Постанова

від 02.05.2024 по справі 440/5230/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

справа № 440/5230/23

адміністративне провадження № К/990/2187/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М,

представників позивача Мазур О.А., Гончар Н.Б.,

представника відповідача Озацької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року (суддя: Удовіченко С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року (судді:Катунов В.В., Ральченко І.М., Чалий І.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» (далі- ТОВ «ГПЗ», позивач) звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Північне МУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2023 року № 03235000702.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання сукупного застосування пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 9 розділу ІІІ «Порядку оформлення та подання податкової звітності», абзаців 4 та 5 підпункту 5 пункту 4 підрозділу ІІ «Податковий кредит» розділу V «Порядок заповнення податкової декларації», підпункту 2 пункту 10 підрозділу ІІІ «Розрахунки з звітний період» розділу V «Порядок заповнення податкової декларації» наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» №21 від 28 січня 2016 року (далі - Порядок №21) та підпункту 56.18 статті 56 ПК України, статті 5 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків» №1204 від 28 грудня 2015 року (далі - Порядок №1204), абзацу 4 підпункту 5 пункту 4 розділу ІІ «Податковий кредит» розділу V «Порядок заповнення податкової декларації» Порядку №21, у подібних правовідносинах.

У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження Північне МУ ДПС по роботі з ВПП звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій зроблено неправомірний висновок про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення без застосування до спірних правовідносин вищезазначених норм законодавства та лише з посиланням на роз`яснення Державної податкової служби України (далі - ДПС України), що надані листом від 27 січня 2023 року №2050/6/99-00-04-02-03 (далі - лист ДПС України).

Звертає увагу суду касаційної інстанції на вимоги пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України та Порядку №21, якими передбачено, що всі показники звітності з податку на додану вартість заповнюються за результатами кожного звітного (податкового) періоду, тобто за кожний звітний (податковий) період, в якому вони виникли.

Окремо вказує на неповне з`ясування судами обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, неврахування доводів й аргументів, якими контролюючий орган обґрунтовував свою правову позицію у спорі, зокрема, в частині узгодженості податкового повідомлення - рішення від 03 вересня 2018 року №0011651401 на суму 309' 487 грн зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що призвело до протиправного незастосування до спірних правовідносин вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 4 розділу ІІ «Податковий кредит» розділу V «Порядок заповнення податкової декларації» Порядку №21, яким передбачено самостійне відображення платниками податків у рядку 16.3 Декларації ПДВ сум збільшення або зменшення від`ємного значення, що узгоджені за результатами перевірки контролюючого органу.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. Наголошує, що відповідач ані в Акті перевірки, ані у касаційній скарзі не зазначає, в чому полягає протиправне та винне діяння, допущене позивачем, а також не наводить змістовних аргументів щодо протиправності включення останнім у розрахунок значення рядка 16.3 «Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу» суми 11217565 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0011641401. Додатково звертає увагу Суду на те, що після винесення Верховним Судом постанови від 24.11.2021 у справі №440/4414/18, ГУ ДПС у Полтавській області направило позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 29.12.2023 №00124940708, а, відтак, наразі податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0011651401 є відкликаним.

Перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 21 листопада 2022 року по 09 грудня 2022 року посадовими особами Північного МУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГПЗ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету:

- за червень 2022 у податковій декларації з податку на додану вартість від 19 липня 2022 року №9132831902;

- за липень 2022 у податковій декларації з податку на додану вартість від 19 вересня 2022 року №9163024655;

- за серпень 2022 у податковій декларації з податку на додану вартість від 20 вересня 2022 року №9187772612 (з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27 вересня 2022 року №9193323974).

За результатами перевірки складено Акт від 16 грудня 2022 року № б/н/35-00-07-01-05/30547403, яким зафіксовано порушення ТОВ «ГПЗ» вимог податкового законодавства, а саме:

- пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України, пункту 9 розділу ІІІ «Порядок оформлення та подання податкової звітності», абзацу « 4» та « 5» підпункту 5 пункту 4 підрозділу ІІ «Податковий кредит» розділу V «Порядку заповнення податкової декларації», підпункту 2 пункту 10 підрозділу ІІІ «Розрахунки за звітній період» розділу V «Порядку заповнення податкової декларації» Порядку №21 із змінами та доповненнями, що призвело до завищення значення р.21 «Сума від`ємного значення, що зараховуються до складу звітного (податкового) періоду» за липень 2022 на суму 11' 217' 565 грн;

- пункту 200.1 пункту 200.4 статті 200 ПК України, пункту 9 розділу ІІІ «Порядок оформлення та подання податкової звітності» Порядку №21, абзацу « 4» та « 5» підпункту 5 пункту 4 підрозділу ІІ «Податковий кредит» розділу V «Порядку заповнення податкової декларації» Порядку №21, підпункту 2 пункту 10 підрозділу ІІІ «Розрахунки за звітній період» розділу V «Порядку заповнення податкової декларації» Порядку №21 із змінами та доповненнями, що призвело до завищення значення р.21 «Сума від`ємного значення, що зараховуються до складу звітного (податкового) періоду» за серпень 2022 на суму 11 217 565 грн.

23 січня 2023 року на підставі встановлених перевіркою порушень контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №03235000702, яким зменшено ТОВ «ГПЗ» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2022 на 11 217 565 грн.

Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з незаконності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановив, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства щодо декларування від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

За змістом пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пункт 200.1 статті 200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпункт 5 пункту 4 розділу V Порядку №21 встановлює, що у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці "Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 03.09.2018 року ГУ ДФС у Полтавській області за результатами проведеної податкової перевірки ТОВ "ГПЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, прийнято податкове повідомлення-рішення №0011651401, яким зменшено позивачу розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 217 565,00 грн в декларації за березень 2018 року.

Податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0011651401 було оскаржене ТОВ "ГПЗ" в судовому порядку в межах справи №440/4414/18.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі №440/4414/18 залишено без розгляду позов ТОВ "ГПЗ" в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0011651401 на суму 309 487 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду 19.02.2020, позивачу було відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0011651401 в частині 10 908 078 грн.

Як наслідок, у лютому 2020 року ТОВ «ГПЗ» на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №440/4414/18 була відображена сума узгодженого податкового повідомлення - рішення від 03.09.2018 №0011651401 із знаком "-" у рядку 16.3 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2020 року.

У подальшому, за результатами касаційного оскарження, постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року, рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, а справу №440/4414/18 - направлено на новий розгляд, внаслідок чого уточнюючим розрахунком від 25 липня 2022 року (реєстраційний № 91378758317) до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2021 року, ТОВ «ГПЗ» по рядку 16.3 «збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу» задекларовано збільшення від`ємного значення у сумі 11' 217' 565,00 грн.

02 лютого 2023 року позивач подав уточнюючий Додаток 2 до Податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2021 (реєстраційний №9013609070) та змінив період виникнення податкового кредиту в сумі 11 217 565 грн з "листопад 2021" на "лютий 2020".

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем таким чином вимог податкового законодавства, з огляду на те, що, задекларувавши у рядку 21 за звітний період листопад 2021 року, - збільшення суми від`ємного значення у розмірі 11 217 565,00 грн, позивачем подано Додаток 2 до декларації «Довідка про суму від`ємного значення звітного податкового періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», в графах 2 та 3 таблиці 1 якого зазначено звітний період виникнення від`ємного значення - одинадцятий місяць 2021 року, що не відповідає періоду, який був зазначений в Додатку 2 декларації, за який таку суму було зменшено за результатами контрольно - перевірочної роботи, - березень 2018 року.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій відповідач дотримувався позиції, що спірна сума від`ємного значення податку на додану вартість відповідно до постанови Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №440/4414/18 підлягає відображенню в податковій звітності позивача з періодом виникнення, за який таку суму було зменшено за результатами контрольно-перевірочної роботи, тобто за березень 2018року.

Аналізуючи такі твердження податкового органу суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0011651401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на 11 217 565 грн, набуло статусу узгодженого 19.02.2020, у зв`язку з ухваленням 19.02.2020 Другим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №440/4414/18, однак знов набуло статусу неузгодженого 24.11.2021, у зв`язку з ухваленням постанови Верховним Судом, якою скасовано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 і направлено справу №440/4414/18 на новий розгляд. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин сума від`ємного значення податку на додану вартість 11 217 565 грн визначена податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2018 №0011651401 з 24.11.2021 була неузгодженою та могла бути відображена позивачем в податковій звітності з податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на порушення позивачем абзацу "4" та "5" підпункту 5 пункту 4 підрозділу ІІ "Податковий кредит" розділу V "Порядку заповнення податкової декларації", підпункту 2 п.10. підрозділу ІІІ "Розрахунки за звітній період" розділу V Порядку заповнення податкової декларації" Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та Порядку №21, судами першої та апеляційної інстанцій були визнані безпідставними, адже норми Порядку №21 передбачають можливість як "збільшення", так і "зменшення" показника рядка 16.3 податкової декларації за результатами перевірки контролюючого органу.

Перевіряючи твердження контролюючого органу про те, що всі показники звітності з податку на додану вартість заповнюються за результатами звітного (податкового) періоду, тобто за кожний звітний (податковий) період, в якому вони виникли, та не можуть бути відображені як показники інших періодів, незалежно від дати їх узгодженості, суди попередніх інстанцій врахували наявність роз`яснень ДПС України з цього приводу, викладених у листі №2050/6/99-00-04-02-03-06 від 27.01.2023, суть яких зводиться до наступного:

«Якщо суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, відповідно до якого ППР за формою "В4" набуло статусу узгодженого, і передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, таке ППР знов набуває статусу неузгодженого. В такому випадку платник податків має право збільшити суму зменшеного від`ємного значення з податку на додану вартість відповідно до ППР за формою "В4", шляхом відображення такої суми у рядку 16.3 декларації зі знаком "+" у звітному (податковому) періоді, в якому рішення суду касаційної інстанції відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) набрало законної сили.

Якщо за результатами цього звітного періоду така сума декларується у рядку 21 декларації, в графах 2 та 3 таблиці 1 додатка 2 "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)" зазначається звітний (податковий) період, у якому виникло таке від`ємне значення, тобто період який був зазначений в додатку 2 декларації, за який таку суму було зменшено за результатами контрольно-перевірної роботи.»

Також судами зауважено, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в заявах по суті справи не наведено розрахунку за даними податкової звітності з податку на додану вартість позивача, що дає змогу встановити завищення суми від`ємного значення податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 року, у зв`язку з відображенням суми від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 11 217 565 грн, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2018 №0011651401 з періодом виникнення податкового кредиту «листопад 2021 року».

З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач мав правові підстави до відображення суми зменшення від`ємного значення ПДВ, узгодженої за результатами перевірки контролюючого органу, у той звітний (податковий) період, на який припав день узгодження податкового повідомлення-рішення за результатом процедури судового оскарження.

У ході касаційного перегляду справи відповідачем були надані додаткові письмові пояснення, в яких останній не заперечував право ТОВ «ГПЗ» на збільшення від`ємного значення з ПДВ у розмірі 11 217 565 грн, при цьому вказавши, що Акт спірної перевірки не містить в собі висновків про те, що правильним періодом виникнення від`ємного значення ПДВ в розмірі 11 217 565 грн у даному випадку буде саме березень 2018 року, а містить лише висновки щодо порушення позивачем вимог п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 ПК України та Порядку №21 за рахунок відображення показника збільшення від`ємного значення з податку на додану вартість на неузгоджену суму ППР за результатами попередніх перевірок, яка вказана в поданому уточнюючому розрахунку з неправильно визначеним періодом виникнення від`ємного значення, що призвело до завищення.

З урахуванням суперечливості та непослідовності позиції податкового органу, викладеної спочатку у офіційному роз`ясненні (Лист від 27.01.2023 №2050/6/99-00-04-02-03-06), потім за результатами контрольно-перевірочних заходів (Акт від 16 грудня 2022 року №б/н/35-00-07-01-05/30547403) та, насамкінець, у ході судового розгляду цієї справи, колегія суддів КАС погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про недоведення відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення на суму 10 908 078 грн.

Поряд із цим, суд касаційної інстанції не може підтвердити або спростувати правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині правомірності відображення позивачем у періоді, що перевірявся, від`ємного значення на суму 309 487 грн, з огляду на те, що судами не були належно оцінені та проаналізовані доводи податкового органу про те, що податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0011651401 в означеній частині (309 487 грн) набуло статусу узгодженого за результатами постановлення ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі №440/4414/18, відтак, не було предметом касаційного перегляду у вказаній справі та, відповідно, підлягало самостійному відображенню ТОВ «ГПЗ» у рядку 16.3 Декларації з ПДВ як зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість, що наразі є узгодженою.

Своєю чергою, позивач у ході касаційного перегляду справи наполягав на тому, що жодна норма податкового законодавства України не зобов`язує його частково відображати податкові зобов`язання, визначені контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, яке, хоч і в частині, але перебуває на стадії судового оскарження. До того ж вказував на те що після ухвалення Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 по справі №440/4414/18 Головним управління ДПС у Полтавській області прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 29.12.2023 №00124940708 на суму 2 568 704 грн, що також включає суму від`ємного значення податкового кредиту в розмірі 309 487 грн.

Враховуючи, що вказані обставини не досліджені, не оцінені судами належною мірою, Верховний Суд не може визнати оскаржувані судові рішення в цій частині законними і обґрунтованими, оскільки їх ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення.

Так, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Використавши постанову касаційного суду як підставу до визнання права платника податків задекларувати збільшення від`ємного значення за спірний період суди не врахували, що податковий кредит у сумі 309 487 грн не був предметом касаційного розгляду Верховного суду. Інших підстав чи обставин, що давали б платникові відповідне право судами не наведено і не доведено.

В свою чергу, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Отже наведені вище допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення унеможливлюють розгляд та оцінку Верховним Судом наведених в касаційній скарзі доводів за вказаним епізодом та свідчить про наявність підстав для направлення справи в означеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ "ГПЗ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2023 року № 03235000702 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 309487 грн, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних у цій постанові недоліків шляхом дослідження усіх обставин справи, що мають значення для справи.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2023 року № 03235000702 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 309487 грн, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська