Постанова

від 23.04.2024 по справі 908/2568/15-г

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2568/15-г

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Учасники процесу не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Норд на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 (суддя Боєва О.С.) у справі №908/2568/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства Норд

до відповідача: Донецької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державної казначейської служби України

про стягнення 12 778 296, 40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

01.02.2024 до Господарського суду Запорізької області від Акціонерного товариства НОРД надійшла заява (вх. № 2449/08-08/24 від 01.02.2024) про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі № 908/2568/15-г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі №908/2568/15-г в задоволенні заяви Акціонерного товариства Норд про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі №908/2568/15-г - відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд, виходив з того, що наказ суду від 13.07.2015 у даній справі № 908/2568/15-г, з урахуванням прийнятого в новій редакції Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII, повинен був бути пред`явлений до виконання протягом трьох років, про що суд також зазначав в ухвалі від 24.10.2017, тобто в строк - до 07.07.2018, зважаючи, що рішення набрало законної сили 07.07.2015. тоді як з наданих заявником доказів вбачається, що останнього разу стягувач звертався до органу виконання з метою виконання рішення суду по справі № 908/2568/15-г ще у 2017 році. При цьому, останньою дією, пов`язаною з виконанням рішення суду у даній справі було повернення 10.07.2017 Управлінням Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області наказу Господарського суду Запорізької області без виконання (лист від 10.07.2017 вих. № 02-29/198).

Інших доказів, які б свідчили про вчинення починаючи з 2018 року позивачем дій щодо звернення до органів виконання з наказом суду по справі №908/2568/15-г для подальшого його виконання, заявником не надано. Належних та допустимих доказів неможливості звернення до органу виконання починаючи з 2018 року й по даний час суду також не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, останніми ухвалами у даній справі № 908/2568/15-г за заявами стягувача, розглянутими судом по суті та пов`язаними з виконанням рішення у ній, були ухвали Господарського суду Запорізької області:

- від 17.10.2017, якою було задоволено скаргу позивача на дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 без виконання, визнано незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо повернення наказу від 13.07.2015 у справі №908/2568/15-г та зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області прийняти наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі №908/2568/15-г до виконання;

- від 24.10.2017 ПАТ НОРД, якою було відмовлено у задоволені заяви про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу від 13.07.2015 по справі №908/2568/15-г у зв`язку з тим, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив, оскільки з 05.10.2016 набрав чинності новий Закон України Про виконавче провадження, яким встановлено трирічний строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Посилання заявника на ту обставину, що частина документації зберігається в м. Краматорськ, тому у позивача були обмежені можливості в поновленні виоканчого провадження раніше, суд вважає неспрожними, з огляду на наступне.

В матеріалах справи № 908/2568/15-г містяться всі документи (в копіях), пов`язані з виконанням рішення у даній справі, на які посилається заявник та які були надані ним до заяви про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, що є предметом даного судового розгляду. Так, первісно документи надавались позивачем до його заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу у справі № 908/2568/15-г до виконання, поданої до суду ще 30.08.2017, за результатами розгляду якої було постановлено ухвалу від 24.10.2017, та до скарги на дії Управління Державної казначейської служби України, поданої до суду 01.08.2017 з урахуванням додаткових пояснень до неї (подані до суду 26.09.2017).

Щодо послання заявника про його звернення з позовом до Господарського суду м. Києва з вимогами до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України в м. Донецьку Донецької області, Донецької міської ради, Донецької обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди у розмірі 13 001 376,40 грн (справа № 910/4756/18), суд зазначає, що вказане звернення з позовом до Господарського суду м. Києва не є поважною причиною пропуску строку для пред`явлення наказу від 13.07.2015 у даній господарській справі № 908/2568/15-г до виконання.

З огляду на викладене, є безпідставним посилання заявника на зберігання документації в м. Краматорську (територіальна громада якого відноситься до територій можливих бойових дій), що в свою чергу унеможливило своєчасне звернення до органу виконання, оскільки під час розгляду справи № 910/4756/18 судами різних інстанцій протягом 2018-2019 років досліджувались докази подані позивачем, зокрема документи, що стосуються невиконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 по справі №908/2568/15-г.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач Акціонерне товариство Норд, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області 12.02.2024 та задовольнити заяву Акціонерного товариства Норд про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі №908/2568/15-г.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційні скарги обґрунтовані наступним:

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, зосередившись на оцінці поважності причин пропуску строку, застосовуючи п. 5 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення' ЗУ Про виконавче провадження, не встановив, чи є відповідний строк закінченим з огляду на приписи законодавства, в тому числі щодо його переривання пов`язаним із пред`явленням виконавчого листа до виконання та поверненням стягувану тощо.

Судом першої інстанції не враховано неодноразове пред`явлення Позивачем виконавчого документу до виконання.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 12.02.2024р. фактично позбавляє Позивача можливості виконати судове рішення шляхом відмови в задоволенні заяви Позивача про поновлення строку для пред`явлення судового наказу до виконання, не враховуючи причини пропуску строку Позивачем, численні судові процеси, запити та намагання Позивача виконати судове рішення.

Через невиконання судового рішення Позивач позбавлений права власності на нерухоме майно (яке фактично передано Відповідачу за договором купівлі-продажу) без отримання відповідної оплати за відчуження такого нерухомого майна.

Крім того, суд першої інстанції при розгляді заяви Позивача про поновлення строку, керувався ЗУ "Про виконавче провадження" та не врахував положення. Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Судом не враховано факт неодноразового звернення Позивача до уповноважених органів з заявами та документами щодо виконання судового рішення, а також до суду з мстою зобов`язати відповідні органи виконувати судові рішення.

Відповідач не відкривав рахунки весь цей час (чого не виконано і дотепер), тому звернення Позивача з відповідними заявами протягом всього строку з 2015 року по теперешній час не призвело б до виконання рішення суду та жодним чином не вплинуло б на пропуск строків для пред`явлення наказу до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ та супровідні документи постійно повертались Позивачу без виконання та без надання доказів про вжиття заходів щодо його виконання, що не було враховано судом.

Позивач вважає, що при відмові Позивачу у задоволенні заяви про поновлення строків для пред`явлення до виконання наказу, судом першої інстанції порушено принципи господарського судочинства.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на ного користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Іванов проти України", заява № 40450/04. рішення від 15.10.2009).

Позивач своєчасно пред`являв наказ до виконання, але в подальшому наказ не був виконаний не з виші Позивача.

Враховуючи вишевикладене. Позивач вважає, що судом першої інстанції, при винесенні ухвали від 12.02.2024р. неповно встановлено обставини, які мають значення для справи та не враховано Принципи господарського судочинства.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач та третя особа не скористались своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2568/15-г. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2568/15-г.

18.03.2024 року матеріали справи №908/2568/15-г надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Норд на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі №908/2568/15-г. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.04.2024 об 09:30 год.

23.04.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Заява Акціонерного товариства НОРД про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі №908/2568/15-г мотивована наступним. В провадженні Господарського суду Запорізької області знаходилась справа № 908/2568/15-г за позовом Публічного акціонерного товариства НОРД до Донецької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 12 778 296,40 грн за Договором купівлі-продажу б/н від 24.07.2013. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 у справі № 908/2568/15-г позов задоволено. Стягнуто з Донецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства НОРД борг в сумі 12 778 296,40 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080,00 грн. На виконання рішення 13.07.2015 видано відповідний наказ. З дати видачі наказу позивач неодноразово намагався пред`явити виконавчий документ до виконання, але наказ дотепер залишається невиконаним, що підтверджується наступними доказами:

- 04.11.2015 Державною казначейською службою України повернуто наказ Господарського суду Запорізької області без виконання з підстав відсутності у Донецької міської ради відкритих рахунків;

- 02.03.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження, що підтверджується Постановою про відкриття виконавчого провадження.

- 21.03.2016 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику -Донецькій міській раді у межах суми звернення стягнення 12 851 376,40 грн;

- 24.06.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україні прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. В даній постанові зазначено, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, згідно відповіді Державної фіскальної служби від 22.03.2016, відсутність у боржника відкритих рахунків у банківських установах;

- після повторного звернення позивача до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби, виконавчий документ було повернуто стягувачу без прийняття до виконаним (Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26.12.2016р. № 702/4-І6П/8136). У даному Повідомленні зазначено, що на Державну казначейську службу України покладено обов`язок виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація;

- 11.01.2017 позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області з заявою про відкриття виконавчого провадження. 24.01.2017 Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області надіслало лист щодо направлення документів до управління Державної казначейської служби у м. Краматорськ Донецької області;

- 08.02.2017 Управлінням Державної казначейської служби у м. Краматорськ Донецької області надано позивачу лист № 05-16/158 про повернення наказу Господарського суду Запорізької області без виконання з тих підстав, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами казначейства, оскільки відповідач не має рахунків в управлінні ДКСУ у м. Краматорськ та останнім не обслуговується;

- 10.07.2017 Управлінням Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області повернуто наказ Господарського суду Запорізької області без виконання;

- 17.10.2017 ухвалою Господарського суду Запорізької області задоволено скаргу позивача на дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 без виконання. Визнано незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо повернення наказу від 13.07.2015 у справі №908/2568/15-г. Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області прийняти наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі №908/2568/15-г до виконання;

- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 ПАТ НОРД відмовлено у задоволені заяви про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу від 13.07.2015 по справі №908/2568/15-г у зв`язку з тим, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив, оскільки з 05.10.2016 набрав чинності новий Закон України Про виконавче провадження, яким встановлено трирічний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання;

- 20.12.2018 рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/4756/18 відмовлено у задоволені позову позивача до відповідачів: Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Донецької міської ради, Донецької обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди у розмірі 13 001 376,40 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі №910/4756/18 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 12.09.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі № 910/4756/18 залишено без змін.

Також позивач (заявник) зазначив, що зареєстрований у м.Крамоторськ Донецької області, територіальна громада якого відноситься до територій можливих бойових дій. Частина документів зберігається в м. Краматорськ, тому у позивача були обмежені можливості в поновленні виконавчого провадження раніше. Вважає, що поважність причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання обумовлена, зокрема: неможливістю відкриття виконавчого провадження через отримання чисельних відмов від різних служб та органів; дією на всій території України воєнного стану з 24 лютого 2022 та реєстрацією позивача на території можливих бойових дій (частина документації позивача, зокрема щодо даної судової справи знаходиться у м. Краматорськ).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання.

Згідно зі ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У пункті 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (набрав чинності 05.10.2016) зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, зважаючи на те, що рішення набрало законної сили 07.07.2015.наказ суду від 13.07.2015 у даній справі №908/2568/15-г, з урахуванням прийнятого в новій редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, повинен був бути пред`явлений до виконання протягом трьох років, тобто в строк - до 07.07.2018,

Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordinov. Italy), №36813/97).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, §63).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд, а ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (рішення «Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки. Так, в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» Суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).

Тож, сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має вживати відповідних заходів щодо звернення у встановленому порядку до органів примусового виконання судового рішення на підставі виданого судом виконавчого документа у встановлений законом процесуальний строк.

За змістом статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Тобто, заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання повинна містити:

- роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними;

- докази того, що здійснити відповідні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання.

За відсутності обставин, які об`єктивно перешкоджали реалізувати право для пред`явлення виконавчого документа до виконання до закінчення строку, встановленого Законом для такого пред`явлення, причини пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання не є поважними.

Пропуск строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки. При цьому, відновлення строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

Отже господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 ГПК України.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Зокрема, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникла протягом строку, який пропущено, та має підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді заявник зазначив, що з дати видачі наказу неодноразово намагався пред`явити виконавчий документ до виконання, про що суду надані відповідні документи, однак отримував відмову від різних служб та державних органів.

Ще однією з поважних причин обмеження можливості поновлення виконавчого провадження заявник зазначає дію на всій території України воєнного стану з 24.02.2022 та реєстрацію позивача на території можливих бойових дій і знаходженням частини документації позивача, зокрема щодо даної судової справи, у м. Краматорськ.

Колегія суддів констатує, що в останнє наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі №908/2568/15-г було повернуто листом Управління Державної казначейської служби України у м.Донецька Донецької області №02-29/198 від 10.07.2017 у зв`язку з відсутністю у боржника відкритих рахунків (а.с. 107-109 т. 2). Як зазначає заявник, в подальшому численні адвокатські запити та скарги протягом всіх цих років не дали результату.

Колегія суддів зазначає, що направлення позивачем наказу для виконання до Управління Державної казначейської служби України у м.Донецьк Донецької області, який при цьому відмовив йому прийняти наказ до виконання та його повернення тощо, можуть бути підставою для непогодження, оскарження дій відповідної установи Держказначейства, проте, жодним чином не обмежує волю позивача, не створює перешкод останньому у направленні наказу на виконання.

Із наданих стягувачем листів, наданих в якості доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на виконання наказу, з дебільшого вбачається з`ясування стягувачем відомостей щодо органу, до якого має бути пред`явлено наказ до виконання, проте це в жодному разі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання.

Колегія суддів відхиляє посилання заявника на ту обставину, що частина документації зберігається в м.Краматорськ, тому у позивача були обмежені можливості в поновленні виконавчого провадженняз огляду на наступне:

В матеріалах справи № 908/2568/15-г містяться всі документи (в копіях), пов`язані з виконанням рішення у даній справі, на які посилається заявник та які були надані ним до заяви про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, що є предметом даного судового розгляду. Так, первісно документи надавались позивачем до його заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу у справі № 908/2568/15-г до виконання, поданої до суду ще 30.08.2017, за результатами розгляду якої було постановлено ухвалу від 24.10.2017, та до скарги на дії Управління Державної казначейської служби України, поданої до суду 01.08.2017 з урахуванням додаткових пояснень до неї (подані до суду 26.09.2017).

Разом з тим, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 по справі №990/115/22.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині «… Суд першої інстанції, зосередившись на оцінці поважності причин пропуску строку, застосовуючи п. 5 розділ} XIII Прикінцеві та перехідні положення' ЗУ Про виконавче провадження, не встановив, чи є відповідний строк закінченим з огляду на приписи законодавства, в тому числі щодо його переривання пов`язаним із пред`явленням виконавчого листа до виконання та поверненням стягувану тощо.

Статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції) унормовано, що …

… Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час. що …

… Судом першої інстанції не враховано неодноразове пред`явлення Позивачем виконавчого документу до виконання.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц. про те, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з пред`явленням цього документа до виконання перебіг такого строку починається заново з наступного дня після повернення виконавчого документа. Час, що минув до переривання цього строку, до нового строку- не зараховується. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційно; о цивільного суду від 21.09.2022 у справі № 2-1 75/2010.

2.3.Щодо порушення права власності Позивача.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на …

… Між Позивачем та Донецькою міською радою було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Позивач (Продавець) передав у власність Покупцю (Донецька міська рада) нерухоме майно, за яке Відповідач зобов`язується сплатити ціну в розмірі 18 678 296.40 гри.

Оскільки умови договору купівлі-продажу нерухомого майна не були виконані Відповідачем, Позивач звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області було задоволено позовні вимоги Позивача та стягнуто з Донецької міської ради 12 778 296,40 гри. боргу, витрати но сплаті судового збору у сумі 73 080,0.0 гри.

Позивачем неодноразово зазначалось, що невиконання рішення суду призводить до порушення (фактично позбавлення) права власності Позивача. Нерухоме майно було фактично та юридично передано Відповідачу, однак Відповідач не сплатив грошові кошти за набуття права власності на дане нерухоме майно.

В подальшому таке порушення прав Позивача призвело до численних судових процесів, листування, адвокатських запитів тощо з метою виконати рішення суду.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 12.02.2024р. фактично позбавляє Позивача можливості виконати судове рішення шляхом відмови в задоволенні заяви Позивача про поновлення строку для пред`явлення судового наказу до виконання, не враховуючи причини пропуску строку Позивачем, численні судові процеси, запити та намагання Позивача виконати судове рішення.

Через невиконання судового рішення Позивач позбавлений права власності на нерухоме майно (яке фактично передано Відповідачу за договором купівлі-продажу) без отримання відповідної оплати за відчуження такого нерухомого майна.

2.4.Щодо порушення принципів господарського судочинства та права на виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є …

… Ч. З цієї ж статті ГПК України визначено, що …

… Позивач, виконав всі свої зобов`язання перед Відповідачем за умовами договору купівлі-продажу. Відповідач не лише не виконав договірні зобов`язання, а й в подальшому не виконав рішення суду

Крім цього також не виконано ухвалу Господарського суду Запорізької област і від 17.10.2017р. про визнання незаконними д ій Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015р. без виконання та зобов`язання Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області прийняти до виконання наказ.

«Таким чином порушено принципи верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та обов`язковості судового рішення.

Стаття 129-1 Конституції України гарантує, що …

… Згідно положення частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що …

… Верховний Суд в постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а сформулював правовий висновок про те. що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справ» в обгрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стале наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

Крім того, суд першої інстанції при розгляді заяви Позивача про поновлення строку, керувався ЗУ "Про виконавче провадження" та не врахував положення. Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Ст. 11 ПІК України визначено, що …

… Суд першої інстанції в ухвалі від 12.02.2024р. зазначає наступне:

"...Враховуючи вищевикладене, сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, має вживати відповідних заходів щодо звернення V встановленому порядку до органів примусового виконання судового рішення на підставі виданого судом виконавчого документа г встановлений законом процесуальний строк...

Судом не враховано факт неодноразового звернення Позивача до уповноважених органів з заявами та документами щодо виконання судового рішення, а також до суду з метою зобов`язати відповідні органи виконувати судові рішення.

Натомість суд першої інстанції зазначає, що звернення Позивача з позовом до Господарського суду м. Києва не є. поважною причиною пропуску строку для пред`явлення наказу від 13.07.2015р. до виконання.

При цьому органами виконання не доводилось вжиття заходів, спрямованих на виконання судових рішень, зокрема на відправлення на адресу боржника вимоги про необхідність вжиття останнім заходів для встановлення асигнувань або здійснення інших дій для виплати Позивачу заборгованості чи вчинення інших дій. спрямованих на виконання рішень судів та перерахування на користь Позивача коштів.

Крім того, Відповідач не відкривав рахунки весь цей час (чого не виконано і дотепер), тому звернення Позивача з відповідними заявами протягом всього строку з 2015 року по теперешній час не призвело б до виконання рішення суду та жодним чином не вплинуло б на пропуск строків для пред`явлення наказу до виконання.

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких …

… У разі коли за визначеними органом казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 3 серпня 201! року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №45 від ЗО січня 2013 року). Відповідно до п. 1 ч. 2 вказаного Порядку визначено, що безспірне списання цс операції з коштами державного га місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно ст. 140 Конституції України через міської ради та їх виконавчі органи здійснюється місцеве самоврядування територіальними громадами в порядку встановленому законом.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні "система місцевого самоврядування включає, серед іншого, міську раду та виконавчий орган міської ради.

Статтями 1, 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що …

…Відповідно до ст 10 цього Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначено, що …

… Частинами 1, 2 ст. 11 та ч. 8 ст. 51 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що …

… Відповідно до ч. З ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що …

… Згідно статті 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, що до забезпеченій.

виконання місцевого бюджету, а також здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ та супровідні документи постійно повертались Позивачу без виконання та без надання доказів про вжиття заходів щодо його виконання, що не було враховано судом.

Такі факти невиконання судових рішень у зв`язку з відсутністю відкритих рахунків у органів місцевого самоврядування не є поодинокими та підтверджуються наявною судовою практикою. Зокрема, справи № 766/11523/17. № 909/567/20. К» 916/299/19. № 280/304/23. Тобто, виконання судового рішення не залежало від Позивача.

Таким чином. Позивач вважає, що при відмові Позивачу у задоволенні заяви про поновлення строків для пред`явлення до виконання наказу, судом першої інстанції порушено принципи господарського судочинства.

2.5.Нормативне обгрунтування позиції Позивача.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують …

… Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд. захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби …

… Було б незрозуміло, якби стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд. - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції"; рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 "Глоба проти України", пункт І статті 6 Конвенції, іпісг аііа (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у .державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення неможна перешкоджати, відмовляти у виконані!! або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та. діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої такс рішення винесено, підгрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні етапі І Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на ного користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті І Першого протоколу (справа "Іванов проти України", заява № 40450/04. рішення від 15.10.2009).

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продай проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. …

… Позивач своєчасно пред`являв наказ до виконання, але в подальшому наказ не був виконаний не з виші Позивача.

Враховуючи вишевикладене. Позивач вважає, що судом першої інстанції, при винесенні ухвали від 12.02.2024р. неповно встановлено обставини, які мають значення для справи га не враховано Принципи господарського судочинства.

П. 9 ст. 255 Г`ПК України встановлено, що …

… ЄСПЛ у рішенні у Справі «Белле проти Франції» («ВеІІеґ V. Егапсе») зазначив, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (заява № 23805/94, параграф 36). У справі «Зубак проти Хорватії» ССГ1Л. розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження гаїіопе таїогіз (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6. наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Пункт 1 статті 6 Конвенції втілює «право на суд», за яким право на доступ до суду (тобто право ініціювати провадження у національних судах) становить лише один з його аспектів. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітк\ практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (зокрема, рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (ВеІІсі V. Бгапсе), параграф 36: від 28 лютого 2008 року у справі «Церква села Сосулівка проти України», заява №37878/02, параграф 50). …» відхиляються колегією суддів як такі, що знаходяться в межах обов`язку апелянта нести негативні наслідки, пов`язані з його пасивною поведінкою як стягувача, який протягом тривалого часу ігнорував свої права і обов`язки, як сторони виконавчого провадження, несумлінно користувався усіма наданими правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, не вживав заходів щодо виконання рішення суду, а отже такі обставини вказують на те, що стягувач безпідставно відмовився від реалізації своїх прав у виконавчому провадженні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі №908/2568/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства Норд на неї, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3028,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Норд на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі №908/2568/15-г залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі №908/2568/15-г залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3028,00 грн покласти на Акціонерне товариство Норд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.05.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус