Рішення

від 03.05.2024 по справі 120/2708/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 травня 2024 р. Справа № 120/2708/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" до Вінницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Одемо" (далі - позивач) до Вінницької митниці Державної митної служби України(далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 28.02.2023 позивач подав до митного оформлення товар (добрива мінеральні азотні) за митною декларацією №23UA401020010354U3, в якій митна вартість придбаного товару була визначена за ціною зовнішньоекономічного договору (контракту), рахунку фактури (інвойсу) із врахуванням вартості перевезення. На підтвердження заявленої вартості позивач надав ряд необхідних й достатніх, на його думку, документів. Однак за результатами розгляду поданої митної декларації відповідач прийняв рішення щодо відмови в митному оформленні шляхом надання картки відмови № UA401020/2023/000293, а заявлену митну вартість скоригував шляхом винесення рішення про коригування митної вартості товарів від 28.02.2023 № UA401020/2023/000010/2, згідно з яким митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості. Як наслідок, митну вартість задекларованого товару збільшено з 11848,40 євро до 12732,59 євро, тобто на 884,19 євро.

Позивач вважає вказані рішення та дії митного органу протиправними та зазначає, що при митному оформленні товару з метою підтвердження його заявленої митної вартості відповідачу було надано документи, які відповідають переліку, визначеному у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України), та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Позивач звертає увагу на те, що митні органи уповноважені здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас, на думку позивача, у відповідача не існувало обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення такої вартості та ціни, що була фактично сплачена.

Також позивач не погоджується з тим, що митним органом були використані другорядні методи визначення митної вартості товару, основним джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД від 26.02.2023 № UA500370/2023/001437, та вказує на те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення товариством, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Відтак позивач просить суд позов задовольнити та скасувати оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови.

Окрім того, за результатами розгляду справи позивач просить вирішити питання про відшкодування понесених товариством витрат на сплату судового збору в розмірі 5368,00 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 6800,00 грн.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строк для подання заяв по суті.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідач вказує на те, що згідно із зовнішньоекономічним договором від 20.02.2023 № 46 товар поставлявся на умовах поставки FCA Constanta, проте згідно із CMR № б/н від 24.02.2023 місце завантаження IVANESTI. Також митним органом встановлено, що сума в валюті RON відрізняється у наданій фактурі (55393,86) та МД країни відправлення (55664,5). Крім того, до митного оформлення не було надано належних транспортних документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, існував обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості товару, у зв`язку з чим декларанту було направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно з ч. 2, 3 ст. 53 МК України, однак декларант надіслав повідомлення, що інші документи надаватись не будуть.

Відповідач зауважує, що одним із джерел довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, є спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби. Відтак для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару було використано ЕМД від 26.02.2023 № UA500370/2023/001437, за якою оформлено ідентичний товар (добриво у гранулах білого кольору).

Таким чином, на думку відповідача, митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідач заявив клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу. Як зазначає відповідач, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також відповідач просить врахувати, що виходячи з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану сторін, у даному випадку визначена вартість відшкодування витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірною зі складністю конкретної судової справи, оскільки справи цієї категорії є типовими, нормативна база, що регулює вказане питання, а також судова практика вищих судів у справах цієї категорії є усталеною.

Отже, на думку відповідача, гонорар адвоката в розмірі 6800,00 грн є необґрунтованим та завищеним.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Позивач наголошує на тому, що на підтвердження митної вартості товару митному органу надавалися усі необхідні документи, що передбачені нормами чинного законодавства, зокрема частиною другою статті 53 МК України.

Крім того, позивач зазначає, що за умовами доставки ТОВ "Одемо" самостійно несло усі витрати та ризики, пов`язані з перевезенням товару від місця завантаження до місця призначення. При цьому до відома митного органу було доведено, що перевезення здійснювалось самим товариством, через що витрати на доставку добрива, які склали 570 євро, були розраховані окремо, про що зазначено у довідці № 28/02-1 від 28.02.2023. Щодо місця навантаження товару, то у автотранспортній накладній № б/н від 22.02.2023 (CMR) (24.02.2023 дата направлення) зазначено місце завантаження BAZA IVANESTI (база Івенешті) та проставлено печатку Румунської митниці у Дорнешті, як це було передбачено умовами контракту. До того ж, загальновідомо, що територіально Івенешті знаходиться ближче до кордону з Україною, аніж Константа. Тобто позивач виконав обумовлені між сторонами умови поставки та правомірно розрахував витрати на перевезення і доставку товару.

Що різниці у валюті RОN, то позивач вказує на те, що вона може бути спричинена зміною курсу валюти, адже рахунок-фактура був оформлений 24.02.2023, де зазначено, що курс становить 4.9115, а митна декларація країни відправлення 25.02.2023, де курс валюти взагалі не зазначено. Проте, як зауважує позивач, це жодним чином не впливає на митну вартість товару (добрива мінеральні азотні).

Також позивач зазначає, що товариство підтвердило належними документами заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, що вже понесені або які позивач очікує понести під час розгляду справи.

Заперечення на відповідь на відзив відповідачем не подавались.

Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, встановив, що 20.02.2023 між ТОВ "Одемо" (Покупець) та компанією SC ETUFARM SRL, Румунія (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 46, за умовами якого ТОВ "Одемо" придбаває у продавця добрива (сечовину) на загальну суму 81620,00 євро.

Відповідно до положень ст. 2 вказаного Договору вартість і порядок оплати продукції, що поставляється за цим Договором, здійснюється покупцем в безготівковому порядку з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця відповідно до специфікації. Кількість товару, що поставляється, узгоджується сторонами на кожну партію товару і вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору

Згідно із ст. 3 Договору постачальник поставляє продавцю продукцію на умовах FCA, згідно з Інкотермс-2010, Константа, Румунія. Місце митного оформлення Дорнешті, Румунія. Продукція, що є предметом цього договору, має бути поставлена відповідно до специфікацій. Датою поставки буде дата, зазначена у декларації на продукцію.

Крім того, 20.02.2023 сторонами Договору підписано специфікацію № 1 до договору № 46 від 20.02.2023 про поставку товару (сечовини) в кількості 154 т, за ціною 530 євро/т, загальною вартістю 81620,00 євро. Умови поставки: FCA, згідно з Інкотермс-2010, Константа, Румунія.

За митною декларацією від 28.02.2023 № 23UA401020010354U3 з території Румунії на територію України позивачем було ввезено товар "добрива мінеральні азотні: Urea/сечовина (карбамід) з вмістом азоту 46,2% у перерахунку на сухий безводний продукт; кількість 21280 кг; розфасовано в біг-бег по 600 кг, у гранулах; призначення для використання у якості мінерального добрива в сільському господарстві".

Ціна товару 11278,40 євро. Вартість доставки товару 570 євро. Задекларована митна вартість 11848,40 євро.

Для підтвердження митної вартості, в процесі митного оформлення позивач надав митному органу такі документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 46 від 20.02.2023 та доповнення (специфікацію) до нього № 1 від 20.02.2023;

- сертифікат якості товару № 7700-0173-22 від 23.10.2022;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 139 від 24.02.2023 на суму 11278,40 євро ;

- автотранспортну накладну б/н від 24.02.2023 за маршрутом BAZA IVANESTI (Румунія) Демидівка (Україна);

- сертифікат № 94 від 27.02.2023 про походження товару (сечовини) вагою 21280 кг згідно інвойсу № 139 від 24.02.2023;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 9 від 20.02.2023 про перерахування коштів в сумі 81620,00 євро з банківського рахунку ТОВ "Одемо" на банківський рахунок SC ETUFARM SRL, Румунія;

- довідку ТОВ "Одемо" про вартість доставки добрива з м. Констанція (Румунія) до кордону України (пункт пропуску Порубне-Сірет) в сумі 570 євро;

- інші документи фото маркування від 27.02.2023, копію експортної митної декларації країни-відправника № 23ROIS2700E0011589 від 25.02.2023.

Вважаючи, що подані декларантом документи містять розбіжності, які безпосередньо впливають на правильність визначення задекларованої митної вартості товару та викликають обґрунтований сумнів щодо її достовірності, 28.02.2023 відповідач надіслав позивачу електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом за вих. № 28/02/2023_4 від 28.02.2023 позивач інформував відповідача, що при митному оформленні за декларацією № 23UA401020010354U3 від 28.02.2023 ТОВ "Одемо" надало митному органу повний пакет необхідних відповідно до законодавства документів, а тому додаткові документи надаватися не будуть.

Відтак, за результатами опрацювання вказаної митної декларації та поданих документів, Вінницькою митницею прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні шляхом надання картки відмови № UA401020/2023/000293, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 28.02.2023 № UA401020/2023/000010/2, згідно з яким митна вартість товару склала 12732,59 євро замість задекларованої митної вартості в сумі 11848,40 євро.

Позивач вважає протиправними рішення та дії митного органу щодо відмови в митному оформленні товару за поданою ним митною декларацією та коригування заявленої митної вартості товару, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд керується такими мотивами.

Митний кодекс України ( далі - МК України ) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару (добрива) позивач ТОВ "Одемо" подав відповідачу митну декларацію та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу такі документи: договір купівлі-продажу товарів № 46 від 20.02.2023 та специфікацію до нього № 1, сертифікат якості № 7700-0173-22 від 23.10.2022, рахунок-фактуру (інвойс) № 139 від 24.02.2023, автотранспортну накладну від 24.02.2023, сертифікат про походження товару № 94 від 27.02.2023, платіжний документ № 9 від 20.02.2023, документ (довідку), що підтверджує вартість перевезення товару, митну декларації країни відправлення № 23ROIS2700E0011589 від 25.02.2023.

Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.

Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні.

Так, відповідач вказує на те, що серед поданих документів відсутній належний документ, який би підтверджував відомості про вартість перевезення товару з урахуванням положень ч. 2 ст. 53 МК України. Крім того, за договором № 46 від 20.02.2023 товар поставлявся на умовах поставки FCA Constanta, тоді як згідно із CMR № б/н від 24.02.2023 місце завантаження IVANESTI.

Перевіряючи вказані доводи, суд враховує, що згідно з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/212296, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З матеріалів справи видно, що перевезення товару здійснювалося покупцем, тобто ТОВ "Одемо", у зв`язку з чим розрахунок вартості витрат на доставку здійснено окремо та підтверджено відповідною довідкою № 28/02-1 від 28.02.2023. Як зазначено у цій довідці, витрати позивача на доставку товару з м. Констанція (Румунія) до кордону України (пункт пропуску Порубне-Сірет) склали 570 євро. Також у довідці вказано відомості про транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення, а саме автомобіль МАН (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та причіп (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що відповідає даним, зазначеним у митній декларації країни відправлення № 23ROIS2700E0011589 від 25.02.2023 року та у сертифікаті про походження товару № 94 від 27.02.2023. При цьому в автотранспортній накладній б/н від 24.02.2023 (CMR) (дата відправлення 24.02.2023) зазначено місце завантаження BAZA IVANESTI (база Івенешті) та проставлено печатку Румунської митниці у Дорнешті, як це передбачено умовами контракту.

Суд, звертає увагу, що відповідно до положень ст. 3 договору купівлі - продажу №46 від 20.02.2023 року постачальник поставляє продавцю продукцію на умовах FCA, згідно з Інкотермс-2010, Константа, Румунія. Місце митного оформлення Дорнешті, Румунія.

При цьому суд вважає слушними доводи позивача про те, що м. Івенешті (Румунія) територіально знаходиться значно ближче до кордону України, аніж м. Констанца (Румунія). Тобто, у випадку розрахунку витрат на перевезення з першого міста, митна вартість товару була б навпаки нижчою, відтак, відсутні підстави вважати, що позивачем занижену митну вартість товару.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем виконано обумовлені між сторонами умови поставки згідно Інкотермс-2010 та розраховано витрати на перевезення й доставку товару у повному обсязі.

Крім того, відповідач зазначає, що сума в валюті RON відрізняється у наданій фактурі (55393,86) та МД країни відправлення (55664,5).

Однак, суд критично оцінює такі доводи відповідача та вважає, що вони ніяк не впливають на правильність визначення задекларованої позивачем митної вартості товару.

Так, згідно з п.п. 2.2, 2.3 ст. 2 Договору № 46 від 20.02.2023 валюта контракту євро, валюта платежу євро.

24.02.2023 позивачу виставлено рахунок-фактуру (інвойс) № 139 на оплату товару, в якому вказано його вартість у євро 11278,40, що відповідає числовим значенням ціни товару згідно з графою 42 митної декларації № 23UA401020010354U3 від 28.02.2023.

Щодо різниці сум у валюті RОN, то, як цілком слушно пояснює позивач, це могло бути спричинено зміною курсу валюти, оскільки інвойс був оформлений 24.02.2023, де зазначено, що курс становить 4.9115, а митна декларація країни відправлення 25.02.2023, де курс валюти узагалі не зазначено.

Втім, така різниця в курсі жодним чином не впливає на митну вартість товару, яка була визначена позивачем виходячи з ціни договору, що підлягала сплаті згідно з умовами контракту та інвойсу, та підтверджувалася усіма необхідними документами, поданими до митного оформлення. Будь-яких розбіжностей в цій частині судом не встановлено.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої товариством, на цій підставі необґрунтованим та протиправним.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2019 у справі № 821/829/18.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпорту товару на митну територію України позивачем ТОВ "Одемо" для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні в справі докази, подані на підтвердження позицій сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Згідно з до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору у сумі 5368,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу судом не вирішується через відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження понесення позивачем відповідних витрат та їх розміру.

Втім, з огляду на задоволення позову та враховуючи зроблену позивачем заяву у позовній заяві та відповіді на відзив, питання про розподіл витрат позивача на правову допомогу адвоката може бути вирішене судом шляхом прийняття додаткового рішення, як це передбачено частиною четвертою, п`ятою статті 143 КАС України, за умови дотримання позивачем вимог абз. 2 ч. 7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/000293, винесену Вінницькою митницею.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 28 лютого 2023 року № UA401020/2023/000010/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" витрати на сплату судового збору в сумі 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" (вул. Колгоспна, 1Б, с. Демидівка, Жмеринський район, Вінницька область, 23140, код ЄДРПОУ 37261790).

Відповідач: Вінницька митниця Державної митної служби України (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544).

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна