Постанова

від 13.11.2024 по справі 120/2708/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2708/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

13 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/000293, винесену Вінницькою митницею;

визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 28.02.2023 № UA401020/2023/000010/2.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.05.2024 позов задоволено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Відтак, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що позивачем не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МК України в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості, а тому існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 17.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

20.02.2023 між ТОВ "Одемо" (Покупець) та компанією SC ETUFARM SRL, Румунія (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 46, за умовами якого ТОВ "Одемо" придбаває у продавця добрива (сечовину) на загальну суму 81620,00 євро.

Відповідно до положень ст. 2 вказаного Договору вартість і порядок оплати продукції, що поставляється за цим Договором, здійснюється покупцем в безготівковому порядку з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця відповідно до специфікації. Кількість товару, що поставляється, узгоджується сторонами на кожну партію товару і вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору

Згідно із ст. 3 Договору постачальник поставляє продавцю продукцію на умовах FCA, згідно з Інкотермс-2010, Константа, Румунія. Місце митного оформлення Дорнешті, Румунія. Продукція, що є предметом цього договору, має бути поставлена відповідно до специфікацій. Датою поставки буде дата, зазначена у декларації на продукцію.

Крім того, 20.02.2023 сторонами Договору підписано специфікацію № 1 до договору № 46 від 20.02.2023 про поставку товару (сечовини) в кількості 154 т, за ціною 530 євро/т, загальною вартістю 81620,00 євро. Умови поставки: FCA, згідно з Інкотермс-2010, Константа, Румунія.

За митною декларацією від 28.02.2023 № 23UA401020010354U3 з території Румунії на територію України позивачем було ввезено товар "добрива мінеральні азотні: Urea/сечовина (карбамід) з вмістом азоту 46,2% у перерахунку на сухий безводний продукт; кількість 21280 кг; розфасовано в біг-бег по 600 кг, у гранулах; призначення для використання у якості мінерального добрива в сільському господарстві".

Ціна товару 11278,40 євро. Вартість доставки товару 570 євро. Задекларована митна вартість 11848,40 євро.

Для підтвердження митної вартості, в процесі митного оформлення позивач надав митному органу такі документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 46 від 20.02.2023 та доповнення (специфікацію) до нього № 1 від 20.02.2023;

- сертифікат якості товару № 7700-0173-22 від 23.10.2022;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 139 від 24.02.2023 на суму 11278,40 євро ;

- автотранспортну накладну б/н від 24.02.2023 за маршрутом BAZA IVANESTI (Румунія) Демидівка (Україна);

- сертифікат № 94 від 27.02.2023 про походження товару (сечовини) вагою 21280 кг згідно інвойсу № 139 від 24.02.2023;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 9 від 20.02.2023 про перерахування коштів в сумі 81620,00 євро з банківського рахунку ТОВ "Одемо" на банківський рахунок SC ETUFARM SRL, Румунія;

- довідку ТОВ "Одемо" про вартість доставки добрива з м. Констанція (Румунія) до кордону України (пункт пропуску Порубне-Сірет) в сумі 570 євро;

- інші документи фото маркування від 27.02.2023, копію експортної митної декларації країни-відправника № 23ROIS2700E0011589 від 25.02.2023.

Вважаючи, що подані декларантом документи містять розбіжності, які безпосередньо впливають на правильність визначення задекларованої митної вартості товару та викликають обґрунтований сумнів щодо її достовірності, 28.02.2023 відповідач надіслав позивачу електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом за вих. № 28/02/2023_4 від 28.02.2023 позивач інформував відповідача, що при митному оформленні за декларацією № 23UA401020010354U3 від 28.02.2023 ТОВ "Одемо" надало митному органу повний пакет необхідних відповідно до законодавства документів, а тому додаткові документи надаватися не будуть.

Відтак, за результатами опрацювання вказаної митної декларації та поданих документів, Вінницькою митницею прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні шляхом надання картки відмови № UA401020/2023/000293, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 28.02.2023 № UA401020/2023/000010/2, згідно з яким митна вартість товару склала 12732,59 євро замість задекларованої митної вартості в сумі 11848,40 євро.

Позивач вважає протиправними рішення та дії митного органу щодо відмови в митному оформленні товару за поданою ним митною декларацією та коригування заявленої митної вартості товару, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положенням частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно матеріалів справи, з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару (добрива) позивач ТОВ "Одемо" подав відповідачу митну декларацію та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу такі документи: договір купівлі-продажу товарів № 46 від 20.02.2023 та специфікацію до нього № 1, сертифікат якості № 7700-0173-22 від 23.10.2022, рахунок-фактуру (інвойс) № 139 від 24.02.2023, автотранспортну накладну від 24.02.2023, сертифікат про походження товару № 94 від 27.02.2023, платіжний документ № 9 від 20.02.2023, документ (довідку), що підтверджує вартість перевезення товару, митну декларації країни відправлення № 23ROIS2700E0011589 від 25.02.2023.

При цьому судом першої інстанції вірно вказано, що надані позивачем документи є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.

Проте відповідач зазначив про наявністю певних розбіжностей у наданих позивачем документах.

Зокрема, митним органом вказано про те, що серед поданих документів відсутній належний документ, який би підтверджував відомості про вартість перевезення товару з урахуванням положень ч. 2 ст. 53 МК України, а за договором № 46 від 20.02.2023 товар поставлявся на умовах поставки FCA Constanta, тоді як згідно із CMR № б/н від 24.02.2023 місце завантаження IVANESTI.

Стосовно таких тверджень судом першої інстанції вірно враховано, що згідно з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/212296, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Матеріалами справи підтверджується, що перевезення товару здійснювалося покупцем, тобто ТОВ "Одемо", у зв`язку з чим розрахунок вартості витрат на доставку здійснено окремо та підтверджено відповідною довідкою № 28/02-1 від 28.02.2023. Як зазначено у цій довідці, витрати позивача на доставку товару з м. Констанція (Румунія) до кордону України (пункт пропуску Порубне-Сірет) склали 570 євро. Також у довідці вказано відомості про транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення, а саме автомобіль МАН (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та причіп (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що відповідає даним, зазначеним у митній декларації країни відправлення № 23ROIS2700E0011589 від 25.02.2023 року та у сертифікаті про походження товару № 94 від 27.02.2023. При цьому в автотранспортній накладній б/н від 24.02.2023 (CMR) (дата відправлення 24.02.2023) зазначено місце завантаження BAZA IVANESTI (база Івенешті) та проставлено печатку Румунської митниці у Дорнешті, як це передбачено умовами контракту.

При цьому судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до положень ст. 3 договору купівлі - продажу №46 від 20.02.2023 постачальник поставляє продавцю продукцію на умовах FCA, згідно з Інкотермс-2010, Константа, Румунія. Місце митного оформлення Дорнешті, Румунія.

Водночас, позивачем зазначалося про те, що м. Івенешті (Румунія) територіально знаходиться значно ближче до кордону України, аніж м. Констанца (Румунія). Тобто, у випадку розрахунку витрат на перевезення з першого міста, митна вартість товару була б навпаки нижчою, відтак, відсутні підстави вважати, що позивачем занижену митну вартість товару.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконано обумовлені між сторонами умови поставки згідно Інкотермс-2010 та розраховано витрати на перевезення й доставку товару у повному обсязі.

Щодо різниці сум у валюті RОN, то судом першої інстанції вірно враховано, це могло бути спричинено зміною курсу валюти, оскільки інвойс був оформлений 24.02.2023, де зазначено, що курс становить 4.9115, а митна декларація країни відправлення 25.02.2023, де курс валюти узагалі не зазначено.

Втім, така різниця в курсі жодним чином не впливає на митну вартість товару, яка була визначена позивачем виходячи з ціни договору, що підлягала сплаті згідно з умовами контракту та інвойсу, та підтверджувалася усіма необхідними документами, поданими до митного оформлення. Будь-яких розбіжностей в цій частині судом не встановлено.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої товариством, на цій підставі необґрунтованим та протиправним.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2019 у справі № 821/829/18 та неодноразово застосована Сьомим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постановах від 04.12.2023 у справі № 120/2707/23, від 13.12.2023 у справі № 120/2713/23, від 24.01.2024 у справі № 120/2709/23.

Крім того відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17 та застосована Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 07.03.2024 у справі № 120/2711/23 та від 03.05.2024 у справі № 120/13911/23.

Таким чином судом першої інстанції вірно вказано, що подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при здійсненні імпорту товару на митну територію України позивачем ТОВ "Одемо" для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Отже наявні правові підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/000293 та рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 28.02.2023 № UA401020/2023/000010/2.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.