Постанова

від 02.05.2024 по справі 520/22458/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

справа № 520/22458/23

адміністративне провадження № К/990/8142/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року (суддя: Зінченко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (судді: Калиновський В.А., Мінаєва О.М., Кононенко З.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (далі -ТОВ «ТК «Партнер Плюс», позивач) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - Львівська митниця Дермитслужби України, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Дермитслужби України про коригування митної вартості товарів від 17.04.2023 № UА209000/2023/100183/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.04.2023 №UА209230/2023/001071.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір та констатуючи правомірність спірних рішень відповідача, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару та законні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження позивач звертає увагу на застосування судами частини 2 статті 53, частини 6 статті 54 статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України) та статті 73 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 у справі №810/1103/17, 20.02.2018 у справі №804/15076/15 та від 20.02.2018 у справі №804/15076/15.

У світлі наведених вище правових позицій КАС ВС позивач зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Відтак, оскільки МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові га/або бухгалтерські документи), - довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Також, позивач вказує, що митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів в розумінні частини 2 статті 53 МК України.

У відзиві на касаційну скаргу Митниця просить залишити оскаржувані рішення судів без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу позивача- без задоволення, повністю поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «ТК «Партнер Плюс» подано для митного оформлення митну декларацію (далі - МД) № 23UА209230039901U5 від 17.04.2023 з метою ввезення в Україну молочних продуктів (йогурти та сири). Вартість товару була визначена за ціною Договору купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022 у розмірі 2 426 022,10 грн (60 024,20 євро за курсом НБУ). Позивачем було обрано основний метод визначення митної вартості товару, тобто за ціною, визначеною у договорі.

Разом із митною декларацією позивачем надано до Львівської митниці ДМС України низку документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-проформа (Ргоformа іnvоісе) № UА-09/2023 від 06.04.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Соmmercial іnvоісе) №РL/000437228/23/0104 від 14.04.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) №304915 від 14.04.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinary certificate) №2002/00092/23/04/UА від 14.04.2023; книжка МДП (ТІR саrnet) № РХ.85482337 від 14.04.2023; замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 12/04/2023 від 12.04.2023;- банківський платіжний документ № 42 від 13.04.2023, що підтверджує оплату товару за інвойсом № UА-09/2023 від 06.04.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №26 від 17.04.2023; довідка про транспортні витрати № 11 від 17.04.2023; прайс-лист б/н від 10.04.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № UМ/22/001404 від 30.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № UА-09/2023 від 06.04.2023.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № UА-09/2023 від 14.04.2023; договір про надання послуг митного брокера № Б-0701/20 від 01.07.2020; договір (контракт) про перевезення № 07/09/21 від 07.09.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 17.04.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9808330 від 17.04.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються, не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 17.04.2023; лист відправника від 25.11.2022; лист відправника від 28.11.2022; митна декларація країни відправлення № 23РL311010Е0173159 від 14.04.2023.

Після подання МД та аналізу наданих до неї документів відповідачем було розпочато процедуру консультацій із позивачем шляхом формування електронного повідомлення за наступним ідентифікатором: № 902е18е2-ааf9-4fcе-ае4f- 8b30с448еd186. Цим повідомленням відповідач витребував документи, , які підтверджують митну вартість товарів за переліком, визначеним ст. 53 МК України: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач у відповідь направив відповідачу лист від 17.04.2023 № 17-04, в якому повідомив, що ним було надано усі наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За результатами проведеної консультації відповідач направив позивачу повідомлення 44dеf25е-29есd-47dd-873b-414d109dа7f4, у якому поінформував про завершення консультації з декларантом і обрання методу 2г (ст. 64 МК України), тобто 6 резервного методу визначення митної вартості товару.

Як наслідок, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.04.2023 № UА209000/2023/100183/2.

Також відповідач надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2023/001071 від 17.04.2023.

З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.04.2023 №UА209000/2023/100183/2 позивач подав скориговану митну декларацію від 17.04.2023 № 23UА209230040020U9, за якої товар було випущено у вільний обіг на території України.

Не погодившись із позицією митного органу, вважаючи прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100183/2 від 17.04.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/001071 від 17.04.2023 такими, що винесені всупереч приписам чинного законодавства, що призвело до збільшення розміру митних платежів на 27 230,80 грн, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

За приписами частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (…)

Згідно з частинами першою та другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 57 МК України визначено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час здійснення митного оформлення за мд №23UА209230039901U5 від 17.04.2023 відповідачем було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах, та виявлено наступне:

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.04.2023 №26 не містить відомостей щодо складових митної вартості, а саме: витрат на навантаження, митне оформлення вантажу у країні відправлення, отримання сертифікатів, тощо;

- наданий декларантом документ Замовлення на перевезення від 12.04.2023 №12/04/2023 не містить інформації стосовно вартості фрахту, що не дає можливості митному органу впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення та відповідно у правильності визначення митної вартості товару;

- у гр. 46 митної декларації країни відправлення від 14.04.2023 №23РL311010Е0173159 статистична вартість товару становить 281443 РLN, разом з тим фактурна вартість товару, наведена у інвойсі, становить 278126 РLN (по курсу НБУ на день митного оформлення у країні відправлення).

Су4дами визнано що у сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відтак, враховуючи, що надані декларантом документи, на думку митного органу, не містили усіх відомостей щодо ціни товару, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, позивачу було направлено відповідне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які можуть підтвердити заявлену митну вартість. Оскільки вимога посадових осіб контролюючого органу не була виконана позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач правомірно відмовив у митному оформленні (випуску) товарів та скоригував митну вартість товару.

Окрім викладеного, суди попередніх інстанцій врахували, що згідно з відомостями, що містяться у товаросупровідних документах та згідно з митною декларацією № 23UA209230039901U5 від 17.04.2023, транспортування товару здійснювалося на умовах FCA PL Bialystok.

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі

Пунктом А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA передбачено, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.З "а". Також, за вказаних умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

Згідно з п. А.4. розділу FCA продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поряд із цим, судами зауважено, що належного документального підтвердження того, що у даному випадку місце завантаження товарів є складом продавця, а отже і завантаження товарів на транспортний засіб здійснювалось за рахунок останнього, ні під час митного оформлення товарів, ні в подальшому в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, позивачем надано не було.

Стосовно посилань скаржника на помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин правил Інкотермс у редакції 2020 року, колегія суддів зауважує, що по-перше, станом на сьогодні правила Інкотермс у жодній своїй редакції не мають нормативного (обов`язкового) характеру, натомість на законодавчому рівні мають лише закріплення статусу - рекомендацій (правил) міжнародної організації, а по-друге, скаржником не наведено яким чином застосування правил Інкотермс у редакції 2020 року вплинуло на правильність юридичної кваліфікації наведених вище обставин у контексті спірних правовідносин.

Також судами цілком підставно зауважено, що згідно з п. 4.3 договору перевезення від 07.09.2021 № 07/09/21 вартість перевезення (фрахту) повинна була бути зазначена у Заявці, яка є невід`ємною частиною договору, однак наданий декларантом документ, - Замовлення на перевезення від 12.04.2023 №12/04/2023, не містив інформації стосовно вартості фрахту, що позбавило можливості митний орган впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення, а, відповідно, й у правильності визначення митної вартості товару.

Наведене слугувало підставою для висновку судів про те, що, оскільки разом із митною декларацією № 23 UA209230039901UA від 17.04.2023 не подавалась заявка, яка є невід`ємною частиною договору, можна вважати, що договір на перевезення наданий не в повному обсязі. Відповідно, декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Крім того, судами підтверджено висновок митного органу про наявність розбіжностей у товаросупровідних документах в частині статистичної та фактурної вартості товару, відображених у гр. 46 митної декларації країни відправлення від 14.04.2023 №23РL311010Е0173159 та у інвойсі, відповідно.

Усе перелічене вище у своїй сукупності зумовило висновок судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, а тому, митний орган мав законні підстави для витребування додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, чого позивачем зроблено не було, та, відповідно, наступного коригування такої вартості.

Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права. Висновки судів є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Аналізуючи обґрунтованість заявлених позивачем підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, колегія суддів робить висновок, що фактично доводи Товариства стосуються оцінки судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів. адже більшість доводів позивача, наведених у касаційній скарзі, стосуються площини фактичних обставин справи, установлення й перевірка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, який, відповідно до процесуального закону, є судом права, а не факту.

Висновки ж Верховного Суду, на які посилається позивач у касаційній скарзі, зроблені у справах за неподібних правовідносин. Так, дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору, Суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених справах та у справі, що розглядається, регламентуються більшою мірою одними й тими ж нормами МК України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж є відмінними. Більше того, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях КАС ВС свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс"- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко