Ухвала

від 06.05.2024 по справі 522/13624/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/13624/23

Провадження №2-ві/522/7/24

УХВАЛА

06 травня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Данилова Сергія Анатолійовича про відвід судді,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді Приморського районного суду м. Одеси - Павлик І.А. знаходиться цивільна справа №522/13624/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Довженка 2" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

01 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Данилова Сергія Анатолійовича про відвід судді, у якій відповідач заявив відвід судді Павлик І.А.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси - Павлик І.А. від 02.05.2024 року у задоволенні заяви про відвід судді - відмовлено. Заяву передано до Загальної канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід судді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, заява передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Заява про відвід судді мотивована тим, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2023 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою. Ухвалою суду від 12 жовтня 2023 року зустрічну позовну заяву - залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 10 листопада 2023 року задоволено заяву представника відповідача про продовження строку для виконання ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 12 квітня 2024 зустрічну позовну заяву повернуто позивачу за зустрічним позовом.

Так, у заяві про відвід судді заявник вказує на те, що ухвала суду від 12.04.2024 року є незаконною і ухваленою передчасно, оскільки, перебіг строку на виконання недоліків міг розпочатися з 12.04.2024 року або з дня отримання ухвали про виправлення описки. Заявник вказує на те, що вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви здійснюється в порядку загального позовного провадження. Також, зазначає про те, що ЦПК України не передбачено ухвали «вважати неподаною», а відповідно до чинного законодавства у справах про захист прав споживачів сплата судового збору не передбачена, у зв`язку із чим у заявника виникли сумніви у неупередженості судді.

Згідно з частиною першою статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Верховний Суд в ухвалі від 17 липня 2020 року у справі №826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

"об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

"суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів, суд повинен брати до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Тобто, наявність у осіб, які беруть участь у провадженні, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи не можуть бути підставою згідно із ст.ст.36 ЦПК України для відводу судді, всі ці заперечення можуть бути викладені цими особами в апеляційній скарзі, у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням.

Із заяви про відвід судді вбачається, що саме ухвала суду від 12.04.2024 року про повернення зустрічної позовної заяви стала підставою для виникнення сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Павлик І.А., оскільки, суддя на думку заявника не дотримався положень чинного законодавства під час її прийняття.

Будь-яких інших об`єктивних та суб`єктивних критеріїв, що могли б слугувати підставою для відводу у заяві - не наведено, доказів на підтвердження таких критеріїв - не надано.

Оскільки, заява про відвід судді мотивована саме порушенням чинного законодавства під час прийняття ухвали по справі, суд вважає, що це свідчать про незгоду особи з прийнятим процесуальним рішенням судді, що крізь призму імперативних приписів частини 4 статті 36 ЦПК України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу, тому, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 14,36,39,40 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Данилова Сергія Анатолійовича про відвід судді - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Косіцина В.В.