Ухвала

від 01.05.2024 по справі 380/19695/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

01 травня 2024 рокусправа № 380/19695/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Хмелик І.А.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Стиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестбромтрейд» про визнання недійсними правочинів та стягнення в дохід держави коштів,-

в с т а н о в и в :

у листопаді 2021 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальність «ТМ-Стиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестбромтрейд», у якій просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2020 б/н, укладений між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» (код ЄДРПОУ 39072340) та ТОВ «Вестбромтрейд» (код ЄДРПОУ 43616685), на підставі якого виписано податкову накладну № 1 від 17.12.2020 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 17.12.2020 б/н, укладений між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» (код ЄДРПОУ 39072340) та ТОВ «Вестбромтрейд» (код ЄДРПОУ 43616685), на підставі якого виписано податкову накладну № 1 від 17.12.2020 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 17.12.2020 б/н, укладений між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» (код ЄДРПОУ 39072340) та ТОВ «Вестбромтрейд» (код ЄДРПОУ 43616685), на підставі якого виписано податкову накладну № 1 від 17.12.2020 року;

- стягнути в дохід держави з ТзОВ «ТМ-Стиль» 402908400 грн., а з ТзОВ «Вестбромтрейд» все одержане майно за договорами купівлі-продажу від 17.12.2020 року, а саме: комплекс загальною площею 267,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, будинок 15, земельну ділянку площею 0,6352 га, кадастровий номер 2323081800:02:010:0001, місце розташування: Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, будинок 15 та обладнання в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно із специфікацією.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що між ТзОВ «ТМ-Стиль» та ТзОВ «Вестбромтрейд» укладалися правочини, на підставі яких виписано податкову накладну № 1 від 17.12.2020. Вважає, що наявність вказаної податкової накладної є підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами (є їх ідентифікатором), що випливає із сутності податкової накладної та підстав її складання. Вказує також, що відповідач-1 має ознаки підприємства, яке не здійснює господарську діяльність, а основною метою якого є реалізація незаконно отриманого податкового кредиту, а операція з продажу ТзОВ «ТМ-Стиль» газонаповнювальної станції скраплених вуглеводних газів на адресу ТзОВ «Вестбромтрейд» має ознаки правочину, метою якого була реєстрація податкової накладної № 1 від 17.12.2020 для переміщення податкового кредиту з ознаками фіктивності на суму 67151400 гривень ПДВ. Вказав, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі № 380/8213/21 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасовано та прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ТзОВ «ТМ-Стиль». При цьому зазначено, що на момент винесення оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН позивач не виконав вимоги ПК України та Порядку № 520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, і саме з цих підстав контролюючий орган обґрунтовано відмовив в реєстрації податкової накладної. Звернув увагу суду на те, що на підставі аналізу відомостей, розміщених у Єдиному реєстрі податкових накладних сума податку, на яку ТзОВ «ТМ-Стиль» має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних була сформована за рахунок купівлі сигарет, сигарил, запальничок, транспортних послуг; основними постачальниками даних товарів були ТОВ «Тедіс Україна», ТОВ «Волинь табак», ТОВ «Експансія» та ТОВ «Трейд плюс». Вказав, що посадові особи «ТМ-Стиль» здійснили продаж газонаповнювальної станції скраплених вуглеводних газів по вартості 402908400 грн, що не відповідає ринковій, яка раніше отримана як внесок у статутний фонд ТОВ «ТМ-Стиль» від ТОВ «Тетра Капітал» відповідно до протоколу загальних зборів № 1 від 30.11.2020 у розмірі 6 520 000 грн. Вважаючи, що ТОВ «ТМ-Стиль» у період 2018-2020 роки здійснювало реалізацію сигарет, сигарил, запальничок, батарейок та інших товарів на суму 3696117535,08 грн на суб`єктів господарювання, які в подальшому по ланцюгу реалізації здійснювали «перелом» номенклатури товару, здійснюючи підміну товарної групи товарів на ризикові СГД понад 2000 підприємств, що може свідчити про безтоварність даних операцій, наслідком яких стало лише їх документальне оформлення і ознаки у ТОВ «ТМ-Стиль» підприємства, яке не здійснює господарську діяльність, а основною метою якого є реалізація незаконно отриманого податкового кредиту. У зв`язку з цим, операція з продажу ТОВ «ТМ-Стиль» газонаповнювальної станції скраплених вуглеводів газів на адресу ТОВ «Вестбромтрейд» має ознаки правочину, метою якого була реєстрація податкової накладної № 1 від 17.12.2020 для переміщення податкового кредиту з ознаками фіктивності на суму 67 151 400 грн ПДВ. Відтак звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 16.11.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022, відмовлено у задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальність «ТМ-Стиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестбромтрейд» про визнання недійсними правочинів та стягнення в дохід держави коштів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.08.2023 задоволено частково касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

29.09.2023 справа № 380/19695/21 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передана для розгляду головуючому судді Костецькому Н.В.

Ухвалою суду від 04.10.2023 справу №380/19695/21 прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.11.2023 року.

У поданих до суду додаткових поясненнях представник позивача навела обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

01.11.2023 підготовче засідання відкладено на 08.11.2023 у зв`язку із неявкою представника відповідача-2.

08.11.2023 підготовче засідання відкладено на 22.11.2023 у зв`язку із неявкою представників відповідачів.

22.11.2023 підготовче засідання відкладено на 06.12.2023 у зв`язку із технічними причинами.

06.12.2023 підготовче засідання відкладено на 17.01.2024 у зв`язку із неявкою представників відповідачів.

17.01.2024 підготовче засідання відкладено на 31.01.2024 у зв`язку із неявкою сторін.

31.01.2024 підготовче засідання відкладено на 14.02.2024 у зв`язку із неявкою представників відповідачів.

14.02.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 06.03.2024.

06.03.2024 розгляд справи відкладено на 09.04.2024 у зв`язку із неявкою сторін.

09.04.2024 розгляд справи відкладено на 17.04.2024 у зв`язку із неявкою сторін.

17.04.2024 розгляд справи відкладено на 01.05.2024 за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні 01.05.2024 судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Представник позивача щодо закриття провадження у справі заперечила.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, «встановлений законом», має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Статтею 1 та частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Ураховуючи ознаки підвідомчості спору господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, та застосовуючи динамічне тлумачення наведених вище норм у контексті цієї справи, суд акцентує на тому, що за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий загальний підхід не унеможливлює винятків, що ґрунтуються на законі, пріоритеті права на судовий захист порушених прав чи інтересів осіб та аналізі природи правовідносин у спорі.

Зокрема, спірні правовідносини мають приватноправовий характер, якщо зумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для приватноправової сфери.

З матеріалів справи судом встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду із позовом до ТОВ «ТМ-Стиль» та ТОВ «Вестбромтрейд», у якому просить визнати недійсними укладені ними правочини (договір купівлі-продажу нерухомого майна, договір купівлі-продажу рухомого майна, договір купівлі-продажу земельної ділянки) від 17.12.2020 б/н, на підставі яких виписана податкова накладна №1 від 17.12.2020 на загальну суму 402 908 400, 00 грн. Позивач вказує, що укладені між ТОВ «ТМ-Стиль» та ТОВ «Вестбромтрейд» правочини, на підставі яких виписано податкову накладну від 17 грудня 2020 року №1, спрямовані на створення штучних підстав з метою незаконного отримання права на податковий кредит і, як наслідок, зменшення податкових зобов`язань. Контролюючий орган доводить, що відповідачі (сторони правочинів) не мали на меті досягнення наслідків, обумовлених укладеними правочинами, натомість, операція з продажу рухомого та нерухомого майна має ознаки правочину, метою якого була реєстрація податкової накладної від 17 грудня 2020 року №1 для переміщення податкового кредиту з ознакою фіктивності на суму 67 151 400 грн (ПДВ). Матеріально-правовою підставою таких вимог ГУ ДПС визначило норми статей 203, 215, 228 ЦК України, а фактичною - те, що оспорювані договори укладені відповідачами без наміру їх виконання з метою заниження сум податкових зобов`язань.

Аналізуючи викладене, суд робить висновок, що позов ГУ ДПС до суб`єктів господарювання про визнання недійсними укладених ними договорів не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки оспорювані договори укладені між рівноправними учасниками господарських правовідносин та не є адміністративно-правовими, а основні позовні вимоги спрямовані на припинення зобов`язань за договорами суб`єктів приватного права (відповідачів), що відповідає юрисдикції господарських судів.

Суд не вважає статус позивача визначальним критерієм для віднесення спору у цій справі до юрисдикції адміністративних судів з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом цієї норми, фундаментальними критеріями адміністративної юрисдикції є публічно-правовий характер спору та спрямування саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на завдання адміністративного судочинства суб`єкт владних повноважень у такому судочинстві зазвичай виступає у процесуальному статусі відповідача, однак у визначених Конституцією та законами України випадках може бути позивачем у справі.

За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України), з метою реалізації покладених на них повноважень у відповідних спірних публічно-правових правовідносинах.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (стаття 19 КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5 частини першої цієї статті).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, за загальним правилом до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суду слід виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18).

Публічно-владні управлінські функції передбачають прямий безпосередній публічно-владний вплив на іншого суб`єкта цих правовідносин, який є обов`язковим для цього суб`єкта. Публічно-владний вплив також означає, що суб`єкт владних повноважень наділений законними повноваженнями вирішувати питання про права, свободи та інтереси іншого суб`єкта, який вступає з ним у правові відносини. Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні, майновій самостійності та вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу їх учасника.

Отже, для розв`язання питання про те, чи підлягає спір у цій справі розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто якою є суть (зміст, характер) спору, чи виник він саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин та чи не має цей спір вирішуватися в порядку господарського судочинства.

У даній справі суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочини (договори), укладені суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав їх недійсності, визначених цивільним законом.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовою аксіомою вважається, що правочин є правомірною дією суб`єктів цивільного права та найбільш поширеним юридичним фактом, на підставі якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. Договір є дво- чи багатостороннім правочином.

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків сторін.

У такому договорі відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, на відміну від адміністративного договору, що передбачає, зокрема, наявність відносин влади і підпорядкування сторін (подібний правовий висновок mutatis mutandis викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1375/17).

Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

Натомість до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.

У пункті 4 частини першої статті 19 КАС України законодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Отже, обраний ГУ ДПС у Львівській області спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсними правочинів (господарських договорів) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

За змістом позову, основною вимогою позивача є визнання недійсними правочинів (договорів, укладених суб`єктами господарювання) з підстав їх невідповідності інтересам держави і суспільства за частиною третьою статті 228 ЦК України.

Таким чином, основна позовна вимога направлена на припинення договірних (зобов`язальних) правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері.

Позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваних договорів, не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цих правочинів.

Між сторонами оспорюваних договору - ТОВ «ТМ-Стиль» та ТОВ «Вестбромтрейд», а також між ними та позивачем відсутні відносини влади та підпорядкування у спірних правовідносинах з їх укладення чи виконання, зміст цих правочинів не визначає прав та обов`язків їх учасників у публічно-правовій сфері, саме тому, заявляючи позов про визнання недійсними оспорюваних договорів, позивач втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.

Крім цього суд зауважує, що статтею 62 ПК України, яка визначає способи податкового контролю, такий спосіб, як оспорення правочинів / договорів, укладених платником податків, не передбачений. Наділення законодавцем контролюючого органу повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, з урахуванням наведеного вище виходить за межі податкового контролю. Зазначеного, на думку суду, достатньо для висновку про те, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваних договорів, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсними договорів на підставі статей 203, 215 ЦК України.

За змістом частини четвертої статті 5, пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Таким чином, при реалізації контролюючим органом повноважень за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначальним для віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративних судів залишається з`ясування його публічно-правової природи (змісту, характеру) із застосуванням наведених вище критеріїв, на чому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі 815/6956/15, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 17 червня 2020 у справі № 826/10249/18, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 30 березня 2023 року у справі № 990/1/23, від 31 серпня 2023 року у справа № 640/26320/20, формулюючи універсальний підхід до розмежування приватноправових і публічно-правових спорів, який має враховуватися судами для вирішення питання предметної юрисдикції спору за участю суб`єкта владних повноважень незалежно від конкретного складу сторін.

Беручи до уваги наведене та суть спірних правовідносин, суд робить висновок про підвідомчість судам господарської юрисдикції справи за позовом контролюючого органу до суб`єктів господарювання про визнання недійсними правочинів (договорів) через їх невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Аналогічні правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок про необхідність закриття провадження у даній справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною другою статті 238 КАС України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки за подання цього позову Головне управління ДПС у Львівській області сплатило судовий збір в сумі 29510,00 грн. (платіжне доручення №2906 від 03.11.2021), такий слід повернути з бюджету.

Керуючись ст. ст. 2-16, 19, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

закрити провадження у справі №380/ 19695/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Стиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестбромтрейд» про визнання недійсними правочинів та стягнення в дохід держави коштів.

Повернути з бюджету сплачений Головним управлінням ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43968090) судовий збір в сумі 29510 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Роз`яснити сторонам, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 03.05.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович