Рішення

від 03.05.2024 по справі 560/21618/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/21618/23

РІШЕННЯ

іменем України

03 травня 2024 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці від 20.10.2023 №UA400000/2023/000266/2.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Хмельницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Державної митної служби України від 20.10.2023 № UA400040/2023/000774.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатами перевірки поданої митної декларації відповідач прийняв оскаржувані рішення з посиланням на неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог п.3 ст.53 МКУ.

Рішенням про коригування митної вартості товарів митна вартість товару збільшена митним органом на 29,52 Євро.

Тлумачення митним органом терміну СРТ Інкотермс 2020 щодо обов`язковості страхування товару не відповідає його базисним умовам. Послуги брокера та посередників товариство не використовувало.

Позивач надав інформацію про проведені розрахунки з компанією Metelli Spa, однак митний орган безпідставно поставив під сумнів достовірність наданих копій платіжних інструкцій. По контракту товариство систематично з 2019 року надає інформацію про оплату товару митному органу у формі через систему "Клієнт-Банк" (розрахунково-касове обслуговування ТОВ «Автолідер» здійснює «Укрексімбанк» - публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України), оскільки паперову форму не використовує.

Перевезення товару від складу компанії до м.Хмельницького здійснювалося ТзОВ «ВІАТ-ТРАНС» на підставі договору перевезення №01/01/20 від 01.01.2020. Вартість витрат товариства перевезення підтверджена довідкою ТзОВ «ВІАТ- ТРАНС» №19/10 від 19.10.2023 (37 000 грн.), увійшла до складу митної вартості товару.

Висновок відповідача про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені даною статтею, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що за вищезазначеною МД автоматизованою системою управління ризиками (далі - АСУР) згенеровано ризики, серед яких - за напрямком контролю правильності визначення вартості.

В результаті опрацювання документів, поданих згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ виявлено розбіжності що впливають на правильність визначення митної вартості та ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару а саме:

- до митного оформлення не заявлено вартість передбаченого пунктом 2.2.3 договору на перевезення від 01.01.2020 № 01/01/20 страхування товару, як визначеної частиною 10 статті 58 МКУ складової митної вартості;

- сума винагороди, визначеної у п.2.3 договору на зберігання від 01.01.2019 № UА0119 (369 злотих) відрізняється від зазначеної у наданій до митного оформлення довідці від 17.10.2023 № 407 суми винагороди - 107,92 злотих;

- у наданому до митного оформлення розрахунку з постачальником від 19.10.2023 вартість поставлених товарів - 253 587,82 значно відрізняється від фактично сплаченої суми за поставлені товари - 162 052,23. При цьому, в наданому розрахунку не визначено, яка валюта в ньому використана;

- додатково надані до митного оформлення платіжні інструкції не містять відміток та підписів, визначених формою самих документів;

- до митного оформлення не надано визначений пунктом 3.1 договору на перевезення від 01.01.2020 № 01/01/20 рахунок-фактура, в якій має зазначатись вартість наданих послуг;

- зазначений в 44 графі МД додаток до договору на перевезення від 31.12.2021 № 1, не надано до митного оформлення.

- подані до митного оформлення документи не містять усіх інших визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, зокрема: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; комісійні та брокерська винагорода; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Виходячи з усіх вищевикладених обставин, у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару, що є підставою вважати подані до митного оформлення документи, як такі, які не містять достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначає, що в пункті 2.2.3 договору на надання транспортно-експедиційних послуг сторони передбачили можливість (а не обов`язок) застрахувати вантаж на бажання замовника. ТОВ «Автолідер» правом на страхування вантажу не скористалося.

Посилання відповідача на те, що у наданому товариством розрахунку з постачальником вартість поставлених товарів відрізняється від вартості, яка вказана в розрахунку і не зазначена валюта розрахунку не може бути підставою для винесення спірного рішення.

Пунктом 2.3 контракту №31082020 сторони визначили, що розрахунок за поставлений товар може проводиться з відстрочення платежу, що зазначається в інвойсі. В інвойсах на поставлений товар експортер зазначив термін відстрочення оплати - 30 днів, що обґрунтовує різницю між вартістю поставленого товару і сумою фактичної оплати.

Не може братися до уваги і твердження відповідача про неподання митному органу додатку до договору від 31.12.2021, враховуючи Правила заповнення графи 44 «Додаткова інформація /Оформлені документи/ сертифікати та авторизації» митної декларації (оскільки додаток до договору від 31.12.2021 подавався митному органу раніше).

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що на ствердження декларанта про те, що «ТОВ «Автолідер» правом на страхування вантажу не скористалося», то у поданих до митного оформлення документів про це не повідомлялось.

Крім того, у даному випадку ідентифікувати, що подані платіжні інструкції відносяться до оцінюваних товарів - неможливо.

Твердження позивача про те, що додаток до договору від 31.12.2021 «подавався митному органу раніше, 31.12.2021» є невірним, оскільки жодної митної декларації у визначену дату позивачем до Хмельницької митниці не подавались.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

31.08.2020 між компанією Metelli Spa (Італія) (продавець) та ТОВ «Автолідер» (покупець) укладено контракт №31082020 поставки автозапчастин (товар), за умовами якого компанія зобов`язується поставляти товариству автозапчастини, а товариство прийняти і оплатити товар на умовах укладеного контракту. Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, вказуються у відповідних в рахунках (інвойсах), які є невід`ємною частиною контракту і мають силу специфікацій.

Додатковою угодою №2 від 30.12.2022 сторони внесли зміни до пунктів 11.1 контракту №31082020, виклавши його в наступній редакції: Даний контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами й дії до 31 грудня 2023 року. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про розірвання контракту за два місяці до дати закінчення його дії, то він вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

19.10.2023 на митний пост «Хмельницький» Хмельницької митниці ТОВ «Автолідер» подало для митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA400040034537U1 для розмитнення товару («Запасні деталі до автомобілів»), поставленого компанією Metelli Spa по контракту №31082020 фактурною вартістю 10 429,67 Євро.

У поданій митній декларації №23UA400040034537U1 (надалі - МД) митну вартість задекларованої партії товарів було визначено товариством за першим (основним) методом визначення митної вартості відповідно до статті 58 МКУ.

До вищевказаної митної декларації товариством були надані, зокрема, копії таких документів:

- контракт з додатками;

- інвойси;

- митна декларації країни відправлення;

- декларація про походження товару ;

- договір (контракт) про перевезення, автотранспортна накладна, документ, що підтверджує вартість перевезення товару;

- сертифікат про походження товару;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару,

Відповідач надіслав товариству повідомлення, в якому зазначив, що для підтвердження правильності визначення митної вартості товару необхідно протягом 10 календарних днів надати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивачем разом з листом від 19.10.2023 було додатково надано копії банківських платіжних інструкцій, прайс-лист, лист від виробника про динаміку ціни в прайс-листі.

За результатами перевірки поданої митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 20.10.2023 № UА400000/2023/000266/2 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.10.2023 № UА400040/2023/000774.

У вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ містять розбіжності, не підтверджують усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, підлягає сумніву заявлений до митного оформлення рівень митної вартості. Зокрема:

- Заявлений рівень митної вартості товару 2,44 дол. США/кг. не відповідає рівню за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів раніше з урахуванням заявленого до митного оформлення виробника товару на інших митницях Держмитслужби (4,23 дол. США/кг. та 23,52 дол. США/кг.);

- До митного оформлення не заявлено страхування товару, як складової митної вартості;

- Сума винагороди, визначеної у п.2.3 договору на зберігання (369 злотих) відрізняється від зазначеної у довідці суми винагороди;

- У наданому до митного оформлення розрахунку з постачальником вартість поставлених товарів значно відрізняється від фактично сплаченої суми;

- Надані платіжні інструкції не містять відміток та підписів, визначених формою самих документів;

- До митного оформлення не надано визначений договором на перевезення рахунок фактура, в якій має зазначатись вартість наданих послуг;

- Зазначений в 44 графі МД додаток до договору на перевезення не надано до митного оформлення;

- Подані до митного оформлення документи не містять усіх інших визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, зокрема: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; комісійні та брокерська винагорода; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, зазначено, що у митного органу є обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів та у відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально. Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати наступні додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь декларантом повідомлено про неможливість надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ на підставі інформації про визнану митним органом митну вартість подібних товарів. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації про вартість операції з ідентичними та подібними товарами, що були оформлені у митному відношенні. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та 63 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості. Джерелом числового значення митної вартості є митна декларації від 24.07.2023 №UA100120/2023/616341. Коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості. В результаті консультації представнику імпортера роз`яснено, що згідно з ч.3 ст.55 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом ; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 4 та 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 ст. 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 826/11710/17.

Суд враховує, що позивач надав всі документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Стосовно доводів митного органу щодо наявності сумнівів у правильності визначення митної вартості, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідач вказує, що сума винагороди, визначена у п. 2.3 договору на зберігання (369 злотих), відрізняється від зазначеної у довідці суми винагороди.

Позивач звертає увагу на те, що згідно пункту 3.1 укладеного контракту № 31082020 поставка товару компанією Metelli Spa здійснюється на умовах СРТ - Przemysl до складу компанії VEGA Sp. z.o.o. у відповідності з правилами Інкотермс 2020.

Зберігання товару на складі компанії VEGA Sp. z.o.o. проводилося на умовах контракту №UA 0119 укладеного 01.01.2019 між ТОВ «Автолідер» та компанією VEGA Sp. z.o.o.

02.01.2020 до контракту сторони внесли зміни, виклавши пункти 2.1. та 2.3. в наступній редакції:

п.2.1. вартість контракту становить 40 000 польських злотих;

п.2.3. сума винагороди зберігача за надані послуги зберігання за місяць становить 738 польських злотих, в тому числі ПДВ 138 злотих.

Позивач акцентує увагу на тому, що винагорода зберігача в сумі 738 польських злотих стосується всіх товарів, що зберігаються товариством на складі в розрахункову місяці. Розрахунок винагороди, що припадає на конкретний товар, проводиться пропорційно по імпортерах, виходячи з ваги конкретної товарної партії. На товар даної партії, вагою 4141,3 кг, розрахована винагорода за зберігання в розмірі 20,72 польських злотих (про що зазначено й у наданій довідці).

Таким чином, митним органом помилково не враховано специфіки укладеного договору, та визначення у ньому ціни за місяць (що має наслідком визначення пропорційної ціни у кожному окремому випадку).

Також суд звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Крім того, посилання відповідача на заниження позивачем митної вартості товару суд відхиляє, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості подібних товарів не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Крім цього, суд зазначає, що відсутність страхових документів/документів, що містять відомості про вартість страхування не може слугувати беззаперечним доказом необґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару. Якщо ж за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Така ж правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року по справі № 320/2455/19.

Суд також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752 (адміністративне провадження №К/9901/10914/20), згідно з якою посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Суд також враховує, що на повідомлення митного органу щодо необхідності подання додаткових документів, декларантом 19.10.2023 надано копії банківських платіжних інструкцій, прайс-лист, лист від виробника про динаміку ціни в прайс-листі.

Щодо доводів відповідача про те, що надані платіжні інструкції не містять відміток та підписів, суд зауважує, що такі містять відмітки банківської установи, а достовірність цих документів не спростована. Жодних відомостей того, що такі документи є фіктивними, недійсними, не встановлено.

Такі платіжні інструкції дозволяють ідентифікувати сторін, призначення платежу.

Позивач вказує, що по даному контракту товариство систематично з 2019 року надає інформацію про оплату товару митному органу саме в такій формі (електронній), оскільки паперову форму не використовує.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.

Отже, надані платіжні документи є належними та допустимими доказами факту оплати вартості товару за контрактом.

Щодо посилання відповідача на те, що у наданому до митного оформлення розрахунку з постачальником вартість поставлених товарів значно відрізняється від фактично сплаченої суми, то позивач зазначає, що в інвойсах на поставлений товар експортер зазначив термін відстрочення оплати - 30 днів, що обґрунтовує різницю між вартістю поставленого товару і сумою фактичної оплати.

Щодо доводів відповідача про те, що до митного оформлення не надано, визначений договором на перевезення рахунок-фактура, в якій має зазначатись вартість наданих послуг.

Вартість витрат товариства на перевезення підтверджена довідкою ТзОВ «ВІАТ- ТРАНС» №19/10 від 19.10.2023 (37 000 грн.).

У постановах від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 та від 07.07.2023 у справі № 803/718/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо доводів митного органу про те, що подані до митного оформлення документи не містять усіх інших визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, зокрема: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; комісійні та брокерська винагорода; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно пункту 3.1 укладеного контракту № 31082020 поставка товару компанією Metelli Spa здійснюється на умовах CPT - Przemysl у відповідності з правилами Інкотермс 2020.

СРТ ("Carriage Paid То" ...named place of destination перекладається "Фрахт/перевезення оплачені до" (... назва місця призначення)), означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику (продавець вважається виконав свої зобов`язання з постачання тоді, коли він передав товар, випущений в митному режимі експорту, своєму перевізнику для перевезення до місця призначення). Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Відповідно до положень поставки Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у вказане місце призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Отже, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він й сам організовує.

Таким чином, позивачем не надано вказані документи (згідно частини 10 статті 58 МКУ), так як контрактна (інвойсова) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, його пакування, доставки до місця призначення.

Оскільки товариство не несло окремо вказаних витрат (позивач додатково також вказує, що послуги брокера та посередників товариство не використовувало), тому відсутні документи щодо вартості цих послуг.

У цьому випадку відсутність таких документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 815/2552/16.

Отже, надані позивачем документи містять чітку інформацію про товар та його ціну і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Таким чином, відповідачем безпідставно визначено митну вартість імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

З урахуванням наведеного, оскаржувані рішення необхідно визнати протиправними та скасувати.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлено судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 2684 гривень.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, позивач, звертаючись до суду з таким позовом через систему "Електронний суд", повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4294,40 грн. (2684 * 0,8 *2). Позивачем сплачено 5368 грн. (2684 *2)

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 4294,40 грн. (який підлягав сплаті при поданні цього позову) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інша частина сплаченого судового збору в сумі 1073,60 грн. (5368-4294,40) є надміру сплаченим судовим збором.

Водночас, згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зазначене, суд роз`яснює позивачу його право подати до суду клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці від 20.10.2023 №UA400000/2023/000266/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Хмельницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.10.2023 № UA400040/2023/000774.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" судовий збір в розмірі 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03 травня 2024 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Автолідер" (просп. Миру, 101/3а,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29015 , код ЄДРПОУ - 23835836) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560) Головуючий суддя Д.А. Божук