Постанова

від 01.05.2024 по справі 911/2570/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа№ 911/2570/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2023 у справі №911/2570/23 (суддя Шевчук Н.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ДЕ-АГРО" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" про стягнення 148 097,15 грн заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №17/11/2021 від 17.11.2021.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ДЕ-АГРО" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" про стягнення 148 097,15 грн заборгованості, з яких: 68 040,00 грн основного боргу, 42 092,22 грн пені, 13 608,00 грн штрафу, 3 025,45 грн 3% річних та 21 331,48 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2023 у справі №911/2570/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ДЕ-АГРО" 114 866 грн 91 коп. заборгованості (з яких 68 040,00 грн основна заборгованість, 8 895,53 грн пеня, 13 608,00 грн штраф, 2 991,90 грн 3% річних та 21 331,48 грн інфляційні втрати), а також 5 000 грн 00 коп. витрати на правову допомогу та 2 185 грн 55 коп. витрати по оплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення, виходив з доведеності позивачем обставин порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати орендної плати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Також, скаржник просить апеляційний суд, у випадку залишення оскаржуваного рішення без змін, зменшити розмір пені та штрафу до 3 402 грн.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 17/11/2021 від 17.11.2021 є неукладеним, оскільки сторони не досягли домовленостей щодо всіх суттєвих умов договору (ціни послуг оренди).

Також, скаржник вказує про невірність, визначеного позивачем, періоду нарахування пені, та вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови у зменшенні розміру пені та штрафу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2023 у справі №911/2570/23; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

17 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ДЕ-АГРО" (Орендодавець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (Орендар) укладено Договір № 17/11/2021 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем (надалі - Договір), згідно із предметом якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - Техніка) разом із обслуговуючим персоналом (далі - Екіпажем), а Орендар зобов`язується прийняти техніку та сплачувати Орендодавцю орендну плату за її використання (пункт 1.1 Договору).

Згідно із пунктом 1.2 Договору ознаки Техніки, яка передається в оренду за цим Договором, її характеристики, тощо, в розрізі кожної одиниці, відображаються в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 1.4 Договору управління (керування) Технікою, що передається у користування Орендареві за цим Договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням провадиться Екіпажем Орендодавця, при цьому Екіпаж не припиняє трудових відносин із Орендодавцем та не вступає у трудові відносини з Орендарем.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Техніка повинна бути передана Орендодавцем та прийнята Орендарем в термін до 30 листопада 2021 року або в інший термін, додатково погоджений сторонами. Передача Техніки здійснюється за місцезнаходженням Орендаря на умовах "DDP склад Орендаря або інше місце в межах України, додатково вказане Орендарем" згідно "Інкотермс-2010".

Згідно із пунктом 3.2 Договору передача Техніки в оренду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками Орендаря та Орендодавця (за наявності у Орендодавця печатки).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі техніки в оренду.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, строк оренди: до 31 грудня 2021 р. На письмову вимогу Орендаря строк оренди може бути скорочений, в такому випадку термін дії Договору та строк оренди за ним припиняються з моменту отримання Орендодавцем відповідної вимоги Орендаря (якщо інший строк припинення зазначено у вимозі зі вказаного у вимозі моменту), а Техніка повинна бути повернутою Орендарем Орендодавцеві протягом 10 діб з моменту припинення терміну дії оренди.

Строк оренди також може бути змінений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору (пункт 4.3 Договору).

Згідно із пунктом 5.1 Договору, орендна плата за Договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди, сплачених Орендарем Орендодавцеві протягом дії Договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, та розраховується, виходячи з розрахунку 420,00 грн в т.ч. ПДВ 70,00 грн за один гектар.

Орендна плата визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що складається сторонами протягом 5 (п`яти) робочих днів після кожного місяця оренди Техніки (пункт 5.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.3 Договору, виплата орендної плати проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів після складання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату на користь Орендодавця. Орендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.

Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній грошовій одиниці України (гривня) через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків (пункт 5.4 Договору).

Пунктом 5.8 Договору, остаточний розрахунок за даним Договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг з оренди, що оформлюється протягом п`яти робочих днів з моменту закінчення терміну оренди.

Орендар зобов`язується за цим Договором, зокрема, своєчасно сплачувати орендну плату (підпункт 6.2.1 Договору).

Розділом 7 Договору визначено порядок повернення Техніки: після закінчення строку оренди Орендар зобов`язаний протягом 10 (десяти) діб повернути Техніку Орендодавцю за актом приймання-передачі; повернення Техніки здійснюється за місцезнаходженням Орендаря на умовах "EXW склад Орендаря або інше місце в межах України, додатково вказане Орендарем" згідно "Інкотермс-2010"; Техніка повинна бути передана Орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, пов`язаного зі спливом часу та її цільовим використанням.

Відповідно до пункту 8.1 Договору у разі порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором і чинним законодавством України. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, підпунктом 8.1.1 Договору передбачено, що за порушення строків оплати із Орендаря стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми заборгованості за надані послуги.

Цей Договір набуває чинності з дати його укладення та діє до закінчення строку оренди, визначеного п. 4.2, але в будь-якому випадку не раніше моменту виконання сторонами взятих на себе за цим Договором зобов`язань (пункт 9.1 Договору).

Як Додаток № 1 до Договору оренди між сторонами підписано перелік Техніки, що передається в оренду: трактор Challenger MT685D, державний номер НОМЕР_1 та борона дискова - GREGOIRE BESSON; екіпаж: ОСОБА_1.

30 листопада 2021 року сторонами підписано акт прийому-передачі до Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 17/11/2021 від 17.11.2021, в якому сторони підтвердили факт передачі Орендодавцем та прийняття Орендарем в тимчасове використання с/г техніки.

31 грудня 2021 року сторонами підписано акт приймання-передачі техніки до Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, яким сторони підтвердили факт повернення Орендарем трактора Challenger MT685D, державний номер НОМЕР_1 та борони дискової - GREGOIRE BESSON, Орендодавцю.

Між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг № 26 від 31.12.2021, у якому зазначено, що загальна вартість (послуг) з ПДВ склала 68 040,00 грн.

Орендодавцем також було виставлено Орендарю рахунок на оплату № 23 від 31.12.2021 на суму 68 040,00 грн., який оплачено не було, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 5.1 та 5.3 Договору передбачено, що орендна плата розраховується, виходячи з розрахунку 420,00 грн в т.ч. ПДВ 70,00 грн за один гектар, оплата якої проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів після складання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Як вже було вказано, між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг № 26 від 31.12.2021, у якому зазначено, що загальна вартість (послуг) з ПДВ склала 68 040,00 грн.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання зі сплати 68 040,00 грн. настав.

Зобов`язання з оплати коштів у наведеному розмірі не було виконано відповідачем.

Стосовно доводів скаржника про те, що договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 17/11/2021 від 17.11.2021 є неукладеним, оскільки сторонами не узгоджено ціни послуги оренди, слід зазначити наступне.

Із змісту вказаних вище пунктів 5.1 та 5.3 Договору вбачається, що сторони погодили розмір орендної плати, який розраховується, виходячи зі ставки 420,00 грн за обробку орендованою Технікою 1 гектара землі та визначається в актах приймання-передачі наданих послуг.

Орендарем акт приймання-передачі наданих послуг № 26 від 31.12.2022 підписаний без жодних зауважень.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами частин другої та третьої статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Разом з тим, підписуючи даний Договір, представники сторін, пунктом 10.8 стверджують, що умови Договору їм відомі в повному обсязі та сприймаються ними як такі, що не містять різних тлумачень і є цілком змістовними: при підписанні Договору представники сторін не відчували тиску чи будь-якого іншого примусу, а сам Договір є результатом їх вільного волевиявлення.

Отже, договір є укладеним, а його умови погоджені сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 68 040,00 грн. є обґрунтованим.

Позивачем також було заявлено до стягнення 42 092,22 грн пені, 13 608,00 грн штрафу, 3 025,45 грн 3% річних та 21 331,48 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Підпунктом 8.1.1 Договору передбачено, що за порушення строків оплати із Орендаря стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно з статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін, але він не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, водночас, сторонами у договорі може бути передбачено більшу тривалість періоду часу, за який нараховується пеня, ніж визначено частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Позивач, на підставі підпункту 8.1.1 Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за його розрахунком за ставками Національного банку України за період з 06.01.2022 по 30.06.2023 становить 42 092,22 грн.

Відповідач в суді першої інстанції заперечив щодо визначеного позивачем строку нарахування пені, оскільки такий строк суперечить максимальному строку нарахування, визначеному частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції погодився із запереченнями відповідача та зазначив, що умовами договору оренди не передбачено збільшення строку нарахування пені за порушення грошових зобов`язань, ніж визначено частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання зобов`язання. Так, умовами договору передбачено, що виплата орендної плати проводиться протягом п`яти банківських днів після складання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Акт складено сторонами 31.12.2021. Позивачем не взято до уваги, що умовами договору передбачено обрахунок строку банківськими, а не календарними днями, а тому враховуючи, що з 1 по 3 січня та з 7 по 9 січня 2022 року вихідні (1 січня припадає на суботу, вихідний переноситься на понеділок - 3 число; 7 січня - п`ятниця, вихідний оскільки припадає свято Різдво Христове), зобов`язання повинно було бути виконане у строк до 11.01.2022 включно, прострочення настало з 12.01.2022.

Отже, за розрахунком суду за період з 12.01.2022 по 11.07.2022 (в межах 6-ти місячного строку) арифметично вірною є сума пені у розмірі 8 895,53 грн.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

При цьому, стосовно доводів апелянта щодо невірності розрахунку пені, здійсненого позивачем, колегія суддів вказує, що наведені доводи були оцінені та враховані судом першої інстанції, а також з їх урахуванням здійснено перерахунок пені.

Підпунктом 8.1.1 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків від заборгованості за надані послуги.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення 8 895,53 грн пені, 13 608,00 грн штрафу, 2 991,90 грн 3% річних та 21 331,48 грн інфляційних втрат.

Стосовно доводів апелянта про необґрунтованість відмови суду першої інстанції у зменшенні пені та штрафу, а також клопотання скаржника про їх зменшення апеляційним судом до 3 402 грн., слід зазначити наступне.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).

Окрім того, у вирішенні судом про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Апелянт обґрунтовуючи поважність причин невиконання своїх зобов`язань за договором у строк, посилається на карантин, обумовлений пандемією та воєнний стан.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення карантину та воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Доказів форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання договірних зобов`язань не надано.

Колегія суддів враховує, що строк оплати відповідачем орендних платежів настав ще до введення військового стану, а тому посилання на військову агресію, як на підставу неможливості виконання грошового зобов`язання є необґрунтованими.

З огляду на викладене, підстави для зменшення розміру пені та штрафу відсутні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2023 у справі №911/2570/23 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 01.05.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко