Постанова

від 17.09.2024 по справі 920/195/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. Справа№ 920/195/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервелат і К»

на рішення Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 (повне рішення складене та підписане 06.05.2024)

у справі №920/195/24 (суддя: Вдовенко Д.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервелат і К»

про стягнення 126 754 грн 05 коп

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Позивач подав позовну заяву, у якій просить суд стягнути з відповідача 126 754 грн 05 коп., в тому числі: 121 567 грн 75 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року до квітня 2023 року, 1502 грн 50 коп. пені, 1234 грн 94 коп. 3% річних, 2448 грн 86 коп. інфляційних втрат відповідно до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022).

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі №920/195/24 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервелат і К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» 121 567 грн 75 коп. заборгованості за надані послуги, 2448 грн 86 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 1234 грн 94 коп. 3% річних, 64 грн 18 коп. пені, 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановленого факту порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, який відповідачем належним чином не спростований.

Разом з цим, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення нарахованої пені в розмірі 64 грн 18 коп., оскільки пеня в іншій частині нарахована позивачем поза межами шестимісячного строку згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та з порушенням положень підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX.

Також, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем послуг, суд визнав правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1234 грн 94 коп. 3% річних, 2448 грн 86 коп. інфляційних втрат.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервелат і К» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі №920/195/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/195/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервелат і К» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/195/24.

02.07.2024 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервелат і К» надійшло клопотання про долучення документів - доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

03.07.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервелат і К» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі №920/195/24 - залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків.

12.07.2024 до канцелярії суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 поновлено скаржника строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі №920/195/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервелат і К» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі № 920/195/24, розгляд якої здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте є необґрунтованим та прийнятим на підставі неповного з`ясування усіх фактичних обставин справи.

За доводами скаржника:

- висновок суду щодо дати укладення договору про надання послуг з постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем є хибним, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог законодавства щодо доведення до споживачів інформації у порядку, визначеному законодавством;

- відповідач придбавав приміщення, яке було обладнано системою індивідуального опалення, на підтвердження чого до апеляційної скарги додано адвокатські запити щодо надання інформації, що стосується предмету спору, а тому за твердженням апелянта, зобов`язань відповідача по укладенню договору про надання послуг з постачання теплової енергії до належного йому приміщення, як і оплати таких послуг існувати не могло, що є підставою для скасування рішення суду.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на наступне:

- посилання відповідача на те, що до позовної заяви по справі не додано доказів розміщення повідомлення про місце опублікування договору на інформаційному стенді чи у рахунках на оплату є необґрунтованим, так як закон не пов`язує факт укладання договору приєднання з розміщенням інформації про місце його опублікування на стендах чи у рахунках;

- заперечення відповідача щодо порядку направлення йому актів наданих послуг та рахунків на оплату є необґрунтованими, так як відповідні документи були направленні йому разом з листом № 1238 від 19.09.2023 року, що підтверджується копією відповідного листа, накладною поштового відправлення № 40002500059840 та описом вкладення у відповідний цінний лист з печаткою поштового відділення;

- відповідачем не додано жодного документу, що підтверджував би факт відключення приміщення від мереж теплопостачання у встановленому порядку чи хоча б доказів того, що станом на дату придбання ним приміщення воно вже було відключене від мереж теплопостачання.

Крім того, позивач заперечує проти доданих до апеляційної скарги нових доказів - адвокатських запитів, зазначаючи, що відповідач не обґрунтовує того, чому відповідні запити не могли бути направлені під час розгляду справи судом першої інстанції та які дії відповідач вчинив для того щоб отримати необхідні докази до винесення оскаржуваного рішення.

З наведених підстав позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

2.4. інші процесуальні дії у справі:

Щодо долучених до апеляційної скарги нових доказів колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження своїх доводів відповідачем до апеляційної скарги долучено адвокатські запити від 11.06.2024 №37-02/2024 та від 11.06.2024 №38-06/2024.

З матеріалів справи вбачається, що вказані документи не досліджувались судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення від 29.04.2024, відтак в розумінні процесуального законодавства є новими доказами, поданими на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Апеляційна скарга не містить обгрунтування неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції, як і не містить клопотання про пропуск строку на подання таких доказів з обґрунтуванням підстав для його поновлення.

За змістом частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З наведеного вбачається, що законодавець встановив чіткий порядок та строки подання доказів та подання заяв чи клопотань.

Разом з тим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Судом враховується, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не надав своїх заперечень на позов.

Натомість, підстав неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції скаржником не наведено, як і не заявлено клопотання про пропуск строку на подання таких доказів з обґрунтуванням поважності пропуску такого строку.

Суд враховує, що апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду від 29.04.2024 направлено 11.06.2024, у той час додані адвокатські запити датовані також 11.06.2024.

У процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а з огляду на те, що відповідачем обґрунтованих причин, з яких такі дії (зокрема щодо отримання необхідних на його думку доказів) та їх надання суду не могли бути вчинені раніше з об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій відповідачем - не наведено, як і не заявлено клопотання про визнання поважними причин неподання нових доказів та відповідно поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, а тому судова колегія не вбачає правових підстав для прийняття долучених до апеляційної скарги доказів.

З наведених підстав долучені до апеляційної скарги нові докази не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю Сервелат і К (код ЄДРПОУ 36334003) є власником нежитлового приміщення за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, буд. 61, загальною площею 72,2 кв.м. (право власності зареєстроване за відповідачем 18.04.2017).

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на підставі публічного договору, який згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги було публічно доведено до відома усіх споживачів шляхом оприлюднення на офіційному сайті ТОВ «Котельня північного промислового вузла».

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії ТОВ «Котельня північного промислового вузла» опублікований 06 листопада 2021 року на офіційному сайті ТОВ «Котельня північного промислового вузла» (https://kppv.sumy.ua).

Як встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, буд. 61 прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин у строк, встановлений законодавством, тому у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України »Про житлово-комунальні послуги» суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, опублікований на вебсайті ТОВ «Котельня північного промислового вузла», вважається укладеним з відповідачем з 06 грудня 2021 року.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу та температури. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 7 договору).

Згідно з п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Пунктом 30 договору встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Згідно з п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 договору встановлено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору (п. 38 договору).

Відповідно до п. 41 договору споживач зобов`язаний, зокрема оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 51, 52 договору).

Відповідно до матеріалів справи, зокрема акту обстеження внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП абонента 20.03.2022 працівниками позивача було проведено обстеження приміщення відповідача за адресою: вул. Ярослава Мудрого, буд. 61 за результатами якого встановлено, що вказане приміщення опалюється від індивідуального джерела електрокотел, опалювальні прилади демонтовані, транзитні стояки закриті (будинкові системи опалення). Дозвільні документи на відключення від ЦО та облаштування індивідуального опалення у ТОВ КППВ відсутні.

Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що були чинними до 01.05.2022 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання з 2005 року був урегульований наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі - Порядок №4).

Відповідно до п. 1.2. Порядку №4 в редакції до 06.11.2007 для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Дія цього Порядку не поширюється на власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень, які були відокремлені від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та користуються автономним теплопостачанням до набрання чинності цим Порядком (п. 1.3).

Пунктом 2.1. Порядку №4 передбачено, що для вирішення питання відключення окремих приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення власник, наймач (орендар) приміщення повинен звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

Відповідно до п. 2.2. Порядку №4 комісія після вивчення конкретних умов у місячний термін приймає рішення, яке має враховувати затверджений план перспективного розвитку систем централізованого теплопостачання, існуючий стан мереж енергозабезпечення даного поселення або окремого мікрорайону. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний термін надається заявникові.

При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП (п. 2.2.1 Порядку №4).

Порядок, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, з моменту внесення до нього змін наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 визначав процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води саме усього житлового будинку, а не окремих приміщень у ньому, як це було визначено первісно (втратив чинність 17.09.2019).

Процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 17.09.2019 визначає Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок № 169).

Згідно з пунктами 3, 4, 5, 7, 9, 10 розділу III Порядку № 169, для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.

Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.

Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.

Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.

Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проекту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.

За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.

Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання.

Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проекту такого відокремлення (відключення).

З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 972 про надання ТОВ «КППВ» дозвільних документів на відключення нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та встановлення індивідуального джерела теплопостачання.

11.09.2023 листом № 1195 позивач звернувся до голови Сумської міської ради з запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати інформацію про те, чи приймалося Виконавчим комітетом Сумської міської ради та/або постійно діючою міською міжвідомчою комісією з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води або ж будь-яким іншим уповноваженим органом Виконавчого комітету Сумської міської ради рішення про надання дозволу на відключення нежитлового приміщення за адресою Сумська область, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, буд. 61 від мереж централізованого опалення, або ж про відмову у відключенні вказаного приміщення від мереж централізованого опалення.

05.02.2024 позивач звернувся до АТ Сумське НВО, що було виконавцем послуг з постачання теплової енергії у період 2000 2021 років, з листом № 141 щодо надання документів на відключення нежитлового приміщення загальною площею 72,2 кв.м. у будівлі за адресою Сумська область, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, буд. 61 від мереж централізованого опалення.

Листом від 14.09.2023 № 101/05.01-14 Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради повідомив позивача, що запитувана інформація та документи стосовно прийняття рішення постійно діючою комісією для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води про відключення нежитлового приміщення за адресою Сумська область, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, буд. 61 від централізованого опалення у Департаменті інфраструктури міста Сумської міської ради відсутні. У період з 2015 року по теперішній час питання надання дозволу на відключення нежитлового приміщення комісією не розглядалося.

Листом № 18-7/8 від 07.02.2024 АТ «Сумське НВО» повідомило, що будь-які документи щодо підстав відключення нежитлового приміщення за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, буд. 61 від мереж централізованого опалення у нього відсутні. Договір на опалення приміщення з відповідачем не укладався.

Як зазначено судом першої інстанції, відповідач не подав суду доказів на підтвердження відключення від систем централізованого опалення відповідно до зазначених Порядків або до набрання ними чинності, не подав доказів на підтвердження того, що відключення було здійснене до набуття ним права власності на нежитлове приміщення.

Судова колегія зауважує, що таких доказів не надано й суду апеляційної інстанції, навіть з урахуванням доданих до апеляційної скарги документів, які судом апеляційної інстанції не прийнято до розгляду.

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про самовільне відключення відповідачем приміщення від мереж централізованого опалення, з чим погоджується судова колегія.

Разом з цим, самовільне відключення приміщення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення споживача від оплати за послуги теплопостачання. Відповідач незалежно від споживання послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 02.03.2018 по справі № 915/89/16, від 17.05.2018 по справі № 922/2186/17, від 22.05.2018 по справі № 904/8810/17.

Відповідно до розрахунку позивача та наданих ним доказів на його підтвердження (довідки про розрахунок вартості, довідки про розподіл теплової енергії, рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради щодо тарифів від 06.11.2021 № 636, від 27.10.2022 № 476) за період з листопада 2021 року до квітня 2023 року відповідачу нарахована плата за постачання теплової енергії в загальній сумі 121 567 грн 75 коп. (з урахуванням здійсненого перерахунку за листопад, грудень 2021 року, січень квітень 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» № 1209 від 10.11.2021).

19.09.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 121 567 грн 75 коп. у строк до 30.09.2023. До вимоги позивач додав рахунок за період листопад 2021 квітень 2023 № ПР442/001 від 31.08.2023 з додатком до рахунку, а також акт прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії (опис вкладення, поштова накладна від 20.09.2023).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було підписано акт та оплачені послуги, водночас як і не містять доказів незгоди відповідача з обсягом та вартістю послуг, доказів висловлення відповідачем вмотивованої відмови щодо підписання акту наданих послуг та оплати рахунку.

Отже, оскільки відповідач не розрахувався за послуги у встановлений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 121 567 грн 75 коп. заборгованості.

Оскільки відповідач порушив договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг відповідачу нараховані 3 % річних в загальній сумі 1234 грн 94 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 2448 грн 86 коп.: за період з 01.06.2023 до 30.08.2023, виходячи із заборгованості за квітень 2023 року в сумі 793,57 коп., за період з 01.10.2023 до 31.01.2024, виходячи із заборгованості за період з листопада 2021 року до квітня 2023 року в сумі 121 567,75 грн.

Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з поданим розрахунком позивача, за несвоєчасну оплату наданих послуг позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 1502 грн 50 коп.: 7 грн 22 коп. за період з 01.06.2023 до 30.08.2023, виходячи із заборгованості за квітень 2023 року в сумі 793,57 коп., 1495 грн 28 коп. за період з 01.10.2023 до 31.01.2024, виходячи із заборгованості за період з листопада 2021 року до квітня 2023 року в сумі 121 567,75 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений.

При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, судом встановлено, що п. 45 договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення «до дати фактичного виконання», тощо.

Умова, передбачена цим пунктом договору («за кожен день прострочення»), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (за кожний місяць) згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.

Водночас, судом враховано, що з 12 березня 2020 року на усій території України діяв карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Відповідно до постанови від 9 грудня 2020 року № 1236 в редакції від 25 квітня 2023 року Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 5, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води. Виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація; виконавцем послуг з постачання гарячої води є суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

З викладеного вбачається, що положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону № 530-IX поширюються на правовідносини сторін за договором, тому нарахування позивачем пені за період до 30.07.2023 включно є неправомірним.

З урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX в межах заявленого позивачем періоду нарахування з урахуванням строків розрахунків, визначених договором, суд першої інстанції визнав правомірним нарахування пені: в сумі 2 грн 46 коп. за період з 31.07.2023 до 30.08.2023, виходячи з суми заборгованості за квітень 2023 року (793 грн 57 коп.); в сумі 46 грн 85 коп. за період з 01.10.2023 до 01.11.2023, виходячи з суми заборгованості за березень 2023 року (з урахуванням ПДВ - 14 641 грн. 66 коп.); в сумі 14 грн 87 коп. за період з 01.10.2023 до 01.12.2023, виходячи з суми заборгованості за квітень 2023 року (з урахуванням ПДВ - 2398 грн. 86 коп.).

При цьому, пеня в іншій частині нарахована позивачем поза межами шестимісячного строку згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та з порушенням положень підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX.

З огляду на встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1234 грн 94 коп. 3% річних, 2448 грн 86 коп. інфляційних втрат та пені в сумі 64 грн 18 коп.

У задоволенні позову в частині щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1438 грн 32 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

З наведеними висновками суду щодо перевірки розрахунків заявлених позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені погоджується також і судова колегія.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною шостою статті 19 Закону України »Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон).

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ст. 2 Закону).

До комунальних послуг належать, в тому числі послуги постачання теплової енергії (ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 12 Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами ст. 7 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Заперечення відповідача щодо укладення договору про надання послуг з постачання теплової енергії з посиланням на те, що матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог законодавства щодо доведення до споживачів інформації у порядку, визначеному законодавством колегія суддів відхиляє з огляду на встановлений судом факт дотримання позивачем вимог законодавства щодо розміщення типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії на сайті ТОВ «КППВ».

Аргументи відповідача щодо порушення порядку направлення йому актів наданих послуг та рахунків на оплату колегія суддів сприймає критично як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Доводи відповідача про те, що відповідач придбавав приміщення, яке було обладнано системою індивідуального опалення колегія суддів визнає недоведеними жодними належними та достатніми доказами.

Отже, апеляційна скарга містить обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи, наведені скаржником, не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі № 920/195/24 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервелат і К» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі № 920/195/24 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервелат і К» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі № 920/195/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі № 920/195/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко