Рішення

від 23.04.2024 по справі 927/1716/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1716/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

За позовом: Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури,

вул. Князя Чорного, 9 м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації,

код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Городнянської міської ради,

код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 39764881, вул. П`ятницька, 11а, м. Чернігів, 14000

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прикордонне,

код ЄДРПОУ 03798688, вул. Івана Мазепи, 40а, м. Чернігів, 14000

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агромаркет,

код ЄДРПОУ 44005338, вул. Петренка, 14, с. Задеріївка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15020

Предмет спору: про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Швидкова В. О., представник;

від відповідача: не з`явився;

від третіх осіб: Шиманський О. Л. представник НОМЕР_2 прикордонного загону; від інших не з`явились;

за участю прокурора: Кошової І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації звернувся до суду з позовом до Городнянської міської ради, у якому просить суд:

- усунути перешкоди власнику державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7421484800:07:000:3081 площею 35,7091 га шляхом:

1) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 35,7091 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:3081, за територіальною громадою в особі Городнянської міської ради Чернігівського району (колишній Городнянський район) Чернігівської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1032664374214;

2) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 35,7091 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:3081 (номер запису про інше речове право 18591389);

3) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421484800:07:000:3081 площею 35,7091 га;

4) визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 29.12.2016, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 7421484800:07:000:3081;

5) зобов`язання Городнянської міської ради Чернігівського району (колишній Городнянський район) Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 35,7091 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:3081, державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням прокурором вимог, викладених у ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 29.12.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 та на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прикордонне», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агромаркет», призначено підготовче засідання на 15.02.2024 о 10:00, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Ухвала суду від 15.01.2024 була доставлена відповідачу в електронній формі в його електронний кабінет в ЄСІТС 16.01.2024 о 21:41, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 01.02.2024.

Відповідач та треті особи СТОВ «Прикордонне», ТОВ «Компанія Агромаркет» були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронні кабінети та поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 15.02.2024 не з`явились.

До початку підготовчого засідання від відповідача надійшла заява про визнання позову, у якій він просить розглянути справу без участі його представника.

Від СТОВ «Прикордонне» та ТОВ «Компанія Агромаркет» будь-яких заяв та клопотань до суду не надходило.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 15.02.2024 проводилось за відсутності відповідача та третіх осіб - СТОВ «Прикордонне» та ТОВ «Компанія Агромаркет» (їх представників).

Ухвалою суду від 15.02.2024:

- позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду доказів направлення третій особі-3 - ТОВ «Компанія Агромаркет» копії позовної заяви і доданих до неї документів за належною адресою її місцезнаходження;

- зобов`язано відповідача у триденний строк з дня отримання ухвали направити копію заяви про визнання позову іншим учасникам справи у порядку, визначеному ст. 42, ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.

Докази направлення іншим учасникам справи копії заяви необхідно надати суду у встановлений судом триденний строк;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агромаркет» в дохід державного бюджету штраф у розмірі 15 140,00 грн;

- повторно зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агромаркет» протягом трьох днів з дня отримання цієї ухвали зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС та попереджено його про відповідальність за невиконання зазначеного обов`язку.

23.02.2024 прокурор направив до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів за належною адресою третьої особи-3 ТОВ «Компанія Агромаркет». Вказана заява отримана судом, який розглядає справу, 26.02.2024.

Ухвалою суду від 27.02.2024 продовжено розгляд справи; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; призначено підготовче засідання на 26.03.2024 о 10:00; повідомлено учасників справи про час та місце проведення цього судового засідання.

13.03.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення заяви про визнання позову іншим учасникам справи.

Відповідач та треті особи Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, СТОВ «Прикордонне» та ТОВ «Компанія Агромаркет» були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронні кабінети та поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 26.03.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 26.03.2024 проводилось за відсутності відповідача та зазначених третіх осіб (їх представників).

У підготовчому засіданні 26.03.2024 суд долучив докази направлення заяви відповідача про визнання позову іншим учасникам справи, як такі, що подані на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2024.

До початку підготовчого засідання прокурор подав до суду заяву про зміну предмета позову, у якій просить суд розглядати позовні вимоги в наступній редакції:

- усунути перешкоди власнику державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7421484800:07:000:3081 площею 35,7091 га шляхом:

1) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 35,7091 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:3081, за територіальною громадою в особі Городнянської міської ради Чернігівського району (колишній Городнянський район) Чернігівської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1032664374214;

2) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421484800:07:000:3081 площею 35,7091 га;

3) зобов`язання Городнянської міської ради Чернігівського району (колишній Городнянський район) Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 35,7091 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:3081, державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.

У підготовчому засіданні 26.03.2024 суд відклав вирішення питання про прийняття зави прокурора про зміну предмета позову до наступного судового засідання та постановив ухвалу, якою встановив учасникам справи п`ятиденний строк з моменту проголошення цієї ухвали для подання своїх заперечень щодо такої заяви, а також ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.04.2024 на 11:30.

Ухвалою суду від 28.03.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 09.04.2024.

Ухвалою від 28.03.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агромаркет» в дохід державного бюджету штраф у розмірі 90 840,00 грн.

29.03.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду додаткові письмові пояснення, у вважає, що заява про зміну предмета позову подана з дотриманням ст. 46 ГПК України, а тому просить її задовольнити.

Відповідач та треті особи Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, СТОВ «Прикордонне» та ТОВ «Компанія Агромаркет» були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронні кабінети та поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 09.04.2024 не з`явились

До початку підготовчого засідання від відповідача надійшла заява про визнання позову, у якій він просить розглянути справу без участі його представника.

Від зазначених третіх осіб будь-яких заяв та клопотань до суду не надходило.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 09.04.2024 проводилось за відсутності відповідача та вказаних третіх осіб (їх представників).

У підготовчому засіданні 09.04.2024 суд розглянув заяву прокурор про зміну предмета позову.

Відповідно до ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Зі змісту поданої заяви про зміну предмета позову вбачається, що прокурор вилучив дві позовні вимоги, які стосуються визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 29.12.2016 та скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки, при цьому підстави позову залишились незмінними.

Відтак суд дійшов висновку, що заява про зміну предмета позову подана прокурором з дотриманням приписів ГПК України, а тому прийняв її до розгляду, спір вирішується з її урахуванням.

У підготовчому засіданні 09.04.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.04.2024 на 11:30.

Ухвалою суду від 09.04.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання 23.04.2024.

Відповідач та треті особи Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, СТОВ «Прикордонне» та ТОВ «Компанія Агромаркет» були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронні кабінети та поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання 23.04.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 23.04.2024 проводилось за відсутності відповідача та зазначених третіх осіб (їх представників).

Щодо поданої відповідачем заяви про визнання позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

У судовому засіданні 23.04.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №44-ОТГ на підставі акта приймання-передачі від 10.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передало відповідачу із державної власності у комунальну земельні ділянки, у тому числі спірну земельну ділянку площею 35,7091 га з кадастровим номером 7421484800:07:000:3081. Проте вказана земельна ділянка знаходиться в межах прикордонної смуги, а відтак відноситься до земель оборони. Оскільки відповідно до положень ст. 77 Земельного кодексу України землі оборони можуть перебувати лише у державній власності, зазначений наказ є незаконним, передача такої земельної ділянки до комунальної власності є неможливою, право володіння до відповідача не перейшло, запис про реєстрацію спірного права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є перешкодою для реалізації державою речових прав на земельну ділянку, а скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підлягає разом із скасуванням речових прав Городнянської міської ради

Відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі, про що подав відповідну заяву про визнання позову.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

15.08.2016 на підставі проекту ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» землеустрою щодо відведення земельної ділянки проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 35,7091 га, яка розташована на території Ільмівської сільської ради, та присвоєно їй кадастровий номер 7421484800:07:000:3081 (далі спірна земельна ділянка), про що внесено відомості до Державного земельного кадастру. Згідно з відомостей з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №44-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Городнянській міській раді Городнянського району Чернігівської області у комунальну власність Городнянської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4143,9193 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Городнянської територіальної громади Сосницького району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.

На підставі акта приймання-передачі від 10.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 10.12.2020 №44-ОТГ передало із державної власності, а Городнянська міська рада прийняла у комунальну власність Городнянської міської об`єднаної територіальної громади земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку площею 35,7091 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:3081, яка розташована на території Ільмівської сільської ради.

16.02.2021 державним реєстратором за Городнянською міською радою за зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.11.2023 №710.5/3007-23 земельна ділянка з кадастровим номером 7421484800:07:000:3081 знаходиться в межах п`ятикілометрової прикордонної смуги та в межах ділянки місцевості шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону.

У листі від 27.11.2023 № 710.5/3254-23 ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 7421484800:07:000:3081 повністю входить в межі прикордонної смуги, розташованої безпосередньо вздовж державного кордону, та є потреба у вилученні цієї земельній ділянці для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України.

Згідно з графічними матеріалами, виготовленими сертифікованим інженером-землевпорядником ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», схеми-плану розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 7421484800:07:000:3081 відносно державного кордону України та республіки білорусь, вбачається, що вищевказана земельна ділянка накладається на межі 30-50 метрової смуги від лінії державного кордону, а також повністю входить в межі 5-ти кілометрової прикордонної смуги.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

За змістом ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації у зв`язку із невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, Чернігівська обласна державна адміністрація є розпорядником земель оборони (прикордонної смуги).

Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій» № 68/2022 від 24.02.2022 утворено, зокрема, Чернігівську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Таким чином, уповноваженою особою, яка має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, є Чернігівська обласна військова (державна) адміністрація.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Чернігівської ОВА з листом від 09.11.2023 №15/3/1-994вих-23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність, а також просив у строк до 22.11.2023 повідомити про вжиті заходи щодо повернення земельної ділянки у власність держави.

Тобто прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Листом № 01-01-32/19853 від 17.11.2023 Чернігівська ОВА повідомила прокурора, що відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не наділена повноваженнями здійснювати перевірку правомірності наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а тому не планує вживати заходів, вказаних у листі прокурора.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Чернігівську ОВА позивачем, оскільки вона є компетентним органом, втім не звернулась до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської ОВА про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської військової (обласної) державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України).

Як встановив суд, 15.08.2016 на підставі проекту ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» землеустрою щодо відведення земельної ділянки проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 35,7091 га, яка розташована на території Ільмівської сільської ради, та присвоєно їй кадастровий номер 7421484800:07:000:3081, про що внесено відомості до Державного земельного кадастру. Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За приписами ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ч. 1, 4 ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони»).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

В свою чергу, згідно зі ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 «Про прикордонний режим» (надалі - Постанова) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (п. 1 Постанови).

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України «Положення про прикордонний режим» прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України «Про державний кордон» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 «Про прикордонний режим».

Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд (постанова ВС від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19).

Як вбачається з наданих прокурором документів та визнається відповідачем, спірна земельна ділянка розташована в межах прикордонної смуги, що свідчить про її належність до земель оборони, а тому видача Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області наказу від 10.12.2020 №44-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» є порушенням вищевказаних норм ЗК України, Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про використання земель оборони», а також Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим» та затвердженого нею Положення про прикордонний режим.

При цьому суд зазначає, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці є усталеним (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (пункт 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (див., наприклад, постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункти 53-56), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 46)).

Відтак за встановлених у цій справі обставин державна реєстрація за Городнянською міською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку не означає виникнення у недобросовісного відповідача права комунальної власності на цей об`єкт і припинення на останній права державної власності.

Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21.

Відповідно до частин першої та другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки передача спірної земельної ділянки у комунальну власність відповідача відбулась на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №44-ОТГ, який прийнятий усупереч вимог ЗК України, Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про використання земель оборони», а також Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим» та затвердженого нею Положення про прикордонний режим, державна реєстрація права власності за Городнянською міською радою не є доказом переходу до неї володіння цим майном.

За таких обставин, мета цього позову спрямована на усунення перешкод власникові (державі), який не втратив і не міг втратити володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою, яка належить до земель оборони), у користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою шляхом її повернення від відповідача.

За змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Статтею 24 Законом України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10).

За змістом частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, вимога про скасування реєстрації земельної ділянки фактично має на меті припинення існування такої ділянки у наявному розмірі як об`єкту цивільного права і, відповідно, впливає на припинення прав особи, за якою зареєстроване таке право.

Суд враховує, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо земельної ділянки площею 35,7091 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:3081 з віднесенням її до категорії земель сільськогосподарського призначення не відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи те, що вказана земельна ділянка розташована в межах прикордонної смуги, що свідчить про її належність до категорії земель оборони.

Наявність відомостей щодо земельної ділянки площею 35,7091 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:3081, яка розташована в межах прикордонної смуги, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення у Державному земельному кадастрі порушує принципи об`єктивності, достовірності, повноти його відомостей, визначені ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

За таких обставин, суд доходить висновку, що ефективним способом захисту є відновлення прав попереднього власника на спірну земельну ділянку, тобто держави, шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки з одночасним скасуванням державної реєстрації права комунальної власності.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання цього позову Чернігівська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 13 420,00 грн, тобто за 5 вимог немайнового характеру.

Разом з тим, враховуючи подання прокурором заяви про зміну предмета позову та прийняття її судом, фактично зменшено кількість позовних вимог до 3 вимог немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи те, що прокурор сплатив судовий збір за дві немайнові вимоги, які не розглядались судом по суті, прокурору підлягає поверненню судовий збір у розмірі 5 368,00 грн, сплачений за їх подання.

З огляду на відсутність в матеріалах справи клопотання прокурора про повернення судового збору, підстави для повернення останньому 5 368,00 грн судового збору, цим рішенням у суду відсутні.

Частиною 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, прокуратурі підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, що становить 4 026,00 грн.

Решта 50% сплаченого прокуратурою судового збору у розмірі 4 026,00 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 35,7091 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:3081, за територіальною громадою в особі Городнянської міської ради Чернігівського району (колишній Городнянський район) Чернігівської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1032664374214.

3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7421484800:07:000:3081 площею 35,7091 га.

4. Зобов`язати Городнянську міську раду Чернігівського району (колишній Городнянський район) Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100) повернути земельну ділянку площею 35,7091 га, кадастровий номер 7421484800:07:000:3081, державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000).

5. Стягнути з Городнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 4 026,00 грн витрат зі сплати судового збору.

6. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 4 026,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №3437 від 19.12.2023.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду є підставою для повернення сплаченої суми судового збору з державного бюджету.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 03.05.2024.

Суддя В. В. Шморгун