Рішення

від 29.04.2024 по справі 914/459/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2024 Справа № 914/459/24

За позовом:Львівської міської ради, м. Львівдо відповідача:Дочірнього підприємства «Львівенергоком» Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», Львівська обл., с. Біркипро:стягнення безпідставно збережених коштів Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Гузюк Н.І. - представниця;від відповідача:Гавенко О.Б. - представник.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Львівська міська рада (надалі - Позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Львівенергоком» Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (надалі - Відповідач, ДП «Львівенергоком») про стягнення безпідставно збережених коштів.

Ухвалою від 22.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 18.03.2024.

Крім цього в ухвалі від 22.02.2024 суд розкрив інформацію про те, що в юридичному департаменті Львівської міської ради працює Коржевич У.Ф. , яка є дружиною рідного брата судді Крупника Р.В. За результатами розкриття інформації сторони не подавали заяв про відвід судді.

У судовому засіданні 18.03.2024 оголошувалась перерва до 08.04.2024.

08.04.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 29.04.2024.

У судове засідання 29.04.2024 представниця позивача з`явилася, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, подала за допомогою підсистеми «Електронний суд» заяву про зміну назви юридичної особи (вх. №11188/24 від 24.04.2024).

Представник відповідача також з`явився у судове засідання 29.04.2024, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, подав за допомогою підсистеми «Електронний суд» додаткові пояснення у справі (вх. №11504/24 від 29.04.2024).

КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

Представник відповідача подав за допомогою підсистеми «Електронний суд» клопотання про долучення доказів (вх. №11436/24 від 26.04.2024), а саме копії листа ПрАТ «Львівобленерго» №112-07-2321 від 19.04.2024, який, за твердженнями ДП «Львівенергоком», стосується часткової сплати безпідставно збережених коштів на користь Міської ради.

Проаналізувавши зміст вказаного вище клопотання та заслухавши пояснення представників сторін, суд задля забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи та виконання завдань господарського судочинства ухвалив долучити до матеріалів справи лист ПрАТ «Львівобленерго» №112-07-2321 від 19.04.2024.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка із кадастровим номером 4610160300:06:001:0141 площею 1,1791 га, що знаходиться у місті Винники, вул. Івасюка, 48б, належить територіальній громаді м. Львова, перебуває у комунальній власності Львівської міської ради та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання в оренду. Відповідна земельна ділянка є сформованою 13.06.2017.

Згідно із ухвалою Львівської міської ради №3256 від 26.05.2023 відповідачу було передано земельну ділянку у місті Винники, вул. Івасюка, 48б, в оренду терміном на 10 років для обслуговування будівель та споруд адміністративно-виробничої бази за рахунок земель промисловості, транспорту, електронний комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Станом на дату подання позовної заяви, договір оренди та договір про відшкодування коштів за фактичне землекористування відповідачем не укладено.

Як стверджує позивач, 14.12.2023 Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради проведено обстеження відповідної земельної ділянки та встановлено, що відповідач фактично використовує її для обслуговування будівель та споруд під змощеними пішохідними доріжками та внутрішніми площадками і проїздами з твердим покриттям. За результатами обстеження складено акт №432 від 14.12.2023 та вимогу №2412-вих-156813 від 22.12.2023, які скеровувались на адресу відповідача.

Крім цього, відповідно до відомостей із реєстру речових прав на нерухоме майно на спірній земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі, які належать на праві власності відповідачу, починаючи з 31.08.2022.

Зважаючи на це, позивач переконаний, що відповідач у період з 01.09.2022 по 31.12.2023 фактично використовував спірну земельну ділянку за відсутності правових підстав. При цьому він не сплачував жодної орендної плати. Таким чином, позивач просить стягнути із відповідача 229`100,22 грн. безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:

- ДП «Львівенергоком» не укладало із позивачем договір оренди землі та договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою на підставі ухвали Міської ради №3256 від 26.05.2023, оскільки вважало згадану ухвалу незаконною. Так, відповідач не погоджувався із необхідністю укладення договору про відшкодування недоотриманих коштів з 28.02.2021, позаяк він набув право власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно лише 31.08.2022;

- при проведенні нарахувань за період з 26.05.2023 по 31.12.2023 позивач безпідставно визначив розмір річної орендної плати, керуючись ставкою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, адже ухвала Міської ради №3256 від 26.05.2023, якою встановлено розмір такої ставки, втратила чинність через неукладення між сторонами визначених нею договорів. На переконання відповідача, застосуванню підлягає ставка у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, позаяк коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки (Кцп) із кадастровим номером 4610160300:06:001:0141 становить 0,5, а земельна ділянка призначена для обслуговування технічної інфраструктури.

Крім цього, застосована процентна ставка є надмірною для відповідача, який є добросовісним платником податків та діяльність якого є важливою для забезпечення життєдіяльності населення в умовах воєнного стану;

- до 15.09.2022 земельною ділянкою користувалося ПрАТ «Львівобленерго» на підставі договору оренди землі від 29.04.2020, укладеним із Винниківською міською радою. Згадане товариство, як материнська компанія відповідача, оплатило повну вартість орендної плати за вересень 2022 року у розмірі 22'842,86 грн. Відтак, вимога про стягнення безпідставно збережених коштів за цей місяць є необґрунтованою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

На території Львівської області у м. Львів-Винники по вулиці Івасюка, 48б, знаходиться земельна ділянка: (1) загальною площею 1`791 га; (2) кадастровий номер 4610160300:06:001:0141; (3) цільове призначення: для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної та теплової енергії; (4) категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; (5) дата державної реєстрації: 13.06.2017. Вказане підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000006142024 від 03.01.2024 (Т.1; а.с. 22-29).

Відповідна земельна ділянка відноситься до об`єктів права комунальної власності. До 29.12.2020 вона належала Винниківській міській раді, а після припинення останньої шляхом приєднання до позивача, власником земельної ділянки стала Львівська міська територіальна громада, як правонаступник всього майна, прав та обов`язків. Вказане випливає зі змісту ухвал Міської ради №№ 6, 7 від 29.12.2020 (Т.1; а.с. 43- 44).

12.08.2022 Міська рада зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №362741308 від 22.01.2024 (Т.1; а.с. 30-31).

На згаданій вище земельній ділянці розміщено належний відповідачу на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна реєстраційний №13085746101, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 2' 118,1 кв.м., з яких адміністративна будівля загальною площею 885,4 кв.м.; будівля прохідної загальною площею 11,5 кв.м.; складська будівля загальною площею 603,0 кв.м.; будівля загальною площею 618,2 кв.м.

Датою реєстрації права власності на відповідні нежитлові будівлі є 31.08.2022, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №362741308 від 22.01.2024 (Т.1; а.с. 30-31) та №362740403 від 22.01.2024 (Т.1;а.с. 32-33).

Судом встановлено, що відповідач вчиняв дії спрямовані на отримання права оренди земельної ділянки із кадастровим №4610160300:06:001:0141. Так, за результатами розгляду його звернення, Міська рада прийняла ухвалу №3256 від 26.05.2023 (Т.1; а.с.40), згідно із пунктом 1 якої вирішила надати ДП «Львівенергоком» відповідну земельну ділянку в оренду терміном на 10 років для обслуговування будівель і споруд адміністративно-виробничої бази за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до пункту 2 цієї ухвали відповідач повинен у тримісячний термін укласти з позивачем договір оренди землі, встановивши річну оренду плату за землю у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати від 28.02.2021 до часу укладення договору оренди землі.

Пунктом 3 ухвали передбачено, що вона втрачає чинність у разі невиконання відповідачем пункту 2 цієї ухвали.

Станом на дату ухвалення цього рішення, у матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами як договору оренди землі, так і договору про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою.

14.12.2023 повноважними представниками Львівської міської територіальної громади у присутності головного інженера ДП «Львівенергоком» проведено обстеження земельної ділянки із кадастровим номером 4610160300:06:001:0141, за результатами якого складено та підписано Акт обстеження №432 (Т.1; а.с. 15-16).

Вказаним Актом обстеження встановлено, що земельна ділянка фактично використовується відповідачем для обслуговування викупленого комплексу нежитлових будівель та споруд під замощеними пішохідними доріжками та внутрішніми площадками і проїздами з твердим покриттям. При цьому у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію відповідачем речових прав на відповідну земельну ділянку.

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 1`791 га із кадастровим номером 4610160300:06:001:0141 для обслуговування належних йому нежитлових будівель без оформлення правовстановлюючих документів на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради направляло відповідачу вимогу, у якій запропонувало останньому на вибір: або вжити заходи щодо оформлення речового права на використовувану земельну ділянку, або провести оплату всіх безпідставно збережених коштів належних Міській раді. (Т.1; а.с. 21, 37). Разом з цим, докази виконання відповідачем вказаного листа в матеріалах справи відсутні.

Згідно з Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-4600243122023, сформованого 08.03.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 4610160300:06:001:0141 становить 2`472`822,21 грн. (Т.1; а.с. 35).

Позивачем надано суду розрахунок суми недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю (Т.1; а.с. 34), згідно із яким визначення заявленої до стягнення суми проводилось наступним чином:

- 2022 рік: нормативна грошова оцінка (НГО) становить 2`150`280,18 грн.; коефіцієнт індексації НГО - 1,1; ставка орендної плати - 3%; розмір орендної плати за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 становить 21`502,80 грн.;

- 2023 рік: НГО становить 2`472`822,21 грн.; коефіцієнт індексації НГО - 1,15; ставка орендної плати - 3%; розмір орендної плати за період з 01.01.2023 по 25.05.2023 становить 29`713,75 грн.;

- 2023 рік: НГО становить 2`472`822,21 грн.; коефіцієнт індексації НГО - 1,1; ставка орендної плати - 12%; розмір орендної плати за період з 26.05.2023 по 31.12.2023 становить 177`883,67 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованої плати за період з 01.09.2022 по 31.12.2023 становить 229' 100,22 грн.

Як вбачається з Листа-відповіді Головного управління ДПС у Львівській області №184/5/13-01-04-07 від 05.01.2024, відповідач за вказаний період не перебував на обліку як платник плати за землю у Львівській міській територіальній громаді (Т.1; а.с. 38).

Крім цього, за спірний період відповідач не переховував до бюджету Львівської міської територіальної громади плату за землю, що підтверджується листом Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів №4-2201-17502 від 27.12.2023 (Т.1; а.с. 39).

Зважаючи на викладене вище, Міська рада просить стягнути із ДП «Львівенергоком» 229'100,22 грн. безпідставно збережених коштів

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 78 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (ч. 1 ст. 83 ЗК України).

Згідно із ч. 1 ст. 79, ч.ч. 3, 4 ст. 791 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

З матеріалів справи вбачається, що на території Львівської області у м. Львів-Винники по вулиці Івасюка, 48б, знаходиться сформована земельна ділянка площею 1,1791 га із кадастровим номером 4610160300:06:001:0141, право комунальної власності на яку зареєстроване за Міською радою 12.08.2022.

Судом встановлено, що 31.08.2022 відповідач зареєстрував право приватної власності на нежитлові будівлі загальною площею 2' 118,1 кв.м., які розміщені на вказаній вище земельній ділянці.

Відповідно до ч. 11 ст. 120 ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив позивача передати йому у користування земельну ділянку із кадастровим номером 4610160300:06:001:0141. За результатами розгляду його звернення, Міська рада вирішила надати ДП «Львівенергоком» земельну ділянку в оренду терміном на 10 років, що вбачається зі змісту ухвали №3256 від 26.05.2023.

Разом з цим, станом на дату ухвалення цього рішення орендні відносини між сторонами не оформлені. Відповідач не укладав із позивачем відповідного договору та не здійснював державної реєстрації права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата» в залежності від правових підстав передання прав землекористування ділянками.

У своїй постанові від 05.08.2022 по справі №922/2060/20 Верховний Суд вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Зважаючи на це, суд доходить висновку, що з моменту державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі загальною площею 2' 118,1 кв.м. (31.08.2022) відповідач став фактичним користувачем земельної ділянки із кадастровим номером 4610160300:06:001:0141. Відтак, у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування цією ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на неї), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно.

Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім цього, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи те, що відповідач у період з 01.09.2022 по 31.12.2023 використовував спірну земельну ділянку Міської ради без виникнення права користування і без державної реєстрації цього права та не сплачував у зазначений період плати за користування нею у встановленому законодавчими актами розмірі, суд доходить висновку, що ДП «Львівенергоком» зберегло за рахунок позивача, як власника земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.

Зі змісту заперечень ДП «Львівенергоком» вбачається, що він не погоджується із заявленим до стягнення розміром безпідставно збережених коштів. Так, на думку відповідача, позивач необґрунтовано визначив розмір річної орендної плати, керуючись ставкою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, оскільки застосуванню підлягає ставка у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, позаяк коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки (Кцп) із кадастровим номером 4610160300:06:001:0141 становить 0,5, а земельна ділянка призначена для обслуговування технічної інфраструктури.

З цього приводу суд зазначає, що встановлення розміру орендної плати залежить від визначеної категорії та виду цільового призначення земельної ділянки.

Так, відповідно до пункту 3.4 Порядку укладення договорів оренди землі та нарахування орендної плати за землю у Львівській міській територіальній громаді, затвердженого ухвалою Міської ради №1995 від 25.05.2017, підставою для визначення розміру орендної плати за землю є ухвала міської ради про надання земельної ділянки в оренду з обов`язковим визначенням категорії земель та цільового призначення земельної ділянки (відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель) та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за поточний рік.

В цей же час, за змістом ст. 20 ЗК України віднесення земельних ділянок, якими розпоряджаються органи місцевого самоврядування, до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється за рішенням відповідного органу. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою №3256 від 26.05.2023 Міська рада в межах своїх повноважень віднесла спірну земельну ділянку кадастровий №4610160300:06:001:0141 до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також визначила її цільове призначення - для обслуговування будівель і споруд адміністративно-виробничої бази (код КВЦПЗ 14.02. - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної та теплової енергії). Крім цього, в цій ухвалі Міська рада визначила розмір орендної плати за її користування - 12% від її нормативної грошової оцінки. Відомості про вказане цільове призначення земельної ділянки та категорію земель, до якої вона відноситься зазначено в Державному земельному кадастрі, що підтверджується Витягом з ДЗК №НВ-0000006142024 від 03.01.2024.

Як встановлено судом, відповідач не оскаржував ухвалу Міської ради №3256 від 26.05.2023 з підстав неправильного визначення цільового призначення спірної земельної ділянки та розміру її орендної плати, що свідчить про те, що ДП «Львівенергоком» погодилося з таким. Відтак, суд відхиляє відповідні доводи останнього, висловлені ним лише при розгляді даної справи, як такі, що не відповідають доктрині venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки). Зокрема, як зазначено в постанові КГС ВС від 25.07.2023 у справі №914/1707/22, якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Не погоджується також суд з твердженням відповідача про неправомірність нарахування позивачем коштів за період з 26.05.2023 по 31.12.2023 у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки через те, що ухвала Міської ради №3256 від 26.05.2023 втратила свою чинність внаслідок неукладення договору оренди землі.

Так, відповідно до пункту 2 цієї ухвали відповідач повинен у тримісячний термін укласти з позивачем договір оренди землі, встановивши річну оренду плату за землю у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати від 28.02.2021 до часу укладення договору оренди землі.

Пунктом 3 Ухвали №3256 від 26.05.2023 передбачено, що вона втрачає чинність у разі невиконання відповідачем пункту 2 цієї ухвали.

Згідно із положеннями частин 1-3 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (частина 6 статті 13 ЦК України).

В даному випадку суд зазначає, що положення чинного земельного законодавства України (ст. 120 ЗК України) покладають на відповідача, як власника об`єктів нерухомості, які знаходяться на земельні ділянці обов`язок оформити право користування цією ділянкою. Обов`язок такого оформлення протягом тримісячного строку з моменту прийняття Ухвали №3256 від 26.05.2023 також поклала Міська рада на відповідача.

З урахуванням того, що відповідачем в судовому порядку не оскаржувалася вказана ухвала Міської ради з підстав неправильного визначення цільового призначення земельної ділянки та встановленого в ній розміру орендної плати, а також не висловлювалися в позасудовому порядку відповідні заперечення (докази існування таких заперечень до моменту виникнення даного спору - відсутні в матеріалах справи), сам факт неукладення відповідачем договору оренди протягом трьох місяців з моменту прийняття Ухвали №3256 від 26.05.2023 свідчить про зловживання останнім своїми правами та обов`язками. Відтак, вказане зловживання не може мати наслідком того, що в даному спорі права ДП «Львівенергоком» підлягають захисту судом через втрату чинності ухвали Міської ради від 26.05.2023. Суд наголошує, що з моменту прийняття цієї ухвали, в Міської ради виникли законні очікування на отримання орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки і неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків не може позбавити права позивача на отримання цієї плати.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач також покликається на безпідставність нарахування позивачем коштів за вересень 2022 року, оскільки ці кошти було сплачено материнською компанією відповідача - ПрАТ «Львівобленерго» на підставі Договору оренди землі від 29.04.2020, укладеним із Винниківською міською радою, котрий був чинним до 15.09.2022.

З цього приводу суд зазначає таке.

До матеріалів справи відповідачем додано Договір оренди землі від 29.04.2020, укладений між ПрАТ «Львівобленерго» та Винниківською міською радою, за змістом котрого ПрАТ «Львівобленерго» було передано в користування спірну земельну ділянку із кадастровим №4610160300:06:001:0141. Крім цього, відповідачем долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №310301216 від 20.09.2022, з якого вбачається, що державна реєстрація припинення права оренди ПрАТ «Львівобленерго» проведена 15.09.2022.

Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, відомості з Державного реєстру прав (Витяг №310301216 від 20.09.2022) є лише підтвердженням певних речових прав на земельну ділянку, однак не є беззастережним доказом існування цих прав. Таким доказом є правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а саме - Договір оренди від 29.04.2020.

Водночас, як вбачається з цього Договору, його укладено сторонами на один рік до 28.02.2021 (пункт 8), а до підстав його припинення віднесено закінчення строку, на який укладався договір (пункт 32).

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент закінчення цього договору) визначено порядок укладення договору оренди на новий строк та/або поновлення його на той самий строк. За змістом цієї статті доказами такого укладення (поновлення) є підписаний сторонами новий договір оренди землі чи рішення суду про його укладення.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що після закінчення строку Договору оренди від 29.04.2020, його було укладено (поновлено) на новий строк. А тому право оренди ПрАТ «Львівобленерго» на спірну земельну ділянку було чинним до 28.02.2021 і державна реєстрація припинення вказаного права 15.09.2022 не змінює факту його відсутності з 01.03.2021.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що зі сплачених у вересні 2022 року ПрАТ «Львівобленерго» коштів в розмірі 22' 842,86 грн., вказане товариство просило зарахувати кошти в сумі 5`375,70 грн. як плату його дочірнім підприємством (відповідачем) за фактичне землекористування, відтак не має правових підстав стверджувати, що позивачем неправильно було нараховано ці кошти ДП «Львівенергоком» за вересень 2022 року.

З урахуванням усього викладеного вище, суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру безпідставно збережених коштів, дійшов висновку, що такий є правильним, законним та обґрунтованим, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 229`100,22 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання до суду позову про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 229`100,22 грн. було сплачено судовий збір у розмірі 3' 436,50 грн. На підтвердження вказаної обставини позивачем надано платіжну інструкцію №38 від 08.02.2024 (Т.1; а.с. 9). З її змісту прослідковується, що платником судового збору є не Міська рада, а Департамент містобудування Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 34857473).

Відповідач заперечує проти покладення на нього судового збору, адже Міська рада його не сплачувала, а отже вона не понесла жодних судових витрат у зв`язку із розглядом справи №914/459/24. Стягнення відповідної суми грошових коштів, на його переконання, неможливе також і на користь фактичного платника, оскільки він не є учасником цієї справи.

Проаналізувавши відповідні доводи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» (надалі - Закон) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статті 2 Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Об`єкти справляння судового збору визначено статтею 3 Закону, згідно із частиною 1 якої судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Суд звертає увагу на те, що попри зазначення у платіжній інструкції інформації про перерахування грошових коштів іншою особою, а не позивачем, відповідний платіжний документ є належним доказом сплати судового збору за подання позову у справі №914/459/24. Вирішальне значення має зміст відповідного документа, зокрема вказівка на призначення платежу (об`єкта справляння судового збору).

Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №9901/144/20.

Перераховуючи до спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору, фактичний платник вказав у призначені платежу: «суд. зб. за поз. ЛМР до ДП «Львівенергоком» ПАТ «Львівобленерго» (30909805) про стяг. безп. зб. кошт. за кор. зем. діл.: м. Винники, в. Івасюка, 48б, Госп. суд. Льв. обл.».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

У зв`язку із цим, суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Зважаючи на те, що наданий платіжний документ містив відомості про сплату судового збору за подання Міською радою позовної заяви до відповідача у цій справі, суд, встановивши зарахування грошових коштів до спеціального фонду Державного бюджету України, дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

У ході розгляду справи суд встановив, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який допустив порушення прав позивача, а позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на це, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у повному розмірі.

Зі змісту статей 129, 238 ГПК України випливає, що у судовому рішенні суд повинен визначити не тільки особу на, яку покладає судові витрати, а ще й особу, на користь якої необхідно стягнути витрати.

Процесуальним законодавством не передбачено стягнення судових витрат на користь осіб, які не були залучені до участі у справі, а тому стягнення судового збору на користь фактичного його платника, як про це просить у прохальній частині позову Міська рада, є неможливим.

Водночас, суд вважає за можливе стягнути судовий збір в розмірі 3' 436,50 грн. із відповідача на користь позивача. Стягнення вказаної суми грошових коштів на користь Міської ради забезпечить надходження грошових коштів до місцевого бюджету Львівської міської територіальної громади та після цього уможливить перерозподіл грошових коштів на рахунок фактичного платника судового збору, який належить до структури виконавчих органів позивача. За таких умов, права останнього не порушуватимуться та будуть дотримані.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівенергоком» Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (81092, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Бірки, вул. Богдана Хмельницького, буд. 33в; код ЄДРПОУ 30909805) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) 229`100,22 грн. безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівенергоком» Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (81092, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Бірки, вул. Богдана Хмельницького, буд. 33в; код ЄДРПОУ 30909805) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) 3' 436,50 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2024.

Суддя Крупник Р.В.