Постанова

від 30.04.2024 по справі 201/2197/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 201/2197/23

провадження № 61-2512св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дигас Ольги Петрівни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у складі колегії суддів Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності договору та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу транспортного засобу марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 14 березня 2018 року № 5341/2018/857206 та стягнути з ОСОБА_2 1 500 000,00 грн, сплачених за договором як оплата за товар, 242 458,41 грн митних платежів, 571 453,88 грн інфляційних втрат та 74 185,76 грн - 3 процентів річних.

В обґрунтування позову зазначав, що вартість автомобіля він сплатив продавцю перед безпосереднім підписанням договору, а також поніс витрати на розмитнення транспортного засобу та зареєстрував його за собою.

Однак рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2021року у справі № 201/3240/21 договір купівлі-продажу транспортного засобу визнано недійсним за позовом колишньої дружини продавця ОСОБА_2 . Цим рішенням він позбавлений транспортного засобу, проте суд у справі № 201/3240/21 не повернув йому сплачені за авто кошти. Недійсність правочину має наслідком необхідність повернення коштів стороні договору, а також сплату інфляційних втрат з цієї суми та трьох відсотків річних.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13 жовтня 2023 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25 травня 2018 року стосовно службових осіб Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавської ОДА) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу (далі - КК) України. У вказаному кримінальному провадженні про підозру повідомлено колишньому голові Полтавської ОДА, його першому заступнику та раднику у вчиненні вищевказаних злочинів та ним обрано запобіжні заходи. Органом досудового розслідування обґрунтовано встановлені обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, а саме: голова Полтавської ОДА, його перший заступник та його радник вимагали та одержали неправомірну вигоду в завуальованій формі у вигляді транспортного засобу марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, вартістю 7 612 878,39 грн, що більше ніж у п`ятсот разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян, за забезпечення перемоги компаній у процедурах державних закупівель Полтавської ОДА, укладення з цими компаніями договорів з обслуговування автомобільних доріг Полтавської області та оплати наданих послуг з бюджету облждержадміністрації. Вказаний автомобіль визнано речовим доказом, оскільки під час досудового розслідування встановлено наявність достатніх підстав вважати, що вищезазначене майно може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 52018000000000499 від 25 травня 2018 року, а також вказаний автомобіль, на думку сторони обвинувачення, може бути предметом неправомірної вигоди, що відповідає критерію речового доказу. НАБУ встановлено, що викладені в договорі відомості про купівлю-продаж транспортного засобу за вказану суму не відповідають дійсності, оскільки будь-які грошові кошти в його оплату ОСОБА_1 не були передані ОСОБА_2 , а реальна вартість вказаного автомобіля складала 7 612 878,39 грн. Також встановлено, що спірним транспортним засобом фактично володіла, користувалася та розпоряджалася інша особа, а керування здійснював водій цього авто.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу про підтвердження факту застосування наслідків недійсності правочину в цілому.

23 січня 2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня

2023 року до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25 травня 2018 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 КК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25 травня 2018 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 КК України, відсутнє судове рішення та апеляційний суд об`єктивно не може розглянути справу до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства. Спір виник з приводу підтвердження обставин щодо отримання ОСОБА_4 належних ОСОБА_1 коштів як оплати вартості придбаного автомобіля. ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву стверджував, що у відносинах з приводу переоформлення права власності за ОСОБА_1 на транспортний засіб він виступав не як продавець, ніякого договору купівлі-продажу від 14 березня 2018 року № 5341/2018/857206 не було, автомобіль передавався за дорученням третіх осіб як подарунок в завуальованій формі, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження, тобто стверджував про відсутність спрямування оспореного правочину на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Апеляційний суд вказав, що в кримінальному провадженні № 52018000000000499 до об`єктивної сторони правопорушення віднесено те, що автомобіль марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, який визнано речовим доказом, було придбано в Німеччині ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були лише номінальними (формальними) власниками за документами; фактичним власником, який з 14 грудня 2017 року володів, користувався та розпоряджався автомобілем, був ОСОБА_3 і вказаний автомобіль визнаний речовим доказом. Обставини, які є предметом доказування в кримінальному провадженні, вказують на наявність правових підстав для зупинення провадження у справі. Зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, до вирішення іншої справи, з огляду на що провадження у цій справі слід зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25 травня 2018 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 КК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дигас О. П. засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що зупинення провадження у справі до набрання вироком у кримінальному провадженні на етапі досудового розслідування (за відсутності кримінальної справи у суді) є порушенням норм процесуального права. Зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Апеляційний суд не вказав обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в чому полягає взаємозв`язок предметів розгляду цивільної справи та кримінального провадження, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду справи до винесення вироку у кримінальному провадженні.

Кримінальне провадження стосується третьої особи - ОСОБА_3 , який не є стороною спору чи договору. Наявність судової справи чи вироку у кримінальному провадженні не може мати преюдиційне значення для розгляду цієї справи. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду апеляційної скарги та фактично вдався до збирання доказів з власної ініціативи, що порушує принцип розумності строків та правової визначеності.

Суд апеляційної інстанції порушив принципи розумності строків і правової визначеності та не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України

від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15, від 01 лютого 2017 року у справі

№ 6-1957цс16, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі

№ 910/5425/18, від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18, від 21 квітня

2022 року у справі № 175/1814/19, стосовно ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 грудня 2017 року до України ввезений транспортний засіб марки Mercedes-Benz,модель G63AMG (том 1, а. с. 6).

В аркуші коригування митної декларації від 22 грудня 2017 року № UA806020/2017/215472 нараховано митних платежів на суму 202 048,67 грн та 40 409,74 грн (том 1, а. с. 7).

За змістом договору від 14 березня 2018 року № 5341/2018/857206 ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив транспортний засіб марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за ціною, що була визначена за домовленістю сторін, 1 500 000,00 грн; у пункті 2.1 договору зазначено, що передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.

Договір містить відмітку про те, що він підписаний і оформлений сторонами в Регіональному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області № 5341 в присутності адміністратора ОСОБА_6 , яка перевірила відповідність інформації, внесеної до цього договору, документам, які надані сторонами договору (том 1, а. с. 8-9).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2021 року у справі № 201/3240/21 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною та поділ майна подружжя. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 14 березня 2018 року № 5341/2018/857206 та визнано транспортний засіб спільним майном подружжя.У порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на частку у праві власності на транспортний засіб марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1, а. с. 15-17).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду в м. Києві Усатова І. А. від 04 березня 2019 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , а саме автомобіль марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1, а. с. 18).

За інформацією НАБУ від 28 квітня 2023року № 0411-202/13008 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25 травня 2018року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 КК України. Також зазначено, що автомобіль марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який визнано речовим доказом, було придбано в Німеччині ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 (водій і помічник ОСОБА_5 ) та ОСОБА_1 (брат першої дружини ОСОБА_3 ) були лише номінальними (формальними) власниками за документами; фактичним власником, який з 14 грудня 2017 року володів, користувався та розпоряджався автомобілем, був ОСОБА_3 (том 1, а. с. 63-65); така ж інформація міститься і в повідомленні про підозру від 26 жовтня 2022 року (том 1, а. с. 77-81), витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1, а. с. 66-68), постанові про визнання речовим доказом та визначення місця зберігання транспортного засобу (том 2, а. с. 69-72).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України серед випадків, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, передбачає об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо.

Така правова позиція сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 990/24/23 (провадження № 11-100заі23).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Стосовно доводів заявниці про неможливість зупинення провадження у цивільній справі за відсутності кримінальної справи в суді та її перебування на етапі досудового розслідування, необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Тобто, кримінальне провадження (справа) охоплює як стадію досудового розслідування, так і судовий розгляд.

Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Відповідно до частини четвертої статті 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, кримінальне провадження з підстав відсутності події кримінального правопорушення, відсутності в діянні складу кримінального правопорушення та недоведеності вини може бути закрито слідчим, дізнавачем або прокурором на стадії досудового розслідування до передачі кримінальної справи до суду.

Згідно із частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, постанова слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Подібні висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського судувід 23 жовтня 2019 року у справі № 905/662/19.

Отже, «іншу справу, що розглядається в порядку кримінального судочинства» у розумінні пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК Українинеобхідно тлумачити і як судовий розгляд кримінальної справи, так і стадію досудового розслідування, що спростовує доводи касаційної скарги в цій частині.

Стосовно взаємозв`язку цієї справи із кримінальним провадженням, до завершення якого неможливо вирішити цивільний спір між сторонами, необхідно зазначити таке.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, ціна товару є істотною умовою договору купівлі-продажу, у тому числі договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2021 року у справі № 201/3240/21 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною та поділ майна подружжя. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 14 березня 2018 року № 5341/2018/857206 та визнано транспортний засіб спільним майном подружжя.У порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на частку у праві власності на транспортний засіб марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1, а. с. 15-17).

Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 14 березня 2018 року № 5341/2018/857206, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнано недійсним з підстав відчуження авто (спільного майна подружжя) без згоди дружини продавця.

Наслідки недійсності правочину рішенням суду не застосовано (реституцію не проведено), що є підставою заявленого у цій справі позову.

До предмета доказування у справі, зокрема, належить питання про те, чи сплатив ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 вартість відчуженого автомобіля у розмірі 1 500 000,00 грн, як про це зазначено у договорі, та чи підлягає така сума стягненню на користь покупця у порядку реституції.

Суди встановили, що НАБУ під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25 травня 2018 року стосовно службових осіб Полтавської ОДА за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 КК України. У вказаному кримінальному провадженні про підозру повідомлено колишньому голові Полтавської ОДА, його першому заступнику та раднику у вчиненні вищевказаних злочинів.

За інформацією НАБУ автомобіль марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який визнано речовим доказом, було придбано в Німеччині ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 (водій і помічник ОСОБА_5 ) та ОСОБА_1 (брат першої дружини ОСОБА_3 ) були лише номінальними (формальними) власниками за документами; фактичним власником, який з 14 грудня 2017 року володів, користувався та розпоряджався автомобілем, був ОСОБА_3 (том 1, а. с. 63-65); така ж інформація міститься і в повідомленні про підозру від 26 жовтня 2022 року (том 1, а. с. 77-81), витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1, а. с. 66-68), постанові про визнання речовим доказом та визначення місця зберігання транспортного засобу (том 2, а. с. 69-72).

Органом досудового розслідування встановлені обставини про те, що викладені в договорі відомості про купівлю-продаж транспортного засобу за вказану суму не відповідають дійсності, оскільки будь-які грошові кошти в його оплату ОСОБА_1 не були передані ОСОБА_2 , а реальна вартість вказаного автомобіля складала 7 612 878,39 грн.

Отже, у кримінальному провадженні досліджуються обставини про те, хто є дійсним власником автомобіля марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вирішується питання щодо джерела походження коштів на його придбання та кваліфікації купівлі-продажу автомобіля, за якою позивач просить провести реституцію, як кримінального правопорушення.

За відсутності вироку чи постанови про закриття кримінального провадження № 52018000000000499 неможливо вирішити спір між сторонами на підставі зібраних у цивільній справі доказів.

Установивши, що питання, які вирішуються в межах наведеного кримінального провадження, безпосередньо стосуються предмета доказування у цій справі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зупинив провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що кримінальне провадження стосується третьої особи - ОСОБА_3 , який не є стороною спору чи договору, спростовуються змістом частини шостої статті 82 ЦПК України.

Заявниця посилається також на те, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ від 27 червня 2000 року в справі «Фрідлендер проти Франції», від 01 червня 2006 року у справі «Дульський проти України», від 26 липня 2018 року у справі «Бут та інші проти України).

Заявниця у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15, від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/5425/18, від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18, від 21 квітня 2022 року у справі № 175/1814/19, стосовно ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливістьрозгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі.

Подібні висновки містить постанова Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16.

У постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/5425/18, від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18, від 21 квітня 2022 року у справі № 175/1814/19, зазначено, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства (частина друга статті 121 ЦПК України).

Зупинення провадження у справі до завершення кримінального провадження відповідає завданню цивільного судочинства та є обґрунтованим, адже у кримінальному провадженні купівля-продаж спірного автомобіля кваліфікована органом досудового розслідування, зокрема, як умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, та спричинило тяжкі наслідки.

Без результатів розгляду кримінальної справи відсутні достатні правові підстави для розгляду та вирішення по суті цієї справи.

Верховний Суд вважає, що апеляційний суд належним чином умотивував ухвалу про зупинення провадження у справі, а викладені в ній висновки узгоджуються з вимогами статті 251 ЦПК України.

Міркування і твердження в касаційній скарзі не спростовують правильності висновків апеляційного суду, викладених в оскаржуваній ухвалі, та не містять вагомих підстав для визнання її протиправною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог(частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі розгляд спору по суті не завершений, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 389, 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Дигас Ольги Петрівни залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишитибез змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік Є. В. Петров В. В. Сердюк