Рішення

від 22.04.2024 по справі 363/5591/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.04.2024 Справа № 363/5591/23

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судових засідань Крикун Ю.М., представника відповідача адвоката Боднар Б.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,-

УСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, в якій просить визнати незаконнним та скасувати наказ Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» № 13/К від 27 квітня 2023 року та поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера-землевпорядника Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради». Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.02.2021 року наказом № 17-К від 22.02.2021 року його було прийнято на роботу на посаду провідного інженера - землевпорядника Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради». Наказом № 13/К від 27.04.2023 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 27.04.2022 року, про що позивачу стало відомо 28 серпня 2023 року з огляду на отримання відповіді на адвокатський запит адвоката Руденко Олени Сергіївни від 12.08.2023 року. Позивач вважає даний наказ незаконним, оскільки 24.02.2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабне військове вторгнення на територію України та Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні». При цьому, позивач має захворювання - аденома гіпофіза з ендосупраселярним поширенням та інвазією в кістки черепу та з 2022 року проходить курс лікування. Введення воєнного стану в Україні, з урахуванням стану здоров`я перешкоджали позивачу з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті. На вимогу відповідача позивачем було висловлено прохання щодо уточнення документів на підтвердження відсутності на робочому місці. Відповідь відповідачем позивачу надано не було. Позивач зазначив, що його було звільнено без урахування його заперечень та зауважень.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.10.2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22 листопада 2023 року від представника відповідача адвоката Боднар Б.Є. було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає позов безпідставним, таким, що не підлягає задоволенню, зважаючи на надуманість підстав позову та хибність правової позиції позивача, у зв`язку з наступним. Відповідачем надано всі належні та допустимі докази правомірності та законності звільнення за прогул позивача; а відтак відсутня необхідність скасування наказу та поновлення на роботі останнього. Відповідачем повністю дотримана процедура звільнення працівника за прогул (повідомлення, отримання пояснень, акти фіксування відсутності), передбачена трудовим законодавством. Позивач помилково застосовує до спірних правовідносин приписи статті 43 Конституції України на період дії військового стану в Україні, не враховуючи приписи Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Позивач посилається на медичну документацію 2022 року, що взагалі не має жодного доказового значення в межах предмету заявленого позову. Позивач достеменно знав про своє звільнення з 27 квітня 2023 року, проте вводить суд в оману посилаючись на адвокатський запит до відповідача і відраховуючи з цієї дати початок перебігу строку для звернення до суду. Сторона відповідача вважає, що з урахуванням визначеного позивачем предмету спору та підстав для його задоволення, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, не підтверджуються належними та допустимими доказами, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19.12.2023 року витребувано в Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26) письмову інформацію про перетин державного кордону України за період з 01.04.2023 року по 30.09.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України. У випадку відсутності інформації за період (квітень - вересень 2023 року) щодо перетину державного кордону ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, надати письмово інформацію щодо останньої дати перетину державного кордону ОСОБА_1 у зв`язку з виїздом за межі України.

26.03.2024 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України, на виконання ухвали про витребування доказів, надійшли інформація щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 .

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 01.11.2023 року на електронну адресу суду надійшла заява, в якій останній просить цивільну справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судовому засіданні представниквідповідача позов не визнала просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила що рішення щодо дистанційної роботи на підприємстві ухвалено не було, окрім того посадові обов`язки позивача взагалі неможливо виконати дистанційно. Профспілкової організації на підприємстві немає.

Заслухавши пояснення учасників справи, та дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не може бути задоволений із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24.02.2021 згідно з наказом №17-К від 22.02.2021 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду інженера - землевпорядника КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради».

З виписки №960/22 із медичної картки стаціонарного хворого відділення трансфеноїдальної нейрохірургії ДУ «Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМИ України» - ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в закладі з 31 березня 2022 року по 11 квітня 2022 року.

24.04.2023 року о 17 год 00 хв у складі в.о. директора ОСОБА_4 , головного бухгалтера ОСОБА_5 , інженера-землевпорядника І категорії ОСОБА_6 , інженера-землевпорядника II категорії ОСОБА_7 - складено Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , а саме, про те, що 24 квітня 2023 року провідний інженер - землевпорядник ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом усього робочого дня з 8 год 00 хв до 17 год 00 хв.

25.04.2023 за вих. №33 з офіційної адреси відповідача на електронну адресу позивача надіслано вимогу, щодо надання письмових пояснень та підтвердних документів щодо причин відсутності на роботі 24.04.2023 року протягом усього робочого дня з 8 год 00 год до 17 год 00 хв, з встановленням строку надання таких пояснень та документів до 01 травня 2023 року.

Вказану вимогу додатково направлено цінним листом з описом засобами поштового зв`язку (вимога про надання пояснень про причини відсутності на роботі №33 від 25.04.2023 р.)

Крім того, 25.04.2023 року о 17 год 00 хв у складі в.о. директора ОСОБА_4 , головного бухгалтера ОСОБА_5 , інженера-землевпорядника І категорії ОСОБА_6 , інженера-землевпорядника II категорії ОСОБА_7 - складено Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 та інформації про причини його відсутності, а саме, про те, що « ІНФОРМАЦІЯ_2 провідний інженер - землевпорядник ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом усього робочого дня, з 8:00 до 17-00 год. Окрім того, як було зафіксовано в акті, з метою з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 25.04.2024 року йому зателефонували та останній підняв слухавку та повідомив, що перебуває за кордоном й надасть свої письмові пояснення про причини відсутності на роботі.

Крім того, 26.04.2023 року на електрону пошту ОСОБА_1 та на месенджер Viber на номер НОМЕР_1 була направлена вимога №34 від 26.04.2023 року щодо надання письмових пояснень та підтвердних документів щодо причин відсутності на роботі 24.04.2023 року протягом усього робочого дня з 8-00 до 17-00, з встановленням строку надання таких пояснень та документів до 27 квітня 2023 року.

26.04.2023 року о 17 год 00 хв у складі в.о. директора ОСОБА_4 , головного бухгалтера ОСОБА_5 , інженера-землевпорядника І категорії ОСОБА_6 , інженера-землевпорядника II категорії ОСОБА_7 складено Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 та інформації про причини його відсутності, а саме, про те, що « ІНФОРМАЦІЯ_2 провідний інженер землевпорядник ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом усього робочого дня з 8:00 до 17-00 год.

26.04.2024 року позивач направив на електронну адресу відповідача відповідь на вимоги, в яких підтвердив, отримання ним вимог №33 від 25.04.2023 року та № 34 від 26.04.2023 року та пояснив, що причина відсутності його на роботі зумовлена веденням бойових дій на території України та пов`язаних з цим обставин.

27.04.2023 року о 17 год 00 хв у складі в.о. директора ОСОБА_4 , головного бухгалтера ОСОБА_5 , інженера-землевпорядника І категорії ОСОБА_6 , інженера-землевпорядника II категорії ОСОБА_7 - складено Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 та інформації про причини його відсутності, а саме, про те, що 27 квітня 2023 року провідний інженер - землевпорядник ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом усього робочого дня з 8 год 00 хв до 17 год 00 хв.

Згідно наказу (розпорядження) № 13/К від 27.04.2023 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

З розрахунку кількості днів невикористаної відпустки від 27.04.2023 року вбачається, що залишок невикористаної відпустки за період із 24.02.2023 до 27.04.2023 ОСОБА_1 становить 2 (два) календарних дні.

Крім того, 27.04.2023 року було сформовано повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, про те, що відпрацьованих днів за період з 01.04.2023 по 27.04.2023 становить 0 (нуль) днів.

Відповідно до інформації, яка надана Адміністрацією державної прикордонної служби України від 19.12.2023 року, 21.12.2023 року, та 15.02.2024 на запит суду, ОСОБА_1 17.01.2023 року перетнув державний кордон України. Іншої інформації після 17.01.2023 в Базі немає.

Таким чином, предметом позову в зазначеній справі є вимога про незаконне звільнення та поновлення на роботі працівника, який звільнений із займаної посади за ініціативою роботодавця за порушення трудової дисципліни на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України в умовах воєнного стану.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У постанові ВСУ Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2021р. у справі №235/5659/ 20 зазначено, що «прогулом визнається відсутність працівника на роботі, як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад: самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу, тощо).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні у справі докази (Постанова ВС № 199/8766/18 від 22.04.2020 року).

Поважними вважаються такі причини, які виключають вину працівника, тобто вони не залежать від волі працівника та заважають останньому прибуттю на роботу.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення .

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Статтею 43 Конституції України гарантується право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Проте до переліку прав, які не можуть бути обмежені в будь-якому разі, права, гарантовані цією статтею, не належать.

Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні введено воєнний стан у зв`язку із збройною агресією РФ проти України, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зважаючи на викладене, з 24.02.2022 року , з моменту введення воєнного стану та до його скасування у встановленому Законом порядку, відповідно до положень ст. 64 Конституції України та згідно з п. 3 цього Указу, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, в тому числі й право громадян на працю.

15.03.2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другою Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України (в редакції Закону № 2136-IX від 15.03.2022 р.) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Таким чином, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Натомість зазначений закон не містить заборони звільняти за прогул у період воєнного стану.

Порушень позивачем строків звернення до суду, передбачених ст. 233 КЗпП України, судом не встановлено, оскільки жодних доказів, щодо отримання позивачем копії наказу (розпорядження) № 13/К від 27.04.2023 року раніше ніж за місячний строк до звернення до суду з цим позовом суду не надано.

Тож з огляду на вивчені документи, судом встановлено, що позивач з 24.04.2023 року по 27.04.2023 року був відсутній на робочому місці, про що відповідачем було складено відповідні акти. Ці обставини також визнаються позивачем.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність захворювання - аденоми гіпофіза з ендосупраселярним поширенням та інвазією в кістки черепа, як поважності причин невиходу на роботу, тому що надані суду медичні документи датовані 2022 роком, тобто майже за рік до звільнення, та не є належними доказами поважності причини невиходу на роботу позивача в квітні 2023 року.

Окрім того, позивачем у позові а також у своїх поясненнях відповідачу було зазначено ще одну причину відсутності на роботі, а саме введення в Україні воєнного стану. Так, суд зауважує, що сам по собі воєнний стан в Україні не є достатньою правовою підставою, щоб вважати причини відсутності позивача на роботі поважними, оскільки хоча воєнний стан і є введеним на всі території України, але бойові дії ведуться не на всій території держави. Натомість м. Вишгород Київської області, де розташоване КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» не є тимчасово окупованою територію, та з початку квітня 2022 року на території Вишгородського району активні бойові дії не ведуться, КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» працює у звичайному режимі.

Окрім того, суд зазначає, щозаконодавчого обов`язку розшукувати працівника для ознайомлення його із наказами, листами та відповідями та ін. - у роботодавця немає. Відповідно до роз`яснень Національного агенства України з питань державної служби, наданого у березні 2022р., дозволено подачу заяв працівниками, листування із нимив електронній формі з накладанням кваліфікованих електронних підписів, а в разі такої неможливості - в письмовій формібудь-якими засобами телекомунікаційного зв`язку (електронна пошта, WhatsApp, Telegram тощо)без накладання згаданих підписів. Суд вважає,щов умовах воєнного стану запропоновані способи комунікації можуть бути застосовані також поза межами державної служби, що і мало місце в даному випадку між сторонами спірної справи.

Прогул є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому застосований роботодавцем захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади є, на думку суду, є таким, що відповідає тяжкості дисциплінарного порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що процедура проведення звільнення відповідачем була дотримана і не порушувалась, з боку відповідача були прийняті всі можливі заходи задля сповіщення позивача, попередження його, надання можливих пояснень. Тож при таких обставинах у відповідача, як роботодавця, були достатні правові підстави для розірвання з позивачем трудового договору за ініціативою роботодавця на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП.

Також, суд зауважує, що на момент судового розгляду позивач продовжує перебувати за межами України і на момент судового розгляду не довів, що він має намір повернутись в Україну та стати до виконання своїх обов`язків, як провідний інженер - землевпорядник у встановленому роботодавцем порядку.

За такихобставин,оцінюючи засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні кожногоотриманого усправі доказузокрема таналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності,суд приходитьдо висновку,що позовнівимоги єнедоведені танеобґрунтовані,тому взадоволенні позову ОСОБА_1 до КП«Координаційний центрз будівництвата земельнихпитань Вишгородськоїміської ради»про визнаннянезаконним таскасування наказупро звільнення,поновлення нароботіслід відмовити в повному обсязі.

За приписами статті 141 ЦК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовної заяви ОСОБА_1 доКомунального підприємства«Координаційний центрз будівництвата земельнихпитань Вишгородськоїміської ради»про визнаннянезаконним таскасування наказупро звільнення,поновлення нароботі- відмовити.

Повне судове рішення складено 29 квітня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради», код ЄДРПОУ 20589236, адреса: 07301, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1.

Суддя Д.А. Свєтушкіна