ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"23" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4330/23
Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: не з`явився,
від третьої особи: не з`явився
від відповідача 1: не з`явився,
від відповідача 2: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4330/23
за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1-Д, м. Київ, 01001)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Міністерства фінансів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008)
до відповідачів: 1) Фермерського господарства «Аврора К» (вул. Тіниста, № 56, с. Виноградівка, Болградський р-н, Одеська обл., 68550)
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1 259 019,99 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
04.10.2023 Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Аврора К» та ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за тілом кредиту у сумі 239 982,00 грн., заборгованість за процентами у розмірі 59110,00 грн., заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 959 927,99 грн.
Підставою позову позивач визначив обставину неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 41836991-КД-3 від 24.03.2022 в частині повернення кредитних коштів, а також сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі та у визначені договором строки, за виконання яких поручився відповідач-2, уклавши з позивачем договір поруки від 24.03.2022 № 41836991-ДП-3/1.
Так, позивач вказує, що 24.03.2022 на поточний рахунок відповідача-1 НОМЕР_3 ним було перераховано кредитні кошти у розмірі 1200000.00 грн, а для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок 29097014942305.
Окрім того, як зауважує позивач, зобов`язання відповідача-1 забезпечені гарантією та відповідно до підпункту «в» пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.
За ствердженням позивача, відповідач-1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів, у зв`язку з чим 05.04.2023 позивачем було направлено повідомлення до ФГ «Аврора К» про розірвання договору № 41836991-КД-3 з вимогою до 05.05.2023, здійснити погашення заборгованості в повному розмірі.
В подальшому, 08.06.2023 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ «УКЕКСІМБАНК» (агента) вимога на сплату за гарантією №153 на суму 959927,99 грн та 03.07.2023 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 959927.99 грн. Також, 08.06.2023 позивачем було направлено повідомлення до ФГ «Аврора К» про надсилання вимоги гаранту № 153 від 08.06.2023.
Як пояснив позивач, з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором станом на 21.09.2023 становить 299092,00 грн., з яких: 239982,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 59110,00 грн заборгованості за процентами.
Позивач також наголошує, що заборгованість відповідача-1 перед державним бюджетом становить 959927.99 грн, яка наразі віжповідачем-1 добровільно не сплачена.
З викладених у позовній заяві обставин, підтверджених належними та допустимими
доказами, на переконання позивача, вбачається, що відповідач-1 порушив своє зобов`язання, що полягає у несплаті чергового платежу відповідно до графіку кредитного договору, а відповідач-2, в свою чергу, несе солідарну відповідальність, як поручитель відповідача-1, за невиконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором.
При цьому, враховуючи те, що зобов`язання відповідача-1 було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України, позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.
Водночас, за ствердженням позивача, своє право на стягнення за зворотною вимогою за сплаченою гарантією до боржника гарант реалізує шляхом наділення позивача повноваженнями на стягнення з відповідача сплаченої відповідно до гарантії суми, що призвело до звернення позивача за захистом своїх законних прав та інтересів шляхом стягнення з відповідачів суми заборгованості.
Міністерство фінансів України у своїх поясненнях по суті спору позовні вимоги позивача підтримало в повному обсязі та, окрім зазначеного позивачем, відзначило, що ним було перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією в розмірі 959927,99 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 959927,99 грн.
Відповідачі відзив на позов не надали, своїм правом на захист не скористались.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 позовна заява вх.№4889/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2023 прийнято позовну заяву (вх.№ 4889/23 від 04.10.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4330/23, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "19" жовтня 2023 року об 14:00 год. Окрім того, залучено Міністерство фінансів України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.
08.10.2023 до суду надійшли пояснення третьої особи (вх. № 37065/23), в яких Міністерство фінансів України підтримало в повному обсязі, просило суд їх задовольнити, а також розглянути справу за відсутності представника Міністерства фінансів України.
Також у вказаних письмових поясненнях Міністерством фінансів України зазначено про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», яке судом було залишене без задоволення з огляду на відсутність у поясненнях будь-яких обґрунтувань, які підтверджують те, що рішення суду у даній справі №916/4330/23 може вплинути на права та обов`язки АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (наділення останнього новими правами чи покладення нових обов`язків, або зміни його наявних прав та/або обов`язків, або позбавлення певних прав та/або обов`язків у майбутньому).
19.10.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/4330/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "16" листопада 2023 року о 12:00 год., про що було відображено в протоколі судового засідання та повідомлено відповідачів і третю особу відповідною ухвалою суду від 20.10.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України
16.11.2023 позивач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 41784/23) про долучення до матеріалів справи виписки за поточним рахунком відповідача-1 з меморіальними ордерами, які доводять факт видачі кредитних коштів. Вказане клопотання разом із доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.
16.11.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/4330/23 судом проголошено протокольно ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та проголошено протокольну ухвалу про перерву до "07" грудня 2023 року об 11:00 год., про що відповідачів та третю особу було повідомлено відповідно до приписів ГПК України ухвалою суду від 17.11.2023.
22.11.2023 позивачем повторно надано до суду клопотання (вх. № 41784/23 від 16.11.2023) про долучення до матеріалів справи документів, що долучені у паперовій формі, які судом долучені до матеріалів справи.
Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі № 916/4330/23 на 07.12.2023 об 11:00 год., не відбулося у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи в КП «Діловодство спеціалізованого суду» наказом керівника апарату суду від 30.11.2023.
11.12.2023 у зв`язку із відновленням роботи КП «Діловодство спеціалізованого суду» з 08.12.2023 згідно з наказом голови суду від 07.12.2023, ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/4330/23 призначено на "26" грудня 2023 року о 10:40 год.
Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 у справі № 916/4330/23 на 26.12.2023 о 10:40 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
27.12.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/4330/23 призначено на "09" січня 2024 року о 14:40 год.
09.04.2024 в підготовчому засіданні судом, у зв`язку з вирішенням всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 9164330/23 до судового розгляду по суті на "23" січня 2024 року об 11:20 год.
Відповідачі та третя особа про дату та час судового засідання з розгляду справи по суті повідомлялись відповідною ухвалою суду від 10.01.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 у справі № 916/4330/23 на 23.01.2024 об 11:20 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
24.01.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/4330/23 призначено на "15" лютого 2024 року об 11:40 год.
Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 у справі № 916/4330/23 на 15.02.2024 об 11:40 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/4330/23 було призначено на "07" березня 2024 року об 11:00 год.
07.03.2024, у зв`язку з об`єктивною неможливістю завершити розгляд справи по суті у даному судовому засіданні та з огляду на заплановану щорічну відпустку судді ц період з 25.03.2024 по 19.04.2024, у судовому засіданні по справі № 916/4330/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "23" квітня 2024 року об 11:00 год., про що відповідачі та третя особа повідомлялись ухвалою суду від 07.03.2024, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
В судове засідання 23.04.2024 представник позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» не з`явився, повідомлений належним чином, під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
Третя особа - Міністерство фінансів України про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином та своєчасно шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету в системі «Електронний суд», відповідно інформацію щодо розгляду справи останнє отримувало в порядку ч. 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки Господарського суду Одеської області про доставку електронного документу, проте свого представника в судове засідання не направило, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтувало, правову позицію щодо предмету спору виклало у своїх поясненнях, де просило позовні вимоги задовольнити та розглядати справу без участі його представника.
Відповідачі - ФГ «Аврора К» та ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно, проте своїх представників в судові засідання жодного разу не направили, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтували, своїми процесуальними правами на подання відзиву не скористалися, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідачі не повідомляли суду про наявність обставин, що перешкоджають їм прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Стосовно повідомлення відповідачів про розгляд справи, суд відзначає, що ухвали суду надсилались відповідачам за їх місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і Єдиного державного демографічного реєстру та були отримані останніми, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Поряд з цим, слід зазначити, що, враховуючи нез`явлення відповідачів у підготовчі та судові засідання, учасники справи, в т.ч. відповідачі, додатково повідомлялись судом про дату час та місце розгляду справи № 916/4330/23 через оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик»), про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/4330/23 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачі також не були позбавлені права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за відомим номером даної справи № 916/4330/23 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.
Крім того, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Згідно ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.
Суд зауважує, що Господарський суд Одеської області наразі безперервно працює, відповідачі та їх представники могли скористатись своїм правом звернутись до суду із заявою, в порядку ч. 3, 4 ст. 197 ГПК України та мали можливість безперешкодно прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доказів зворотного суду не надано.
З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
В процесі розгляду справи подані позивачем клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні, 23.04.2024 господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна і резолютивна частини рішення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
03.12.2021 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі - гарант), та АТ КБ «Приватбанк» (далі - банк-кредитор) був укладений договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/554 для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з паданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва як державних гарантій па портфельній основі на підставі статті 17 Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 723.
Відповідно до п. 1 договору у цьому договорі терміни вживаються, зокрема, в такому значенні:
- агент - АТ «Укрексімбанк», якому гарант відповідно до Порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором та агентською угодою;
- вимога - повідомлення від банку-кредитора до гаранта з вимогою сплатити кошти за гарантією, складене за формою, розробленою агентом та погодженою з Мінфіном;
- гарантія - грошове зобов`язання гаранта перед банком-кредитором щодо сплати певної суми коштів банку-кредитору у разі настання гарантійного випадку;
- гарантійний випадок - нездійснення позичальником планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля і несплата такого платежу протягом 90 календарних днів;
- кредит - кредитні кошти в національній валюті, які надаються банком-кредитором позичальнику на умовах кредитного договору, укладеного між банком-кредитором та позичальником (далі - кредитний договір), який відповідає критеріям прийнятності;
- ліміт гарантії - сума, що становить 2 000 000 000 гривень.
Відповідно до п. 6 договору гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Пунктом 12 договору передбачено, що у разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу «Сплата за гарантією» цього договору.
Згідно з п. 31 договору у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Відповідно до п. 33 договору гарантії банк-кредитор зобов`язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надіслання відповідної вимоги позивачу.
За умовами п. 39 договору з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України і вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:
1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника із сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору, за таким проблемним кредитом;
2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Відповідно до п. 40 договору кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору), та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.
24.03.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) та Фермерським господарством «Аврора К» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір № 41836991-КД-3 (далі - договір), зокрема, на наступних істотних умовах кредитування:
- A.1. Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія;
- A.2. Ліміт цього договору: 1200000,00 грн на поповнення обігових коштів. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги;
- А.3. Кінцевий термін повернення кредиту 01.09.2022 (включно);
- А.4. Рахунки для обслуговування кредиту: рахунок 29097014942305 (у гривні), отримувач: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, код ЄДРПОУ 41836991 (IBAN - НОМЕР_1 );
- А.5. Зобов`язання позичальника забезпечуються: договором поруки, укладеного з ОСОБА_1 ;
- А.6. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована;
- А.6.1. За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,46% річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом;
- А.6.2. У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 17,46% річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13. цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п. А.6.1. цього договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6.1. цього договору та дати початку її нарахування.
- А.7. У випадку порушення позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п. 2.2.3. цього договору, позичальник сплачує банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 28,92% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом;
- А.8. Проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.2. цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2. цього договору);
- А.10. Сторони взаємно домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена Розділом "А" цього договору, може змінюватися протягом дії договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин: належному виконанні позичальником взятих на себе зобов`язань за цим договором; збільшенні або зменшенні оборотів грошових коштів за поточними рахунками позичальника, відкритими у банку або в іншому банку; надходженні до банку заяви або клопотання позичальника про зміну умов цього договору; зміни кредитоспроможності чи платоспроможності позичальника (в бік погіршення або покращення); зміни кредитних процедур та інших внутрішніх документів банку, які регламентують порядок та умови надання кредитів; порушенні позичальником будь-якої умови цього договору. Сторони визначали, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей договір;
- А.11. Сторони узгодили, що для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені банком згідно цього договору. Банк на свій вибір здійснює повідомлення позичальника: в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв`язку, які дають змогу встановити дату відправлення такого повідомлення (системи клієнт-банк, систему «Приват24 для бізнесу», SMS-повідомлення або інші засоби). Сторони узгодили, що банк має право на свій розсуд обирати та використовувати будь-який із способів, визначених цим пунктом, для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені банком згідно цього договору. Сторони підтверджують, що направлення банком повідомлень, визначних в цьому пункті договору, електронними каналами зв`язку, прирівнюється до письмових повідомлень і вони мають однакову юридичну силу;
- А.12. Повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв`язку з ним, що повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для цілей цього договору відповідна сторона вважається такою, що отримала відповідну кореспонденцію та буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені) та якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем надсилання відповідною стороною відповідного повідомлення на поштову адресу одержувача (згідно з датою поштового штемпеля відділення зв`язку відправника) або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони, що зазначена у реквізитах сторін цього договору.
Відповідно до п. 1.1. договору банк, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язується надати позичальнику кредит згідно з п. А.1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. КУБ під заставу (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Згідно з п. 1.2., 1.3. договору термін повернення кредиту зазначений у п. А.3. цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. А.10, 2.3.2, 2.4.1 цього договору. Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього договору - «Істотні умови кредитування».
За умовами п/п 2.2.2., 2.2.3. п. 2.2. кредитного договору позичальник зобов`язується, зокрема: сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.3. цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. 1.2., 2.3.2. цього договору.
Відповідно до підп. 2.3.2. п. 2.3. кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право:
а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором; або:
б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором; або:
в) достроково розірвати цей договір та вимагати повернення коштів/погашення заборгованості у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації позичальника, у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; у випадку відмови позичальника у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); або:
г) згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором; або:
ґ) вимагати від позичальника передати в іпотеку інше майно, достатнє для погашення заборгованості за цим договором.
Згідно з підп. 2.4.2. п. 2.4. договору позичальник має право, зокрема: погашати заборгованість, ініціювати інші платежі за цим договором у безготівковому порядку з відкритих у банку поточних рахунків в режимі «24/7/365», тобто в будь-яку годину дня (цілодобово), у будь-який календарний день, в тому числі в вихідні, святкові та неробочі дні, шляхом подачі банку відповідного розрахункового документа (платіжного доручення) через Систему «Приват24 для бізнесу». Здійснення платежів в означеному режимі допускається лише у випадку співпадання валюти, в якій має бути виконане відповідне грошове зобов`язання перед банком, з валютою поточного рахунку, з якого позичальником ініціюється відповідний платіж.
Відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.10. договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 1.2., 2.2.3., 2.3.2., 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6.1., А.6.2. цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12. цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
В разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п. 5.10 цього договору. Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1. цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8. цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.
У п. 5.10. кредитного договору сторони дійшли згоди, що в разі неповернення позичальником кредиту в строк, зазначений в п. А.3., п. 2.3.2. цього договору, позичальник зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін, в розмірі подвійних процентів за користування кредитом, базовий розмір яких передбачений пунктом А.7. цього договору. При цьому проценти за користування кредитом банком не нараховуються та не підлягають сплаті позичальником.
Згідно з п. 6.1., 7.1. договору він вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього договору, або до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором, в залежності від того, яка подія настане раніше. Цей договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
На підтвердження обставини підписання представником банку та відповідачем-1 кредитного договору позивачем до матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 45-46, т.1).
24.03.2022 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору, відповідно до п. 1 якої останні узгодили, зокрема, що:
- протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку на отримання фінансової державної підтримки (далі - Порядок), Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва (далі - Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні гроші позичальник витрачає з метою: фінансування суб`єктів підприємництва - сільськогосподарських товаровиробників для провадження сільськогосподарської діяльності на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення чи скасування, а саме на придбання основних засобів та покриття будь-яких витрат, пов`язаних із провадженням сільськогосподарської діяльності в значенні Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України». Умови та порядок надання фінансової державної підтримки позичальнику, визначені Порядком та цією додатковою угодою;
- позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку, які йому повністю зрозумілі й зобов`язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність передбачені умовами Порядку та договором;
- позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов?язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 723 зі змінами (далі - Порядок надання державних гарантій). При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього;
- фінансова державна підтримка призупиняється у разі порушення позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов?язань щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або компенсаційної процентної ставки. Фінансова державна підтримка відновлюється у разі погашення позичальником заборгованості за договором, здійснення банком та позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості за договором. За період призупинення, позичальнику фінансова державна підтримка не надається.
Пунктом 2.1. додаткової угоди визначено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додаткової угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 14,46% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD (3міс)+7% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень, де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов`язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка «Viber»; OTP-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером «Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації.
Згідно з п. 2.2. додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов?язань по погашенню кредиту та/або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення, в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних, в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Відповідно до п. 2.4. додаткової угоди позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п. 2.1.-2.3. цієї додаткової угоди.
Пунктом 2.7. додаткової угоди визначено, що термін повернення кредиту визначений договором.
За умовами п. 2.10. додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. договору, позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних
Відповідно до п. 2.13. додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї додаткової угоди).
Згідно з п. 5 додаткової угоди вона є чинною з моменту її підписання сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених в п. 4 цієї додаткової угоди.
На підтвердження обставини підписання представником банку та відповідачем-1 додаткової угоди до кредитного договору позивачем до матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 51-52, т.1).
Окрім того, обставини справи свідчать, що 24.03.2022 між фізичною особою ОСОБА_1 (далі - поручитель) та позивачем (далі - кредитор) був укладений договір поруки № 41836991-ДП-3/1, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань ФГ «Аврора К» зобов`язань за кредитним договором № 41836991-КД-3 від 24.03.2022.
Згідно з п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Відповідно до п. 1.3. договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
За умовами підп. 2.1.2. п. 2.1. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Згідно з п. 4.1. договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.
Відповідно до п. 4.2. договору поруки зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв`язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса кредитора: АДРЕСА_2 , електронна пошта: help@pb.ua; адреса поручителя: АДРЕСА_1 , електронна пошта: KARAZHELYASKOV@UKR.NET.
Також в матеріалах справи наявна згода фізичної особи ОСОБА_2 на укладення відповідем-2 договору поруки з позивачем (а.с. 59, т.1) та довідка відповідача-2 (а.с.58, т.1), якою останній підтвердив, що не проживає однією сім`єю з будь-якою іншою особою, крім тієї, яка надала згоду на укладення договору поруки.
На підтвердження обставини підписання представником банку, відповідачем-2 та фізичною особою ОСОБА_2 договору поруки позивачем до матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с.60-61, т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з меморіального ордеру № DIC04BOCOP dsl 24.03.2022 та виписки по рахунку ФГ «Аврора К» за період з 24.03.2022 по 20.09.2023, на виконання умов кредитного договору банк 24.03.2022 здійснив перерахування коштів на рахунок відповідача-1 в розмірі 1200000,00 грн.
30.08.2022 між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір про внесення змін до кредитного договору, в якому останні дійшли згоди внести зміни до умов кредитування позичальника перед банком за договором на наступних умовах:
1) позичальник підтверджує свої зобов`язання перед банком щодо суми неповернутого кредиту за договором у розмірі 1200000,00 грн, при цьому подальше надання банком кредиту (траншів кредиту) за договором позичальнику не здійснюється. Повернення позичальником кредиту за договором (погашення заборгованості за кредитом), здійснюється в строки/терміни встановлені в графіку погашення заборгованості за кредитом, що наведений в додатку №1 до цього договору про внесення змін;
2) викласти пункт А.3. Договору в наступній редакції: «А.3. Кінцевий термін повернення кредиту 01.03.2023 року (включно).»;
3) змінити умови договору, що визначають платність за користування кредитними коштами за договором, які викладені в п. 2.3. додаткової угоди № 1 від 25.05.2022 до договору, шляхом викладення п. 2.3. додаткової угоди № 1 від 24.03.2022 до Договору в наступній редакції: « 2.3. Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов договору за користування кредитом сплачує банку компенсаційні проценти в розмірі 0 відсотків річних протягом шести місяців кредитування, а після завершення цього періоду, починаючи з 24.09.2022 року, та до завершення строку кредитування - до рівня 5 відсотків річних»».
Додатком № 1 до договору про внесення змін від 30.08.2023 сторони погодили графік погашення заборгованості за кредитом, яким передбачено здійснення відповідачем-1 погашення в сумі 600000,00 грн до 01.02.2023 та 600000,00 грн до 01.03.2023.
На підтвердження обставини підписання представником банку та відповідачем договору про внесення змін до кредитного договору позивачем до матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 65-66, т.1).
Також, 30.08.2022 між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір про внесення змін до договору поруки, відповідно до умов якого відповідач-2 надав свою згоду на внесення вищевказаних змін до кредитного договору № 41836991-КД-3 від 24.03.2022 та засвідчив, що він ознайомлений з умовами та змістом кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, а також з усіма змінами та доповненнями до кредитного договору, в тому числі згідно договору про внесення змін від 30.08.2022, і заперечень щодо них не має. На укладення цього договору про внесення змін фізичною особою ОСОБА_2 було надано відповідну письмову згоду.
На підтвердження обставини підписання представником банку, відповідачем-2 та фізичною особою ОСОБА_2 договору про внесення змін до договору поруки позивачем до матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 69-70, т.1).
17.04.2023 засобами поштового зв`язку позивач направив відповідачу повідомлення № 20324OSTRS002 від 05.04.2023 про розірвання договору, в якому повідомив про одностороннє розірвання кредитного договору № 41836991-КД-3 з 05.05.2023 та вимагав невідкладно, до 05.05.2023, здійснити погашення заборгованості в повному розмірі, яка, станом на 03.04.2023, за розрахунком позивача становила 1274968,06 грн.
В подальшому, позивач звернувся до Міністерства фінансів України із вимогою від 08.06.2023 № 20324OSTRS002 про сплату за гарантією від 08.09.2023 № 153 за договором про надання гарантії на портфельній основі № 13110-05/554 від 03.12.2021, в якій повідомив про настання гарантійного випадку за проблемним кредитом, укладеним з відповідачем-1, та просив перерахувати позивачу суму сплати за гарантією в розмірі 959927,99 грн відповідно до п. 35 договору гарантії.
16.06.2023 засобами поштового зв`язку позивач направив відповідачу-1 повідомлення про надсилання Міністерству фінансів України вимоги на сплату за гарантією № 153 від 08.06.2023 в сумі 959927,99 грн.
03.07.2023 відповідно до договору про надання державної гарантії на портфельній основні від 03.12.2021.2022 № 13110-05/554 позивачу було перераховано кошти у розмірі 959927,99 грн в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача-1.
Як вбачається з наявних у справі банківських виписок та розрахунку позивача, після отримання кредитних коштів у розмірі 1200000,00 грн відповідач-1 погашення кредиту здійснив лише 31.05.2023 у розмірі 0,01 грн та 02.06.2023 у розмірі 90,00 грн. Окрім того, відповідач-1 були здійснені оплати процентів, зокрема, 31.05.2022 в сумі 3856,00 грн, 01.08.2022 сумі 14040,00 грн, 05.10.2022 в сумі 1166,67 грн, 01.11.2022 в сумі 42632,33 грн, 04.11.2022 в сумі 5166,67 грн, 01.12.2022 в сумі 14084,34 грн, 02.12.2022 на суму 17463,33 грн, 02.01.2023 на суму 5166,66 грн, 02.02.2023 на суму 278,61 грн, 26.05.2023 на суму 15858,06 грн.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з погашення кредиту відповідно до узгодженого між сторонами графіку платежу, починаючи з 02.03.2023 (договір про внесення змін від 30.08.2023) за відповідачем-1 рахується прострочення заборгованості за тілом кредиту, яка, з урахуванням перерахованих позивачу коштів за договором гарантії, укладеного з Міністерством фінансів України, в розмірі 959927,99 грн, становить 239982,00 грн. Борг позивача по державній гарантії становить 959927,99 грн.
Крім цього, банком відповідно до умов договору здійснено нарахування відсотків за використання відповідачем суми наданого кредиту, розрахунок яких, в межах цієї справи, позивач здійснив станом до 02.03.2023. Відповідно до даних розрахунку позивача, загальна заборгованість відповідача за процентами, з урахуванням проведених погашень, становить 59110,00 грн. На підтвердження іншого відповідачами доказів суду не подано.
У зв`язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором, за виконання яких поручився відповідач-2, уклавши з позивачем договір поруки, банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення з останніх 239982,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 59110,00 грн заборгованості по процентам та 959927,99 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.
Згідно з частиною 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.
Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Частиною 1 статті 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно з ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.
Згідно з п.30.1. ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Як було встановлено судом, між позивачем та відповідачем-1 виникли договірні зобов`язання, за умовами яких позивач зобов`язався надати відповідачу-1 у користування кредитні кошти, а відповідач-1, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит у строки, які погоджені сторонами у кредитному договорі та в подальшому були змінені за домовленістю позивача та відповідача-1 шляхом укладення договору про внесення змін від 30.08.2022 (кінцевий термін повернення кредиту 01.03.2023).
При цьому, як встановлено судом, задля забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 24.03.2022 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір поруки № 41836991-ДП-3/1, предметом якого є надання поруки перед кредитором за виконання ФГ «Аврора К» зобов`язань за кредитним договором № 41836991-КД-3 від 24.03.2022.
Відповідачами не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, додаткової угоди до нього, договорів про внесення змін та договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
Окрім того, відповідачі заперечень щодо викладених у договорах умов не висловлювали, питання про зміну умов договорів не порушували. Сторони погодили умови договорів та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означених договорів, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договорами кореспондуючих прав і обов`язків сторін.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору позивачем згідно вищезазначеного меморіального ордеру перераховано на банківський рахунок відповідача - кредитні кошти у розмірі 1200000,00 грн із відповідним призначенням платежу, що також відображено у доданих до позову банківських виписках.
Таким чином, суд констатує, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 41836991-КД-3 від 24.03.2022 та надано відповідачу-1 кредитні кошти.
Із змісту статті 530 ЦК України слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним, що є порушенням умов договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 порушено взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо погашення кредиту у погоджений між сторонам строк згідно наведеного графіку, що мало наслідком виникнення кредитної заборгованості перед позивачем, у зв`язку з чим, банком було реалізоване право на дострокове розірвання кредитного договору.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 прийняті на себе зобов`язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконує, у зв`язку з чим у останнього рахується заборгованість перед банком за тілом кредиту в розмірі 239982,00 грн.
При цьому, у даному разі матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_1 також не виконано зобов`язань за договором поруки, що суперечить приписам статті 546, 553, 554 ЦК України, умовам пунктів 1.2., підп. 2.1.2. п. 2.1. договору поруки, а тому відповідач-2 визначається судом таким, що має нести солідарну відповідальність з ФГ «Аврора К» за неналежне виконання останнім взятих на себе договірних зобов`язань за кредитним договором № 41836991-КД-3 від 24.03.2022.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 239982,00 грн станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню та задовольняється судом.
Крім цього, на підставі договору про надання гарантії на портфельній основі від 03.12.2021 № 13110-05/554, укладеного з третьою особою, позивач реалізував право на отримання суми за гарантією у розмірі 959927,99 грн, в рахунок погашення заборгованості відповідача-1.
Враховуючи умови договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/554 від 03.12.2021 суд дійшов висновку про наявність у АТ КБ «Приватбанк» права на стягнення із ФГ «Аврора К» в порядку регресу грошових коштів за гарантією у розмірі 959927,99 грн, які згідно умов договору мають бути в подальшому перераховані на рахунок Міністерства фінансів України у сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, а також беручи до уваги, що відповідачами всупереч наведених вимог законодавства та погоджених умов договору, не здійснено сплати заборгованості за кредитом, приймаючи до уваги, що позивач реалізував своє право на отримання від третьої особи суми сплати за гарантією, яка спрямована на часткове погашення заборгованості відповідача-1 за договором, суд, з урахуванням обсягу повноважень позивача, погоджених у договорі про надання гарантії на портфельній основі від 03.12.2021 № 13110-05/554, дійшов висновку, що заборгованість відповідача-1 перед бюджетом в сумі 959927,99 грн також підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача для виконання останнім повноважень та зобов`язань, що погоджені між банком та Мінфіном.
Щодо нарахованих прострочених процентів у загальному розмірі 59110,00 грн., суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом).
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку нарахованих прострочених процентів у розмірі 59110,00 грн, які були нараховані по 02.03.2023 включно, тобто до дати розірвання договору, суд зазначає, що розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, погодженим умовам договору, встановленим обставинам справи, є арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовна вимога про солідарне стягнення прострочених процентів у розмірі 59110,00 грн, є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.
Факт видачі грошових коштів у розмірі, що визначений кредитним договором № 41836991-КД-3 від 24.03.2022 із подальшими змінами та доповненнями до нього, а також наявність вищевказаної заборгованості, відповідачами не спростовано, доказів повернення Банку грошових коштів у повній сумі суду не надано, контрозрахунку нарахувань не здійснено.
Несплатою позивачу отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором, а також нарахованих процентів за користування кредитним коштами відповідачі порушили умови укладених між ними та позивачем договорів, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення заявленої суми заборгованості у судовому порядку.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідачів перед позивачем заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами та заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією, враховуючи, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідачі обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
З врахування викладеного, витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо солідарного стягнення покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Аврора К» (вул. Тіниста, № 56, с. Виноградівка, Болградський р-н, Одеська обл., 68550, код ЄДРПОУ 41836991) та фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредиту в сумі 239 982 (двісті тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн 00 коп, заборгованість за процентами в сумі 59 110 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто десять) грн 00 коп, заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 959 927 (дев`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн 99 коп.
3. Стягнути з Фермерського господарства «Аврора К» (вул. Тіниста, № 56, с. Виноградівка, Болградський р-н, Одеська обл., 68550, код ЄДРПОУ 41836991) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 554 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 12 коп.
4. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 554 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 12 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України
Повний текст рішення складено 03 травня 2024 р.
Суддя О.В. Цісельський
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 23.04.2024 |
Оприлюднено | 07.05.2024 |
Номер документу | 118836690 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Цісельський О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні