Ухвала

від 02.05.2024 по справі 300/6577/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 травня 2024 року

м. Київ

справа №300/6577/23

адміністративне провадження №К/990/12821/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. у справі №300/6577/23 за позовом ОСОБА_1 до Снятинського районного суду Івано-Франківської області, Івано-Франківського апеляційного адміністративного суду про скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

03 квітня 2024 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №300/6577/23.

За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Загороднюку А.Г., суддям Єресько Л.О., Соколова В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику усунути її недоліки шляхом надання до Суду документу про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.

02 травня 2024 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відвід колегії суддів у складі Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М.

У клопотання про відвід ОСОБА_1 вказує на некомпетентність вказаних суддів, яка знайшла своє відображення у незнанні ними Конституції України та законів України, а також на їх лінивство до вивчення матеріалів справи. Зазначає, що в ухвалі від 12 квітня 2024 року колегія суддів помилково послалася на пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», нівелюючи пункт 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тим самим задовольнивши повністю його касаційну скаргу від 29 березня 2024 року, клопотання від 31 липня 2023 року, апеляційну скаргу від 28 серпня 2023 року, клопотання від 28 серпня 2023 року, клопотання від 31 липня 2023 року та від 02 серпня 2023 року, повністю задовольнивши адміністративний позов від 19 вересня 2023 року та скасувавши постанову іменем України Святошинського районного суду у справі № 351/405/22, провадження №3/351/324/22 від 18 травня 2022 року за підписом судді Василя Собка, скасувавши постанову іменем України у справі № 351/405/22, провадження № 33/4808/651/23 від 07 вересня 2023 року Івано-Франківського апеляційного суду, скасувавши ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/6577/23 від 03 жовтня 2023 року, скасувавши постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 05 серпня 2022 року, постанову про стягнення виконавчого збору ВП НОМЕР_1 від 05 серпня 2022 року, постанову про арешт коштів боржника ВП НОМЕР_1 від 08 вересня 2022 року, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 300/6577/23, провадження №А/857/20329/23, скасувавши ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, скасувавши ухвалу Верховного Суду від 12 квітня 2024 року у справі №300/6577/23, адміністративне провадження №К/990/12821/24. Вказані обставини, на думку скаржника, унеможливлюють участь суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. у розгляді його касаційної скарги.

У клопотанні про відвід ОСОБА_1 також заявляє клопотання про розгляд цієї заяви за його участю.

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Отже, питання про відвід вирішується в порядку письмового провадження та Суд у цій справі не вбачає підстав для вирішення такого питання у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Оцінюючи доводи клопотання про відвід, Суд керується таким.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Частиною четвертою статті 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Зі змісту наведених норм випливає, що для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, що викликають сумнів у його/її неупередженості або об`єктивності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Під час визначення наявності у цій справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) та рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11)).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано відвід суддям Загороднюку А.Г., Єресько Л.О., Соколову В.М., Суд уважає, що доводи скаржника про їхню необ`єктивність та/або упередженість є безпідставними, адже в заяві не наведено будь-яких фактів прояву суддями поведінки, яка б свідчила про їхню небезсторонність чи заінтересованість в результаті розгляду цієї справи.

Суд зазначає, що доводи про відсутність у колегії суддів кваліфікації та знань позивач мотивував тим, що Верховним Судом у складі судді-доповідача Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. постановлено необґрунтовану ухвалу від 12 квітня 2024 року про залишення його касаційної скарги без руху. Тобто такі аргументи позивача є формою критики, вираження незгоди із процесуальними рішеннями судді.

Доводи заявника фактично зводяться до незгоди з постановленою Верховним Судом від 12 квітня 2024 року ухвалою про залишення касаційної скарги без руху, а саме мотивами відмови у звільненні від сплати судового збору. Проте ці аргументи, з огляду на вимоги статті 36 КАС України, не можуть бути підставою для відводу.

З огляду на зазначене, Суд визнає необґрунтованим клопотання ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. у справі №300/6577/23.

Керуючись статтями 36, 40 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. у справі №300/6577/23 визнати необґрунтован.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. у справі №300/6577/23 на автоматизований розподіл для визначення у встановленому КАС України порядку судді, який вирішуватиме питання про відвід за цією заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею є остаточною та не може бути оскарженою.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді: Л.О. Єресько

В.М. Соколов