Постанова

від 11.04.2024 по справі 752/15560/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/15560/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/7032/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про визнання незаконним рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та стягнення коштів у якості страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про визнання незаконним рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та стягнення коштів у якості страхового відшкодування.

В обґрунтування позову зазначив, що 11 серпня 2022 року в Одесі на вулиці Середньофонтанській відбулася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями Mercedes-Benz ML 250 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 та Nissan Primasta, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 . Транспортний засіб ОСОБА_2 застрахований у ПрАТ «СК ЮНІВЕС» за полісом обов`язкового страхування. На місці події був складений електронний протокол №398D25EF4359 від 11 серпня 2022 року. Відповідно до інструкції та законодавства, якщо в ДТП залучені лише застраховані авто, без постраждалих, за згодою водіїв вони можуть скласти європротокол та покинути місце події.

Згідно з вимогами закону, водії мали надати страховику інформацію про подію протягом трьох робочих днів. Позивач відправив повідомлення та заяву про відшкодування страховику. Страхова компанія кваліфікувала цю подію як страховий випадок і відкрила страхову справу № ГО-15671/ХВ, однак 21 вересня 2022 року відповідач відмовив у виплаті, посилаючись на те, що учасники ДТП від`їхали з місця події до складання європротоколу, не зробили фото з усіх сторін транспортних засобів та покинули місце події до складання повідомлення про ДТП. Зазначає, що в рішенні помилково визначено, що водії з`їхали з місця ДТП перед складанням протоколу. Фактично вони завершили маневр, після чого виявили подію та негайно фотографували та повідомили про неї. Вказує, що компанія обґрунтовує своє рішення вимогою зробити фото ДТП з усіх чотирьох сторін, але ця вимога не передбачена жодними чинними законодавчими актами, включаючи Інструкцію № 272/2011.

На підставі наведеного, просив визнати незаконним та необґрунтованим рішення Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Юнівес» щодо відмови у виплаті страхового відшкодування по страховій справі № ГО-15671/ХВ від 21 вересня 2022 року та зобов`язати відповідача виплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 80 000,00 гривень.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про визнання незаконним рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та стягнення коштів у якості страхового відшкодування задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

14 лютого 2024 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 11.04.2024 року відповідач не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

З електронного європротоколу, сформованому в PDF-протоколі №398D25EF4359, від 11.08.2022 р., вбачається ДТП між двома учасниками. Кожен учасник зазначається за фото посвідчення водія, вказуються номери ТЗ, інформація про страхові компанії та поліси. Подія відбулася при виїзді або відкриванні дверей з місця стоянки. Відеофіксація відсутня, але вказуються номери телефонів учасників.

Зокрема, про першого учасника ДТП зазначено: ПІБ: вказано на фото Посвідчення водія, державний номерний знак ТЗ: НОМЕР_2 . Страхова компанія: ПрАТ «СК «ЮНІВЕС». Поліс: ЕР/205966715. Ідентифікаційний код чи ЄДРПОУ власника полісу: 3349407892. Обставини ДТП: під час виїзду з місця стоянки / під час відкривання дверей.

Про другого учасника ДТП відповідно зазначено: ПІБ: вказано на фото Посвідчення водія. Державний номерний знак ТЗ: НОМЕР_1 . Страхова компанія: ТДВ «СГ «ОБЕРІГ». Поліс: ЕР/210123719. Ідентифікаційний код чи ЄДРПОУ власника полісу: 3048501515. Обставини ДТП: під час виїзду з місця стоянки / під час відкривання дверей.

Відповідно до долучених до PDF-протоколу фотозображень посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - першим учасником ДТП є ОСОБА_2 , який керував ТЗ Nissan Primasta (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що належить останньому.

Другим учасником ДТП є ОСОБА_1 (позивач), який керував ТЗ Mercedes-Benz ML 250 CDI (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), що належить позивачу на праві приватної власності.

12.08.2022 р. позивач звернувся на адресу відповідача, як до страхової компанії, яка застрахувала відповідальність за шкоду, завдану власником Nissan Primasta ( НОМЕР_2 ), із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (від потерпілого) та заявою про страхове відшкодування.

16 серпня 2022 року складено протокол огляду транспортного засобу марки Mersedes-Benz модель ML 250 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач.

21 вересня 2022 року відповідачем прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування по страховій справі № ГО-15671/ХВ та складено лист за вих. № 22/09/21-02 від 21 вересня 2022 року, в якому відповідач на підставі п. 37.1.3. ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповів у виплаті страхового відшкодування, оскільки: водії учасники залишили місце ДТП до моменту складання повідомлення про ДТП; фотофіксація ДТП проведена не належним чином, а тому страховик позбавлений можливості встановити факт ДТП, причини та обставини її настання.

Згідно звіту №22/01/2023Р дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля марки Mercedes-Benz ML 250 CDI (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 06 лютого 2023 року, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки Mercedes-Benz ML 250 CDI (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), реєстраційний номер НОМЕР_1 , у результаті його пошкодження при ДТП становить 84 974,58 гривень.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог та того, що у позивача є всі передбачені законом підстава для отримання страхового відшкодування у розмірі 80 000, 00 грн.

Колегія судів апеляційного суду частково погоджується із вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Обґрунтовуючи незгоду із оскаржуваним рішенням, апелянт зазначав насамперед про порушення позивачем процесу оформлення ДТП, а також безпідставного неврахування встановленої договором страхування франшизи та неврахування положень ст.. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається із матеріалів справи доводи апелянта стосовно порушення процедури оформлення ДТП в повній мірі співпадають з його позицією, висловленою в суді першої інстанції і яка була належним чином оцінена судом при вирішенні справи, з якою в повній мірі погоджується і колегія судів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:

«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»

З огляду на зазначене апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Незважаючи на вищевикладене, тим не менш, колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами апелянта щодо неналежності неврахування положень ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині франшизи та ПДВ.

Положеннями абзацу другого пункту 12.1. статті 12 вищевказаного Закону встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Отже, розмір страхового відшкодування в будь-якому випадку мас бути зменшений на суму франшизи.

На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем додано до позовної заяви в якості письмового доказу Звіт № 22/01/2023Р про оцінку вартості матеріального збитку від 06.02.2023 року.

Відповідно до вищевказаного звіту про оцінку вартість матеріального збитку, нанесеного позивачу становить 84974,58 гри. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з врахуванням ПДВ на вартість запчастин).

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що визначена суб`єктом оціночної діяльності вартість матеріального збитку включає 20% ГІДВ, який в свою чергу відшкодовується виключно у визначених Законом випадках.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується па суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розміні, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) документального підтвердження акту оплати проведеного ремонту.

Верховний Суд у постанові від 7 квітня 2021 року № 826/7454/17 виклав наступну правову позицію: «Якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Водночас,у разі якщо придбання послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюватися без урахування сум податку на додану вартість. Отже, страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), у свою чергу, має бути платником податку на додану вартість».

Враховуючи те, що позивач у позовній заяві просить стягнути на його, як фізичної особи, користь суму страхового відшкодування, не надавши при цьому доказів сплати відновлювального ремонту та ПДВ на користь виконавця послуг з ремонту (який має бути платником ПДВ), суд першої інстанції безпідставно визначив належну до стягнення суму страхового відшкодування з врахуванням ПДВ. Таким чином суд першої інстанції мав визначити відшкодування без врахування ПДВ на запасні частини та за виключенням франшизи. За таких умов, сума відшкодування підлягає зміні на розмір франшизи та розмір ПДВ.

озмір оціненої шкоди в даному випадку складає 84 974, 54 грн. Розмір ПДВ у вказаній сумі складає 14 162, 42 грн. На вказану суму має бути зменшена заявлена до відшкодування сума і становить 65 837, 58 грн. При цьому, вищевказаний розмір ПДВ має бути виплачений стягувачу за умови отримання страхувальником документів, підтверджуючих факт оплати проведеного ремонту платником ПДВ.

Крім того, ця сума підлягає зменшенню на розмір визначеної у договорі франшизи. Таким чином, загальна сума, яка підлягає до стягнення складає 63 237, 58 грн.

З огляду на вищевказане, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вже було зазначено вище, колегія судів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість позову на 79, 05% від заявленого розміру позовних вимог.

В суді першої інстанції позивач сплатив 2 147, 20 грн. судового збору, відтак з урахуванням відсотку обґрунтованості позову, судовий збір за подання позовної заяви складає 1 697, 36 грн. ( 2147, 20 грн. ? 79, 05%). За подання апеляційної скарги відповідач сплатив 3 220, 80 грн., таким чином має право на відшкодування йому 674, 76 грн. (3 220, 80 грн. ? 20, 95%). Після заліку зустрічних платежів, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 022, 60 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю або частково є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року в частині суми стягнення та розподілу судового збору змінити, стягнувши з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (код ЄДРПОУ:32638319, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) 63 237 (шістдесят три тисячі двісті тридцять сім грн) 58 коп. страхового відшкодування та 1 022 (одну тисячу двадцять дві грн) 60 коп судового збору.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько