П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34214/23
Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
повний текст судового рішення
складено 24.01.2024, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурії О.В.,судді Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року по справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток», товариства з обмеженою відповідальною «Шампань України» про визнання договору недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
08 грудня 2023 року через систему «Електронний суд» до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток» та товариства з обмеженою відповідальною «Шампань України», в якому податковий орган просить:
- визнати недійсним правочин, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шампань України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «ВОСТОК», від 08.12.2021 року №08/12-1, за результатами якого складено податкові накладні на загальну суму 672943,33 грн., які повторно заявлені до бюджетного відшкодування.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання на 09.01.2024 року о 10 год. 00 хв..
10.01.2024 року до суду від представника ТОВ «Шампань України» надійшло клопотання, у якому останній зазначає, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду. Просить залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року залишено без руху позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток», товариства з обмеженою відповідальною «Шампань України» про визнання договору недійсним. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції в ухвалі від 15.01.2024 року виходив з того, що про існування оскаржуваного договору податковому органу стало відомо ще при проведенні перевірок 30.06.2022 року та 16.11.2022 року, а до суду позивач звернувся 08.12.2023 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст.122 КАС України, без подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
На виконання вищезазначеної ухвали суду Головним управлінням ДПС в Одеській області подано заяву про поновлення процесуального строку, в якій, зокрема, зазначено, що про наявність ознак фіктивності оскарженого договору поставки сільськогосподарських культур від 08.09.2021 року №08/09-3, а саме про укладення його відповідачами з метою введення контролюючого органу в оману та приховування дійсного характеру своїх дій, направлених на заволодіння майном держави, позивач дізнався під час заслуховування на нараді, що відбулась 27.11.2023 року, та детального аналізу первинних документів, складених ТОВ «ТК «Восток» у тому числі з ТОВ «Шампань України» та правових наслідків, які створювали останні, укладенням такого договору.
Позивач зазначив, що при заслуховуванні на нараді від 27.11.2023 року у Головному управлінні ДПС в Одеській області результатів позапланової документальної перевірки також встановлено, що до обрахунку зазначеної суми бюджетного відшкодування включено повторно суму податкового кредиту у розмірі 672943,33 грн. за податковими накладними, які виписані на підставі договору поставки сільськогосподарських культур від 08.09.2021 року №08/09-3, який вчинений сторонами заздалегідь у інших цілях, ніж передбачені правочином, тобто без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.
З цих підстав податковий орган вважає, що підстави для подання даного позову виникли 27.11.2023 року, а тому позов поданий до суду в межах процесуального строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток», товариства з обмеженою відповідальною «Шампань України» про визнання договору недійсним залишено без розгляду.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції відхилив як безпідставні доводи податкового органу про дотримання ним строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, та зазначив, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Частиною 1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду суб`єкту владних повноважень, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Даний позов поданий податковим органом на реалізацію наданих цьому органу державних функцій податкового контролю у відповідності до владних повноважень, наданих цьому органу підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , яким передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Такі повноваження податкового органу узгоджуються з положеннями частини 4 статті 5 КАС України, відповідно до якої суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Разом з тим, Податковий кодекс України не визначає строків, протягом яких податковий орган може звернутися до суду з позовом на підставі підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 цього кодексу.
Виходячи з цього, спеціальною нормою до спірних правовідносин в частині дотримання податковим органом строку звернення до суду за даним позовом є положення абзацу 2 частини 2 статі 122 КАС України, яка передбачає тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.
Вирішуючи питання про те, з якого часу слід відраховувати тримісячний строк на подачу цього позову, тобто з якого часу у позивача виникли підстави для його подання, колегія суддів враховує, що Податковий кодекс України також не визначає спеціального порядку обчислення такого строку, а при вирішення цього питання слід виходить з наведених вище положень абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України, згідно якого такий строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що про порушення своїх прав та/або наявність підстав для звернення до суду позивач дізнався під час проведення перевірок 30.06.2022 року та 16.11.2022 року.
Такий висновок підтверджується матеріалами даної справи, з яких вбачається, що взаємовідносини між ТОВ «Шампань України» та ТОВ «Торговельна компанія «ВОСТОК» у межах договору 08.09.2021 року №08/09-3 були предметом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТК «ВОСТОК», результати якої оформлені актом №3697/15-32-07-14/41301451 від 30.06.2022 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість», а також предметом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТК «ВОСТОК», згідно акту №12561/15-32-07-10/41301451 від 16.11.2022 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість», за результатами якого позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2022 року №11474/15320710, яким зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1692601.00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі з цього податку у розмірі 846301 грн. з підстав порушення ТОВ «ТК «ВОСТОК» абзацу б) п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок неправомірного декларування суми до бюджетного відшкодування у розмірі 1692601,00 грн. у поданій декларації з ПДВ за серпень 2022 року.
Доводи апелянта про те, що строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з 27.11.2023 року, тобто з дати проведення наради Головним управлінням ДПС в Одеській, на якій, нібито, стало відомо про наявність ознак фіктивності оскарженого договору поставки сільськогосподарських культур від 08.09.2021 року №08/09-3, а також про те, що вищевказані податкові перевірки проводились інспекторами аудиту ГУ ДПС в Одеській області, які не є юристами за освітою, і оцінювали надані для перевірки документи лише у площині бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки вони не спростовують того факту, що вказаний договір був предметом оцінки позивача в рамках вказаних податкових перевірок, а відтак позивач повинен був дізнатися про існування підстав для звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати, що пропуск позивачем строку на звернення до суду був з поважних причин, оскільки позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частинами 13-15 ст.171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом та про відсутність поважних причин для його поновлення, що, в свою чергу, є підставою для залишення такого позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240, ч.3 ст.123 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не містить будь-яких інших доводів, ніж ті, що наведені та оцінені апеляційною інстанцією вище.
Разом з тим, враховуючи, що відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку впливу на результати даного апеляційного провадження від ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 29 лютого 2024 року у справі №580/4531/23.
В цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про підвідомчість судам господарської юрисдикції справи за позовом контролюючого органу до суб`єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та застосування наслідків недійсності правочину відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України.
Згідно ч.6 ст.13 Закону «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 року у справі №580/4531/23 позов податкового органу до суб`єктів господарювання про визнання недійсним укладеного цими суб`єктами договору через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та застосування наслідків недійсності правочину відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим колегія суддів вважає, що ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанові від 29.02.2024 року у справі №580/4531/23 не може бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі від 22.01.2024 року із закриттям провадження у справі, з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Зокрема, у рішенні «Сєрков проти України» (Заява №39766/05) від 07.07.2011 року визнав, що тлумачення законодавства, яким слід керуватися, може бути переглянуте за наявністю дійсних переконливих причин (пункт 39 рішення), а також зауважив, що в такому випадку зміна юридичного тлумачення має бути виправданою і аргументованою (пункт 40 рішення).
У рішенні в справі «Сутяжник проти Росії» (№8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
Верховний Суд не тільки забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, про що зазначено в частині першій статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й забезпечує остаточне вирішення спору як суд останньої інстанції, адже саме рішення Верховного Суду гарантують дотримання принципу правової визначеності (Верховний Суд постановляє остаточні судові рішення, які не можуть ставитися під сумнів). Крім того, на відміну від судів першої та апеляційної інстанцій, саме Верховний Суд наділений правом відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
Водночас суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.
Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Такий правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 по справі 500/2486/19.
На час винесення судом першої інстанції ухвали від 22.01.2024 року судова практика в питаннях визначення юрисдикції спорів за позовами податкових органів до суб`єктів господарювання про визнання недійсними укладених договорів була сталою і не змінювалась з початку функціонування адміністративної юстиції, про що свідчить відповідна практика Верховного Суду України при вирішенні подібних спорів (до прикладу, постанови від 26.09.2006 року у справі №21-460во06, постанова від 09.02.2010 року у справі №21-1547во09), та Касаційного адміністративного суду (до прикладу, постанови від 20.06.2018 року у справі №802/470/17-а, від 08.05.2018 року у справі №2а-3847/08/0470, від 16.10.2019 року у справі №2а-1670/8497/11, від 04.06.2020 року у справі №2а-6995/12/1370, від 26.10.2021 року у справі №2а-19251/11/2670, від 25.07.2023 року у справі №160/14095/21).
Оскільки зміна сталої судової практики щодо питання юрисдикції спорів за позовами податкових органів до суб`єктів господарювання про визнання недійсними укладених договорів відбулася саме з ухваленням Великою Палатою Верховного Суду постанови від 29.02.2024 року у справі №580/4531/23, тобто вже після винесення судом першої інстанції ухвали від 22.01.2024 року, то така зміна судової практики не може бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції із закриттям провадження у цій справі, оскільки в іншому випадку це порушить принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду цієї справи судом першої інстанції.
Відповідно до положень ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.05.2024 |
Оприлюднено | 06.05.2024 |
Номер документу | 118824912 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Кравченко К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні