Постанова

від 24.04.2024 по справі 924/994/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року Справа № 924/994/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 січня 2024 року по справі №924/994/23 (суддя - Яроцький А.М.)

час та місце ухвалення рішення: 10 січня 2024 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 13:28 год; повний текст рішення складено 18 січня 2024 року

за позовом Заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

до:

відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"

відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) ОСОБА_1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРК"

3) ОСОБА_2

про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, скасування державної реєстрації земельної ділянки

за участю представників сторін:

від Органу прокуратури - Безпалов А.В.;

від Відповідача 1 - Сергійчук Ю.В.;

від Позивача, Відповідача 2, Третьої особи 1, Третьої особи 2, Третої особи 3 - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Хмельницької області в інтересах держави в особі Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (надалі - Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (надалі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" (надалі - Відповідач 2; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 (надалі - Третя особа 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРК" (надалі - Третя особа 2), ОСОБА_2 (надалі - Третя особа 3)) про:

· витребування у Відповідача 1 та Відповідача 2 в комунальну власність Позивача земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Позивача (раніше - Колодїївської) в координатах, межах та конфігурації, що була передана Третій особі 1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року №22-20225-СГ;

· скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права приватної власності Відповідача 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, площею 38 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Позивача (раніше - Колодіївської) в координатах, межах та конфігурації, що була передана Третій особі 1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року №22-20225-СГ;

· скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди Відповідача 2 на земельну ділянку з кадастровим, номером 6822484100:02:003:0871, площею 38 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Позивача (раніше - Колодіївської) з одночасним припиненням права оренди Відповідача 2 на вказану земельну ділянку;

· скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, площею 38 га, із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки речових прав та їх обтяжень.

Позовні вимоги обґрунтовані судовим рішенням у справі № 676/8023/19 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, вибула із земель державної власності внаслідок незаконного повторного використання Третьою особою 1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто вибули поза волею власника цих земельних ділянок - держави. Зауважує, що судом у вказаній справі визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року №22-20225-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність Третій особі 1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться за межами населених пунктів Позивача. Повідомляє, що вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2017 року відчужено Третій особі 2, яка зареєструвала право власності на неї. В подальшому, за заявою Третьої особи 2 земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 об`єднано разом з іншими земельними ділянками та сформовано земельну ділянку площею 76 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530. Прокурором на адресу Позивача 2 серпня 2023 року надіслано лист №52-6588вих-23 з пропозицією вжиття вичерпних заходів до усунення порушень. Позивач у своєму листі від 4 серпня 2023 року №559/02-15 повідомив Прокурора, що жодні заходи не вживались та просив Прокурора вжити заходів представницького характеру на захист інтересів держави та повернення у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6822484100:02:003:0427. 22 серпня 2023 року Прокурор звернувся до Позивача з повідомленням №52-7146вих-23 про встановлення підстав та намір здійснення представництва інтересів держави в суді.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10 січня 2024 року в справі № 924/994/23 позов задоволено. Витребувано у Відповідача 1 та Відповідача 2 в комунальну власність Позивача земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Позивача (раніше - Колодїївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в координатах, межах та конфігурації, що була передана Третій особі 1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року №22-20225-СГ. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права приватної власності Відповідача 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, площею 38 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Китайгородської (раніше - Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, з одночасним припиненням права приватної власності Відповідача 1 на вказану земельну ділянку. Скасувано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права оренди Відповідача 2 на земельну ділянку з кадастровим, номером 6822484100:02:003:0871, площею 38 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Позивача з одночасним припиненням права оренди Відповідача 2 на вказану земельну ділянку. Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, площею 38 га, із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки речових прав та їх обтяжень.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Суд вказав, що якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Окрім того, судом першої інстанції зазначено, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2021 року у справі №676/8023/19, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, та скасованим в частині позовних вимог Прокурора про витребування у Відповідача 1 та Відповідача 2 земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, загальною площею 2 га, що знаходиться за межами населених пунктів Позивача, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-20225-СГ від 13 жовтня 2017 року Третій особі 1, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року, у зв`язку з віднесенням даної справи, в частині вимог про витребування земельної ділянки, до юрисдикції господарського суду встановлені обставини, які не доказуються при розгляді цієї справи. Місцевий господарський суд наголосив, що у рішенні встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 вибула з володіння власника, держави, поза її волею.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходячи з обставин справи зазначено, що кінцевими володільцями спірної земельної ділянки (які згідно листа ГУ Держгеокадастру від 4 серпня 2023 року №559/02-15 року розташовується в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871) на даний час є Відповідач 2, який зареєстрований як її власник, та Відповідач 2, який використовує ділянку на умовах договору оренди. З вищевикладеного, місцевий господарський суд виснував, що існують всі правові підстави для витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 з незаконного володіння відповідачів на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Окрім того, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що поряд з вимогами про витребування земельної ділянки Прокурором заявлено вимоги про скасування у Державному реєстрі прав та Державному земельному кадастрі записів про земельну ділянку з кадастровими номером 6822484100:02:003:0871 площею 38 га, до складу якої увійшла спірна земельна ділянка, з метою відновлення прав законного власника. Суд зауважив, що з матеріалів справи стверджується та не заперечується сторонами, що на момент звернення до суду з позовом та на час прийняття рішення земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, як об`єкт цивільного права вже не існує, оскільки шляхом об`єднання та поділу увійшла до складу інших земельних ділянок.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі, місцевий господарський суд з урахуванням положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону) дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності Відповідача 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, припинивши право власності Відповідача 1 на ці земельні ділянки, а також щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрацію права оренди Відповідача 2 на цю земельну ділянку, припинивши право оренди Відповідача 2, а також щодо скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, вказавши, що це призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів Позивача. Суд констатував, що такі висновки щодо ефективності обраного Прокурором способу захисту, з урахуванням встановлених обставин, відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року в справі №672/1790/18.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач 1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Відповідач 1 посилається на те, що вимоги Прокурора щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Третьої особи 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, є неналежним способом захисту, адже такі вимоги суперечать імперативній вимозі закону, закріпленої у статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідач 1 в апеляційній скарзі зазначає, що станом на момент звернення до суду із даним позовом, об`єкт - земельна ділянка, яку просить витребувати Прокурор, не існує як об`єкт цивільного права, її кадастровий номер скасовано, а відтак на переконання апелянта, у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Зазначає, що оскільки не підлягає задоволенню вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права приватної власності Відповідача 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, а вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871 є похідною від першої вимоги, тому і вона також не підлягає задоволенню.

Відповідач 1 також вважає, що пред`явлення до Відповідача 2 позову про витребування земельних ділянок, який за своєю природою є віндикаційним, є не належним способом захисту, адже, у вказаного товариства відсутнє право власності на оскаржувані земельні ділянки, а отже воно не є володільцем у розумінні частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, що і виключає можливість задоволення такого позову. Враховуючи відсутність витребуваної земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, як об`єктів цивільних прав та накладення арешту ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 17 липня 2023 року, за доводами апелянта відсутні підстави для витребування у Відповідача 1 в комунальну власність Позивача земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427.

Скаржник зазначає, що рішення суду про витребування майна є самостійною підставою для реєстрації такого майна за Позивачем, натомість, реєстрація права власності у період, коли на майно накладено арешт, не відповідає вимогам закону. Вказує, що станом на 27 грудня 2023 року кримінальне провадження №42023242230000012 від 16 червня 2023 року знаходиться на стадії досудового розслідування, є незавершеним (відсутній вирок у кримінальній справі, постанова про закриття провадження у кримінальній справі), а арешт є чинним та не скасованим. Скаржник вважає, що у даній справі необхідно застосувати відповідну практику ЄСПЛ щодо недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушення справедливого балансу між інтересами держави, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання - Відповідач 1, що на переконання скаржника, є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 березня 2024 року по справі №924/994/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 січня 2024 року по справі №924/994/23. Попереджено Відповідача 2 про обов`язок зареєструватись відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль). Запропоновано учасникам по справі №924/994/23 в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 27 березня 2024 року від Прокурора надійшов відзив, в котрому, Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 втратила статус окремого об`єкта, так як вона була об`єднана з іншими земельними ділянками, а потім поділена і увійшла до їх складу, жодних прав на них не зареєстровано у Державному реєстрі прав, а відповідні розділи та реєстраційні справи, згідно статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закриті внаслідок реєстрації права власності на об`єднану земельну ділянку, а потім поділені. Вказує, що самостійно ця земельна ділянка не належить на праві власності чи праві оренді відповідачам. На переконання Прокурора судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що витребування земельної ділянки, що входить до єдиного масиву, не є тією безумовною підставою, відповідно до якої до Державного реєстру прав вносяться відомості про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно. Прокурор при цьому констатував, що у даному спорі позовна вимога стосується скасування державної реєстрації права власності та обтяження у вигляді права оренди відповідно до положень частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом з тим, як зазначає Прокурор, внесення змін щодо державної реєстрації права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника - Відповідача 1 жодним чином не може призвести до зміни чи скасування похідних від права власності речових прав на це майно - право оренди Відповідача 2, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником. Вказав, що повернення земельної ділянки у володіння власника в повній мірі не відбувається якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування (оренди) земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися. У випадку не скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, складовою частиною якої є спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, реєстрація права власності держави на неї на підставі судового рішення про її витребування від відповідачів буде неможливою, оскільки це призведе до існування одночасно права власності на спірну земельну ділянку двох, власників (Відповідач 1 та держави в особі Позивача) як окремого об`єкта цивільних прав, так і права власності на неї у складі поділеної земельної ділянки, що у подальшому стане підставою для нового спору між вказаними власниками та орендарем щодо права її використання (том 2, а.с. 12-18).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 квітня 2024 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24 квітня 2024 року об 14:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2024 року клопотання представника Відповідача 1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №924/994/23 задоволено. Забезпечено представнику Відповідача 1 участь в судовому засіданні по справі №924/994/23 призначеному на 24 квітня 2024 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання від 24 квітня 2024 року представники Позивача. Третьої особи 1, Третьої особи 2, Третьої особи 3 не з`явилися.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 2 квітня 2024 року сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В судовому засіданні від 24 квітня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, Відповідач 1 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказавши, що вимоги Прокурора щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Третьої особи 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, є неналежним способом захисту, адже такі вимоги суперечать імперативній вимозі закону, закріпленої у статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Представник Відповідача 1 вказав, що станом на момент звернення до суду із даним позовом, об`єкт (земельна ділянка), яку просить витребувати Прокурор, не існує як об`єкт цивільного права, її кадастровий номер скасовано, і на переконання представника у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Представник Відповідача 1 вказав, що пред`явлення до Відповідача 2 позову про витребування земельних ділянок, який за своєю природою є віндикаційним, є не належним способом захисту, адже, у вказаного товариства відсутнє право власності на оскаржувані земельні ділянки, а отже воно не є володільцем у розумінні частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, що і виключає можливість задоволення такого позову. Враховуючи відсутність витребуваної земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, як об`єктів цивільних прав та накладення арешту ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 17 липня 2023 року, за доводами представника відсутні підстави для витребування у Відповідача 1 в комунальну власність Позивача земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427.

В судовому засіданні від 24 квітня 2024 року, Прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Прокурор вказав, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 втратила статус окремого об`єкта, так як вона була об`єднана з іншими земельними ділянками, а потім поділена і увійшла до їх складу, і що жодних прав на них не зареєстровано у Державному реєстрі прав, а відповідні розділи та реєстраційні справи, згідно статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закриті внаслідок реєстрації права власності на об`єднану земельну ділянку, а потім поділені, реєстрації права оренди, тому самостійно ця земельна ділянка не належить на праві власності чи праві оренді відповідачам. Прокурор зазначив, що судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що витребування земельної ділянки, що входить до єдиного масиву, не є тією безумовною підставою, відповідно до якої до Державного реєстру прав вносяться відомості про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно. Разом з тим, як констатував Прокурор, у випадку не скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, складовою частиною якої є спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, реєстрація права власності держави на неї на підставі судового рішення про її витребування від відповідачів буде неможливою, оскільки це призведе до існування одночасно права власності на спірну земельну ділянку двох, власників як окремого об`єкта цивільних прав, так і права власності на неї у складі поділеної земельної ділянки, що у подальшому стане підставою для нового спору між вказаними власниками та орендарем щодо права її використання

Заслухавши пояснення Відповідача 1 та Прокурора дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-20225-СГ від 13 жовтня 2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано у власність Третій особі 1 земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0427, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного наказу 22 жовтня 2017 року зареєстровано право власності Третьої особи 1 на вказану земельну ділянку.

28 жовтня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, індексний номер рішення 37823175, право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за Третьою особою 3, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

У подальшому, земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 площею 76 га.

7 листопада 2017 року Комунальне підприємство "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області зареєструвало право власності Третьої особи 3 на новоутворену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 23258340).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 7 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф. (реєстрацій № 771), Третя особа 3 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 Третій особі 2, яка 17 березня 2018 року передала її до статутного капіталу Відповідача 1.

20 березня 2018 року Відповідач 1 та Відповідач 2 уклали договір оренди землі, за умовами якого Відповідач 1 передав Відповідачу 2 земельну ділянку площею 76 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0530) у платне користування строком на 7 років.

На підставі цього договору 21 березня 2018 року Комунальне підприємство "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області зареєструвало право Відповідача 1 на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 25374783).

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру в Кам`янець-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами, в тому числі 682248184100:02:003:0427 утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6825287800:04:002:0530 площею 76 га, яке здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок від 1 листопада 2017 року, розробленої ТОВ "Інститут землеустрою "Право на землю" за заявою представника Третьої особи 3.

7 листопада 2017 року реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М.Д. право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за Третьою особою 3.

7 березня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку 6822484100:02:003:0530, площею 76 га зареєстровано за Третьою особою 2.

17 березня 2018 року земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 площею 76 га Третьою особою 2 передано до Статутного капіталу Відповідача 1, право власності зареєстровано 17 березня 2018 року (№ 25294078).

21 березня 2019 року Відповідач 1 земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 площею 76 га передав в оренду Відповідачу 2 строком на 7 років.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 15 квітня 2021 року в справі №676/8023/19, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, задоволено позов Прокурора та визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року №22-20225-СГ, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність Третій особі 1 земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Позивача (колишньої Колодіївської сільської ради). Витребувано у Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року №22-20225-СГ у власність Третьої особи 1.

Надалі, Відповідач 2 на підставі, договору про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 16 вересня 2022 року, передав право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 для Відповідача 2.

Викладені вище обставини встановлені також постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року, якою задоволено частково касаційну скаргу Відповідача 1, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави про витребування у Відповідача 1 та Відповідача 2 земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, загальною площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Позивача (колишньої Китайгородської сільської ради), в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-20225-СГ від 13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , скасовано.

При цьому провадження у справі №676/8023/19 в частині позовних вимог Прокурора в інтересах держави про витребування у Відповідача 1 та Відповідача 2 земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, загальною площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Позивача в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-20225-СГ від 13 жовтня 2017 року Третій особі 1, закрито.

При цьому, повідомлено позивача, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки у Відповідача 1 та Відповідача 2 віднесено до юрисдикції господарського суду.

24 липня 2023 року Прокурор звернувся з листом №52-6301вих-23 до Відділу №2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням надати інформацію про те, до складу якої саме земельної ділянки на даний час входить земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01.08.2023 №3055/281-23 встановлено, що згідно Національної кадастрової системи, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 було здійснено об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, в результаті чого була утворена земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530. Згідно Національної кадастрової системи на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 було здійснено поділ раніше сформованих земельних ділянок, в результаті чого були утворені земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0871 та 6822484100:02:003:0872.

Прокурором на адресу Позивача 2 серпня 2023 року надіслано лист №52-6588вих-23 з пропозицією вжиття вичерпних заходів до усунення порушень.

Позивач у своєму листі від 4 серпня 2023 року №559/02-15 повідомив Прокурора, що жодні заходи не вживались та просив Прокурора вжити заходів представницького характеру на захист інтересів держави та повернення у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6822484100:02:003:0427.

Згідно інформації Національної кадастрової системи доступу до відомостей Державного земельного кадастру, зокрема за переглядом вкладки "проекції на карті" встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0427 увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0871.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №342409853 від 10 серпня 2023 року на вказану земельну ділянку зареєстровано право власності Відповідача 1 та право оренди Відповідача 2.

22 серпня 2023 року Прокурор звернувся до Позивача з повідомленням №52-7146вих-23 про встановлення підстав та намір здійснення представництва інтересів держави в суді.

13 вересня 2023 року Прокурор звернувся з даним позовом до Господарського суду Хмельницької області.

Прокурор посилаючись на те, що земельна ділянка вибула без правових підстав, що на думку Прокурора є порушенням права щодо володіння даним майном, яке підлягає захисту, шляхом звернення в суд з позовом до Відповідачів про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності та права оренди.

Щодо представництва Прокурором інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Водночас згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (аналогічні правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2019 року в справі №910/3486/18, від 16 серпня 2018 року в справі №910/21265/17).

Прокурор у позові зазначив, що порушення інтересів держави у спірних правовідносинах полягає у незаконному вибутті з комунальної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що завдає шкоди розвитку та функціонуванню територіальній громаді, та що законне, раціональне та ефективне використання земель територіальної громади беззаперечно становить державний інтерес, оскільки є одним із основних принципів розвитку територіальної громади, який полягає у виваженому, плановому, своєчасному використанні земельних ресурсів.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За правилами статтей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Отже, правовідносини, пов`язані із вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

У даному випадку інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів власника землі, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, які відповідно до статті 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу (вказане цілком узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, пункти 70-71 рішення від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України", пункт 54 рішення від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Відповідно до положень частини 5 статті 16 та частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року №1423-IХ, який набрав чинності з 27 травня 2021 року, доповнено розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 24 наступного змісту: "З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); оборони; природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті."

Отже, Прокурором при зверненні до суду в інтересах держави правомірно зазначено Позивача органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що 2 серпня 2023 року Прокурор звернувся до Позивача з листом №52-6589вих-23 в якому керуючись статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" просив надати інформацію про вжиті Позивачем заходи, в тому числі судового характеру, щодо повернення спірних земельних ділянок у комунальну власність та намірів їх (заходи) реалізувати у подальшому (а.с. 46).

4 серпня 2023 року Позивач у відповідь на вказаний лист звернувся до Прокурора з листом №559/02-15 для вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави та повернення у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6822484100:02:003:0427 (а.с. 48).

На виконання положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" 22 серпня 2023 року Прокурор звернувся до Позивача з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді (№ 52-7146вих-23) в якому на підставі абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив про намір здійснення Прокурором з вищевказаних підстав представництва в суді інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах (а.с. 46-48).

Таким чином, вбачається, що Прокурором надано достатньо часу Позивачу для вжиття відповідних заходів, а саме звернення з позовом, однак цього зроблено не було, що вказує на бездіяльність Позивача в цій частині, а відтак і на право Прокурора на звернення з даним позовом в інтересах держави (в особі Позивача) самостійно.

З огляду на встановлені вищевикладені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 16 серпня 2021 року в справі №910/21377/17, суд апеляційної інстанції вказує, що зверненню Прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Позивачем з дотриманням процедури встановленої частинами 3,4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення Прокурора до компетентного органу та нездійснення Позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення Прокурором наявності підстав для звернення до суду з позовом в даній справі в інтересах держави в особі Позивача.

Аналізуючи спірні правовідносини на предмет їх регулювання нормами матеріального права, колегія суду зауважує, що норми господарського процесуального законодавства закріплюють право фізичних осіб звертатися до господарського суду з позовами саме у випадку, коли їх справа віднесена до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За приписами статті 388 Цивільного кодексу України предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як статті 387, так і статті 388 Цивільного кодексу України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Розглядаючи позовні вимоги про витребування земельної ділянки в розрізі доводів Відповідача 1, наведених в апеляційній скарзі щодо неналежного способу захисту, обраного Прокурором для захисту інтересів територіальної громади (оскільки витребуваної земельної ділянки не існує в цивільному обігу), колегія суду зауважує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2021 року в справі №676/8023/19, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, та скасованим в частині позовних вимог Прокурора про витребування у Відповідача 1 та Відповідача 2 земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, загальною площею 2 га, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-20225-СГ від 13 жовтня 2017 року Третій особі 1. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року, у зв`язку з віднесенням даної справи, в частині вимог про витребування земельної ділянки, до юрисдикції господарського суду встановлені обставини, які не доказуються при розгляді цієї справи.

Відтак у вищевказаному судовому рішенні встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 вибула з володіння власника, держави, поза її волею.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно частин 2, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Таким чином, рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2021 року в справі №676/8023/19 не може бути поставлене під сумнів, а прийняті рішення не можуть йому суперечити, обставини, встановлені у рішенні не потребують доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 вибули з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року №22-20225-СГ визнаного недійсним в судовому порядку рішеннями Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2021 року в справі №676/8023/19 через його незаконність, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність волі держави на вибуття з її володіння такої земельної ділянки та порушенням вказаним прав держави.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що на дату подання позову в даній справі Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не мало функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності щодо спірних земельних ділянок, оскільки відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Таким чином, враховуючи вказані законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що власником земельної ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0427, яка знаходяться за межами населеного пункту Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області є Позивач.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17, від 14 листопада 2018 року по справі №183/1617/16, від 21 листопада 2018 року по справі №444/1786/15.

Витребувану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2017 року Третя особа 1 відчужила Третій особі 2, яка зареєструвало право власності на неї. В подальшому, за заявою Третьої особи 2 земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 об`єднано разом з іншими земельними ділянками та сформовано земельну ділянку площею 76 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530.

При цьому, 7 листопада 2017 року державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області зареєстровано право приватної власності Третьої особи 2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530. В подальшому, Третя особа 2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 7 березня 2018 року відчужила земельну ділянку з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0530 Третій особі 3, яка на підставі акту приймання-передачі майна від 17 березня 2018 року внесла зазначену земельну ділянку до статутного капіталу Відповідача 1, який зареєстрував право власності на неї. На підставі договору оренди землі від 20 березня 2018 року Відповідач 1 передав в оренду для Відповідача 2 земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 та зареєстрував право оренди на неї. В подальшому Відповідач 2 на підставі договору про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 16 вересня 2022 року передав право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 для Відповідача 2.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відбувся поділ раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530, внаслідок чого утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0871, площею 38 га та 6822484100:02:003:0872, площею 38 га.

Відтак, спірна земельна ділянка з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0427 увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0871.

Вказані обставини підтверджуються також листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 4 серпня 2023, адресованим Прокурору та не спростовано належними і допустимими доказам при розгляді даної справи сторонами по справі та її учасниками.

Окрім того, згідно листа ГУ Держгеокадастру від 4 серпня 2023 року №559/02-15 року кінцевими володільцями спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871 на даний час є Відповідач 1, який зареєстрований як їх власник, та Відповідач 2, який використовує ділянки на умовах договору оренди.

Таким чином, вказане, спростовує твердження Відповідача 1, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про входження земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0427 до земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871 без проведення земельно-технічної експертизи у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, з матеріалів справи вбачається, що кінцевими володільцями спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 є Відповідач 1, який зареєстрований як власник ділянок та Відповідач 2, який використовує ділянку на умовах договору оренди.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлені у даній справі обставини підтверджують, що спосіб, в який земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 вибули із власності держави, свідчать про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельної ділянки з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення такої земельної ділянки (об`єднання, поділ земельних ділянок з метою присвоєння нового кадастрового номера, зміна конфігурації).

З огляду на зазначене, беручи до уваги аналіз чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, судовою колегією взято до уваги, що встановлення факту вибуття спірної земельної ділянки поза волею їх власника є достатнім для того, щоб у Прокурора в інтересах держави в особі Позивача виникли правові підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Тобто, в цьому випадку Прокурором обрано ефективний спосіб захисту інтересів держави, який передбачений цивільним законодавством, а протилежні доводи Відповідача 1 спростовуються викладеним.

При цьому, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Аналогічна правова позиція висловлена і у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №367/2022/15-ц від 29 травня 2019 року.

Суд апеляційної інстанцій зауважує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 не перестала існувати у натурі внаслідок її об`єднання та поділу (а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 об`єднано разом з іншими земельними ділянками та сформовано земельну ділянку площею 76 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530; в подальшому, Третя особа 2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 7 березня 2018 року відчужила земельну ділянку з кадастровим номером: 6822484100:02:003:0530 Третій особі 3, яка на підставі акту приймання-передачі майна від 17 березня 2018 року внесла зазначену земельну ділянку до статутного капіталу Відповідача 1, який зареєстрував право власності на неї; на підставі договору оренди землі від 20 березня 2018 року Відповідач 1 передав в оренду для Відповідача 2 земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 та зареєстрував право оренди на неї; в подальшому, здійснено поділ раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530, внаслідок чого утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0871, площею 38 га) та 6822484100:02:003:0872, площею 38 га. та входження земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 до новоствореної земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0871.

За досліджуваних обставин не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаних ділянок, зокрема, не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений і у постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року в справі №6-1213цс16, у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі 640/8456/16-ц.

Вищевикладене також спростовує доводи Відповідача 1 щодо відсутності індивідуальних ознак у витребовуваного Прокурором майна, та те, що спірні земельні ділянки не існують як об`єкт цивільного права.

Щодо заперечень Відповідача 1 про неможливість витребування земельних ділянок від користувача (Відповідача 2), то судом апеляційної інстанції враховується наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження №14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У зв`язку із наведеним, Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року в справі №672/362/20 звернув увагу на те, що витребування спірної земельної ділянки без оскарження договору оренди, укладеного із ним, відповідає вищевикладеним правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Викладене узгоджується також із правовим висновком, висловленим у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №672/386/20, від 12 січня 2022 року в справі №687/425/20.

Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та використовує.

Отже, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з добросовісним набувачем договору оренди.

Відтак у Відповідача 2 існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання спірних земельних ділянок призводять до порушення майнових прав Позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує про наявність правових підстав для витребування з незаконного володіння на підставі статті 388 Цивільного кодексу України у Відповідача 1 та Відповідача 2 в комунальну власність Позивача земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року в справі №183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Посилання ж Відповідача 1 в апеляційній скарзі на ніби-то неприпустимість витребування майна із володіння добросовісного набувача, оскільки позбавлення Відповідача 1 права власності на спірні земельні ділянки є ніби-то незаконним втручанням у мирне володіння майном та прямим порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то такі твердження також не беруться до уваги судовою колегією враховуючи наступне.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року в справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18).

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності ТОВ "Зарус-Інвест" з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

При цьому беручи до уваги встановлене в попередніх судових рішеннях факту вибуття спірної земельної ділянки поза волею власника (держави), та беручи до уваги подальші дії відповідачів та третіх осіб щодо передачі спірної земельної ділянки та зміни конфігурації ділянки (в наслідок об`єднання та подальшого поділу земельних ділянок, що описано вище в даній постанові), такі дії неможливо трактувати інакше ніж як свідоме ухилення від припинення права на володіння державою первинною земельною ділянкою (з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427). Відтак, не вчинення дій щодо її повернення стане, по-суті, підставою не лише для учасників даної справи, але й для інших осіб, вчиняти дії спрямовані на незаконне вибуття земельних ділянок з володіння держави(і котра, в силу дії статті 14 Конституції України є основним національним багатством, що превалює під особливою охороною держави) та її присвоєння з подальшими діями, що унеможливлять поверненя її законному власнику. Тоюто, повернення вказаної земельної ділянки державі, як власнику, є реально спрямовано на відновлення справедливого балансу між інтересами суспільства (при цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що земля, в силу дії статті 13 Конституції України, є об`єктом права всього Українського народу, а не окремих осіб, котрі хочуть в незаконний спосіб привласнити її собі) та інтереси особи, яка зазнає втручання в її право власності, котре виникло у неї на земельну ділянку, що вибула з власності держави поза її волею.

Поряд з цим, посилання Відповідача 1 на висновки Верховного Суду, викладеного у постановах від 15 травня 2018 року в справі № 335/12096/15-ц, від 23 травня 2018 року в справі №569/4374/16-ц, від 19 червня 2019 року в справі № 914/1671/17, від 19 листопада 2919 року в справі №755/9215/15-ц та на те, що до моменту вирішення питання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023242230000012 від 16 червня 2023 року в суду відсутні підстави для витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, колегія суддів вважає безпідставним.

Судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що у справі №914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що у справі №914/1671/17 судом відмовлено у задоволені вимог про витребування арештованого майна не з підстав неможливості (недопустимості) його витребування власником через накладений арешт, а внаслідок невстановлення самого факту вибуття цього майна поза волею власника та його перебування у володінні відповідача.

У справах № 335/12096/15-ц та № 569/4374/16-ц Верховний Суд також зробив висновок щодо процесуального порядку розгляду вимог про зняття арешту, накладеного в межах кримінального провадження.

Проте викладені у вказаних постановах Верховного Суду висновки узгоджуються із доводами Прокурора про те, що питання накладення чи зняття у кримінальному провадженні арешту вирішується в межах кримінального судочинства, а застосовані у кримінальному провадженні заходи забезпечення, у тому числі арешт, не перешкоджають можливості захисту права власності у порядку цивільного чи господарського судочинства, зокрема можливості витребування майна власником.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі, що ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 17 липня 2023 року у справі №676/4599/23 накладено арешт на земельні ділянки за межами населених пунктів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, а саме на території Китайгородської сільської ради та Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, які зареєстровані за Відповідачем 1 з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, площею 38 га (до складу якої увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427) судова колегія не бере до уваги, оскільки належної копії вказаної ухвали матеріали справи не містять.

Поряд з цим, відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме з ухвали Хмельницького апеляційного суду від 1 серпня 2023 року по справі №676/4599/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112633622) вбачається, що ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 17 липня 2023 року клопотання слідчого задоволено. Накладено арешт лише на об`єкти нерухомого майна - 21 земельну ділянку, з них 3 ділянки із наступними кадастровими номерами: 6822455800:05:001:0146, 6822455800:03:003:0194, 6822455800:03:003:0189 власником яких є ТОВ "АГРО-ЕКО-ГРАУНД" (код 40738781, місцезнаходження: 08130, Київська область, Бучанський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 10-6, нежитлове приміщення 110, тел. 380674294909, 380935875093) в особі директора Романчука С.С., місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) та 18 земельних ділянок із наступними кадастровими номерами: 6822455800:05:006:0130, 6822455800:04:002:0175, 6822484100:02:003:0871, 6822484100:02:003:0637, 6822484100:02:003:0649, 6822484100:02:003:0671, 6822455800:03:003:0191, 6822455800:05:004:0403, 6822484100:02:003:0647, 6822484100:02:003:0638, 6822484100:02:003:0651, 6822484100:02:003:0673, 6822455800:05:006:0129, 6822484100:02:003:0872, 6822484100:02:003:0650, 6822484100:03:001:0242, 6822484100:02:003:0672, 6822484100:02:003:0674 власником яких є Відповідач 1 в особі директора Лємішевського Д.А. із забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об`єднання, забудови, зміни категорії та цільового призначення, які розташовані за межами населених пунктів Китайгородської сільської ради та Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ - 39767479) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь які дії з поділу, об`єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вищезазначених земельних ділянок у кримінальному провадженні №42023242230000012 від 16 червня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що такий арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі №372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі №2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Отже, в даному випадку колегія суддів дійшла висновку, що арешт накладений на земельну ділянку за кадастровим номером 6822484100:02:003:0871 не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки за кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Позивача (раніше - Колодіївської сільської ради) в координатах, межах та конфігурації, що була передана Третій особі 1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 №22-20225-СГ, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.

Вказані нормативно-правові обґрунтування узгоджуються з правовими позиціями у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 грудня 2021 року в справі №924/454/20 (за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Відповідача 1 та Відповідача 2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 та Третьої особи 2 про витребування земельних ділянок).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, з`ясувавши обставини та дослідивши докази у справі, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що позов Прокурора в інтересах держави в особі Позивача про витребування у Відповідача 1 та Відповідача 2 в комунальну власність Позивача земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Позивача (раніше - Колодіївської сільської ради) в координатах, межах та конфігурації, що була передана Третій особі 1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року №22-20225-СГ підлягає задоволенню. Відповідно колегія суду задовільняє даний позов.

Дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Що ж стосується позивних вимог про скасування державної реєстрації права власності та права оренди, скасування державної реєстрації земельної ділянки, то колегія суду зауважує таке.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові №183/1617/16 від 14 листопада 2018 року.

Проте, на час звернення Прокурора до суду з позовом у даній справі земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, площею 2 га, як об`єкт цивільного права припинена, відповідний кадастровий номер скасовано, реєстраційні розділи закрито, що унеможливлює ефективне відновлення порушеного права лише шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Положеннями частини 1 статті 79 Земельного кодексу України унормовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом положень частин першої - четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини 10 статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З наведеного вбачається, що повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається з огляду на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 втратили статус об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за відповідачами зареєстровано право не на витребувані спірні земельні ділянки, а на новоутворену земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 7 грудня 2022 року у справі № 924/144/20, від 31 січня 2023 року в справі № 924/504/20.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статтей 125, 126 Земельного кодексу України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Подібні за змістом положення закріплені у п. 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Таким чином, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

Із змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №10-22-0.61-2283/2-23 від 19 липня 2023 року, а також долучених до матеріалів справи поземельних книг вбачається, що за даними Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427 була скасована, у зв`язку з об`єднанням з земельною ділянкою, в результаті чого утворена земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530, в подальшому, здійснено поділ раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530, внаслідок чого утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0871, площею 38 га та 6822484100:02:003:0872, площею 38 га (а.с. 41).

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок) визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки (пункти 49, 50 Порядку).

Відповідно до пункту 57 Порядку, Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

В свою чергу, за змістом пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання.

В силу дії частини 1 статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" також передбачено, що розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна.

У разі поділу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості або виділу частки з об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Закритий розділ повинен містити посилання на діючий розділ відповідного об`єкта. Діючий розділ повинен містити посилання на закритий розділ відповідного об`єкта.

Відомості про речові права, обтяження речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта одночасно з відкриттям розділів Державного реєстру прав на кожний новостворений об`єкт переносяться до таких розділів. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права, обтяження речових прав не поширюються на всі новостворені об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, відомості про такі права, обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об`єктів, яких вони стосуються.

У разі наявності зареєстрованих речових прав, похідних від права власності, та/або обтяжень речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта за результатом перенесення відомостей про такі права, обтяження державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача про закриття розділу Державного реєстру прав та перенесення відомостей про речові права, обтяження.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення законодавства та встановлені судом обставини земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0530 припинила своє існування, внаслідок чого утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0871, площею 38 га та 6822484100:02:003:0872 площею 38 га.

Твердження Відповідача 1 наведені в апеляційній скарзі щодо того, що вимоги Прокурора щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Відповідача 1 на спірну земельну ділянку є неналежним способом захисту, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Чинним законодавством України визначено способи захисту порушеного права власності на землю.

Так, за змістом статті 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно статті 3 Закону України "Про державний земельний кадастр" закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів зазначає, що подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871 у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав Позивача, яке виникло внаслідок встановлених судами обставин, оскільки у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення Позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland №30210/96).

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Положеннями пункту 50 Порядку передбачено, що поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Зазначені норми права вказують на те, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги, а її номер є кадастровим номером земельної ділянки.

Отже, скасування державної реєстрації земельних ділянок прямо впливає на стан поземельної книги і кадастрового номеру земельної ділянки.

Поряд з цим, судова колегія відзначає, що під час розгляду справи №924/994/23 судом першої інстанції так і під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції скаржником не надало жодних доказів, які б виявляли розбіжність між відомостями чи піддавали сумніву або спростовували те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871, які б в свою чергу обґрунтовували підстави необхідності призначення у справі №924/994/23 земельно-технічної експертизи.

Окрім того, проаналізувавши зміст наведеної скаржником постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі №372/6016/13-ц, суд апеляційної інстанції відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у вказаній скаржником справі №372/6016/13-ц і у справі №924/966/23, яка переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто, дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871 у Державному земельному кадастрі порушує права Позивача, оскільки унеможливлює розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6822484100:02:003:0427, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Позивача (раніше - Колодіївської сільської ради), в координатах, межах та конфігурації, що була передана Третій особі 1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року №22-20225-СГ. Відповідно така реєстрація підлягає скасуванню в судовому порядку. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі №924/504/20.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія виснує про задоволення позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0871 із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна усіх зареєстрованих щодо даних земельних ділянок речових прав та їх обтяжень, оскільки вказане призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів Позивача.

Дане рішення в цій частині прийнято і місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення суду першої інстанції і в цій частині без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача 1 згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 січня 2024 року по справі №924/994/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 січня 2024 року по справі №924/994/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №924/994/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 1 травня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.