Рішення

від 02.05.2024 по справі 229/3111/22

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 229/3111/22

Провадження № 2/229/323/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого суддіДубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Жаріної Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та Міністерства освіти і науки України, про стягнення заробітної плати, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Деменкова Є.С., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», Міністерства освіти і науки України, який в ході судового розгляду був уточнений, просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 58734,76 грн. за період з 01.04.2022 по 31.08.2022 (з урахуванням щорічної відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення до основної щорічної відпустки за робочий відпрацьований учбовий рік з 01.09.2021 по 31.08.2022) та моральну шкоду в сумі 25000 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначила, що з позивач працює викладачем електротехнічних дисциплін, є спеціалістом 1 категорії Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». З травня 2022 року позивачу не виплачується заробітна плата, не оплачена відпустка та не виплачені кошти на оздоровлення відповідно до умов колективного договору. Позивач зверталася до відповідачів з приводу виплати їй заборгованості із заробітної плати, але її заробітна плата станом на день звернення до суду із цим позовом залишається невиплаченою. Відповіддю № 1/9898-22 від 30.08.2022 р Міністерство освіти і науки України повідомило позивача про те, що грошові кошти на виплату заробітної плати виділені, але потрібно, щоб відповідні відомості подав Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» до МОН через свої структурні підрозділи, тобто, бездіяльність посадових відповідальних осіб з боку відповідачів призвела до виникнення заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу. Таким чином, зазначає, що відповідач Міністерство освіти і науки України не профінансував, а Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» не виплатив позивачу заробітну плату за період з 01.06.2022 року по 31.08.2022 року 45503,99 грн. та компенсації з приводу реорганізації в сумі 13230,77 грн., тобто в загальній сумі 58734,76 грн., тому просить стягнути з відповідачів солідарно вказану суму. Оскільки відповідачі самоусунулися від вирішення питання щодо організації виплати боргу із заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення до основної щорічної відпустки, оплати щорічної відпустки за відпрацьований робочий 2021-2022 рік, то позивачу були спричинені додаткові незручності та душевні страждання, які, хоч і не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, але виразилися у душевних стражданнях та переживаннях, яких зазнала позивач у зв`язку із порушенням її прав, позбавлення права на отримання заробітної плати, яка так вкрай важлива для позивача в теперішньому стані, самоусунення відповідачів від вирішення питання по суті в досудовому порядку (перекладання обов`язків один на одного щодо організації виплати заробітної плати позивачу), вимагає від позивача вжиття додаткових заходів для захисту своїх прав, враховуючи необхідність зміни її нормального життєвого стану, зокрема у зв`язку із витрачанням часу та коштів на звернення до суду, що також спричинило значні незручності позивачу, оскільки вона не отримувала заробітну плату. Виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 25 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. За надання юридичної допомоги нею понесені витрати в сумі 3000 грн., які також просить стягнути солідарно з відповідачів.

06 жовтня 2023 року від представника відповідача Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що Міністерство освіти і науки України повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (зі змінами), визначено, що МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передач технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Міністерство освіти і науки неодноразово листами від 28.02.2022 № 1/3292-22, від 06.03.2022 № 1/3370-22, від 07.03.2022 № 1/3378-22, від 15.03.2022 № 1/3463-22 доводило до департаментів (управлінь) освіти і науки обласних, Київської міської державних (військово-цивільних) адміністрацій інформацію щодо особливостей застосування норм трудового законодавства під час дії правового режиму воєнного стану, зокрема щодо оплати праці працівників закладів освіти під час призупинення навчання, в умовах дистанційного навчання, під час простою тощо (зазначені листи є у вільному доступі на сайті Міністерства освіти і науки України). Відповідно до частини першої статті 57-1 Закону України «Про освіту» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» від 15.03.2022 № 2126-ІХ, що набув чинності 20.03.2022) працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачені законом. Відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Зазначає, що Міністерство освіти і науки постійно контролює ситуацію щодо виплати заробітної плати працівникам закладів освіти, зокрема спрямування коштів освітньої субвенції з державного бюджету, яка спрямовується на оплату праці педагогічних працівників закладів освіти, надходить на рахунки у повному обсязі з рахунків відкритих асигнувань за узагальненими показниками загального фонду державного бюджету України. Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09.05.2022 №420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, Відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ВСП БІФК ДонНТУ), тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, 43012, до завершення дії воєнного стану. Відповідно до статей 104-107 Цивільного кодексу України, статті 28 Закону України «Про фахову передвищу освіту», пункту 14 частини другої статті 32 Закону України «Про вищу освіту», статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ураховуючи подання Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 01.07.2022 №01-09/385 та рішення Вченої ради Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 30.06.2022, протокол № 6, МОН винесло наказ від 29.07.2022 № 676 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Цим наказом МОН погодилося з рішенням Вченої ради Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» щодо реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 33670479) шляхом його приєднання до Відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 36512800). Установлено, що Відокремлений структурний підрозділ «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» є правонаступником прав і обов`язків Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», якому наказано здійснити інвентаризацію майна Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Державному вищому навчальному закладу «Донецький національний технічний університет» наказано утворити комісію з реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та забезпечити здійснень заходів з реорганізації відповідно до законодавства. У квітні та травні 2022 року ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ був профінансований МОН у повному обсязі лімітів, затверджених закладу освіти у встановленому порядку. За інформацією управління бухгалтерського обліку та звітності, органи ДКСУ не повідомляли про непроходження платежів або повернення коштів, що свідчить про те, що платіж пройшов, а отже, місячний фонд заробітної плати був профінансований МОН у повному обсязі. За інформацією керівництва Відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (далі - Коледж-Костянтинівка), який згідно з пунктом 1 наказу МОН від 29.07.2022 № 676 є правонаступником ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ, відповідно до наданої органом ДКСУ виписки, фінансування за травень надійшло на рахунки ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ у розмірі: квітень 1098630 грн., травень 1 076 390 грн., з яких виплачено попереднім керівництвом ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ аванс та нарахування на заробітну плату. Починаючи з червня 2022 року відділ, що здійснює фінансування закладів фахової передвищої освіти, які належать до сфери управління МОН, щомісячно здійснює розсилку на офіційні електронні адреси закладів, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, територіях бойових дій (згідно з актуальною редакцією відповідного наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України), посилання на google-форми для отримання інформації, необхідної для фінансування таких закладів. Інформація за підписами керівника та головного бухгалтера такого закладу містить фактичну потребу у фінансуванні заробітної плати на певний місяць (з урахуванням простоїв, призупинення дії трудового договору, необхідності виплат при звільненні тощо) а також інших виплат (стипендій, комунальних витрат тощо). Така інформація від ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ, а також бухгалтерська та фінансова звітність до МОН жодного разу не надходила. МОН неодноразово зверталося у телефонному режимі, а також листом від 30.08.2022 № 1/9898-22 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та правонаступника ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ - Коледжу-Костянтинівка стосовно надання вищезазначеної інформації, яка є підставою для перерахування МОН коштів. У серпні 2022 року ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ був профінансований у обсягах, зазначених у інформації, наданій Державним вищим навчальним закладом «Донецький національний технічний університет». Щодо переміщення та реорганізації у відзиві зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та загостренням бойових дій в Донецькій області наказом Міністерства освіти і науки України від 09.05.2022 року № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ тимчасово переміщено до міста Луцьк. Однак, адміністрація закладу освіти своєчасно не виконала наказ МОН про переміщення. Колишній директор ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ Андрій Лічман не організував переміщення архівних документів (особових справ працівників, документів бухгалтерського обліку тощо), технічного та програмного забезпечення. Наказом МОН від 29.07.2022 року № 676 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ реорганізовано шляхом його приєднання до Коледжу-Костянтинівка. Процес реорганізації ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ незавершений у зв`язку із загостренням бойових дій у місті Бахмут та неможливістю здійснити інвентаризацію майна та скласти передавальні акти державного майна від ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ до структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Залишок коштів по ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ на кінець календарного року 2022 року в сумі 783 185,72 грн. повернуто до бюджету. На даний час ніякими первинними бухгалтерськими документами ВСП БІФК ДВИ ДонНТУ його правонаступник Коледж-Костянтинівка не володіє. З липня 2022 року керівництво Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» здійснювало прийом на роботу персоналу до ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ. Фінансування, що надходило після травня використовувалося на оплату праці новоприйнятих працівників, тих, які працювали в місті Луцьк та сплату податків. Тобто, МОН звертає увагу, що у цій справі стороною провадження є Державний вищий навчального заклад «Донецький національний технічний університет» та позовні вимоги стосуються виключно правовідносин позивача та відповідача ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ. Зазначає, що повноваження, пов`язані з нарахуванням заробітної плати педагогічних та інших працівників є автономією навчального закладу, гарантованою статтею 23 Закону України «Про освіту», у яку Міністерство не має права втручатись, а саме до виконання обов`язків ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ щодо нарахування та виплати заробітної плати відповідно до штатного розпису. А тому позовна вимога позивача про стягнення з Міністерства заробітної плати є необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки Міністерство, як орган державної влади відповідно до повноважень та компетенції, заробітну плату позивачу нараховувати не уповноважене. Щодо стягнення моральної шкоди зазначає, що за змістом ст. 237-1 КЗпП України підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань. Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо обґрунтування суми заявленої моральної шкоди у розмірі 25000 грн, а тому вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, є необґрунтованою, оскільки Міністерством як суб`єктом владних повноважень було вчинено всіх необхідних дій, з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що ці витрати позивачем не підтверджені. Вважає, що відповідно до позовних вимог позивача, предмету позову, Міністерство не є належною стороною судового провадження (відповідачем), оскільки не перебуває та не перебувало з позивачем у трудових відносинах, тим паче ніколи не нараховувало заробітної плати останній. Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу зазначає, що їх розмір завищений, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Крім того, до матеріалів справи повинні бути долучені розрахунок погодинної вартості правової допомоги, акт приймання-передачі послуг за договором, а ордер адвоката оформлений не належним чином, тому вона не має повноважень для вчинення дій в інтересах клієнта. Наполягає на визнанні неналежними доказів, наданих позивачем та її представником, посилаючись на те, що був порушений порядок їх подачі, докази не засвідчені належним чином, в деяких доказах не зазначено де знаходиться оригінал.

Крім того, 06 жовтня 2023 року представником відповідача Міністерства освіти та науки України до суду була надана заява про залишення позову без розгляду, посилаючись на відсутність долучених до позову доказів, які підтверджують повноваження представника позивача, серед іншого належним чином оформленого ордеру адвоката, та заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення заробітної плати, оскільки вважає строк звернення з цією вимогою пропущеним.

09 жовтня 2023 року від представника відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Гончарової Ж.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні вимог позивача, так як позивачем не надано доказів про перебування у трудових відносинах з відповідачем та фактичного виконання нею своїх посадових обов`язків, оскільки у доданих копіях трудової книжки містяться записи з посиланням на накази, оригінали яких відсутні у відповідача. У зв`язку з наведеними обставинами та перебуванням будівель коледжу у м. Бахмуті на території, наближеній до активних бойових дій, у адміністрації університету та коледжу повністю відсутній доступ до документів кадрового та бухгалтерського обліку, що на теперішній час унеможливлює встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з коледжем. Документів, які підтверджують розрахунок заборгованості, позивач не надала. Враховуючи, що стосовно позивача відсутні документи кадрового та бухгалтерського обліку, позивач як працівник до роботи не став, будь-яких трудових функцій за посадою не виконував, тому відсутні підстави для виплати заробітної плати і така вимога не підлягає задоволенню. Довідки ОК-5 та ОК-7 не можуть застосовуватися для встановлення трудового стажу, факту перебування в трудових відносинах, тощо. Щодо стягнення моральної шкоди представник відповідача зазначив, що позивачем не надано доказів для підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, позивач не наводить доказів в залежності від чого розрахована саме така сума моральної шкоди тощо, тому така вимога не підлягає задоволенню. Щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначає, що представником позивача до суду подано низку позовних заяв аналогічного змісту, відрізняються тільки данні позивача та прохальна частина, тому така позовна вимога підлягає зменшенню. Зауважує, що надані стороною позивача докази є неналежними, посилаючись на те, що був порушений порядок їх подачі, докази не засвідчені належним чином. Крім того, вважає, що позивач з цим позовом звернувся до суду з порушенням строків позовної давності. Виходячи з наведеного, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

11 жовтня 2023 року представником позивача подані до суду пояснення, згідно яких вона зазначила, що строк для звернення до суду із позовом не сплинув, оскільки, відповідно до пункту першого прикінцевих положень глави ХІХ КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який закінчився 30 червня 2023 року, з позовом позивач звернулася 30.12.2022, тобто строки щодо звернення до суду з позовними вимогами не пропущені.

08 листопада 2023 року представником позивача до суду надана заява, згідно якої вона зазначила, що у позовній заяві була допущена механічна помилка в періоді, за який просить позивач стягнути заборгованість по заробітній платі. Правильним періодом невиплати заробітної плати позивачу є 01.04.2022 року по 31.08.2022 року.

Згідно наданих представником позивача пояснень, вона спростовує твердження представників відповідачів щодо їх незгоди з розміром та порядком нарахування суми правничої допомоги, вказує, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документу, отже, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, розрахункова квитанція, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Розрахункова квитанція, яка мається в матеріалах справи, оформлена у відповідності до діючого законодавства, погодинна вартість правничої допомоги не передбачена договірними умовами між позивачем та його представником, а відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, що також узгоджується з практикою Верховного суду.

08 листопада 2023 року представник позивача надала до суду заперечення проти залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що копія ордеру, належність якого оспорює відповідач, містить усі необхідні реквізити. Також зазначила, що твердження відповідачів про відсутність власноручного підпису позивача на Договорі б/н про надання правової допомоги від 30.08.2022 р не підтверджується волевиявленням позивачки, що може діяти від імені останньої саме адвокат Деменкова Є.С є хибним і таким, що не відповідає дійсності, оскільки до Договору б/н про надання правової допомоги від 30.08.2022 р завжди додається протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, яким підтверджено факт підписання 17.10.2022 р позивачкою договору з адвокатом Деменковою Є.С. І такий підпис, по-перше, не спростований самою позивачкою, яка приймає теж активну участь у судовому розгляді справи та яка надає особисті заяві, де підтверджує повноваження адвоката Деменкової Є.С. на ведення її конкретної справи № 229/3111/22 в суді; по-друге, такий кваліфікований підпис позивачки ОСОБА_3 має таку ж саму юридичну силу, як і власноручний підпис та має презумпцію його відповідності власноручному підпису за ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги». Повноваження щодо ведення справи ОСОБА_2 в суді, позивачкою надані адвокату Деменковій Є.С. за Договором б/н про надання правової допомоги від 30.08.2022 р. Крім того, сама позивачка підтверджує надання адвокатові повноважень на ведення її справи в суді і сама активно користується своїми процесуальними правами позивача.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 09 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Міністерства освіти і науки України Остапенко Юлії Олександрівни про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та Міністерства освіти і науки України, про стягнення заробітної плати, моральної шкоди.

Згідно додаткових пояснень, наданих до суду 18 грудня 2023 року, представник відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» зазначила, що матеріали справи містять докази того, що у квітні та травні 2022 року ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ був профінансований МОН у повному обсязі лімітів, затверджених закладу освіти у встановленому порядку. За інформацією управління бухгалтерського обліку та звітності, органи ДКСУ не повідомляли про непроходження платежів або повернення коштів, що свідчить про те, що платіж пройшов, а отже, місячний фонд заробітної плати у травні був профінансований МОН у повному обсязі. Враховуючи, що ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ є самостійним розпорядником бюджетних коштів, відповідач як юридична особа не володіє інформацією щодо розпорядження бюджетними коштами в період квітень - травень 2022 року. Згідно виписки з рахунку ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ вбачається, що заробітна плата за квітень-травень 2022 року перераховувалася на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут. Відповідно до виписок, які надані на запит відділенням ПУМБ в м. Бахмут вбачається, що позивачу за квітень-травень 2022 року виплачено заробітну плату, а також відпускні. Всі платіжні операції по виплаті заробітної плати за квітень-травень 2022 року проведенні керівником ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ до часу скасування довіреності, тобто з наявними відповідними повноваженнями. Надані як доказ проведення освітньої діяльності педагогічного працівника, у вигляді скрін зображення, заліково-екзаменайціної відомості, графіку проведення електровимірювальної практики, акту передачі контрольних робіт в навчальному частину заочного відділення, не можуть бути враховані як факт діяльності викладача у робочий час та виконання індивідуального робочого плану викладача. Довідки ОК-5 та ОК-7 не можуть застосовуватися для встановлення трудового стажу, факту перебування в трудових відносинах, а також для визначення заборгованості по виплаті заробітної плати тощо.

Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Деменкова Є.С.в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача надала до суду заяву, згідно якої вказала, що на позовних вимогах позивач ОСОБА_2 наполягає, просить їх задовольнити в повному обсязі. Судове засідання просили провести у відсутність позивача і його адвоката та ухвалити судове рішення про задоволення позову позивача.

Представник відповідача - Міністерства освіти і науки України Остапенко Ю.О. в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, надала до суду заяву, згідно якої просила провести розгляд справи без присутності їх представника, заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача - Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Гончарова Ж.В. в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, надала до суду заяву, згідно якої просила судовий розгляд справи проводити за відсутності їх представника за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09.05.2022 № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ВСП БІФК ДонНТУ), тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, 43012, до завершення дії воєнного стану (т. 2 а.с. 123).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про фахову передвищу освіту» безпосереднє управління діяльністю закладу фахової передвищої освіти здійснює його керівник (директор, начальник тощо). Права, обов`язки та відповідальність керівника закладу фахової передвищої освіти визначаються законодавством і установчими документами закладу фахової передвищої освіти.

Однак, адміністрація закладу освіти своєчасно не виконало наказ МОН про переміщення. Колишній директор ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ Андрій Лічман не організував переміщення архівних документів (особових справ працівників, документів бухгалтерського обліку тощо), технічного та програмного забезпечення.

Відповідно до статей 104-107 Цивільного кодексу України, статті 28 Закону України «Про фахову передвищу освіту», пункту 14 частини другої статті 32 Закону України «Про вищу освіту», статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ураховуючи подання Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 01.07.2022 №01-09/385 та рішення Вченої ради Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 30.06.2022, протокол № 6, МОН видало наказ від 29.07.2022 № 676 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Цим наказом МОН погодилося з рішенням Вченої ради Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» щодо реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 33670479) шляхом його приєднання до Відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 36512800). Наказом встановлено, що Відокремлений структурний підрозділ «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» є правонаступником прав і обов`язків Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», якому наказано здійснити інвентаризацію майна Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Державному вищому навчальному закладу «Донецький національний технічний університет» наказано утворити комісію з реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та забезпечити здійснень заходів з реорганізації відповідно до законодавства (т. 2 а.с. 133-134).

Згідно копіїтрудової книжкисерії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання в період з 01.09.2003 року перебуває у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та займає посаду викладача електротехнічних дисциплін, є спеціалістом 1 категорії вказаного навчального закладу, записи про звільнення позивача у трудовій книжці відсутні (т. 1 зворот.а.с. 11, а.с. 13-14).

Відповідно до ст. 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

Відповідно до Закону України від 05.02.2021 № 1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» роботодавцю доступна історія трудової діяльності працівника в електронному вигляді і може бути врахована під час обчислення трудового стажу та ін.

Окрім наданої позивачем копії трудової книжки, факт перебування позивача у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» підтверджується витягом з Відомостями реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 01.02.2023 року на ім`я ОСОБА_2 , згідно яких вбачається, що ОСОБА_2 отримувала дохід у вигляді заробітної плати від Відокремленого структурного підрозділу Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ Донецький національний технічний університет (код ЄДРПОУ 33670479) з відрахуванням з цього виду доходу податків (т. 1 а.с. 88).

Представником відповідача ДВНЗ Донецький національний технічний університет не спростовано факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем та виконання нею своїх трудових обов`язків, позивач не зобов`язана вести табелі обліку робочого часу, облік виконаної роботи, щоб доводити це при нарахуванні заробітної плати, не надано також і доказів звільнення ОСОБА_2 із займаної посади. Перебування позивача у трудових відносинах з роботодавцем підтверджується матеріалами справи.

Щодо твердженьпредставників відповідачівпро недопустимість доказів, поданих позивачем та її представником, суд зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача та заяви позивача подавалися докази через систему Електронний суд та засобами поштового зв`язку. Отже подані до суду документи стороною позивача містять або кваліфікований електронний підпис, або власноручний, тому заявлені клопотання представників відповідачів про визнання неналежними доказів, які подані стороною позивача не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок доказування при вирішенні трудових спорів покладений саме на роботодавця, а не на позивача.

Посилання представника відповідача ДВНЗ Донецький національний технічний університет на відсутність оригіналів наказів, які зроблено у записах доданої копії трудової книжки, не приймаються судом до уваги, так як саме через недбале ставлення керівника ВСП БІФК ДонНТУ до своїх обов`язків, які покладені на нього, зокрема, Законом України «Про освіту» щодо належної організації роботи навчального закладу (ст. 26), було втрачено доступ до будь-якої документації Коледжу.

Стаття 94 КЗпП України визначає, що заробітна плата це винагорода, обчислена як правило, у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Отже, трудовій договір передбачає, що саме роботодавець повинен забезпечити умови праці працівника, тобто забезпечити працівника роботою. Працівник отримує заробітну плату за факт виконаної роботи (за процес), а не за кінцевий результат (в протилежність цивільно - правової угоди, де оплачується саме кінцевий результат роботи). Таким чином оплаті підлягає весь час знаходження працівника у трудових відносинах до дати звільнення.

Відповідно до частини першої статті 57-1 Закону України «Про освіту» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» від 15.03.2022 № 2126-ІХ, що набув чинності 20.03.2022) працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачені законом.

Згідно злистом Міністерстваосвіти інауки Українивід 25.04.2022року №1/4444-22«Про оплату праці працівників закладів освіти» - посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) (т. 2 а.с. 130).

30.08.2022 Листом № 1/9898-22 Міністерство освіти і науки, у зв`язку із надходженням численних звернень з приводу переміщення співробітників та невиплати заробітної плати працівникам Бахмутського коледжу звернулось до ДВНЗ Донецький національний технічний університет та правонаступника коледжу Відокремленого структурного підрозділу Костянтинівський індустріальний коледж ДВНЗ ДНТУ з проханням терміново повідомити про стан справ з виконанням наказів МОН, вжиття заходів щодо забезпечення виплати заборгованих коштів та проінформувати заявників та МОН (т. 2 а.с. 129).

Посилання представника відповідача ДВНЗ Донецький національний технічний університет на те, що позивачем не доведений факт виконання нею своїх посадових обов`язків, оскільки в 2022 році в м. Бахмут велись бойові дії, через що пізніше заклад перемістився до м. Луцьк, суд не може прийняти до уваги, оскільки Відокремлений структурний підрозділ Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ Донецький національний технічний університет територіально розташований на західній околиці міста по вул. Чайковського, 63, в серпні 2022 року місто перебувало під ракетними обстрілами, лінія бойового зіткнення проходила по селищам ще на підступах до міста зі сторони сходу. Згідно стверджень представника закладу, 11.05.2022 була ініційована та проведена організаційна нарада із керівниками відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ ДонНТУ, на якій директор ВСП БІФК ДонНТУ ОСОБА_4 був ознайомлений з наказом МОНУ № 420, отримав відповідне доручення ректора, але відмовився особисто приїжджати та забезпечувати переміщення ВСП БІФК ДонНТУ до м. Луцьк, внаслідок чого на теперішній час фактично втрачений доступ до будь-якої фінансової та кадрової документації коледжу, документів обліку освітнього процесу, архівів та ін. З метою підтвердження виконання позивачем своїх посадових обов`язків до суду надано: заяву позивача, копію наказу № 109 в/к від 02.11.2021 р «Про педагогічне навантаження викладачів на 2021 2022 навчальний рік, де в штаті викладачів (п.27) зазначена і позивач ОСОБА_2 , копію графіку відпусток викладачів коледжу за 2021-2022 навчальний рік, де в п.20 роботодавець зобов`язувався надати позивачу і оплатити щорічну відпустку тривалістю 56 днів за 2021-2022 учбовий рік, звіт позивача, інформацію, надану нею до ДВНЗ ДонНТУ про фактичне місцеперебування студентів групи М-20, куратором якої була позивач, копію відповіді центру зайнятості, розсилку керівника учбового закладу про педраду на 24.05.2022 р, інформацію з додатку «Дія» ОСОБА_3 про те, що вона станом на 31.08.2023 р за даними реєстрів Державної податкової служби та Пенсійного фонду України працює в Відокремленому структурному підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет»; доказ реєстрації позивача в ЄДЕБО, копія розкладу занять ІІ семестру 2021-2022 учбового року, доказ направлення копій документів особової справи позивачем до ДВНЗ ДонНТУ, докази виконання позивачем роботи куратора (в червні позивач займалася організацію видачі студентам атестатів), доказ звернення позивача до Донецької обласної прокуратури, копія відповіді МОН. Вказівок припинити працювати від керівництва Коледжу позивач не отримувала (т. 2 а.с. 8-34).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами) - заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати та не звільняється від обов`язку виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій.

З виписокз рахунку НОМЕР_2 відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Бахмут Донецької області на ім`я Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» (код ЄДРПОУ 33670479) за період з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року вбачається, що:

- 04.04.2022 (Термін сплати 05.04.2022р.) на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; «З/плата за I половину 04.2022 р.» в сумі 525570,39;

- 13.04.2022 (Термін сплати 14.04.2022р.) на рахунок відділення Вiддiлення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; Вiдпускнi за 04.2022 р. в сумі 150550.94;

- 28.04.2022 на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; «З/плата за II половину 04.2022 р. Т.сплати 28.04.2022р.» в сумі 17579,86;

- 20.05.2022 здійснено банківську операцію по списанню коштів та по перерахуванню на рахунок Відділення ПУМБ в м. Бахмут за кодом 2201420; 2282; З/плата за I половину 05.2022 р. Т.сплати 10.05.2022р. в сумі 351 487.35 грн.

З реєстру № 48 від 05.04.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за квітень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_2 виплачено 8,96 грн. (т. 3 а.с. 33).

З реєстру № 49 від 05.04.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за квітень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_2 виплачено 11000 грн. (т. 3 зворот. а.с. 33).

З реєстру № 51 від 14.04.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відпускних за квітень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_2 виплачено 46,17 грн. (т. 3 зворот. а.с. 37).

З реєстру № 70 від 23.05.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за травень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_2 виплачено 9,96 грн. (т. 3 зворот. а.с. 35).

З реєстру № 72 від 23.05.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за травень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_2 виплачено 9322,61 грн. (т. 3 а.с. 36).

В судовому засіданні представник відповідача ДВНЗ ДонНТУ пояснила, що табелі робочого часу щодо ОСОБА_2 ДВНЗ ДонНТУ не складались, та оскільки нарахування заробітної плати відбувається на підставі табелю обліку робочого часу, заробітна плата ОСОБА_2 не виплачувалась.

Таким чином, судом встановлено, що заробітна плата ОСОБА_2 відповідачем нараховувалась та виплачувалась по день переміщення ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09 травня 2022 №420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет». Після 09.05.2022 року заробітна плата ОСОБА_2 відповідачем не нараховувалась та відповідно залишається невиплаченою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про встановлення факту невиплати заробітної плати позивачу та часткового задоволення її позовних вимог про стягнення заробітної плати за період з 10.05.2022 року по 06.07.2022 року включно за 16 р.д. травня 2022 року, червень 2022 року та 4 р.д. липня 2022 року.

Згідно з ч. 4 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 (далі за текстом - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до ч.7 п.2 розділу ІІ Порядку з розрахункового періоду виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

З Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 01.02.2023 року на ім`я ОСОБА_2 (т.1 а.с.88) вбачається, що ОСОБА_2 за березень 2022 року нарахована заробітна плата у розмірі 16434,51 грн., відомості про нараховану заробітну плату за квітень 2022 року відсутні, хоча в судовому засіданні встановлено, що в квітні 2022 позивач працювала та отримала заробітну плату, але звіти до відповідних органів керівництвом Коледжу не були подані внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану, а отже вони мають бути виключені з розрахункового періоду.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 складає 16434,51 грн., тобто, шляхом розрахунку, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 747,02 грн.

У підсумку підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за 1 місяць та 20 робочих днів, яка складає 16434,51 грн. + 14940,40 грн., а всього 31374,91 грн., з відрахуванням з цієї суми податків і зборів.

Щодо стягнення відпускних за відпрацьований позивачем учбовий рік за період з 01.09.2021 по 31.08.2022 за час перебування у щорічній основній відпустці строком 56 календарних днів з 07.07.2022 по 31.08.2022 та матеріальної допомоги на оздоровлення до основної щорічної відпустки, що передбачена Колективним договором в розмірі посадового окладу суд зазначає наступне.

У статті 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Право на відпустки відповідно і до статті 2 Закону України Про відпустки № 504/96-ВР мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Відповідно до частин 10 та 11 статті 10 Закону України Про відпустки черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Оскільки форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі. У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

При складанні графіка враховуються інтереси роботодавця, особисті інтереси працівників та наявність можливостей для відпочинку.

З аналізу вказаних норм законодавства можна зробити висновок, що конкретний період надання відпустки узгоджується між працівником та роботодавцем з урахуванням інтересів кожної сторони правовідносин.

Вказане погодження знаходить своє вираження у графіку відпусток.

Конкретні дні відпустки узгоджуються сторонами шляхом звернення працівника із заявою про надання відпустки та видання відповідного наказу роботодавцем.

Відпустку працівнику надають відповідно до наказу про відпустку.

Отже, можна вважати, що період надання відпустки узгоджується до початку періоду відпустки, а конкретні дати початку та закінчення відпустки безпосередньо перед наданням такої відпустки узгоджуються сторонами у заяві та виданому на її підставі наказі.

Такий правовий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 712/9213/18.

Невихід на роботу в зв`язку з самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, вихід на пенсію без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника з цієї підстави. Вказаний правовий висновок висловлено у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16-ц (провадження № 61-18573св18) та від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1412цс17.

Отже, саме по собі право на відпустку не надає працівнику право використати відпустку самовільно, крім випадків, передбачених трудовим законодавством.

Крім того, відповідно до статті 12 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) у період дії воєнного стану тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки, яка надається працівникам, складає 24 календарні дні.

В судовому засіданні встановлено, що згідно зави позивача у матеріалах справи, остання вказувала, що перебувала у щорічній відпустці, графік якої був узгоджений і доведений до трудового колективу ще у вересні-жовтні 2021 року,але відповіднийнаказ,який бивизначав датупочатку відпустки, її тривалість, з урахуванням дії воєнного стану, роботодавцем не видавався, тобто сторонами не узгоджувалась дата початку та закінчення відпустки, отже позивач перебувала у відпустці самовільно.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заявленої позовної вимоги про стягнення відпускних за відпрацьований позивачем учбовий рік за період з 01.09.2021 по 31.08.2022 за час перебування у щорічній основній відпустці строком 56 календарних днів з 07.07.2022 по 31.08.2022 та матеріальної допомоги на оздоровлення до основної щорічної відпустки, що передбачена Колективним договором в розмірі посадового окладу слід відмовити.

Щодо застосування строку позовної давності до вимог позивача суд зазначає, що Постановою КМУ від 25 квітня 2023 року № 383 строк дії карантину, встановлений Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 з 19 грудня 2020 року було продовжено до 30 червня 2023 року.

Оскільки, відповідно до п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода не може бути виміряна квитанціями чи матеріальними витратами на її послаблення.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, а саме: позивач є мешканкою міста, де проходять активні бойові дії, в період воєнного стану була позбавлена основного джерела доходів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 5 000,00 грн.

Що стосується стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

За змістом статті 9 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до судових витрат. Визначення розміру витрат та порядок їх розподілу між сторонами здійснюється на підставі ст.ст. 137, 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді представником позивача - адвокатом Деменковою Є.С. надано договір про надання правової допомоги від 30 серпня 2022 року (т. 3 а.с. 8-9), ордер (т. 3 а.с. 10), розрахункову квитанцію від 17.10.2022 року (т. 1 а.с. 71).

Відповідачі у відзиві та в судовому засіданні заявляли про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки представником позивача до суду подано низку позовних заяв аналогічного змісту, відрізняються тільки дані позивача та прохальна частина, тому така позовна вимога підлягає зменшенню.

Суд, з урахуванням обставин справи, враховуючи її значення для позивача, категорію справи, яка розглядається судом у спрощеному позовному провадженні, обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений адвокатом час, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, вважає, що стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Щодо позовних вимог до відповідача Міністерства освіти і науки України суд зазначає, що в ході судового розгляду встановлено, що Міністерством освіти і науки України вживалось всіх заходів, створювалось умови та механізми щодо належного виконання ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» своїх обов`язків по виплаті заборгованості по заробітній платі працівникам Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», а також відповідач не є роботодавцем позивача, його вини у невиплаті заробітної плати позивачу судом не встановлено, тому з огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову до вказаного позивачем відповідача Міністерства освіти і науки.

Таким чином,суд доходитьвисновку прозадоволення позовув частиністягнення звідповідача ДВНЗ«Донецький національнийтехнічний університет»на користьпозивача заборгованостіпо заробітнійплаті заперіод 10.05.2022по 06.07.2022року включнов сумі 31374,91 грн., моральної шкоди в сумі 5 000 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн.

Суд зазначає, що стягнення і оплата прибуткового податку покладається на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків. При цьому в резолютивній частині рішення обов`язково має бути зазначено, що суму зазначено без утримання податку.

Відповідно до пункту 2, ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому стягненню з відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь держави підлягають судові витрати в розмірі 1073,60 грн.судового зборущодо вимогипро стягненнязаробітної платита врозмірі 214,72грн. судового збору щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, а всього 1288,32 грн.

Позивачу ухвалою суду від 16.02.2023 року була відстрочена сплата судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди до ухвалення судового рішення. Оскільки позов в цій частині задоволено частково, з нього підлягають стягненню в дохід держави судові витрати в розмірі 858,88 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та Міністерства освіти і науки України, про стягнення заробітної плати, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ 02070826) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 31374 (тридцять одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 91 коп., з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 16434 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 51 грн.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ 02070826) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ 02070826) на користь держави судові витрати в розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судові витрати в розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 88 коп.

В іншій частині позову- відмовити.

У задоволенні позову до Міністерства освіти і науки України про стягнення заробітної плати, моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р.Є. Дубовик