Ухвала

від 17.10.2017 по справі 908/2568/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/91/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.10.2017 Справа № 908/2568/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства НОРД на дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області

по справі № 908/2568/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства НОРД

до відповідача: Донецької міської ради

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України

про стягнення 12 778 296,40 грн.

за участю представників:

від стягувача - не з'явився

від боржника - не з'явився

від Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області - не з'явився

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.09.2017 року за клопотанням представника стягувача строк розгляду скарги був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів.

СУТЬ ПИТАННЯ: Стягувач у справі - Публічне акціонерне товариство НОРД звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області у справі № 908/2568/15-г, в якій просить суд

- визнати незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року № 908/2568/15-г без виконання;

- зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області прийняти до виконання наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року № 908/2568/15-г.

Від Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області через канцелярію суду 22.08.2017 року надійшли письмові пояснення щодо скарги, а також клопотання про розгляд скарги без участі його представника.

У зазначених пояснення Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області зазначає, що відповідно до п. 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 року № 845 стягувач, на корись якого прийнято рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п 6 цього Порядку № 845. Вказує, Управлінням Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області було проведено роботу, вжито всі необхідні заходи та з'ясовано, що Донецька міська рада не має відкритих рахунків в жодному з органів Державно, казначейської служби України. Просить врахувати, що за змістом ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Звертає увагу на те, що боржник - Донецька міська рада не є органом державної влади, це орган місцевого самоврядування.

25.09.2017 року від Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області надійшли додаткові докази.

Від стягувача 26.09.2017 року надійшли додаткові пояснення щодо скарги.

Представники стягувача, боржника та Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області в судове засідання 17.10.2017 року не з'явилися, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для розгляду скарги на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Тому не з'явлення до судового засідання представників стягувача та боржника не перешкоджає розгляду скарги по суті, у зв'язку з чим вона розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 121 2 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, скаргу, мотиви її обґрунтування, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 року у справі № 908/2568/15-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства НОРД задоволено повністю, вирішено стягнути з Донецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства НОРД борг в сумі 12778296,40 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн.

На виконання вказаного рішення господарським судом були видано відповідний наказ 13.07.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що з метою примусового виконання рішення суду в даній справі щодо виконання наказу від 13.07.2015 року стягувач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, яким листом від 10.07.2017 року № 02-29/198 повернуто наказ господарського суду Запорізької області по справі №908/2568/15-г від 13.07.2015 року про стягнення з Донецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства НОРД боргу у сумі 12778296,40 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн. без виконання на підставі п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 року № 845, як такий, що не підлягає виконанню органом Казначейства.

В обґрунтування повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області у листі від 10.07.2017 року № 02-29/198 зазначає:

- відповідно до п 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, далі Порядок № 845, відповідно до яких стягував, на користь якого прийнято рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п. 6 цього Порядку № 845;

- Донецька міська рада не має відкритих рахунків в жодному з органів Державної казначейської служби України;

- божник - Донецька міська рада не є органом державної влади, це орган місцевого самоврядування, а тому посилання на п. 47 Порядку № 845 не є правосудним.

- 31.03.2015 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 109 від 11.03.2015 року Про внесення мін до Постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 року Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей якою до вищевказаного п. 2 і тимчасового Порядку доданий абзац, яким визначено - казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитування у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

- частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України та частини 1 ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні бюджетні призначення та видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування, встановлюються відповідним рішенням про місцевий бюджет;

- вказує, що на час звернення стягувачем до Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області бюджет міста Донецька, з якого відповідно до рішення суду, необхідно було б забезпечити перерахування коштів на користь стягувана не затверджений, у зв'язку з припиненням діяльності органів місцевого самоврядування м. Донецька до завершення АТО;

- органами Державної казначейської служби України не здійснюється обслуговування установ, організацій, які знаходяться на території непідконтрольній органам державної влади України;

- відповідно до п. 24 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України виконання державного та місцевих, бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що розташовані на території проведення антитерористичної операції, перелік яких затверджується Кабінетом міністрів України, здійснюється тільки після повернення територій під контроль державної влади.

Стягувач у справі - Публічне акціонерне товариство НОРД з вказаною позицією Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, дослідивши її фактичні обставини, пов'язані з виконанням рішення суду, врахувавши доводи стягувача, позицію Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Положеннями ст. 1 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження , та особливості їх виконання. Терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України і Законі України Про виконавче провадження .

Статтею 6 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження , із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Таким чином орган Державної казначейської служби, виконуючи рішення суду, діє в межах Закону України Про виконавче провадження , з особливостями, визначеними Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , а відтак скарги на дії органу державної казначейської служби підлягають розгляду в межах господарського процесу.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що стягувач скористався наданим йому процесуальним законом правом на оскарження дій органу Державної казначейської служби, подавши до суду скаргу, в якій просить:

- визнати незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року № 908/2568/15-г без виконання;

- зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області прийняти до виконання наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року № 908/2568/15-г.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України Про виконавче провадження , Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників .

Як вже зазначалось, ст. 6 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно приписів п. 12 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами - є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Порядок стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників , далі Порядок № 845.

Порядок № 845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (п. 1 Порядку № 845).

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Умовами п. 6 Порядку № 845 визначено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Наказом Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року № 908/2568/15-г, стягнуто з Донецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства НОРД , борг в сумі 12778296, 40 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00грн.

Вказаний наказ суду не виконано, а повернуто листом Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області від 10.07.2017 року № 02-29/198 без виконання.

В обґрунтування вищевказаного повернення наказу від 13.07.2015 року № 908/2568/15-г Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області зазначило, що

- Донецька міська рада не має відкритих рахунків в жодному з органів Державної казначейської служби України;

- божник - Донецька міська рада не є органом державної влади, це орган місцевого самоврядування;

- на час звернення стягувачем до Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області бюджет міста Донецька, з якого відповідно до рішення суду, необхідно було б забезпечити перерахування коштів на користь стягувана не затверджений, у зв'язку з припиненням діяльності органів місцевого самоврядування м. Донецька до завершення АТО;

- органами Державної казначейської служби України не здійснюється обслуговування установ, організацій, які знаходяться на території непідконтрольній органам державної влади України.

Відповідно до п. 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ:

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

- рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

- суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

- відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

- стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

- наявні інші передбачені законом випадки.

Отже інших підстав, які, до речі, в контексті ст.19 Конституції України підлягають обмеженому (вузькому), а не розширеному тлумаченню, для повернення без виконання органом Державної казначейської служби України виконавчого документа стягувачу, не встановлено правовою нормою.

Відтак в діючому законодавстві не передбачено таких підстав для повернення виконавчого документа, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника та не здійснення обслуговування установ, організацій, які знаходяться на території непідконтрольній органам державної влади України.

Стосовно тверджень Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, що бюджет міста Донецька, з якого відповідно до рішення суду, необхідно було б забезпечити перерахування коштів на користь стягувана не затверджений, у зв'язку з припиненням діяльності органів місцевого самоврядування м. Донецька до завершення АТО, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 67-2 Бюджетного кодексу України у разі припинення діяльності органів місцевого самоврядування Донецької та Луганської областей їх функції в частині бюджетних повноважень здійснюються місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами міських рад за окремим рішенням Кабінету Міністрів України, що приймається на підставі звернення відповідної обласної державної адміністрації або військово-цивільними адміністраціями відповідно до Закону України Про військово-цивільні адміністрації у разі їх утворення.

Відносно тверджень Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, що Донецька міська рада не є органом державної влади, а орган місцевого самоврядування, слід зазначити, що відповідно до приписів п. 12 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України органи місцевого самоврядування є бюджетними установами, а згідно ст. 6 Закону України Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Суд зазначає, що відповідно до підпунктів 2, 4, 5 пункту 5 Порядку органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право:

- звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;

- вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання;

- застосовувати заходи впливу до боржників у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держфінінспекції.

Тобто, навіть відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між учасниками спору, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів необхідних для виконання судового рішення саме органом Казначейства, а не особою, на користь якої прийнято рішення суду, адже ефективна, і законодавчо, і практично, організація системи виконання рішень є позитивним обов'язком держави.

Частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України у п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з приписами ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України Про міжнародні договори України і ст.4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Статтею 17 Закону України Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз.3 п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини ).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 року у справі Півень проти України суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду .

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ( ОСОБА_1 проти Італії , заява №22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду . Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету. .

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо невиконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/2568/15-г від 13.07.2015 року, є незаконними та такими, що порушують принцип обов'язковості виконання судових рішень, встановлений як нормами вітчизняного, так і міжнародного законодавства.

Згідно з пунктом 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За такими обставинами доводи стягувача, зазначені у скарзі, слід визнати правомірними, з урахуванням чого скарга Публічного акціонерного товариства НОРД підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 86, 115, 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Доводи стягувача у справі - Публічного акціонерного товариства НОРД , викладені у скарзі, визнати правомірними.

2. Скаргу Публічного акціонерного товариства НОРД на дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області задовольнити.

3. Визнати незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68, щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року № 908/2568/15-г про стягнення Донецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства НОРД борг в сумі 12778296,40 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн., без виконання.

4. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68, прийняти до виконання наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року у справі № 908/2568/15-г.

Суддя О.Г. Смірнов