Рішення

від 25.04.2024 по справі 389/506/24

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.04.2024

Провадження №2/389/133/24

ЄУН 389/506/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду міста Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка після смерті рідного брата позивача ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняла спадщину, що складається в тому числі із будинку. Факт родинних відносин із братом підтвердила наявними документами. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.11.2021 встановлений факт спільного проживання зі спадкодавцем та визнано за позивачем право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 . Про визнання права власності на будинок було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на підтвердження факту належності будинку спадкодавцю. Позивачем було отримано виписку з погосподарської книги, відповідно до інформації з якої житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та присадибна земельна ділянка обліковується за ОСОБА_3 . Реєстраційне посвідчення на будинок видане Суботцівською сільською радою на підставі рішення райвиконкому №70 від 27.05.1989.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву відповідно до якої підтримала вимоги позову, просить розглянути справу без її участі та задовольнити вимоги позову.

Представник Суботцівської сільської ради Кіровоградської області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, відповідно до якої просив розглядати справу без його участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Знам`янським МРВ РАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області складено відповідний актовий запис №585. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що виконавчим комітетом Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області складено відповідний актовий запис №31.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від15.11.2021 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Визнано за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3522286300:02:000:1536 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

Згідно з інформаційними довідками та копією спадкової справи, наданими Другою Знам`янською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області, після смерті ОСОБА_3 з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкові справи не заводилися. Після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 . Згідно з довідкою Суботцівської сільської ради від 11.12.2019 №2020, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 1986 року до днів своєї смерті разом проживали за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка ОСОБА_2 проживала за вказаною адресою. Суботцівською сільською радою заповіт від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не посвідчувався.

Устатті 1216 ЦК Українивизначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Згідно з частиною другоюстатті 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом нормистатті 1268 ЦК Українипорядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.»

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців із спадкодавцями є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка постійно проживала із спадкодавцем на день її смерті щонайменше п`ять років, була пов`язана з нею спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, мали між собою взаємні права і обов`язки.

Позивач вказав, що до спадкової маси входить житловий будинок за адресою с. Суботці Кропивницького району Кіровоградської області вул. Дружби, який належав її брату ОСОБА_3 . На підтвердження надала копію інвентаризаційної справи, відповідно до якої із довідки про належність домоволодіння вбачається, що він належить колгоспу « ОСОБА_4 » на підставі реєстраційного посвідчення виданого Суботцівською сільською радою на підставі рішення райвиконкому за №70 від 27.05.1989 на домоволодіння.

Виписка із погосподарської книги видана виконкомом Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про те, що згідно записам в погосподарських книгах за період з 1986 по 2023 роки, будинок з надвірними будівлями і спорудами, а також земельна ділянка загальною площею 0,26 га, на якій розташований будинок обліковується за ОСОБА_3 і знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Нині чинне законодавство не містить визначення поняття «колгоспний двір». З прийняттямЗакону України «Про власність» від 07.02.1991, який втратив чинність 20.06.2007 року, колгоспний двір припинив своє існування. З Цивільного Кодексу України вилучено статті, що встановлювали його статус (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 16 грудня 1993 року № 3718-XII, який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Він міг складатися і з однієї особи.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69. Згідно п. 9 зазначених Вказівок, окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

За загальним правилом, працездатний член колгоспного двору втрачав право на частку у майні двору у тому випадку, якщо він не менш, ніж три роки поспіль не брав участі своєю працею і засобами у веденні загального господарства двору. Це правило не поширюється за умови призову такого члена двору на військову службу, його навчання в навчальному закладі чи хвороби (положення статей 120-126ЦК УРСР).

У відповідності допостанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року мають вирішуватись за нормами, що регулюють власність цього двору.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

В п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», судам роз`яснюється, що положення статей 17, 18Закону України Про власністьщодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім`я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;

г) згідно зі ст.4Постанови Верховної Ради України Про введення в дію Закону Про власність, загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

За приписами ст. 120, ст. 121, ст. 123ЦК Української РСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності. При цьому розмір часток учасників у праві спільної сумісної власності залежить від участі кожного із членів у його створенні.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію ЗУ «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 ОСОБА_3 належало право власності на майно у колгоспному дворі, як його члену, що не втратив право на частку в його майні. Таке право власності перейшло до його дружини ОСОБА_2 на підставі частин третьої і четвертоїстатті 1268 ЦК України, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від неї.

Враховуючи вищевикладене, те що у день смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у виді житлового будинку, позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину в установленому законом порядку, однак у позасудовому порядку не має можливості реалізувати своє право на спадщину, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача ОСОБА_5 місце знаходження АДРЕСА_4 .

Відповідач Суботцівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області розташована в с. Суботі Кропивницького району Кіровоградської області вул. Центральна, 24, код ЄДРПОУ 04365106.

Суддя В.В. Український