Рішення

від 30.04.2024 по справі 336/7235/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/7235/23

Провадження №: 2/336/315/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участі секретаря судового засідання Журавель Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Врони Андрія Валентиновича до ОСОБА_2 про виконання зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши, що за ним було зареєстровано автомобіль марки КІА CERATO 2007 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідно до розписки від 18.02.2023 року ОСОБА_2 прийняв у нього вказаний автомобіль під виплату. Згідно розписки між сторонами була домовленість щодо вартості автомобіля, яка становить 200 000,00 грн. та порядку виплат ОСОБА_2 ОСОБА_1 відповідних грошових коштів у такому порядку: перша виплата 30 000,00 грн., надалі ОСОБА_2 зобов`язався здійснювати платежі у розмірі 42 500,00 грн. до 26 числа поточного місяця, кінцева оплата 26.06.2023 року. Позивач вказав, що до теперішнього часу жодного із зазначених платежів ОСОБА_2 ОСОБА_1 здійснено не було, він неодноразово звертався до ОСОБА_2 задля отримання належних коштів, проте ОСОБА_2 від виконання зобов`язання ухилявся. Розпискою встановлено міру відповідальності ОСОБА_2 у разі несплати зазначених коштів, а саме, повернення транспортного засобу КІА CERATO 2007 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , однак транспортний засіб ОСОБА_1 повернуто не було, а його місцезнаходження не відоме.

Крім того, як вказав позивач у позові, йому стало відомо, що 22.02.2023 року вказаний автомобіль було перереєстровано на нового власника ( ОСОБА_3 ) за договором купівлі-продажу 8186/23/001286 в ТСЦ 6341 та зареєстровано новий державний номерний знак НОМЕР_3 без його відома.

Позивач ОСОБА_1 також зазначив, що оскільки Договір купівлі-продажу 8186/23/001286 від 22.02.2023 року він не підписував та ОСОБА_3 транспортний засіб не передавав, він за фактом протиправних дій ОСОБА_2 щодо відчуження належного йому транспортного засобу 16.06.2023 року звернувся до Відділення поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки у позасудовому порядку спір не вирішується, позивач звернувся з даним позовом та просив суд зобов`язати ОСОБА_2 виконати зобов`язання, встановлене розпискою від 18.02.2023 року, а саме, повернути ОСОБА_1 належний йому транспортний засіб КІА CERATO, кузов НОМЕР_4 , 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_1 . Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2023 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено проведення підготовчого судового засідання на 13.09.2023 року. Також цією ухвалою за клопотанням представника позивача від Сумської філії ТОВ «ПРАЙМ.БРО» витребувано засвідчені належним чином: заява - 1069188460; акт огляду - 8186/23/000184 від 22.02.2023 р.; договір купівлі-продажу автомобіля 8186/23/001286від 22.02.2023 р.; договір комісії - 8186/23/001248 від 21.02.2023 р.; акт огляду експерта - серії 6346 № 621979 (а. с. 55-56).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2023 року про забезпечення позову (за заявою представника позивача) накладено арешт на транспортний засіб КІА CERATO, VIN код НОМЕР_1 (а. с. 57-58).

Копія позовної заяви, судова повістка та ухвала суду від 25.07.2023 року, направлені поштою на адресу відповідача ОСОБА_2 , повернулися без вручення з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 61-64).

31.07.2023 року від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відео конференції (а. с. 63).

16.08.2023 року від Центрального відділу ДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (а. с. 65).

28.08.2023 року від Головного Сервісного центру МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області надійшла відповідь про виконання ухвали Шевченківського райсуду м. Запоріжжя від 25.07.2023 року - відомості щодо накладення арешту на автомобіль КІА CERATO, номерний знак НОМЕР_3 , номер VIN - НОМЕР_1 внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (а. с. 68).

Ухвала суду від 25.07.2023 року щодо витребування доказів, направлена поштою на адресу Сумської філії ТОВ «ПРАЙМ.БРО», повернулася без вручення з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання» (а. с. 72-74).

13.09.2023 року підготовче судове засідання у зв`язку з неявкою сторін відкладено на 27.11.2023 року (а. с. 75).

13.09.2023 року суд повторно надіслав на адресу Сумської філії ТОВ «ПРАЙМ.БРО» ухвалу від 25.07.2023 року про витребування доказів (а. с. 76).

Ухвала суду від 25.07.2023 року щодо витребування доказів, повторно направлена поштою на адресу Сумської філії ТОВ «ПРАЙМ.БРО», повернулася без вручення з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання» (а. с. 80-81).

22.11.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів. Посилаючись на те, що ухвала суду від 25.07.2023 року про витребування доказів у Сумської філії ТОВ «ПРАЙМ.БРО» повернулась без виконання, просив суд витребувати від ТСЦ 6341 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області ті ж самі докази (засвідчені належним чином: заяву - 1069188460; акт огляду - 8186/23/000184 від 22.02.2023 р., оформлений Сумською філією ТОВ «ПРАЙМ.БРО»; договір купівлі-продажу автомобіля 8186/23/001286 від 22.02.2023 р., оформлений Сумською філією ТОВ «ПРАЙМ.БРО»; договір комісії - 8186/23/001248 від 21.02.2023 р., оформлений Сумською філією ТОВ «ПРАЙМ.БРО»; акт огляду експерта - серії 6346 № 621979 (а. с. 82-87).

27.11.2023 року від представника позивача надійшла заява про перенесення судового засідання (а. с. 89-90).

Призначене на 27.11.2023 року судове засідання у зв`язку з неявкою сторін відкладено на 07.02.2024 року (а. с. 95).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2023 р. за клопотанням представника позивача від ТСЦ 6341 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області витребувано докази: засвідчені належним чином копії заяви - 1069188460; акту огляду - 8186/23/000184 від 22.02.2023 р., оформлений Сумською філією ТОВ «ПРАЙМ.БРО»; договору купівлі-продажу автомобіля 8186/23/001286 від 22.02.2023 р., оформлений Сумською філією ТОВ «ПРАЙМ.БРО»; договору комісії - 8186/23/001248 від 21.02.2023 р., оформлений Сумською філією ТОВ «ПРАЙМ.БРО»; акту огляду експерта - серії 6346 № 621979 (а. с. 96-97).

Судова повістка, направлена поштою на адресу відповідача ОСОБА_2 , повернулася без вручення з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 100).

20.01.2024 року від Головного Сервісного центру МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області територіального сервісного центру МВС № 6341 (ТСЦ МВС № 6341) надійшла відповідь щодо виконання ухвали суду від 27.11.2023р. про забезпечення доказів. Суду направлені витребувані копії: договору купівлі-продажу № 8186/23/001286, акту огляду реалізованого ТЗ № 8186/23/000184 від 22.02.2023р., договору комісії № 8186/23/001248 від 21.02.2023 р., на підставі яких транспортний засіб КІА CERATO, 2007 р. в., днз. НОМЕР_3 від 22.02.2023 року належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 101-104).

07.02.2024 року від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції (а. с. 108-110).

Також 07.02.2024 року від представника позивача надійшло клопотання/заява, в якій зазначалося, що проти закриття підготовчого провадження не заперечують, просять провести судове засідання за відсутності ОСОБА_1 та його представника (а. с. 111-113).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.02.2024 року закрито підготовче провадження в цій справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2024 року (а. с. 115)

В судове засідання, призначене на 30.04.2024 року, сторони не з`явились, представник позивача на відеоконференцзв`язок не вийшов, подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та представника позивача на підставі наявних доказів. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи.

Під час ухвалення рішення суд у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України повинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (серія СТХ, № НОМЕР_5 ) від 22.04.2022 року ОСОБА_1 вказаний власником транспортного засобу КІА CERATO, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (а. с. 10).

Позивач ОСОБА_1 зазначав в позові, що відповідно до розписки від 18.02.2023 року ОСОБА_2 прийняв у нього вказаний автомобіль під виплату. Згідно розписки між сторонами була домовленість щодо вартості автомобіля, яка становить 200 000,00 грн. та порядку виплат ОСОБА_2 ОСОБА_1 відповідних грошових коштів у такому порядку: перша виплата 30 000,00 грн., надалі ОСОБА_2 зобов`язався здійснювати платежі у розмірі 42 500,00 грн. до 26 числа поточного місяця, кінцева оплата 26.06.2023 року.

Судом досліджено копію вказаної розписки від 18.02.2023 року, Зі змісту розписки вбачається наступне: «Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області, ідент. код НОМЕР_7 , беру автомобіль під виплату КІА CERATO Y6LFE22327L006134, державний номер НОМЕР_2 у його власника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сума авто складає 200 000 грн. (двісті тисяч гривень), перша оплата була 30 тис. грн. (тридцять тисяч гривень). Надалі зобов`язуюсь здійснювати платіж у розмірі 42 500 грн. (сорок дві тисячі п`ятсот гривень) до 26 числа кожного місяця, кінцева оплата 28.06.23 року. У разі несплати протягом 7 днів авто власник забирає. Я, ОСОБА_2 , авто оглянув та претензій не маю. Розписка написана власноруч при свідках: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 » (а. с. 14).

Але зі змісту цієї розписки, в якій зазначено «Беру автомобіль під виплату», не видно, яку саме угоду (договір) мали на увазі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - чи це був укладений договір купівлі-продажу автомобіля, чи це договір оренди або інший договір, оскільки зазвичай у вигляді розписки оформлюються боргові зобов`язання.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики та є письмовим підтвердженням його укладення на визначених умовах разом із засвідченням отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг (постанова Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 760/22898/20).

Але зі змісту розписки від 18.02.2023 року вбачається, що це не є розпискою на підтвердження боргових зобов`язань між кредитором та боржником. Якщо ж позивач і відповідач фактично уклали договір купівлі-продажу автомобіля, то слід враховувати таке.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Визначальною характеристикою договору купівлі-продажу є його цільова спрямованість на перехід права власності від продавця до покупця.

Зміст договору становлять права та обов`язки сторін закріпленні в договорі чи законі. Зміст договору якщо це не суперечить нормам законодавства приймається сторонами шляхом переговорів. В змісті договору можуть бути окресленні: предмет, ціна, строки поставки/передачі товару та грошових коштів, форму розрахунків, права та обов`язки сторін, строки виконання та відповідальність сторін за неналежне виконання договору та інші умови. Від якості та наповненості положень договору напряму залежать правові наслідки та захищеності прав як покупця так і продавця.

Основним обов`язком продавця є обов`язок передати товар (з його приналежностями та документами) покупцеві; обов`язки покупця - прийняти товар, сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, зі змісту розписки від 18.02.2023 року не зрозуміло, що означає вираз «Беру автомобіль під виплату» (тобто, не зрозуміло, чи був автомобіль товаром та чи був він переданий покупцеві), також є незрозумілим вираз «Сума авто» (чи це вартість товару, чи це орендна плата тощо).

Крім того, не видно зі змісту розписки чи дійсно автомобіль КІА CERATO Y6LFE22327L006134, державний номер НОМЕР_2 разом з його при належностями та зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (серія НОМЕР_8 від 22.04.2022 року) був переданий продавцем ( ОСОБА_1 ) покупцю ( ОСОБА_2 ) у день написання розписки - 18.02.2023 року або в будь-який інший день, погоджений сторонами, оскільки у розписці ці умови не вказані. Факт передачі автомобіля ОСОБА_2 не зафіксований будь-яким письмовим доказом та взагалі спростовується наступним.

З матеріалів справи видно, що через 3 дні після написання відповідачем розписки, а саме, 21.02.2023 року, між «Комісіонером» - Сумською Філією ТОВ «ПРАЙМ.БРО» (в особі її представника - ОСОБА_5 ) та «Комітентом» - власником автомобіля ОСОБА_1 було укладено договір комісії № 8186/23/001248 від 21.02.2023 р. згідно якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або кілька правочинів щодо транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України): марка, модель КІА CERATO, 2007 року випуску, колір червоний, VIN НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за Власником (Комітент за Договором комісії) транспортного засобу 22.04.2022 року (надалі - Транспортний засіб або ТЗ) за ціною нижче узгодженою Сторонами, а саме - 50000 грн. (а. с. 103).

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначав, що йому стало відомо, що 22.02.2023 року вказаний автомобіль було перереєстровано на нового власника ( ОСОБА_3 ) за договором купівлі-продажу 8186/23/001286 в ТСЦ 6341 та зареєстровано новий державний номерний знак НОМЕР_3 без його відома. Позивач вказував, що оскільки Договір купівлі-продажу 8186/23/001286 від 22.02.2023 року він не підписував та ОСОБА_3 транспортний засіб не передавав, він за фактом протиправних дій ОСОБА_2 щодо відчуження належного йому транспортного засобу 16.06.2023 року звернувся до Відділення поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Суд критично ставиться до таких доводів позивача, виходячи з такого.

По-перше, у досліджених судом письмових доказах (договору комісії № 8186/23/001248 від 21.02.2023 р., договору купівлі-продажу № 8186/23/001286 від 22.02.2023 р., акту огляду реалізованого ТЗ № 8186/23/000184 від 22.02.2023р., на підставі яких транспортний засіб КІА CERATO, 2007 р. в., належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і зареєстрований з номерним знаком НОМЕР_3 ) відсутні будь-які посилання на відповідача ОСОБА_2 ; в цих документах вказаний власник автомобіля - ОСОБА_1 і зазначені дані його паспорта, адреса його реєстрації та його ІНН (РНОКПП): НОМЕР_9 . В цих документах відсутні дані щодо наявності будь-якої довіреності від імені власника ОСОБА_1 , оформленої на іншу особу з метою переоформлення автомобіля, а на договорі комісії є підпис ОСОБА_1 (який він не визнає) (а. с. 101-104).

По-друге, позивач, вказавши, що він 16.06.2023 року звернувся до Відділення поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення (щодо відчуження його автомобіля без його відома), не надав суду будь-яких доказів щодо подальшого руху цієї заяви (чи наявне кримінальне провадження, чи здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, чи є відповідний висновок почеркознавчої експертизи стосовно підпису ОСОБА_1 на договорі комісії № 8186/23/001248 від 21.02.2023 р. тощо).

Позивачем до позовної заяви в якості доказу додано відомості у вигляді таблиць з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо перереєстрації автомобіля КІА CERATO, н/з НОМЕР_2 , отримані від Головного Сервісного центру МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області на адвокатський запит № 752-05/23. З цієї таблиці вбачається, що з 22.04.2022 року власником автомобіля КІА CERATO, 2007 р. в., № кузова НОМЕР_4 вказаний ОСОБА_1 , а з 22.02.2023 року власником цього автомобіля вказана ОСОБА_3 . Тобто, відсутні будь-які дані щодо відчуження відповідачем ОСОБА_6 зазначеного автомобіля (а. с. 19).

Посилання позивача ОСОБА_1 на наявність доказів - копії скриншотів переписки сторін у застосунку «Вайбер» суд відхиляє, адже із змісту листування не вбачається за який саме транспортний засіб йде мова (а. с. 23-34).

Отже позивачем не доведені обставини, на які він посилається в обгрунтування позову.

Окрім зазначеного вище, при вирішенні позову суд виходить з такого.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач, звертаючись до суду з позовом про захист порушеного, на його думку, права власності, обрав спосіб захисту свого права шляхом зобов`язання відповідача виконати зобов`язання, встановлене розпискою від 18.02.2023р., а саме повернути позивачу належний йому транспортний засіб.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 року по справі № 910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Отже, належним способом захисту права позивача у цій справі є витребування майна з чужого незаконного володіння або ж стягнення з відповідача матеріальних збитків.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 140, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 виконати зобов`язання, встановлене розпискою від 18.02.2023 року, а саме, повернути ОСОБА_1 належний йому транспортний засіб КІА CERATO, кузов НОМЕР_4 , 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_1 - відмовити.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_9 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець зареєстрований: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ; тел. НОМЕР_10 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.С. Боєв

30.04.24