Постанова

від 02.05.2024 по справі 380/3558/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3558/23 пров. № А/857/19264/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, прийняте суддею Москаль Р.М., м. Львів у справі № 380/3558/23 за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Західтранс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови,

встановив :

Мале приватне підприємство «Західтранс» (надалі МПП «Західтранс», позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 349284 від 02.12.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Укртрансбезпеки від 02.12.2022 № 349281 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 гривень. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь МПП судові витрати у формі судового збору в сумі 2147,20 грн.

Суд виходив з того, що відповідач наклав штраф за порушення правил здійснення внутрішніх перевезень на особу, котра в момент перевірки здійснювала міжнародне перевезення.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі та не дотримано норм процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Вказує, що 18.10.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №015269 від 14.10.2022 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, в ході якої встановлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині відсутності протоколу перевірки технічного стану причепу та діючим сертифікатом придатності до експлуатації вантажного автомобіля. Тобто було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» .

Зазначає, що встановивши порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку № 137, посадовими особами Укртрансбезпеки правомірно було притягнуто останнього до відповідальності за порушення вказаного Закону.

Звертає увагу, що позивач не заперечував факт відсутності діючого протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, а вказував на відсутність бланків, проте жодним належним доказом, як, наприклад, офіційним запитом, не підтверджував свої доводи.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує щодо її доводів та просить залишити рішення суду без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.10.2022 інспектори ВДНК Укртрансбезпеки в Чернівецькій області на підставі направлення № 015269 від 14.10.2022 проводили рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, на 215+950 км автомобільної дороги Н-10 зупинили транспортний засіб марки DAF XF 105.410 номерний знак НОМЕР_1 . Водій цього транспортного засобу ОСОБА_1 надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки такі документи: посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки DAF XF 105.410, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію напівпричіпа марки KOGEL SN 24, номерний знак НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 ; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 09.12.2021 № 00564-17735-21, що чинний до 09.12.2022; протокол перевірки технічного стану напівпричіпа, що чинний до 14.12.2021; протокол перевірки та адаптації тахографа; документи на перевезення вантажу (CMR).

Посадові особи відділу ВДКН склали акт перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 340153, в якому зазначили такі відомості:

- на ділянці дороги 215+950 км автомобільної дороги Н-10 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF XF 105.410 номерний знак НОМЕР_1 , що належить МПП «Західтранс»;

- перевіркою встановлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час надання послуг з міжнародних перевезень вантажів за маршрутом Польща, м.Освенцім Україна, Сокирянський район, Чернівецька обл., с. Кобальчин, перевізник не забезпечив водія діючим протоколом перевірки технічного стану причепу та діючим сертифікатом придатності до придатності до експлуатації вантажного автомобіля - DAF FT XF;

- відповідальність за порушення передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, перелік яких визначений ст.ст. 48, 53 цього Закону, а саме протокол перевірки технічного стану причепу KOGEL SN 24 - НОМЕР_4 та діючий сертифікат придатності до експлуатації вантажного автомобіля DAF XF 105.410 - НОМЕР_1 .

30.11.2022 відбувся розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за участі представника автомобільного перевізника, котрий пояснив, що транспортний засіб був справний та пройшов техогляд ЄКМТ, проте на той момент в державі не було бланків протоколів ТО, тому такий протокол на бланку у вантажному автомобілі був відсутній.

За результатами розгляду справи в.о. начальника ВДНК у Львівській області виніс постанову № 349284 від 02.12.2022 про стягнення з МПП «Західтранс» на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 6 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі як і раніше - Закон № 2344-III) передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту (частина 7).

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (частина 12).

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (частина 14).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 № 1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі як і раніше - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як передбачено пунктами 25, 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пп. 2, 11 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;

- здійснює передбачений законодавством контроль за міжнародними перевезеннями пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України.

Як передбачено п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, в т.ч. Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області.

Закон № 2344-ІІІ визначає автомобільного перевізника як фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Закон № 2344-ІІІ чітко розмежовує перевезення на кілька видів за такими критеріями, як об`єкт перевезення (пасажири/вантаж) та територія (внутрішні/міжнародні). Здійснення кожного з цих видів перевезень має свої правила, зумовлені їх особливостями, в т.ч. різні за змістом переліки документів, необхідних для такої діяльності:

1) внутрішні перевезення пасажирів регламентує Розділ II Закону № 2344-ІІІ, котрий містить статтю 39 «Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення»;

2) внутрішні перевезення вантажів регламентує Розділ IIІ Закону № 2344-ІІІ, котрий містить статтю 48 «Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення»;

3) міжнародні перевезення пасажирів і вантажів регламентує Розділ IV Закону №2344-ІІІ, який містить статтю 53 «Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів». Ця стаття визначає окремі переліки документів (різні за змістом, чотири), які повинні мати:

(а) резиденти України при виконанні міжнародних перевезень вантажів;

(б) резиденти України при виконанні міжнародних перевезень пасажирів;

(в) нерезиденти України при виконанні міжнародних перевезень вантажів;

(г) нерезиденти України при виконанні міжнародних перевезень пасажирів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, визначені Законом функції Укртрансбезпеки щодо контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України та здійсненням внутрішніх перевезень не є тотожними, а також мають певні особливості та відмінності.

Здійснення під час проведення рейдової перевірки (1) наявності визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (тобто документів, необхідних для здійснення внутрішніх пасажирських та вантажних перевезень) та (2) додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону № 2344-ІІІ (правил здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів) пунктом 15 Порядку №1567 визначено як окремі (різні) об`єкти державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Стаття 60 Закону № 2344-ІІІ, яка регламентує застосування адміністративно-господарських штрафів до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, розмежовує відповідальність (встановлює різні склади правопорушень) за відсутність документів, необхідних:

(1) для здійснення внутрішніх перевезень перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - абзац третій частини першої статті 60 (санкція - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

(2) для здійснення міжнародних перевезень - виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - абзац шостий частини першої статті 60 (санкція - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, транспортний засіб марки DAF XF 105.410, номерний знак НОМЕР_1 , який належить МПП «Західтранс», 18.10.2022 здійснював міжнародне перевезення вантажу (з Польщі в Україну), що підтверджується як змістом акта №340153 від 18.10.2022 (а.с. 37), так і міжнародно-транспортною накладною (CMR) № 5003645883 (а.с. 16).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

За таких обставин, як вірно зазначив суд, до позивача як автомобільного перевізника відповідач міг застосувати штраф на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за здійснення резидентом України міжнародного перевезення вантажів без документів, передбачених статтею 53 вказаного Закону. Разом з тим, як видно із тексту оскарженого рішення (а.с.45), відповідач застосував до МПП «Західтранс» адміністративно-господарські санкції на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність на момент проведення рейдової перевірки 18.10.2022 документів, визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - тобто документів, на підставі яких виконуються внутрішні пасажирські (ст. 39) та вантажні (ст. 48) перевезення.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач наклав штраф за порушення правил здійснення внутрішніх перевезень на особу, котра в момент перевірки здійснювала міжнародне перевезення, тому оскаржене рішення є очевидно протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, вірним є висновок суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а, відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на вимоги ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у справі №380/3558/23, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар