Постанова

від 01.05.2024 по справі 755/16986/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 755/16986/23 Головуючий у 1 інстанції: Катющенко В.П.

Провадження № 22-ц/824/6941/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

1 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.

розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Старт-1» на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року в справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Старт-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за внески на утримання будинку та прибудинкової території,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Житлово-будівельний кооператив «Старт-1» (далі - ЖБК «Старт-1») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за внески на утримання будинку та прибудинкової території.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків не більше ніж п`ять днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року позовну заяву ЖБК «Старт-1» було повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 15 грудня 2023 року, 10 січня 2024 року ЖБК «Старт-1» засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій він просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, як пропущений з поважних причин.

На обґрунтування клопотання зазначає, що представник ЖБК «Старт-1» не був присутнім під час проголошення ухвали від 15 грудня 2023 року, а про оприлюднення ухвали 19 грудня 2023 року апелянту стало відомо лише 05 січня 2024 року. Засобами поштового зв`язку ухвалу апелянт не отримав.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки ухвала суду першої інстанції, постановлена з порушенням норм процесуального права, відтак просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судом першої інстанції не були враховані позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18, де зазначено, що визнання предмету та підстав позову та відповідача у спорі - це право позивача, так як і встановлено обґрунтованості позовної заяви, який здійснює під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, а саме не надав належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачу на праві власності, в порядку спадкування, належить квартира АДРЕСА_1 , а також, позивач не надав доказів родинного зв`язку, як він стверджує, між власником квартири, яка померла, та за якою обліковується заборгованість та відповідачем, що підлягає уточненню, шляхом подання відповідних доказів на підтвердження зазначеного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 607/6865/2018 (провадження № 14-212цс19).

За правилами частин першої та другої статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Водночас, згідно з частиною першою статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною п`ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Предметом позову є стягнення заборгованості за внески на утримання будинку та прибудинкової території.

Колегія суддів апеляційного суду встановила, що позивач зазначив обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також вказав, що до матеріалів справи він надав докази, якими, на його думку, ці обставини підтверджуються.

Виходячи з положень ЦПК України, аналіз наданих сторонами доказів здійснюється судом при вирішенні спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі або залишення позову без руху.

Європейський суд з прав людини притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене вище у сукупності, наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, повернувши позовну заяву ЖБК «Старт-1», чим фактично позбавив позивача права на доступ до правосуддя.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 757/27298/20-ц (провадження № 61-15994св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 755/9389/22 (провадження № 61-2083св24)

Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про повернення позовної заяви ЖБК «Старт-1».

Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу постановлена судом передчасно, тому на підставі ст. 379 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Старт-1» задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 грудня 2023 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко