Постанова

від 03.05.2024 по справі 140/11369/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/11369/23 пров. № А/857/22470/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року (суддя Денисюк Р.С., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/11369/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зартмет до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зартмет звернулося в суд з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.03.2023 № UA 205140/2023/000120/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Волинська митниця, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в позові.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.11.2021 між ТзОВ Зартмет (покупцем) та компанією KEO SANG CO. LTD (Республіка Корея) (продавцем) укладено договір поставки №KS/ZM-23, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити покрашений, оцинкований/алюмооцинкований/ з покриття цинк-магній стальний лист в рулонах (товар), у відповідності до стандартів, в номенклатурі і за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Ціна товару включає вартість упаковки і маркування (п. 1.1, 1.2 договору). Згідно з умовами договору загальна вартість контракту складається з вартості відповідних специфікації, які є невід`ємною частиною договору. Валюта контракту і валюта платежу долар США (п. 2.2, 2.3 договору). Оплата покупцем продавцю здійснюється відповідно до умов, вказаних у відповідних специфікаціях до договору (п. 4.1 договору). Відгрузка здійснюється у відповідності до термінів Інкотермс-2000 на умовах, вказаних в специфікаціях до договору (п. 5.1 договору).

Матеріали справи підтверджують, що на виконання умов договору, 09.01.2023 компанія KEO SANG CO. LTD виставила позивачу рахунок-фактуру №KS230109-B-2, згідно з яким вартість товару, вагою нетто 21660 кг становить 23826,00 доларів США.

20.03.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару Прокат плоский з оцинкованої сталі, завширшки 1250 мм, з полімерним покриттям відповідно EN 10346 DX51D ZM120 (BIG GRAIN MATT), в рулонах розмірами: 0,45 мм * 1250 мм, колір RAL8019-4, 300т; 0,45 мм * 1250мм, колір RAL8019-4,310т; 0,45 мм*1250 мм, колір RAL8019-4,310т; 0,45 мм * 1250 мм, колір RAL8019-4,310т; 0,45 мм * 1250 мм, колір RAL8019-4,430т. Торгівельна марка DONGBLU STEEL. Виробник:KG DONGBLU STEEL CO LTD товариство подало МД №23UA205140021861U8. У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 23826 дол США. Митна вартість становить 966372,81 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 36,5686 грн за 1 дол США, з врахуванням витрат на транспортування в сумі 95089,35 грн (а.с. 13).

До митної декларації додано: пакувальний лист від 09.01.2021; рахунок-фактура (інвойс) від 09.01.2023 №KS230109-B-2; коносамент MEDUK1777383 від 22.01.2023; автотранспортна накладна від 15.03.2023 б/н; супровідний документ Т1 23PL322010NS5S67B7 від 17.03.2023; сертифікат походження K001-23-0145263 від 02.03.2023; платіжний банківський документ від 24.01.2023; довідка щодо вартості перевезення від 14.03.2023 №497/1; страховий поліс EKC8230420-KMC008395 від 22.01.2023; зовнішньоекономічний договір KS/ZM-23 від 08.11.2021; специфікація №4 від 11.11.2022; угода про зміну та доповнення №1 від 09.01.2023; договір перевезення №2 від 13.03.2023; сертифікат виробника товару № 82443954 від 10.01.2023; декларація країни відправлення від 10.01.2023.

Разом з тим, здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею 21.03.2023 надіслано декларанту повідомлення про наявні розбіжності у поданих документах та відсутності усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Зокрема, вказано, що відповідно до п.4.1 контракту №KS/ZM-23 від 08.11.2021 оплата здійснюється згідно умов зазначених в специфікаціях, в свою чергу відповідно до угоди про зміни та доповнення №1 від 09.01.2023 (специфікація №4) передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% 21735 дол (США) протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол (США) повинні бути сплачені перед відвантаженням з Республіки Корея, 124819 дол (США) протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення. Тобто загальна сума попередньої оплати становить 168289 дол (США). В платіжному документі №б/н від 24.01.2023 зазначена сума 176000 дол (США), згідно контракту № KS/ZM-23 від 08.11.2021. Тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата. Митна декларація країни відправлення подана китайською мовою. Згідно заявки про надання транспортно-експедиційних послуг №287 від 14.03.2022 вартість перевезення становить 3240 Євро за контейнер згідно курсу НБУ на дату виставлення рахунку. У свою чергу рахунок на перевезення не подано до митного оформлення.

Відтак, позивачу запропоновано надати додаткові документи на підтвердження складових митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) рахунок на перевезення; 3) переклад митної декларації країни відправлення; 4) прас-лист виробника товару для широкого кола осіб; 5) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 7) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларант Товариства з обмеженою відповідальністю Зартмет у відповідь на повідомлення митного органу листом від 21.03.2023 № 21/03 зазначив, що всі додаткові документи надіслано та просив підтвердити митну вартість, не враховуючи 10-денний термін.

Разом з тим Волинська митниця 21.03.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000120/2 відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 45269,00 дол США, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA205140/2023/000932. У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив: 1) відповідно до п.4.1 контракту №KS/ZM-23 від 08.11.2021 оплата здійснюється згідно умов зазначених в специфікаціях, в свою чергу відповідно до угоди про зміни та доповнення №1 від 09.01.2023 передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% (21735 дол (США) протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол (США) повинні бути сплачені перед відвантаженням з Республіки Корея, 124819 дол (США) протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення. Тобто загальна сума попередньої оплати становить 168289 дол (США). В платіжному документі №б/н від 24.01.2023 зазначена сума 176000 дол (США), згідно контракту № KS/ZM-23 від 08.11.2021. Тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата; 2) митна декларація країни-відправлення № 2023353932703 від 10.01.2023 подана декларантом корейською мовою та перекладу не подано; 3) в поданому страховому полісі відсутні учасники зовнішньоекономічної операції; 4) згідно заявки про надання транспортно-експедиційних послуг №287 від 14.03.2023 вартість перевезення становить 3240 Євро за контейнер згідно курсу НБУ на дату виставлення рахунку. У свою чергу рахунок на перевезення не подано до митного оформлення. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості. Керуючись частиною 3 статті 53 МК України запропоновано декларанту надати такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) рахунок на перевезення; 3) переклад митної декларації країни відправлення; 4) прас-лист виробника товару для широкого кола осіб; 5) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 7) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Для підтвердження заявленої митної вартості надані наступні документи: калькуляцію від 04.11.2022; графік світових цін на сировину від 31.10.2022; прайс-лист від 04.11.2022; рішення суду. в додатково наданому прайс-листі від 04.11.2022 вказано, що термін дії пропозиції актуальний до 11.11.2022. До митного оформлення подано не всі запитувані документи. В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, а саме: товар на рівні 2,09 дол. США/кг за МД №UA500020/2022/11961 від 12.07.2022. В оскаржуваному рішенні зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140022177U0 від 21.03.2023 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся в суд з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частин 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно норм статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як передбачено статтею 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Здійснивши аналіз наведених норм суд першої інстанції вірно зазанчив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, пакувальний лист від 09.01.2021; рахунок-фактура (інвойс) від 09.01.2023 №KS230109-B-2; коносамент MEDUK1777383 від 22.01.2023; автотранспортна накладна від 15.03.2023 б/н; супровідний документ Т1 23PL322010NS5S67B7 від 17.03.2023; сертифікат походження K001-23-0145263 від 02.03.2023; платіжний банківський документ від 24.01.2023; довідка щодо вартості перевезення від 14.03.2023 №497/1; страховий поліс EKC8230420-KMC008395 від 22.01.2023; зовнішньоекономічний договір KS/ZM-23 від 08.11.2021; специфікація №4 від 11.11.2022; угода про зміну та доповнення №1 від 09.01.2023; договір перевезення №2 від 13.03.2023; сертифікат виробника товару № 82443954 від 10.01.2023; декларація країни відправлення від 10.01.2023).

Також, декларант позивача листом від 21.03.2022 № 21/03 повідомив митний орган, що всі додаткові документи надіслані та просив прийняти рішення без врахування 10-денного терміну.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вимоги частини 3 та 4 статті 53 та частини 2 статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відтак, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Поряд з цим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товару за МД від 20.03.2023 №23UA205140021861U8 виникли у зв`язку з тим, що відповідно до п.4.1 контракту №KS/ZM-23 від 08.11.2021 оплата здійснюється згідно умов зазначених в специфікаціях, в свою чергу відповідно до угоди про зміни та доповнення №1 від 09.01.2023 (специфікація №4) передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% (21735 дол. США) протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол. США) повинні бути сплачені перед відвантаженням з Республіки Корея, 124819 дол. США протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення. Тобто загальна сума попередньої оплати становить 168289 дол. США. В платіжному документі №б/н від 24.01.2022 зазначена сума 176000 дол. США, згідно контракту № KS/ZM-23 від 08.11.2021, тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата.

Як вже було зазанчено, 08.11.2021 між ТзОВ Зартмет (покупцем) та компанією KEO SANG CO. LTD (Республіка Корея) (продавцем) укладено договір поставки №KS/ZM-23, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити покрашений, оцинкований/алюмооцинкований/ з покриття цинк-магній стальний лист в рулонах (товар), у відповідності до стандартів, в номенклатурі і за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Ціна товару включає вартість упаковки і маркування (п. 1.1, 1.2 договору). Згідно з умовами договору загальна вартість контракту складається з вартості відповідних специфікації, які є невід`ємною частиною договору. Валюта контракту і валюта платежу долар США (п. 2.2, 2.3 договору). Оплата покупцем продавцю здійснюється відповідно до умов, вказаних у відповідних специфікаціях до договору (п. 4.1 договору). Відгрузка здійснюється у відповідності до термінів Інкотермс-2000 на умовах, вказаних в специфікаціях до договору (п. 5.1 договору)

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов вказаного контракту, 11.11.2021 сторонами складена специфікація № 4, в якій зазначено чіткі характеристики товару, що придбавається. Також, в зазначеній специфікації вказано умови постачання, умови, оплати, ціну та загальну суму специфікації, а саме: загальна вага товару: 280 т; умови постачання: FOB Пусан Корея; Ціна: 1035 доларів США за тонну; країна походження: Республіка Корея; Виробник: KG Dongbu Steel Co., LTD; Відправник: Кео Sang Co., Республіка Корея; загальна сума специфікації: 289800 доларів США. Вказана специфікація є невід`ємною частиною договору поставки № КS/ZМ-23 від 08.11.2021, про що зазначено в ній. У примітці специфікації вказано, що за готовністю товару до відвантаження х Республіки Корея умови поставки можуть бути змінені на CIF, за погодженням сторін та із застосуванням актуального морського фрахту на момент відвантаження. У такому разі сторони контракту підписують додаткову угоду до цієї специфікації.

Також, 09.01.2023 між сторонами підписано угоду про зміну та доповнення №1 (специфікація №4), в якій передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% (21735 дол. США) перша передоплата повинна бути сплачена при розміщенні замовлення, протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол. США) друга передоплата повинна бути сплачена перед відвантаженням товару з Республіки Корея, баланс - 124819 Дол. США повинен бути сплачений протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення, до відвантаження товару покупцю, або за потребою покупця, до прибуття товару в порт призначення. В примітці угоди про зміну та доповнення № 1 Специфікації №4 зазначено, що якщо покупець затримує оплату балансу, продавець має право переглянути ціну у бік збільшення (виходячи із поточних витрат продавця). У разі істотної затримки балансового платежу більше 1 місяця з моменту прибуття товару в порт прибуття, продавець має право реалізувати товар третім особам, використовуючи отриману від покупця передоплату покриття пов`язаних із цим витрат.

У вказаній угоді про зміну та доповнення №1 (специфікація №4) зазначено умови поставки CIF Гданськ Польща та зазначено, що ціна включає вартість маркування та пакування.

Як вбачається з комерційного рахунку-фактури №KS230109-B-2 від 09.01.2023, вартість товару, вагою нетто 21,660 тони становить 23826,00 доларів США (а.с. 15) така ж ціна вказана і в МД від 20.03.2023 №23UA205140021861U8.

Суд першої інстанції вірно зазанчив, що надане платіжне доручення від 24.01.2022 на суму 176000 дол.США є оплатою за декілька партій товару, а тому цілком логічно, що сума в такому платіжному дорученні не буде збігатися із сумою, зазначеною в інвойсі. З огляду на загальну суму контракту таке пояснення не суперечить умовам, про які сторони домовилися.

Також слід зазначити, що як слідує з листа-пояснення компанії Кео Sang Co. щодо розподілу оплат по партії товару 152,990 т (договір поставки № КS/ZМ-23, специфікація № 4) специфікація №2, договір поставки № КS/ZМ-23 була скасована. Отримана оплата в рахунок цієї специфікації у розмірі 176000 дол. США була врахована у наступні специфікації, зокрема у специфікації № 4 (партія 152,990 т), договір поставки № КS/ZМ-23 наступним чином: 21735 дол США перша передоплата; 21735 дол США 2 передоплата, 124819 дол США баланс. Залишок переплати був врахований в інші специфікації по договору поставки № КS/ZМ-23 (а.с. 43 зворот).

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару в повному обсязі сплачена позивачем.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що за змістом наведених вище положень статей 49, 50, 51, 53 МК України банківські платіжні документи не є обов`язковими та надаються лише в тому випадку, якщо рахунок було сплачено. Тобто, оплата за товар може бути здійснена покупцем і після його ввезення на територію України. Тому, сама по собі відсутність платіжних документів не може слугувати безумовною підставою для висновку, що декларантом не підтверджено числові значення митної вартості товару.

Слід зазначити, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

З приводу посилань митного органу на ненадання позивачем перекладу декларації країни відправлення, складеної корейською мовою, суд першої інстанції вірно зазначив таке.

Статтею 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що у разі складення документа, що подається до митного оформлення офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою (аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18).

Слід зазначити, що додатком до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України від 03.04.1997 №170/97-ВР затверджено перелік країн, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму, серед яких зазначено Республіку Корея.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до митного оформлення подано декларацію країни відправлення, складену корейською мовою, а тому вимога митного органу про переклад останньої є такою, що суперечить положенням статті 254 МК України, а переклад документів ніяким чином не впливає на митну вартість товарів.

Щодо тої обставини, що декларант не подав до митного оформлення рахунок на перевезення слід зазначити наступне.

Так, згідно з угодою про зміну та доповнення №1 (специфікація №4) від 09.01.2023 визначені умови поставки CIF Гданськ Польща та зазначено, що ціна включає вартість маркування та упаковки (а.с.23 зворот-24). Відповідно до цих правил, термін CIF вартість, страхування та фрахт означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця.

Тобто вартість перевезення товару морським шляхом до порту відвантаження (Гдиня, Польща) включена у вартість товару. Проте вартість транспортування товару із Гдині до кордону України автомобільним транспортним засобом включається до митної вартості товару як окрема складова, а тому має бути документально підтверджена на основі об`єктивних даних.

Матеріали справи підтверджують, що декларант, визначаючи митну вартість за першим методом, до фактурної вартості додав також витрати на транспортування товару в загальній сумі 95089,35 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору №1334-Т/22 від 06.07.2022 (а.с. 34 зворот 38), укладеного між позивачем та ТзОВ Глобал Оушен Лінк (експедитор), експедитор зобов`язується за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великовантажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу.

Пунктами 2.1, 4.1 договору передбачено, що організація виконання експедитором визначених договором послуг здійснюється на підставі заяви, яка оформляється та узгоджується сторонами та є невід`ємною частиною договору Ціна послуг погоджується сторонами в заявці. Оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом протягом 3 банківських днів на умовах передплати на підставі рахунків, виставлених експедитором, якщо в заявці не узгоджені інші терміни, порядок і умови розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторонами оформлено заявку про надання транспортно-експедиторських послуг № 2 від 13.03.2023 по маршруту Гданськ-Ягодин-Вишгород, у якій узгоджено вартість послуг, включаючи плату експедитору в сумі 3240 євро за контейнер згідно курсу НБУ на дату виставлення рахунку та визначено умови оплати: 100% передоплата.

Окрім цього, відповідно до довідки про транспортні витрати від 14.03.2023 № 497/7, яка була пред`явлена до митного оформлення, вартість перевезення по маршруту Гданськ-Ягодин становить 43015,06 грн без ПДВ, компенсація вартості послуг ВРР, виконаних нерезидентом за межами України становить 50444,93 грн, плата експедитору за межами України становить 1629,36 грн.

Вказана сума витрат на перевезення товару, яка зазначена в довідці про транспортні витрати від 14.03.2023 № 497/7, додана декларантом до митної вартості.

Окрім цього, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант у спірному випадку до фактурної вартості додавав транспортні витрати в сумі 95089,35 грн, по маршруту Гданськ-Ягодин 43015,06 грн, компенсація вартості послуг ВРР, виконаних нерезидентом за межами України - 50444,93 та плата експедитору 1629,36 грн, що підтверджується рахунком на оплату від 14.03.2023 № 014590.

Ці витрати підтверджуються договором №1334-Т/22 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів від 06.07.2022, заявкою про надання транспортно-експедиторських послуг № 2 від 13.03.2023, довідкою про транспортні витрати № 497/7 від 14.03.2023, рахунком на оплату від 14.03.2023 № 014590.

Пунктом 5 частини 10 та частиною 11 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Тобто, позивачем відповідно до вимог статті 58 МК України, до ціни товару було додано лише витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та плата експедитору.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції рахунок на перевезення в розумінні частини 2 статті 53 МК України не є обов`язковим документом для підтвердження складових митної вартості товарів.

Щодо не зазначення у страховому полісі учасників зовнішньоекономічної операції, то суд першої інстанції вірно зазначив, що поставка товару на умовах CIF за правила Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування.

Відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з умовами поставки CIF Гданськ Польща витрати на страхування покладаються на відправника товару і включаються у вартість товару. Умови поставки CIF Інкотермс не вказують ціну за товар і спосіб оплати, торговий термін CIF вказує, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення, страхування та митного оформлення дії, коли і де продавець передає товар покупцеві, а також які витрати несе кожна зі сторін.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили б про те, що позивач поніс додаткові витрати зі страхування товару. Відтак відсутність інформації у страховому полісі стосовно учасників зовнішньоекономічної операції не може бути підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Також, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації; рахунку на перевезення; переклад митної декларації країни відправлення; прас-листа виробника товару для широкого кола осіб; договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Разом з тим, відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Також суд першої інстанції вважав безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Аналогічно безпідставною є вимога митного органу надати рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), оскільки доказів про понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять.

Окрім цього ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Також є безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару при тому, що прайс-лист декларант подавав разом із митною декларацією.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічні контракти (додаткові угоди до них) та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Пунктами 2, 4 частини 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 передбачено, що, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Проте, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Стосовно митної декларації №UA500020/2022/11961 від 12.07.2022, рівень митної вартості 2,09 дол.США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Окрім цього слід зазначити, що в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю (за штуку), тоді як митний орган в оскаржуваних рішеннях використав цінове значення за кілограм, тобто, інше цінове визначення, ніж у документах, узгоджених покупцем і продавцями товару (позивачем та його контрагентами).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

Щодо спрацювання системи управління ризиками, то суд першої інстанції вірно зазначив, що це є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Також слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, а відтак, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 21.03.2023 № UA 205140/2023/000120/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому підставно скасоване судом першої інстанції.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про підставність позовних вимог до задоволення.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України на користь позивача підставно стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі №140/11369/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор