Ухвала

від 03.05.2024 по справі 466/4794/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/4794/24

Провадження № 2-з/466/70/24

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

03 травня 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Настасяк Б. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

02 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рясне Ріелті», ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Лаврик Ярослав Михайлович про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Одночасно, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Рясне Ріелті» (ЄДРПОУ 43995170, 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 315), а саме на будівлю корпусу 2а літ. «В-3», загальною площею 3578,20 м.кв., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116169546101), яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву про забезпечення позову заявник мотивує тим, що 12.08.2005 Франківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції проведено реєстрацію шлюбу між гр. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та гр. ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

За час шлюбу (протягом 2005-2024 років) подружжям набуто у спільну сумісну власність 1/3 частки будівлі корпусу 2а літ. «В-3», загальною площею 3578,20 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає вказане майно спільним майном подружжя, однак право власності на таке зареєстровано виключно на відповідача.

Вказане нерухоме майно було внесено відповідачем ОСОБА_2 у статутний капітал відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рясне Ріелті» на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна серія та номер 317, 318 від 11.03.2021, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Я. М. та оформлено право власності ТзОВ «Рясне Ріелті» на будівлю корпусу 2а літ. «В-3», відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 27080800 від 15.03.2021) приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лаврика Я. М.

Заявник зазначила, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову полягає в тому, що відповідач ТзОВ «Рясне Ріелті», будучи зареєстрованим власником спірного майна, у будь-який момент може його відчужити.

Так, їй стало відомо, що 01.04.2024 скликалися Загальні збори учасників ТзОВ «Рясне Ріелті» із визначеним порядком денним. Поміж іншим, в переліку питань порядку денного зазначено питання про вступ ТзОВ «Рясне Ріелті» до господарського товариства, а також питання про внесення ТзОВ «Рясне Ріелті» вкладу до статутного капіталу у зв`язку із вступом до господарського товариства, відтак про можливе відчуження належного їй нерухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Станом на сьогодні, у позивача наявні обґрунтовані припущення про прийняття 01.04.2024 Загальними зборами учасників ТзОВ «Рясне Ріелті» рішення про відчуження спірного майна шляхом внесення його у статутний капітал іншої юридичної особи.

Отже, на думку заявника, є усі підстави вважати, що об`єкт нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю її, ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тому, заявник просить заяву задовольнити та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу ТзОВ «Рясне Ріелті».

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Нормою ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник зазначає, що не забезпечивши позовну заяву у вибраний нею спосіб, а саме шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Рясне Ріелті» може бути відчужено на користь третіх осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На думку суду, накладення арешту на спірне нерухоме майно може вплинути на права та законні інтереси, визначені Конституцією України інших осіб, які не є учасниками справи, оскільки позивачем подано позов, яким спірним майном визначено 1/3 частки будівлі корпусу 2а літ. «В-3», загальною площею 3578,20 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , а у забезпеченні позову позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Рясне Ріелті» (ЄДРПОУ 43995170, 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 315), а саме на будівлю корпусу 2а літ. «В-3», загальною площею 3578,20 м.кв., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116169546101), яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , отже, на думку суду, таке забезпечення порушить принцип співмірності, визначений ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Згідно з нормами статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Також суд зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом вжиття шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно до вирішення справи по суті спору може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Жодних обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову саме в вибраний заявником спосіб.

Тому, оскільки подана заява не є підставною для забезпечення позову та відсутні підтверджені належним чином у встановленому процесуальному порядку факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149, 150, 151, 153, 247 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в 15-денний строк з дня складання ухвали.

Суддя: П. Т. Едер