Постанова

від 01.05.2024 по справі 917/1701/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Харків Справа № 917/1701/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення № 072883 від 01.03.2023 року;

позивача - не з`явився;

відповідача - адвокат Кириченко Г.В., ордер серії ВІ№1212977 від 22.04.2024 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури - Іллі Титарчука (вх. №696П/1-18)

на ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 року у справі №917/1701/23, постановлену в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Кльопов І.Г.), повний текст якої складено 04.03.2024 року

за позовною заявою Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, м.Кременчук, Полтавська область, в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Горішні Плавні, Полтавської області

до ОСОБА_1 , м.Горішні Плавні, Полтавська область

про визнання недійним договору оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 року у справі №917/1701/23 закрито провадження у справі, так як спір не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки є спором у справі про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, а також належний суб`єктний склад сторін цього спору, до якого відноситься, зокрема, фізична особа.

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури - Ілля Титарчук з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 року у справі та передати справу до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Звертаючись до господарського суду першої інстанції прокурор обґрунтовував позов тим, що рішенням 18 сесії 7 скликання Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 22.12.2016 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передачу їх в оренду ОСОБА_1 на території м. Горішні Плавні.

На підставі вказаного рішення, між ОСОБА_2 та Горішньоплавнівською міською радою Полтавської області укладено договори оренди земельних ділянок; згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фермерське господарство "Відродження - Агро" зареєстроване 01.06.2010 року, засновником є ОСОБА_1 .

На момент отримання спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 вже був його засновником, спірні договори оренди земельних ділянок укладав як голова цього фермерського господарства.

У даному випадку, спірні земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_1 як громадянину України; з заявою про їх надання ОСОБА_1 звернувся як фізична особа, з метою їх безкоштовного отримання.

Юрисдикція спору ставиться у залежність від обставин справи, які не є визначальними ані з точки зору суб`єктного складу сторін спору, ані з точки зору змісту правовідносин.

Спір у справі виник щодо користування землями між державою, в інтересах якої з позовом до суду звернувся прокурор та фізичною особою, як засновником фермерського господарства та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури - Іллі Титарчука на ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 року у справі залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

01.04.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2024 року (вх.№4622), яку разом з додатками долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури - Іллі Титарчука на ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 року у справі №917/1701/23; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "01" травня 2024 р. о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1701/23.

23.04.2024 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Г.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5706), який долучено до матеріалів справи, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що спір у справі № 917/1701/23, за вирішенням якого прокурор звернувся до господарського суду Полтавської області, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

23.04.2024 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Г.В. надійшла заява (вх.№5708) про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій остання просила надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 01.05.2024 року о 09:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 року, зокрема задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Г.В.; судове засідання у справі, призначене на "01" травня 2024 р. о 09:30 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Г.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника; вчинено інші процесуальні дії.

26.04.2024 року на адресу суду з господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/1701/23 (вх.№5946).

Прокурор в судовому засіданні 01.05.2024 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 01.05.2023 року не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за відсутності представника позивача.

Ухвалу суду від 03.04.2024 року було надіслано засобами поштового зв`язку: ОСОБА_1 (№0600262099102) - відправлення вручено 30.04.2024 року.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Разом з цим, ухвали суду від 03.04.2024 року та від 24.04.2024 року надіслано заступнику керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області та Горішньоплавнівській міській раді Кременчуцького району Полтавської області до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 03.04.2024 року та від 24.04.2024 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокурора та представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсним договір оренди земельних ділянок кадастрові номери: 5310200000:50:029:0173, 5310200000:50:029:0168, 5310200000:50:029:0169, 5310200000:50:029:0170, 5310200000:50:029:0171, загальною площею 139,4056 га, які розташовані на території м. Горішні Плавні Полтавської області, укладений 13.03.2017 року між Горішньоплавнівською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номери записів про інше речове право: 19534293, 19534258,19534631, 19533356, 19533261; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0168, внесену 16.03.2017 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19534293 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0170, внесену 16.03.2017 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19534258 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0169, внесену 16.03.2017 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19534631 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0173, внесену 16.03.2017 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19533356 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5310200000:50:029:0171, внесену 16.03.2017 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно під номером 19533261 з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

В обґрунтування позову прокурор вказував на таке.

Рішенням 38 сесії 6 скликання Комсомольської міської ради Полтавської області від 19.11.2013 року (зі змінами від 18.11.2014 року та 20.10.2015 року) надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на території м. Комсомольська Полтавської області.

В подальшому рішенням 18 сесії 7 скликання Горішньоплавнівської міської ради Полтавській області (постановою Верховної ради України від 01.06.2016 року №1377-VIII, місто Комсомольськ перейменовано в місто Горішні Плавні) від 22.12.2016 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передачі їх в оренду ОСОБА_1 на території м. Горішні Плавні, площею 27,2764 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0173), площею 11,4366 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0168), площею 9,7933 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0169), площею 54,1213 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0170), площею 36,7780 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0171), площею 7,3527 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0172).

На підставі вказаного рішення, 13.03.2017 року між Горішньоплавнівською міською радою Полтавській області та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди № 6/17 земельних ділянок загальною площею 146,7583 га, в тому числі: площею 27,2764 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0173), площею 11,4366 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0168), площею 9,7933 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0169), площею 54,1213 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0170), площею 36,7780 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0171), площею 7,3527 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0172) для ведення фермерського господарства на території м. Горішні Плавні Полтавської області.

Право оренди земельних ділянок ОСОБА_1 , відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області 16.03.2017 року, номери записів про речове право-19534293, 19534631, 19534258, 19533261, 19533784, 19533356.

Горішньоплавнівською міською радою 15.10.2019 року прийнято рішення "Про припинення права оренди земельної ділянки та внесення змін до договору оренди землі з громадянином ОСОБА_1 на земельні ділянки, розташовані на території міста Горішні Плавні" та припинено ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5310200000:50:029:0172 площею 7,3527 га, розташовану на території міста Горішні Плавні . Другим пунктом внесено зміни до договору оренди землі №6/17 від 13.03.2017, укладеного з громадянином ОСОБА_1 , на земельні ділянки (кадастрові номери 5310200000:50:029:0173, 5310200000:50:029:0168, 5310200000:50:029:0169, 5310200000:50:029:0170, 5310200000:50:029:0171, 5310200000:50:029:0172) , загальною площею 146,7583 га, які розташовані у місті Горішні Плавні та надані для ведення фермерського господарства, шляхом викладення договору оренди в новій редакції.

На виконання рішення 13.03.2017 року між Горішньоплавнівською міською радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1/19 до договору оренди землі № 6/17 від 13.03.2017 року та внесено зміни із виключення земельної ділянки з кадастровим номером 5310200000:50:029:0172 із переліку переданих земельних ділянок.

Рішенням Горішньоплавнівської міської ради 19.07.2019 року "Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок комунальної власності, які виставляються на земельні торги окремими лотами та проведення земельних торгів у формі аукціону", земельну ділянку, кадастровий номер 5310200000:50:029:0172, у місті Горішні Плавні Полтавської області, площею 7,3527 га, включено до переліку земельних ділянок комунальної власності, які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Відповідно до протоколу аукціону, переможцем земельних торгів стало ФГ "Відродження-Агро" засновником якого є ОСОБА_1 . З фермерським господарством 23.12.2019 року укладено договір оренди землі № 17/19.

Рішення Горішньоплавнівської міської ради Полтавській області прийнято, а договір оренди землі укладено із порушенням ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та ст. ст. 1, 7,12 Закону України "Про фермерське господарство", а тому вони є незаконними, а договір оренди, відповідно, підлягає визнанню недійсним.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на момент отримання в оренду земельних ділянок вже було створено відповідне фермерське господарство, а тому всі земельні ділянки для фермерського господарства останній повинен був отримувати у користування відповідно до вимог ст.ст. 124, 134 ЗК України, ст.ст. 1, 7 Закону України "Про фермерське господарство", як юридична особа (ФГ "Відродження-Агро") лише на конкурентних засадах - за результатами земельних торгів.

12.02.2024 року на адресу господарського суду Полтавської області від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі.

29.02.2024 року господарським судом Полтавської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 55 ГК України визначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Стаття 20 ГПК України визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Так, відповідно до частини 1 зазначеної статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Аргументи апелянта на те, що звертаючись до господарського суду першої інстанції прокурор обґрунтовував позов тим, що рішенням 18 сесії 7 скликання Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 22.12.2016 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передачу їх в оренду ОСОБА_1 на території м. Горішні Плавні; на підставі вказаного рішення, між ОСОБА_2 та Горішньоплавнівською міською радою Полтавської області укладено договори оренди земельних ділянок; згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фермерське господарство "Відродження - Агро" зареєстроване 01.06.2010 року, засновником є ОСОБА_1 ; на момент отримання спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 вже був його засновником, спірні договори оренди земельних ділянок укладав як голова цього фермерського господарства; у даному випадку, спірні земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_1 як громадянину України; з заявою про їх надання ОСОБА_1 звернувся як фізична особа, з метою їх безкоштовного отримання; юрисдикція спору ставиться у залежність від обставин справи, які не є визначальними ані з точки зору суб`єктного складу сторін спору, ані з точки зору змісту правовідносин; спір у справі виник щодо користування землями між державою, в інтересах якої з позовом до суду звернувся прокурор та фізичною особою, як засновником фермерського господарства та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, не приймаються, з огляду на таке.

Так, у даному спорі прокурором заявлено позовну вимогу до відповідача - ОСОБА_1 саме, як до фізичної особи, а також у спорі оспорюється не рішення органу місцевого самоврядування, а правочин за участі фізичної особи.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вказаний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 ЦПК України, оскільки є спором у справі про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, а також належний суб`єктний склад сторін цього спору, до якого відноситься, зокрема, фізична особа.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19, де, зокрема, узагальнено Велика Палата Верховного Суду визначила цивільну юрисдикційність земельних спорів щодо земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, у разі, якщо: фізична особа зверталася до уповноваженого органу та отримала спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а фермерське господарство було нею зареєстроване після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі (або взагалі не було зареєстроване); спір стосується виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства фізичній особі, яка вже реалізувала своє право на отримання у спрощеному порядку земельної ділянки для ведення фермерського господарства, створила таке фермерське господарство, а потім знову як фізична особа скористалася таким правом, звернулася до компетентного органу та отримала повторно земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства. Господарська ж юрисдикція спору узагальнено визначалася: у правовідносинах користування земельною ділянкою, первинно наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, вважаючи, що в силу прямих приписів законодавства з дня державної реєстрації такого фермерського господарства відбувалася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки; коли земельна ділянка виділялася додатково фермерському господарству як юридичній особі, не приймаються, з огляду на таке.

Так, у справі №922/1830/19 предметом спору є позовні вимоги заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Скосогорівка" про визнання недійсним договору та повернення ділянок.

Разом з цим, у справі №917/1701/23 позов поданий заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про визнання недійним договору оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації, без залучення до участі у справу в якості відповідачів Головного управління Держгеокадастру та Фермерського господарства "Відродження-Агро", засновником якого є ОСОБА_1 .

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке."Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г."

Таким чином, правовідносини у справі №922/1830/19, на яку посилається апелянт за критерієм - суб`єктний склад сторін спору, не є тотожнім за суб`єктним складом учасників відносин у справі №917/1701/23, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Окрім того, прокурор не позбавлений права звернутись до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом, що відноситься до юрисдикції господарських судів, з визначенням суб`єктного складу учасників справи, відповідно до вимог чинного законодавства.

За змістом п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справи, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

А тому, виходячи з суб`єктного складу сторін спірного правочину, господарський суд першої інстанції суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має розглядатися загальними судами в порядку цивільного судочинства.

Отже, висновок місцевого господарського суду про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури - Іллі Титарчука залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 року у справі №917/1701/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.05.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов