Рішення

від 29.04.2024 по справі 920/195/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.2024м. СумиСправа № 920/195/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/195/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Котельня північного промислового вузла (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сервелат і К (вул. 2-га Лебединська, буд. 2а, м. Суми, 40021)

про стягнення 126 754 грн 05 коп.

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 126 754 грн 05 коп., в тому числі: 121 567 грн 75 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року до квітня 2023 року, 1502 грн 50 коп. пені, 1234 грн 94 коп. 3% річних, 2448 грн 86 коп. інфляційних втрат відповідно до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022). Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати (3028 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 5 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу).

Ухвалою від 27.02.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/195/24, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала від 27.02.2024 про відкриття провадження у справі, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, отримана останнім 05.03.2024, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю Сервелат і К (код ЄДРПОУ 36334003) є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,2 кв.м. (право власності зареєстроване за відповідачем 18.04.2017).

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на підставі публічного договору, який згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги було публічно доведено до відома усіх споживачів шляхом оприлюднення на офіційному сайті ТОВ «Котельня північного промислового вузла».

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною шостою статті 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон).

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ст. 2 Закону).

До комунальних послуг належать, в тому числі послуги постачання теплової енергії (ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 12 Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами ст. 7 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії ТОВ Котельня північного промислового вузла опублікований 06 листопада 2021 року на офіційному сайті ТОВ Котельня північного промислового вузла (https://kppv.sumy.ua).

В матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин у строк, встановлений законодавством, тому у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги суд дійшов висновку, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, опублікований на вебсайті ТОВ Котельня північного промислового вузла, вважається укладеним з відповідачем з 06 грудня 2021 року.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу та температури. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги (п. 7 договору).

Згідно з п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Пунктом 30 договору встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Згідно з п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 договору встановлено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору (п. 38 договору).

Відповідно до п. 41 договору споживач зобов`язаний, зокрема оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 51, 52 договору).

Відповідно до матеріалів справи, зокрема акту обстеження внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП абонента 20.03.2022 працівниками позивача було проведено обстеження приміщення відповідача за адресою: вул. Ярослава Мудрого, буд. 61 за результатами якого встановлено, що вказане приміщення опалюється від індивідуального джерела електрокотел, опалювальні прилади демонтовані, транзитні стояки закриті (будинкові системи опалення). Дозвільні документи на відключення від ЦО та облаштування індивідуального опалення у ТОВ КППВ відсутні.

Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що були чинними до 01.05.2022 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання з 2005 року був урегульований наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 N 4 (далі - Порядок №4).

Відповідно до п. 1.2. Порядку №4 в редакції до 06.11.2007 для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Дія цього Порядку не поширюється на власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень, які були відокремлені від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та користуються автономним теплопостачанням до набрання чинності цим Порядком (п. 1.3).

Пунктом 2.1. Порядку №4 передбачено, що для вирішення питання відключення окремих приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення власник, наймач (орендар) приміщення повинен звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

Відповідно до п. 2.2. Порядку №4 комісія після вивчення конкретних умов у місячний термін приймає рішення, яке має враховувати затверджений план перспективного розвитку систем централізованого теплопостачання, існуючий стан мереж енергозабезпечення даного поселення або окремого мікрорайону. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний термін надається заявникові.

При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП (п. 2.2.1 Порядку №4).

Порядок, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, з моменту внесення до нього змін наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 визначав процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води саме усього житлового будинку, а не окремих приміщень у ньому, як це було визначено первісно (втратив чинність 17.09.2019).

Процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 17.09.2019 визначає Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок № 169).

Згідно з пунктами 3, 4, 5, 7, 9, 10 розділу III Порядку № 169, для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.

Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.

Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.

Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.

Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.

За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.

Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання.

Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проєкту такого відокремлення (відключення).

Відповідно до матеріалів справи 24.07.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 972 про надання ТОВ КППВ дозвільних документів на відключення нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та встановлення індивідуального джерела теплопостачання.

11.09.2023 листом № 1195 позивач звернувся до голови Сумської міської ради з запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про те, чи приймалося Виконавчим комітетом Сумської міської ради та/або постійно діючою міською міжвідомчою комісією з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води або ж будь-яким іншим уповноваженим органом Виконавчого комітету Сумської міської ради рішення про надання дозволу на відключення нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення, або ж про відмову у відключенні вказаного приміщення від мереж централізованого опалення.

05.02.2024 позивач звернувся до АТ Сумське НВО, що було виконавцем послуг з постачання теплової енергії у період 2000 2021 років, з листом № 141 щодо надання документів на відключення нежитлового приміщення загальною площею 72,2 кв.м. у будівлі за адресою АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення.

Листом від 14.09.2023 № 101/05.01-14 Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради повідомив позивача, що запитувана інформація та документи стосовно прийняття рішення постійно діючою комісією для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води про відключення нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 від централізованого опалення у Департаменті інфраструктури міста Сумської міської ради відсутні. У період з 2015 року по теперішній час питання надання дозволу на відключення нежитлового приміщення комісією не розглядалося.

Листом № 18-7/8 від 07.02.2024 АТ Сумське НВО повідомило, що будь-які документи щодо підстав відключення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення у нього відсутні. Договір на опалення приміщення з відповідачем не укладався.

Відповідач не подав суду доказів на підтвердження відключення від систем централізованого опалення відповідно до зазначених Порядків або до набрання ними чинності, не подав доказів на підтвердження того, що відключення було здійснене до набуття ним права власності на нежитлове приміщення.

За відсутності таких доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про самовільне відключення відповідачем приміщення від мереж централізованого опалення.

Самовільне відключення приміщення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення споживача від оплати за послуги теплопостачання. Відповідач незалежно від споживання послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 02.03.2018 по справі № 915/89/16, від 17.05.2018 по справі № 922/2186/17, від 22.05.2018 по справі № 904/8810/17.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до розрахунку позивача та наданих ним доказів на його підтвердження (довідки про розрахунок вартості, довідки про розподіл теплової енергії, рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради щодо тарифів від 06.11.2021 № 636, від 27.10.2022 № 476) за період з листопада 2021 року до квітня 2023 року відповідачу нарахована плата за постачання теплової енергії в загальній сумі 121 567 грн 75 коп. (з урахуванням здійсненого перерахунку за листопад, грудень 2021 року, січень квітень 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу № 1209 від 10.11.2021).

19.09.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 121 567 грн 75 коп. у строк до 30.09.2023. До вимоги позивач додав рахунок за період листопад 2021 квітень 2023 № ПР442/001 від 31.08.2023 з додатком до рахунку, а також акт прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії (опис вкладення, поштова накладна від 20.09.2023).

Відповідач акт не підписав, послуги не оплатив. Водночас матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача з обсягом та вартістю послуг, доказів висловлення відповідачем вмотивованої відмови щодо підписання акту наданих послуг та оплати рахунку.

Оскільки відповідач не розрахувався за послуги у встановлений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 121 567 грн 75 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг відповідачу нараховані 3 % річних в загальній сумі 1234 грн 94 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 2448 грн 86 коп.: за період з 01.06.2023 до 30.08.2023, виходячи із заборгованості за квітень 2023 року в сумі 793,57 коп., за період з 01.10.2023 до 31.01.2024, виходячи із заборгованості за період з листопада 2021 року до квітня 2023 року в сумі 121 567,75 грн.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з поданим розрахунком позивача, за несвоєчасну оплату наданих послуг позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 1502 грн 50 коп.: 7 грн 22 коп.

за період з 01.06.2023 до 30.08.2023, виходячи із заборгованості за квітень 2023 року в сумі 793,57 коп., 1495 грн 28 коп. за період з 01.10.2023 до 31.01.2024, виходячи із заборгованості за період з листопада 2021 року до квітня 2023 року в сумі 121 567,75 грн

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, суд вставив таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений.

При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 45 договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.

Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (за кожний місяць) згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також суд зазначає, що з 12 березня 2020 року на усій території України діяв карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Відповідно до постанови від 9 грудня 2020 року № 1236 в редакції від 25 квітня 2023 року Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 5, 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води. Виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація; виконавцем послуг з постачання гарячої води є суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону № 530-IX поширюються на правовідносини сторін за договором, тому нарахування позивачем пені за період до 30.07.2023 включно є неправомірним.

З урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX в межах заявленого позивачем періоду нарахування з урахуванням строків розрахунків, визначених договором, суд вважає правомірним нарахування пені: в сумі 2 грн 46 коп. за період з 31.07.2023 до 30.08.2023, виходячи з суми заборгованості за квітень 2023 року (793 грн 57 коп.); в сумі 46 грн 85 коп. за період з 01.10.2023 до 01.11.2023, виходячи з суми заборгованості за березень 2023 року (з урахуванням ПДВ - 14 641 грн. 66 коп.); в сумі 14 грн 87 коп. за період з 01.10.2023 до 01.12.2023, виходячи з суми заборгованості за квітень 2023 року (з урахуванням ПДВ - 2398 грн. 86 коп.).

Пеня в іншій частині нарахована позивачем поза межами шестимісячного строку згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та з порушенням положень підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX.

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.

За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1234 грн 94 коп. 3% річних, 2448 грн 86 коп. інфляційних втрат та пені в сумі 64 грн 18 коп.

У задоволенні позову в частині щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1438 грн 32 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

За приписами ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір, що становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач подав позовну заяву в електронній формі через електронний суд. За подання позовної заяви до суду сплатив судовий збір в сумі 3028 грн. (один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви майнового характеру), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням цих обставин, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок порушення відповідачем умов договору, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2422 грн 40 коп. (судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Щодо судового збору в іншій частині суд зазначає, що за приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервелат і К (вул. 2-га Лебединська, буд. 2а, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 36334003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Котельня північного промислового вузла (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44360724) 121 567 грн 75 коп. заборгованості за надані послуги, 2448 грн 86 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 1234 грн 94 коп. 3% річних, 64 грн 18 коп. пені, 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду

Повне рішення складене та підписане суддею 06.05.2024.

СуддяД. В. Вдовенко