, з урахуванням положень частини 5 статті 315 Господарського кодексу України, позивач мав право звернутися до суду: за замовленням на перевезення вантажів №4 від 28 березня 2018 року в період з 02 квітня 2018 року по 02 жовтня 2018 року, за замовленням на перевезення вантажів №6 від 22 травня 2018 року в період з 26 травня 2018 року по 26 листопада 2018 року, за замовленням на перевезення вантажів №10 від 21 червня 2018 року в період з 26 червня 2018 року по 26 грудня 2018 року, за замовленням на перевезення вантажів №17 від 22 жовтня 2018 року в період з 27 жовтня 2018 року по 27 квітня 2019 року, за замовленням на перевезення вантажів №2 від 09 квітня 2019 року в період з 13 квітня 2019 року по 13 жовтня 2019 року.

Проте, позивач до матеріалів справи не долучив будь які належні, достатні та достовірні докази звернення із відповідним позовом до суду з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості за надані відповідачу послуги з перевезення вантажу в межах шестимісячного строку позовної давності.

У свою чергу, позивач звернувся до суду 16 січня 2024 року, що підтверджується поштовими документами про надіслання позовної заяви до суду.

З огляду на викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про пропуск позивачем встановленого законодавством строку позовної давності щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 9123,17 грн.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 9123,17 грн, з яких: основний борг в сумі 8300,00 грн, інфляційні втрати в сумі 108,23 грн, штрафні санкції в сумі 714,94 грн, у зв`язку зі спливом строку позовної давності та з огляду на відсутність поважних причин її пропуску.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МБ Кур`єр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" про стягнення грошових коштів за Договорами про перевезення вантажів територією України №1/1202/2018 від 12 лютого 2018 року та №1/0101/2019 від 01 січня 2019 року в розмірі 9123,17 грн, з яких: основний борг в сумі 8300,00 грн, інфляційні втрати в сумі 108,23 грн, штрафні санкції в сумі 714,94 грн - відмовити повністю.

У судовому засіданні 24 квітня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 03 травня 2024 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК