Постанова

від 03.09.2024 по справі 229/3111/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7120/24 Справа № 229/3111/22 Суддя у 1-й інстанції - Дубовик Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 229/3111/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідачіДержавний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет», Міністерство освіти і науки України,

розглянувши у спрощеномупозовному провадженні, упорядку ч.13ст.7,ч.1 ст.369ЦПК України,без повідомленняучасників справи,за наявнимиу справіматеріалами,апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 травня 2024 року, ухваленого суддею Дубовиком Р.Є. у м. Дружківка Донецької області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та Міністерства освіти і науки України про стягнення заробітної плати, моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює викладачем електротехнічних дисциплін, є спеціалістом 1 категорії Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет».

З травня 2022 року позивачу не виплачується заробітна плата, не оплачена відпустка та не виплачені кошти на оздоровлення відповідно до умов колективного договору.

Позивач зверталася до відповідачів з приводу виплати їй заборгованості із заробітної плати, але її заробітна плата станом на день звернення до суду із цим позовом залишається невиплаченою.

Відповіддю № 1/9898-22 від 30 серпня 2022 року Міністерство освіти і науки України повідомило позивача про те, що грошові кошти на виплату заробітної плати виділені, але потрібно, щоб відповідні відомості подав Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» до МОН через свої структурні підрозділи, тобто, бездіяльність посадових відповідальних осіб з боку відповідачів призвела до виникнення заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу.

Таким чином позивач зазначає, що відповідач Міністерство освіти і науки України не профінансував, а Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» не виплатив позивачу заробітну плату за період з 01 червня 2022 року по 31 серпня 2022 року у розмірі 45 503,99 грн та компенсації з приводу реорганізації в сумі 13 230,77 грн, тобто в загальній сумі 58 734,76 грн, яку позивач просила стягнути з відповідачів солідарно вказану суму.

Оскільки відповідачі самоусунулися від вирішення питання щодо організації виплати боргу із заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення до основної щорічної відпустки, оплати щорічної відпустки за відпрацьований робочий 2021-2022 рік, то позивачу були спричинені додаткові незручності та душевні страждання, які, хоч і не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, але виразилися у душевних стражданнях та переживаннях, яких зазнала позивач у зв`язку із порушенням її прав, позбавлення права на отримання заробітної плати, яка так вкрай важлива для позивача в теперішньому стані, самоусунення відповідачів від вирішення питання по суті в досудовому порядку (перекладання обов`язків один на одного щодо організації виплати заробітної плати позивачу), вимагає від позивача вжиття додаткових заходів для захисту своїх прав, враховуючи необхідність зміни її нормального життєвого стану, зокрема у зв`язку із витрачанням часу та коштів на звернення до суду, що також спричинило значні незручності позивачу, оскільки вона не отримувала заробітну плату. Виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 25 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. За надання юридичної допомоги нею понесені витрати в сумі 3000 грн, які також просить стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 02 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 31 374 грн 91 коп, з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі16 434грн 51 грн. Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь держави судові витрати в розмірі 1 288 грн 32 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі858грн 88 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням, відповідачем Державним вищим навчальним закладом «Донецький національний технічний університет» подано апеляційну скаргу, у якій апелянт просить скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 травня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано доказів про перебування у трудових відносинах з відповідачем та фактичного виконання нею своїх посадових обов`язків, оскільки у доданих копіях трудової книжки містяться записи з посиланням на накази, оригінали яких відсутні у відповідача. У зв`язку з наведеними обставинами та перебуванням будівель коледжу у м. Бахмуті на території, наближеній до активних бойових дій, у адміністрації університету та коледжу повністю відсутній доступ до документів кадрового та бухгалтерського обліку, що на теперішній час унеможливлює встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з коледжем. Документів, які підтверджують розрахунок заборгованості, позивач не надала. Враховуючи, що стосовно позивача відсутні документи кадрового та бухгалтерського обліку, позивач як працівник до роботи не став, будь-яких трудових функцій за посадою не виконував, тому відсутні підстави для виплати заробітної плати і така вимога не підлягає задоволенню. Довідки ОК-5 та ОК-7 не можуть застосовуватися для встановлення трудового стажу, факту перебування в трудових відносинах, тощо.

Крім того апелянт вважає, що позивач з цим позовом звернувся до суду з порушенням строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, позивач не навела доказів в залежності від чого розрахована саме така сума моральної шкоди тощо, тому така вимога не підлягає задоволенню.

Також вважає, що стягнутий судом першої інтстанції розмір витрат на правничу допомогу є необгрунтованим.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

На підставі ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

В апеляційній скарзі відповідач Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому апеляційним судом рішення перевіряється саме в цій частині.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09 травня 2022 року № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ВСП БІФК ДонНТУ), тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, 43012, до завершення дії воєнного стану (том 2 а.с.123).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про фахову передвищу освіту» безпосереднє управління діяльністю закладу фахової передвищої освіти здійснює його керівник (директор, начальник тощо). Права, обов`язки та відповідальність керівника закладу фахової передвищої освіти визначаються законодавством і установчими документами закладу фахової передвищої освіти.

Однак, адміністрація закладу освіти своєчасно не виконало наказ МОН про переміщення. Колишній директор ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ Андрій Лічман не організував переміщення архівних документів (особових справ працівників, документів бухгалтерського обліку тощо), технічного та програмного забезпечення.

Відповідно до статей 104-107 Цивільного кодексу України, статті 28 Закону України «Про фахову передвищу освіту», пункту 14 частини другої статті 32 Закону України «Про вищу освіту», статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ураховуючи подання Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 01 липня 2022 року № 01-09/385 та рішення Вченої ради Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 30 червня 2022 року, протокол № 6, МОН видало наказ від 29 липня 2022 року № 676 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Цим наказом МОН погодилося з рішенням Вченої ради Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» щодо реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 33670479) шляхом його приєднання до Відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 36512800). Наказом встановлено, що Відокремлений структурний підрозділ «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» є правонаступником прав і обов`язків Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», якому наказано здійснити інвентаризацію майна Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Державному вищому навчальному закладу «Донецький національний технічний університет» наказано утворити комісію з реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та забезпечити здійснень заходів з реорганізації відповідно до законодавства (том 2 а.с.133-134).

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання в період з01 вересня 2003року перебуває у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та займає посаду викладача електротехнічних дисциплін, є спеціалістом 1 категорії вказаного навчального закладу, записи про звільнення позивача у трудовій книжці відсутні (том 1 зворот.а.с. 11, а.с. 13-14).

Відповідно до ст. 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

Відповідно до Закону України від 05 лютого 2021 року № 1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» роботодавцю доступна історія трудової діяльності працівника в електронному вигляді і може бути врахована під час обчислення трудового стажу та ін.

Окрім наданої позивачем копії трудової книжки, факт перебування позивача у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» підтверджується витягом з Відомостями реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 01 лютого 2023 року на ім`я ОСОБА_1 , згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 отримувала дохід у вигляді заробітної плати від Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ 33670479) з відрахуванням з цього виду доходу податків (том 1 а.с. 88).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стаття 94 КЗпП України визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Отже, трудовій договір передбачає, що саме роботодавець повинен забезпечити умови праці працівника, тобто забезпечити працівника роботою. Працівник отримує заробітну плату за факт виконаної роботи (за процес), а не за кінцевий результат (в протилежність цивільно - правової угоди, де оплачується саме кінцевий результат роботи). Таким чином оплаті підлягає весь час знаходження працівника у трудових відносинах до дати звільнення.

Відповідно до частини першої статті 57-1 Закону України «Про освіту» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» від 15 березня 2022 року № 2126-ІХ, що набув чинності 20 березня 2022 року) працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачені законом.

Згідно з листом Міністерства освіти і науки України від 25 квітня 2022 року № 1/4444-22 «Прооплату праці працівників закладів освіти» - посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) (том 2 а.с. 130).

30 серпня 2022 року Листом № 1/9898-22 Міністерство освіти і науки, у зв`язку із надходженням численних звернень з приводу переміщення співробітників та невиплати заробітної плати працівникам Бахмутського коледжу звернулось до ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» та правонаступника коледжу Відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний коледж ДВНЗ ДНТУ» з проханням терміново повідомити про стан справ з виконанням наказів МОН, вжиття заходів щодо забезпечення виплати заборгованих коштів та проінформувати заявників та МОН (том 2 а.с. 129).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами) - заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати та не звільняється від обов`язку виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій.

З виписок з рахунку НОМЕР_2 відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Бахмут Донецької області на ім`я Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» (код ЄДРПОУ 33670479) за період з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року вбачається, що: 04.04.2022 (Термін сплати 05.04.2022) на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; «З/плата за I половину 04.2022 р.» в сумі 525570,39;

- 13.04.2022 (Термін сплати 14.04.2022р.) на рахунок відділення Вiддiлення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; Вiдпускнi за 04.2022 в сумі 150550.94;

- 28.04.2022 на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; «З/плата за II половину 04.2022 р. Т.сплати 28.04.2022» в сумі 17579,86;

- 20.05.2022 здійснено банківську операцію по списанню коштів та по перерахуванню на рахунок Відділення ПУМБ в м. Бахмут за кодом 2201420; 2282; З/плата за I половину 05.2022 Т.сплати 10.05.2022р. в сумі 351 487.35 грн.

З реєстру № 48 від 05.04.2022 перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за квітень 2022 АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 8,96 грн. (том 3 а.с. 33).

З реєстру № 49 від 05.04.2022 перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за квітень 2022 АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 11000 грн. (том 3 зворот. а.с. 33).

З реєстру № 51 від 14.04.2022 перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відпускних за квітень 2022 АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 46,17 грн.(том 3 зворот. а.с. 37).

З реєстру № 70 від 23.05.2022 перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за травень 2022 АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 9,96 грн. (том 3 зворот. а.с. 35).

З реєстру № 72 від 23.05.2022 перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за травень 2022 АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 9322,61 грн. (том 3 а.с. 36).

В судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача ДВНЗ ДонНТУ пояснила, що табелі робочого часу щодо ОСОБА_1 ДВНЗ ДонНТУ не складались, та оскільки нарахування заробітної плати відбувається на підставі табелю обліку робочого часу, заробітна плата ОСОБА_1 не виплачувалась.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем нараховувалась та виплачувалась по день переміщення ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09 травня 2022 року № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет».

Після 09 травня 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем не нараховувалась та відповідно залишається невиплаченою, тому суд дійшов обгрунтованого висновку про встановлення факту невиплати заробітної плати позивачу та часткового задоволення її позовних вимог про стягнення заробітної плати за період з10 травня 2022 року по 06 липня 2022 року включно за 16 робочих днів травня 2022 року, червень 2022 року та 4 робочі дні липня 2022 року.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність оригіналів наказів, які зроблено у записах доданої копії трудової книжки, колегією суддів не приймаються судом до уваги, так як саме через недбале ставлення керівника ВСП БІФК ДонНТУ до своїх обов`язків, які покладені на нього, зокрема, Законом України «Про освіту» щодо належної організації роботи навчального закладу (ст. 26), було втрачено доступ до будь-якої документації Коледжу.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що обов`язок доказування при вирішенні трудових спорів покладений саме на роботодавця, а не на позивача.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведений факт виконання нею своїх посадових обов`язків, оскільки в 2022 році в м. Бахмут велись бойові дії, через що пізніше заклад перемістився до м. Луцьк, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки Відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» територіально розташований на західній околиці міста по вул. Чайковського, 63, в серпні 2022 року місто перебувало під ракетними обстрілами, лінія бойового зіткнення проходила по селищам ще на підступах до міста зі сторони сходу.

Згідно стверджень представника закладу, 11 травня 2022 року була ініційована та проведена організаційна нарада із керівниками відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ ДонНТУ, на якій директор ВСП БІФК ДонНТУ ОСОБА_2 був ознайомлений з наказом МОНУ № 420, отримав відповідне доручення ректора, але відмовився особисто приїжджати та забезпечувати переміщення ВСП БІФК ДонНТУ до м. Луцьк, внаслідок чого на теперішній час фактично втрачений доступ до будь-якої фінансової та кадрової документації коледжу, документів обліку освітнього процесу, архівів та ін.

З метою підтвердження виконання позивачем своїх посадових обов`язків до суду надано: заяву позивача, копію наказу № 109 в/к від 02 листопада 2021 року «Про педагогічне навантаження викладачів на 2021 2022 навчальний рік, де в штаті викладачів (п.27) зазначена і позивач ОСОБА_1 , копію графіку відпусток викладачів коледжу за 2021-2022 навчальний рік, де в п.20 роботодавець зобов`язувався надати позивачу і оплатити щорічну відпустку тривалістю 56 днів за 2021-2022 учбовий рік, звіт позивача, інформацію, надану нею до ДВНЗ ДонНТУ про фактичне місцеперебування студентів групи М-20, куратором якої була позивач, копію відповіді центру зайнятості, розсилку керівника учбового закладу про педраду на 24 травня 2022 року, інформацію з додатку «Дія» ОСОБА_1 про те, що вона станом на 31 серпня 2023 року за даними реєстрів Державної податкової служби та Пенсійного фонду України працює в Відокремленому структурному підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет»; доказ реєстрації позивача в ЄДЕБО, копія розкладу занять ІІ семестру 2021-2022 учбового року, доказ направлення копій документів особової справи позивачем до ДВНЗ ДонНТУ, докази виконання позивачем роботи куратора (в червні позивач займалася організацію видачі студентам атестатів), доказ звернення позивача до Донецької обласної прокуратури, копія відповіді МОН. Вказівок припинити працювати від керівництва Коледжу позивач не отримувала (том 2 а.с. 8-34).

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач з цим позовом звернувся до суду з порушенням строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки Постановою Кабінету міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 строк дії карантину, встановлений Постановою Кабінету міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 з 19 грудня 2020 року було продовжено до 30 червня 2023 року.

Оскільки, відповідно до п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Не приймаються до уваги колегією суддів й доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, позивач не навела доказів в залежності від чого розрахована саме така сума моральної шкоди тощо, тому така вимога не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода не може бути виміряна квитанціями чи матеріальними витратами на її послаблення.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, суд першої інстанції дішов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, а саме: позивач є мешканкою міста, де проходять активні бойові дії, в період воєнного стану була позбавлена основного джерела доходів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 5000 грн.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, залишенню без змін.

Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» - залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: