Постанова

від 04.12.2007 по справі 22/222-07-4889

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/222-07-4889

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" грудня 2007 р. Справа № 22/222-07-4889

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Н.Б.Таценко

суддів М.В.Сидоренко, М.А. Мишкіної

секретар судового засідання Скуділо О.В.

Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду № 177 від 03.12.2007р.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Чулаков В.Т. –довіреність б/н від 01.10.2007р.;  

від відповідачів:

1) СФГ „Топольницький” – Топольницький М.М.;

2) ТОВ „МЧК” –Оксюта В.В. –довіреність б/н від 24.09.2007р.;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1)          Відділ державної виконавчої служби Фрунзівського районного управління юстиції –старший державний виконавець Чернецька А.О. –довіреність № 06-601 від 19.11.2007р.;

2)          Управління агропромислового розвитку Фрунзівської районної державної адміністрації –не з'явився;

3)          Затишанська селищна рада –не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „МЧК”

на рішення господарського суду Одеської області

від 03.08.2007р.

по справі № 22/222-07-4889

за позовом: Виробничо-торгівельної фірми „ОЛТІС” товариство з обмеженою відповідальністю

до відповідачів: 1) Селянського (фермерського) господарства „Топольницький”;

                             2) Товариства з обмеженою відповідальністю „МЧК”

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1)          Відділ державної виконавчої служби Фрунзівського районного управління юстиції;

    2)          Управління агропромислового розвитку Фрунзівської районної державної адміністрації;

    3)          Затишанська селищна рада

про стягнення 105 тн озимої пшениці 4-го класу вартістю 80850 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2007р. по справі № 22/222-07-4889 (суддя Торчинська Л.О.) уточнені позовні вимоги виробничо-торгівельної фірми „ОЛТІС” товариства з обмеженою відповідальністю (далі ВТФ  „ОЛТІС”) до Селянського (фермерського) господарства „Топольницький” (далі СФГ „Топольницький”), Товариства з обмеженою відповідальністю „МЧК” (далі ТОВ „МЧК”) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського районного управління юстиції (далі Відділ ДВС) про стягнення 105 тон озимої пшениці 4-го класу вартістю 80850 грн. задоволено, оскільки ТОВ „МЧК” всупереч ст. 25 Закону України „Про оренду землі”, ст. ст. 387, 391 ЦК України зібрано урожай озимої пшениці на земельній ділянці 50 га, розташованій на території Затишанської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, і звернув його на свою користь, тоді як ВТФ  „ОЛТІС” згідно п. 30 договору суборенди землі від 05.09.2006р. має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору, отримувати доходи.  

Не погоджуючись з названим рішенням господарського суду ТОВ „МЧК”  звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д, в якій просить його повністю скасувати, прийняти нове рішення, в позові відмовити повністю, посилаючись на ч.5 ст. 8 Закону України „Про оренду землі”, Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.2003р. № 174, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.07.2003р. № 641/7962, т. я. згідно листа Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру” від 18.05.2007р. № 1427/01 реєстрація договору суборенди землі між СФГ „Топольницький” і ТОВ „Олтіс” не проводилась, відсутність державної реєстрації вищевказаного договору підтверджена листом начальника Управління агропромислового розвитку Фрунзівської райдержадміністрації від 28.04.2007р. № 96, висновок суду про збирання ТОВ „МЧК” урожаю пшениці та звернення на свою користь всупереч ст. ст. 32, 43 ГПК України взагалі ґрунтується лише на припущеннях позивача, документальне підтвердження збирання урожаю будь-якою особою відсутнє.

В відзиві від 17.09.2007р. на апеляційну скаргу директор СФГ „Топольницький” просить рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2007р. по справі № 22/222-07-4889 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ „МЧК” без задоволення, оскільки вважає, що вказане рішення прийнято вірно з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з вимогами апеляційної скарги не згоден.

В відзиві № 71 від 17.09.2007р. на апеляційну скаргу директор ВТФ  „ОЛТІС” просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ „МЧК” без задоволення, т. я. апелянт у своїх доводах посилаючись на відповідь Держкомітету України по земельним ресурсам № 1427/01 від 18.05.2007р. та лист управління агропромислового розвитку Фрунзівської райдержадміністрації № 96 від 28.04.2007р. не вказує про відсутність інформації щодо реєстрації земельної ділянки за адресою: смт. Фрунзівка, вул. Леніна, 31, що позбавляє ТОВ „МЧК” в порядку виконавчого провадження накладати арешт на вказану земельну ділянку.

В поясненнях від 10.10.2007р. скаржник, підтримуючи свою апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду скасувати, в задоволенні позову ТОВ „ОЛТІС” відмовити повністю, т. я. по ст. 387 ЦК України позивач має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння, а не заявляти вимогу про стягнення 105 тон пшениці з ТОВ „МЧК”, по ч. 2 ст. 126  Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 8, 13,4 Закону України „Про оренду землі” Топольницький М.М. як фізична особа чи СФГ „Топольницький” як юридична особа не мали права передавати в суборенду земельну ділянку, оскільки відповідно до акту на право користування землею № 055492 від 1993р. Топольницькому М.М. надана земельна ділянка площею 50 га для ведення селянського фермерського господарства на праві постійного користування, а не на умовах оренди, по ст. ст. 638, 775 ЦК України, ч. 2 ст. 15, ст. ст. 8, 18 Закону України „Про оренду землі”, ч. 2 ст. 126, ч. ч. 2, 3 ст. 125, ст. 211 Земельного кодексу України договір суборенди від 05.09.2006р. являється неукладеним та недійсним, зі змісту договору суборенди слідує, що орендодавцем по договору є фізична особа Топольницький М.М., а орендарем –позивач, тому до участі у справі необхідно залучити Топольницького М.М. принаймні в якості третьої особи, т. я. вирішення даної справи впливає на права та обов'язки останнього.

Клопотання скаржника від 04.12.2007р. про зупинення провадження у справі № 22/222-07-4889 до вирішення справи № 17/205-07-8120 залишено без задоволення як необґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та третьої особи, колегія суддів,  –

В с т а н о в и л а:

Рішенням сесії Затишанської сільської ради від 13.02.1993р. громадянину Топольницькому М.М. надано в безстрокове і безоплатне користування 50 га землі для селянського (фермерського) господарства, на підставі якого видано Державний акт на право користування землею 1993р.

05.09.2006р. Топольницький М.М. (орендодавець) та ВТФ  „ОЛТІС” (орендар) уклали договір суборенди землі за формою договору оренди землі, затвердженою постановою КМУ від 03.03.2004р. № 220, предметом якого по п. 1 являється надання орендодавцем орендарю в строкове платне користування земельної ділянки для сільськогосподарського призначення на території Затишанської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, яка знаходиться на полі № Б-055492, загальною площею 50 га (п. 2), з строком дії на 5 років (п. 8), орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 15 тон пшениці 3-го класу (п. 9), по п. 11 вказаного договору орендна плата вноситься один раз у рік до 30 грудня. З п. 15 договору вбачається, що  земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 7 днів після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п. 20). Згідно п. 30 вказаного договору орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору, отримувати доходи. Відповідно до прикінцевих положень цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. На підставі договору суборенди від 05.09.2006р. між СФГ „Топольницький” і ВТФ  „ОЛТІС” 05.09.2006р. складено акт приймання-передачі земельної ділянки, вільної від залишків урожаю сільськогосподарських культур та сторонніх предметів.

16.04.2007р. державним виконавцем Гончаруком І.В. відділу ДВС Великомихайлівського районного управління юстиції при примусовому виконанні виданого 30.12.2005р. господарським судом Одеської області наказу по справі № 29/337-05-9995 про стягнення з СФГ „Топольницький” на користь ТОВ „МЧК” боргу загальною сумою 244 613,10 грн. складено акт опису й арешту майна серія АА № 640518 на території Затишанської селищної ради за межами населеного пункту смт. Затишшя, котрим описано і накладено арешт на посіви озимої пшениці загальною площею 50 га на полі, належному  СФГ „Топольницький” згідно викопіровки  зі схеми землекористування Затишанської селищної ради земель запасу, на суму 100 тисяч гривень без права користування, описане майно представником ТОВ „МЧК” Парадною С.О. прийнято на відповідальне зберігання.

04.06.2007р. ВТФ „ОЛТІС” звернулася до господарського суду Одеської області з первісними позовними вимогами про визнання права приватної власності на посіви озимої пшениці загальною площею 50 га на полі, належному СФГ „Топольницький”, та звільнення його з-під арешту, який був накладений державним виконавцем Гончаруком І.В. відділу ДВС Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області за актом опису й арешту майна серії АА № 640518 від 16.04.2007р. В подальшому позивач заявою про зміну предмету позову № 31 від 20.06.2007р. просить стягнути з ТОВ „МЧК” на користь ВТФ  „ОЛТІС” по ст. 387 ЦК України, ст. 50 Закону України „Про власність” 105 тон озимої пшениці 4-го класу вартістю 80850 грн., посилаючись на відсутність в натурі описаних і арештованих посівів озимої пшениці на полі площею 50 га, яке перебувало в суборенді позивача по договору від 05.09.2006р. з відповідачем СФГ „Топольницький”, виходячи з зазначеної в ухвалі господарського суду в порядку ст. 121 ГПК України за заявою ТОВ „МЧК” до СФГ „Топольницький” про стягнення 242074,36 грн. від 29.05.2007р. по справі № 29/337-05-9995 середньої урожайності пшениці у Фрунзівському районі Одеської області 21 центнер з 1 га і середньої вартості однієї тони пшениці 4-го класу з урахуванням ПДВ 770 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2007р. уточнені позовні вимоги задоволено у повному обсязі з мотивів, викладених в описовій частині постанови.

Наразі положення апеляційної скарги щодо скасування оспореного судового рішення внаслідок відсутності належної державної реєстрації договору суборенди землі, укладеного орендодавцем Топольницьким М.М., котрому і виданий Державний акт на право користування землею по ст. 50 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. № 561-ХІІ, з ТОВ „ОЛТІС” заслуговують на увагу, т. я. базовим підґрунтям виникнення спірних правовідносин являється саме вказаний договір суборенди за формою договору оренди землі. Причому чинний Земельний кодекс України порівняно з ст. 53 попереднього Земельного кодексу України 1990р., яка встановлювала в певних випадках право громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство на земельній ділянці, наданій їм в постійне користування, на надання земельної ділянки у тимчасове користування іншим особам, взагалі не передбачає такого права.

Державний акт на право користування землею видано Топольницькому М.М., а СФГ „Топольницький” створено відповідно до ст. ст. 4, 5, 9 Закону України „Про селянське (фермерське) господарство” від 20.12.1991р. № 2009-ХІІ. По ст. 12 Закону України „Про фермерське господарство” від 19.06.2003р. № 973-ІV землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам –членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Таким чином, земельна ділянка, котра надана Топольницькому М.М. в користування згідно Державного акту на право користування землею 1993р., не являється власністю фермерського господарства, можливість передачі права користування вказаною земельною ділянкою з врахуванням її специфічного режиму членом господарства до складеного капіталу фермерського господарства не передбачена Законом України „Про фермерське господарство” від 19.06.2003р. № 973-ІV. Однак згідно п. 5 ст. 2 Закону України „Про селянське (фермерське) господарство”, який був чинний на момент створення СФГ „Топольницький”, саме на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається, зокрема Державний акт на право постійного користування землею. При цьому по п. 1.2 статуту СФГ „Топольницький”, зареєстрованого Фрунзівською районною державною адміністрацією в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 04.12.2002р., підставою для створення та реєстрації господарства є одержання Державного акту на право постійного користування землею від 21.12.1992р. на підставі рішення сесії Затишанської ради народних депутатів від 16.12.1992р., а згідно п. 3.3 статуту майно фермерського господарства є спільною власністю його членів, по п. 4.1 останнього до земель господарства належать землі придбані (одержані) господарством у власності, одержані у постійне користування, а також взяті в оренду (подальша зміна статуту представником СФГ „Топольницький” заперечується). В ході апеляційного засідання голова СФГ „Топольницький” Топольницький М.М. підтвердив укладання ним спірного договору саме від імені господарства. Відповідно до п. 1 ст. 14 Законом України „Про фермерське господарство” фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію. Вищенаведеним спростовуються посилання скаржника на необхідність залучення Топольницького М.М. до участі у справі.

Згідно п. 6 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом, тобто відносини щодо набуття, реалізації та припинення права на оренду земельної ділянки регулюються Законом України „Про оренду землі”, ст. 18 котрого передбачає, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації згідно ст. 20 цього закону. Наразі ст. 125 Земельного кодексу України містить спеціальне застереження, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, приступати до використання  земельної ділянки до державної реєстрації забороняється. Аналогічний припис законодавця міститься в ч. 2 ст. 290 ГК України. В даному випадку контрагентами по договору суборенди землі за формою договору оренди землі від 05.09.2006р. вказані приписи законодавства і ст. 8 Закону України „Про оренду землі” не додержані, т. я. наявна в п. 43 згода Фрунзівської райдержадміністрації на передачу земельної ділянки в суборенду не являється державною реєстрацією останнього, тобто вищеназваний договір не набрав чинності.

Згідно п. 5 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, а по  п. 5.1.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5 з змінами, стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності. Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження” під  час  проведення  опису  й  арешту  майна  боржника державний виконавець вправі обмежити права користування майном або вилучити його  у  боржника  та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту, види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному  випадку з  урахуванням  властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. В свою чергу згідно ч. 5 вищеназваної норми порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися  майном,  на  яке  накладено  арешт,  тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом. Таким чином, звернення стягнення і арешт майна здійснюється державним виконавцем в процесі виконавчого провадження тільки за умови належності саме боржнику майна, на яке накладається на арешт. Причому по п. 1 ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. За сталою правовою позицією, що міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 16.08.2005р. у справі № 15/3316, звільнення майна з-під арешту можливе тільки за рішенням суду. Натомість оспореним рішенням господарського суду задоволені уточнені вимоги позивача про стягнення вартості озимої пшениці з земельної ділянки, яка перебувала в суборенді.

З врахуванням викладеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2007р. скасуванню з відмовою в задоволенні уточнених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МЧК” задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2007р. по справі № 22/222-07-4889 скасувати.

3.          В позові відмовити.

4.          Стягнути з п/р Виробничо-торгівельної фірми „ОЛТІС” товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МЧК” 542, 50 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

5.          Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням певних реквізитів.  

Головуючий суддя                                                                           Таценко Н.Б.

Суддя                                                                                                Сидоренко М.В.

Суддя                                                                                                Мишкіна М.А.

Постанова підписана 04.12.2007 р.