Постанова

від 06.06.2024 по справі 140/11369/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/11369/23 пров. № А/857/22470/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зартмет про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі №140/11369/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зартмет до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зартмет звернулося в суд з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.03.2023 № UA 205140/2023/000120/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.

Волинська митниця не погоджуючись з даним судовим рішенням, оскаржила його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2024 року апеляційну скаргу Волинської митниці залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі №140/11369/23 без змін.

Представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №140/11369/23, якою просить стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Зартмет витрати на професійну правничу допомогу надану позивачу на стадії апеляційного провадження в сумі 3000,00грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.

Відповідач у клопотанні від 17.05.2024 року просить винести ухвалу про відмову у винесенні додаткового рішення щодо стягнення судових у даній справі.

Розгляд заяви здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст.252 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Частина 1 ст. 132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як зазначалось вище, заявник просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн.

Як слідує з матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано копії наступних документів, ордер АЕ №1235661 від 26.10.2023, договір про надання правової допомоги №2010/01 від 20.10.2023, додаткову угоду №7 від 30.01.2024 до договору про надання правової допомоги №2010/01 від 20.10.2023, прибутковий касовий ордер №7 від 30.01.2024, акт надання послуг №7 від 06.05.2024.

Як вбачається з акту надання послуг №7 від 06.05.2024, адвокатським бюро надано таку правову допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю Зартмет: підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі №140/11369/23, правниче (правове) супроводження справи №140/11369/23 у Восьмому апеляційному адміністративному суді.

Як вже було зазначено, заявлений до стягнення з відповідача розмір витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 140/11369/23 становить 3 000,00 грн.

Апеляційний суд також зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід врахувати чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. ст. 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті наданих послуг, колегія суддів приходить до висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3 000,00 грн. є неспівмірною із складністю справи та наданими адвокатом послугами, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг.

При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Посилання Волинської митниці на ту обставину, що позивач до прийняття рішення судом апеляційної інстанції не заявив про понесені витрати на правову допомогу є безпідставним, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу про це позивач чітко зазначив.

Аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, складності справи та значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що заява позивача про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу підлягає до задоволення в частині, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1000 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зартмет про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зартмет (ЄДРПОУ 40710876) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор