Рішення

від 03.05.2024 по справі 927/178/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/178/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури,

вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, 16600 в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної ради,

код ЄДРПОУ 25618741, проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»,

код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення 192 792,80 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», у якому просить суд стягнути з відповідача до обласного бюджету Чернігівської області кошти в сумі 192 792,80 грн.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням прокурором вимог, викладених у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 22.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвала суду від 05.03.2024 була доставлена відповідачам в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 07.03.2024 о 23:09, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 25.03.2024.

12.03.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просив суд розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.03.2024 відмовлено ТОВ «Чернігівгаз Збут» у задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

20.03.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну з доказами його направлення в електронні кабінети інших учасників справи.

26.03.2024 прокурор через підсистему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив з доказами її направлення в електронні кабінети інших учасників справи.

Суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті (відзив відповідача та відповідь прокурора на відзив відповідача) як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом та судом, а спір вирішується з їх урахуванням.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладанні між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради додаткових угод №1 від 28.01.2021, № 2 від 29.01.2021, №3 від 01.02.2021, №4 від 02.02.2021, №5 від 26.02.2021 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-15-21 від 15.01.2021 було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду із позовом про визнання цих додаткових угод недійсними та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на користь Комунального закладу «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради надлишково сплачених коштів у розмірі 192 792,80 грн.

Прокурор зазначає, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2022 у справі №927/684/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023, зазначені додаткові угоди №1-5 визнано недійсними, а позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на користь Комунального закладу «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради 192 792,80 грн залишено без розгляду.

Оскільки суд визнав недійсними оспорювані прокурором додаткові угоди №1-5, а Комунальний заклад «Борзнянський ліцей» сплатив кошти за поставлений природний газ відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача до обласного бюджету Чернігівської області, з якого фінансувалась закупівля спірного природного газу, 192 792,80 грн безпідставно сплачених комунальним закладом коштів.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- Чернігівська обласна рада не є уповноваженим органом, в інтересах якої має заявлятись відповідний позов. Так, Чернігівська обласна рада в листі-відповіді від 05.12.2023 року на запит Ніжинської окружної прокуратури зазначила, що вона не є замовником, який здійснив закупівлю товарів, робіт і послуг та не є стороною вищезазначеного Договору. До позовної заяви не додано доказів про виділення бюджетних коштів саме на оплату спірного об`єму природного газу. Прокурор не повідомляв компетентний орган про звернення з позовом до суду про стягнення коштів, що є порушенням абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»;

- обраний прокурором предмет позову не призводить до поновлення порушених інтересів Чернігівської обласної ради, тому не є ефективним засобом захисту, не забезпечує захисту та відновлення таких інтересів, якщо вони навіть не порушені;

- заявляючи позов прокурор просить застосувати правові наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, у вигляді стягнення коштів в сумі 192 792,80 грн, це одностороння реституція, хоча правовими наслідками цієї статті є двостороння реституцію.

У відповіді на відзив прокурор заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що:

- прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави саме в особі Чернігівської обласної ради та надав докази фінансування спірної закупівлі за рахунок коштів обласного бюджету;

- посилаючись на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, прокурор зазначає, що спірні кошти підлягають стягненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Господарський суд Чернігівської області розглядав справу №927/684/22 за позовом керівника Ніжинської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби, Управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації та Комунального закладу «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідністю «Чернігівгаз Збут» про визнання недійсними додаткових угод щодо зміни ціни №1 від 28.01.2021, №2 від 29.01.2021; №3 від 01.02.2021; №4 від 02.02.2021№5 від 26.02.2021 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-15-21 від 15.01.2021, укладених між КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», та стягнення з ТОВ «Чернігівгаз Збут» на користь КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради 192 792,80 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2022 у справі №927/684/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023, позов задоволено частково; визнано недійсними додаткові угоди щодо зміни ціни №1 від 28.01.2021, №2 від 29.01.2021; №3 від 01.02.2021; №4 від 02.02.2021№5 від 26.02.2021 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-15-21 від 15.01.2021, укладені між КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»; позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на користь Комунального закладу «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради 192 792,80 грн залишено без розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №927/684/22 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2022 у справі №927/684/22 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

З урахуванням встановлених у вказаних судових рішеннях обставин, а також на підставі наявних у цій справі документів, суд встановив, що Комунальним закладом «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради (позивачем-3) 07.12.2020 на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» розміщено оголошення UA-2020-12-07-000976-с про проведення процедури відкритих торгів на закупівлю природного газу обсягом 112000 куб. м за бюджетні кошти та розміщено тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 24.12.2020 переможцем відкритих торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» з пропозицією закупівлі 680 960,00 грн (з ПДВ).

15.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (постачальником) та Комунальним закладом «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради (споживачем) укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-15-21 з додатками (далі Договір).

За умовами п.1.1.-1.4. Договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (09123000-7 природний газ) код згідно ДК 021:2015 09120000-6 газове паливо), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу до 112 000 куб. м.

За умовами п. 3.2., 3.3., 3.6. Договору ціна 1 куб. м природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб. м природного газу складає 6,08 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором, і складає 680 960,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 9.1., п. 9.2. Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Чернігівгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 01.01.2021 по 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

28.01.2021 укладено додаткову угоду щодо зміни ціни №1 до Договору №41АВ147-15-21 від 15.01.2021, згідно з якою п. 1.2. викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу до 101827,47 куб. м. Пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: ціна 1 куб. м природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб. м. природного газу з 01.01.2021 складає 6,68739 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

29.01.2021 укладено додаткову угоду щодо зміни ціни №2 до Договору №41АВ147-15-21 від 15.01.2021, згідно з якою п.1.2. викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу до 92 578,84 куб. м. Пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: ціна 1 куб. м природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб. м. природного газу з 01.01.2021 складає 7,35546 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

01.02.2021 укладено додаткову угоду щодо зміни ціни №3 до Договору №41АВ147-15-21 від 15.01.2021, згідно з якою п.1.2. викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу до 84170,23 куб. м. Пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: ціна 1 куб. м природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб. м природного газу з 01.01.2021 складає 8,09027 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

02.02.2021 укладено додаткову угоду щодо зміни ціни №4 до Договору №41АВ147-15-21 від 15.01.2021, згідно з якою п.1.2. викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу до 76 525,33 куб. м. Пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: ціна 1 куб. м природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб. м природного газу з 01.01.2021 складає 8,89849 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

26.02.2021 укладено додаткову угоду щодо зміни ціни №5 до Договору №41АВ147-15-21 від 15.01.2021, згідно з якою п.1.2. викладено у наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу до 71473,27 куб. м. Пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: ціна 1 куб. м природного газу включає вартість послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна 1 куб.м. природного газу з 01.02.2021 складає 9,78745 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

У період з січня 2021 року по квітень 2021 року ТОВ «Чернігівгаз Збут» поставило КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради природний газ загальним обсягом 56942,467 м3 на суму 539 003,00 грн, на підтвердження чого надано акти приймання-передачі природного газу: №ЧР381001262 від 23.02.2021 (за січень 2021 року); ЧР381002149 від 08.04.2021 (за лютий 2021 року); № ЧР381003437 від 14.04.2021 (за березень 2021 року); № ЧР381004848 від 25.05.2021 (за квітень 2021 року).

КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради перерахувало відповідачу кошти за поставлений природний газ на загальну суму 539 003,00 грн, на підтвердження чого надано платіжні доручення №46 від 24.02.2021 на суму 183 368,52 грн, №100 від 14.04.2021 на суму 208 874,75 грн, №167 від 27.04.2021 на суму 13 752,92 грн, №191 від 05.05.2021 на суму 119 401,80 грн, №269 від 27.05.2021 на суму 13 605,01 грн.

Відповідно до кошторису КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради на 2021 рік, затвердженого заступником начальника Управління освіти і науки Чернігівської ОДА, обсяг видатків із загального фонду на оплату природного газу становить 551 900,00 грн; вид бюджету обласний бюджет.

Прокурор в позовній заяві вказує, що внаслідок укладення з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі» спірних додаткових угод №1-5 розмір безпідставно сплачених КЗ «Борзнянський ліцей» коштів відповідачу становить 192 792,80 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача до обласного бюджету Чернігівської області, з якого фінансувалась закупівля спірного природного газу.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної ради у зв`язку із невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно із частинами 1, 4 та 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Чернігівської області таким органом місцевого самоврядування є Чернігівська обласна рада.

Відповідно п. 1.5. Статуту КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради, затвердженого наказом начальника управління комунального майна Чернігівської обласної ради від 05.02.2020 (далі Статут), ліцей є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Від імені територіальних громад області функції власника ліцею виконує Чернігівська обласна рада.

Згідно з п. 1.10. Статуту ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установі банку, печатку, штамп, ідентифікаційний код.

У п. 7.2. Статуту зазначено, що джерелами формування кошторису ліцею є кошти обласного бюджету у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі Державних стандартів освіти; кошти з надання платних послуг; благодійні внески юридичних i фізичних осіб; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; добровільні грошові внески i пожертвування підприємств, установ, організацій та окремих громадян, іноземних фізичних та юридичних осіб, у порядку встановленому чинним законодавством України.

За висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК країни).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Отже, КЗ «Борзнянський ліцей» у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Прокурор надав кошторис КЗ «Борзнянський ліцей» Чернігівської обласної ради на 2021 рік, затверджений заступником начальника Управління освіти і науки Чернігівської ОДА, відповідного до якого обсяг видатків із загального фонду обласного бюджету на оплату природного газу становить 551 900,00 грн.

З матеріалів проведення спірної закупівлі (UA-2020-12-07-000976-c) вбачається, що джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Отже, суд доходить висновку, що фінансування закупівлі спірного природного газу здійснювалось за рахунок коштів обласного бюджету, тобто КЗ «Борзнянський ліцей» розпорядився не власними коштами, а витратив бюджетні кошти, а тому відхиляє доводи відповідача про ненадання прокурором доказів виділення бюджетних коштів саме на оплату спірного об`єму природного газу.

Оскільки засновником КЗ «Борзнянський ліцей» та власником його майна є територіальна громада в особі Чернігівської обласної ради, яка фінансує i контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання закладом освіти коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд вважає, що Чернігівська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету.

Прокурор звертався до Чернігівської обласної ради з повідомленням про те, що внаслідок укладення спірних додаткових угод було порушено норми ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» та просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень, зокрема щодо подання позову про повернення надмірно сплачених коштів (лист від 03.11.2023 №50-75-8275вих23).

Чернігівська обласна рада у листі № 01-05/916 від 05.12.2023 повідомила прокурора, що вона не наділена повноваженнями вживати заходів щодо стягнення надмірно сплачених коштів за договором, укладеним КЗ «Борзнянський ліцей».

З наведеного слідує нездійснення компетентним у спірних правовідносинах органом жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, а заперечення позивача про відсутність у нього відповідних повноважень свідчать про вияв пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта після отримання повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та необхідності захисту цих інтересів, а відтак і про його бездіяльність щодо захисту інтересів територіальної громади.

При цьому суд зазначає, що Закон України «Про прокуратуру» не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Листом від 11.12.2023 №52-75-9129вих-23 прокурор у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до ТОВ «Чернігівгаз Збут» про стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 192 792,80 грн, а тому доводи відповідача про відсутність такого повідомлення є необґрунтованими.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської обласної ради як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача про відсутність таких підстав відхиляються судом.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 192 792,80 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначав, що ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Оскільки додаткові угоди №1-№5 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між КЗ «Борзнянський ліцей» та відповідачем щодо ціни природного газу, поставленого за Договором, мали регулюватись п. 3.2 Договору, згідно з яким ціна за одиницю природного газу складає 6,08 грн за 1 м3 з ПДВ.

Враховуючи ціну, обумовлену відповідачем та КЗ «Борзнянський ліцей» у Договорі, останній повинен був сплатити відповідачу за спожитий у січні-квітні 2021 року природний газ загальним обсягом 56 942,467 м3 кошти у розмірі 346 210,20 грн, натомість сплатив 539003,00, грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 192 792,80 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 192 792,80 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний повернути їх до обласного бюджету, з якого здійснювалось фінансування спірної закупівлі, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Суд зазначає, що у даному випадку визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення безпідставно сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право територіальної громади Чернігівської області в особі позивача, який є розпорядником таких коштів, а тому доводи відповідача, що обраний прокурором предмет позову не призводить до поновлення порушених інтересів Чернігівської обласної ради відхиляються судом.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) до обласного бюджету Чернігівської області безпідставно набуті кошти у розмірі 192 792,80 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун