Рішення

від 02.05.2024 по справі 924/6/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. Справа № 924/6/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Хмельницької області

до комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради, смт Теофіполь Хмельницького району Хмельницької області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Теофіпольська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області, м. Хмельницький

про стягнення 960 868,05 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

представники сторін:

прокуратури: Русецька О.В. - згідно посвідчення №072523 від 01.03.2023 року;

позивача: Ступка Г.М. - згідно інформації з ЄДРЮО, ФОП та ГФ;

відповідача: адвокат Семченко Г.С. - згідно довіреності від 24.01.2024 року;

третьої особи Теофіпольської селищної ради: не з`явився;

третьої особи Служби відновлення та розвитку: Фролова О.В. - згідно інформації з ЄДРЮО, ФОП та ГФ;

ВСТАНОВИВ:

1. Позиція учасників справи.

Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 960 868,05 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Вимоги мотивує тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства посадовими особами КП «Теофіпольлісвод», яке полягало у незаконній порубці 121 дерева захисних насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257, чим спричинено збитки навколишньому природному середовищу на суму 960868,05 грн.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що вибіркова вирубка здійснювалась згідно виданих документів та в межах земель лісового призначення, які перебувають у користуванні КП «Теофіпольлісвод». Так, лінія електропередач, для розчищення якої здійснювалась вирубка, проходить по земельній ділянці з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257, на якій існують обмеження у використанні, а саме, охоронна зона об`єкта енергетичної системи.

Зауважує, що при огляді місця події, про що складено акт від 16.02.2023 року, були відсутні представники КП «Теофіпольлісвод» та АТ «Хмельницькобленерго».

Окрім того, додані прокурором фотографії огляду місця події не дають можливості встановити, що на них саме ті дерева, які клеймував лісничий ОСОБА_1 для вирубки. При цьому останній свою вину у самовільній порубці не визнав.

З посиланням на правові позиції Верховного Суду вважає, що в даному випадку має нести відповідальність постійний користувач земельної ділянки, оскільки вина лісничого КП «Теофіпольлісвод» не доведена та винну у незаконній порубці особу не встановлено.

Наголошує на недопустимості як доказів протоколів допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зазначає, що про розмір збитків відповідач дізнався лише з позовної заяви, тому не мав змоги спростувати вимоги у досудовому порядку.

Прокурор у відповіді на відзив стверджує, що вина посадових осіб відповідача підтверджена матеріалами кримінального провадження №4202224220000041 від 16.11.2022 року, що є належним та допустимим доказом у даній справі. Окрім того, відповідно до п. 19 Правил охорони електричних мереж, яка набрала чинності 31.12.2022 року, роботи із запобігання аваріям в електричних мережах, траса яких прокладена в зоні багаторічних насаджень, виконуються після оформлення належного дозволу (лісорубного квитка) згідно з вимогами ст. 69 Лісового кодексу України, що видається постійними лісокористувачами. При цьому, не залучення до огляду місця події представників АТ «Хмельницькобленерго» та відповідача не спростовує відсутність дозволу на вирубку.

Заперечує також щодо недопустимості як доказів показів свідків ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , позаяк такі докази були здобуті відповідно до вимог КПК України.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив вважає необґрунтованим посилання прокурора на матеріали кримінального провадження як доказ вини посадової особи відповідача, оскільки таке кримінальне провадження закінчилось постановою прокурора від 31.10.2023 року про закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю особи, стосовно якої зібрано докази для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Проте, такий процесуальний документ не передбачений ст. 75 ГПК України. Просить врахувати презумпцію невинуватості, передбачену ст. 62 Конституції України. Таким чином відповідач стверджує, що прокурором не доведено факту вчинення лісничим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке завдало шкоди у розмірі 960 868,05 грн., та причинного зв`язку між шкодою та правопорушенням.

Наголошує, що відповідач не здійснював розчистку ЛЕП на земельній ділянці з кадастровим номером 6824780500:03:019:0002, а лісорубний квиток видано для розчистки дерев, які знаходились на землях постійного користування КП «Теофіпольлісвод».

Окрім того, при проведенні огляду представниками не зазначено про лінії електропередач, не проведено замірів, які дерева знаходились в обмежувальній зоні ЛЕП, лише здійснено заміри та фотографування пнів дерев. При цьому не надано жодних документів, що присутній при огляді інженер-землевпорядник має право на здійснення діяльності із визначення меж, не вказано технічний пристрій, який був використаний та його сертифікат калібрування.

Додатково зазначає про відповідальність саме постійного землекористувача за незаконну порубку.

Прокурор у додаткових поясненнях від 08.03.2024 року наголошує на належності протоколу огляду місяця події від 16.02.2023 року як доказу та не наданні відповідачем жодних доказів на заперечення обставин, встановлених в акті огляду. Звертає увагу на протоколах допиту свідків, які складені в межах кримінального провадження. З посиланням на Лісовий кодекс України, Санітарні правила в лісах України щодо проведення санітарних рубок, Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України, вважає доведеним факт клеймування, відведення в рубку та саму неправомірну рубку працівниками відповідача згідно виписаного лісорубного квитка ХМ ЛРК № 021354 від 02.01.2023 року дерев на земельній ділянці з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257.

Просить також звернути увагу, що такий вид порубки як «розчищення ЛЕП» не передбачено чинним законодавством.

Відповідач у додаткових поясненнях від 01.04.2024 року з посиланням на Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України вважає необґрунтованими доводи прокурора щодо невірної вказівки виду рубки. На підставі ст. 29 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» зауважує, що здійснена відповідачем спірна вирубка дерев здійснювалась в межах охоронної десятиметрової зони ліній електропередач з метою запобігання аварій. Окрім того, охоронна зона ЛЕП не призначена для створення чи відновлення лісового господарства, оскільки у ній не передбачено існування дерев.

Окремо звертає увагу на неналежності ухвали Хмельницького апеляційного суду у справі №671/2244/23 як доказу.

Прокурор у додаткових поясненнях від 10.04.2024 року наголошує на ненаданні доказів проведення рубки відповідачем лише в межах 10 метрів від крайніх проводів ЛЕП та відповідності висновків експерта фактичним обставинам справи.

Прокурор та позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримали.

Представник відповідача в засіданні суду заперечила проти вимог прокурора з мотивів, викладених вище.

Представник третьої особи Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області під час судового розгляду спору та у поясненнях повідомив, що незаконна вирубка відбулась на земельній ділянці, належній третій особі на праві постійного користування. Досудовим розслідуванням було встановлено вину у вказаному порушенні посадових осіб відповідача. Відтак, третя особа вважає, що шкода заподіяна саме об`єкту дорожньої інфраструктури.

Третя особа Теофіпольська селищна рада не скористалась правом участі свого представника в судовому засіданні, письмових пояснень не надала; належним чином повідомлена про час та місце засідань у даній справі, що підтверджується довідками про доставку документів в електронний кабінет селищної ради в ЄСІТС.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.01.2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 13.02.2024 року задоволено клопотання прокуратури та залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Теофіпольську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області та Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області, м. Хмельницький; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання. Ухвалою суду від 02.04.2024 року задоволено клопотання представника відповідача від 01.04.2024 року про виклик в судове засідання експерта.

Ухвалою суду від 02.04.2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 26.04.2024 року викликано в судове засідання у справі №924/6/24, призначене на 10 год. 00 хв. 02 травня 2024 року, експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС Варик Ганну Степанівну для надання пояснення щодо висновку експерта від 28.04.2023 року №СЕ-19/120-23/4005-ЕЛ, складеного за результатами інженерно-екологічної експертизи у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.03.2023 року за №12023243200000092.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257, площею 12,1872 га, вид користування - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Теофіпольський район, Базалійська сільська рада, перебуває у державній власності та на праві постійного користування у Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області.

У Держаному земельному кадастрі зареєстроване обтяження на земельну ділянку з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257, зокрема, охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, площами 0,1187 га, 0,0800 га. 0,1676 га та 0,0036 га.

Відповідно до наказу Теофіпольського комунального підприємства «Теофіпольлісвод» № 178 від 09.09.2020р. прийнято ОСОБА_1 з 09.09.2020р. на посаду лісничого.

У листі від 06.04.2023 року акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" повідомлено комунальне підприємство "Теофіпольлісвод", що відповідно до п. 7 "Правил охорони електричних мереж" (затверджених постановою КМУ від 27.12.2022р. № 1455) - охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж ЛЕП - у вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх невідхильного положення на відстань 10 м по горизонталі для ЛЕП-10кВ. Відповідно до п. 9 цих правил - юридичні особи, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де розміщуються об`єкти передачі електричної енергії, зобов`язані вживати належних заходів для забезпечення зазначених об`єктів, а саме: утримання в стані пожежної безпеки земельних ділянок, своєчасне прибирання сміття, сухого буряну, сухого очерету; виконання обґрунтованих вимог власників електричних мереж щодо дотримання обмежень та обтяжень в охоронних зонах; забезпечення безперешкодного доступу в установленому порядку уповноважених представників власника електричних мереж до об`єктів передачі електричної енергії, розташованих на території інших юридичних або фізичних осіб / фізичних осіб-підприємців, для ремонту і технічного обслуговування таких об`єктів. Відповідно до п. 10 цих правил уздовж повітряних ліній електропередачі і за периметром трансформаторних підстанцій, споруд (опор), розподільних пунктів та пристроїв, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, які розташовуються на земельних лісових ділянках або на земельних ділянках, зайнятих зеленими насадженнями у межах населених пунктів, іншими багаторічними насадженнями, повинні бути прокладені просіки та улаштовані проїзди до споруд (опор) ліній електропередачі. Відповідно до п. 11 правил юридичні та фізичні особи / фізичні особи-підприємці, яким надано у власність або в користування землі лісогосподарського призначення, де розміщуються об`єкти передачі електричної енергії, повинні разом з власниками електричних мереж утримувати просіки в стані пожежної безпеки. За результатами огляду повітряної лінії електропередач 10 кВ № 28, що проходить населеними пунктами Базалія - Країна, Теофіпольської громади (вздовж автодороги Р-48) встановлено факти наявності в охоронній зоні ЛЕП гілок і дерев (кущів), що перебувають у межах неприпустимих відстаней від ПЛ, а також аварійних дерев, падіння яких може призвести до пошкодження ЛЕП.

Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» звернулося до комунального підприємства «Теофіпольлісвод» із листом № 229 від 27.09.2022р., у якому просило для якісної підготовки до осінньо-зимового періоду 2022-2023рр. та забезпеченням мінімізації аварійних осередків допомогти в порізці дерев, що загрожують падінням на проводи повітряної лінії, що знаходяться вздовж повітряної лінії 10 кВ № 28 (автодорога Р-48) від швейної фабрики смт. Базалія до перехрестя повороту на с. Малий Лазучин.

КП "Теофіпольлісвод" 02.01.2023 року видано лісорубний квиток на здійснення вибіркової рубки на підставі листа Хмельницькобленерго" від 27.09.2022 року, строк закінчення заготівлі - 31.12.2023 року.

Як вбачається із Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 10.12.2023 року, 16.11.2022 року зареєстровано кримінальне провадження №42022242220000041 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

В подальшому, Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області звернулася до відділу поліції № 2 Хмельницького районного управління поліції ГУНП у Хмельницькій області із листом № 449 від 07.03.2023р року, у якому довела до відома, що при обстеженні ділянки автомобільної дороги державного значення Р-48 / Р-24/ - Сатанів - Війтівці - Білогір`я - /Р-26/ на ділянці км 123+960 - км 124+500 (права, ліва сторони) працівниками Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області виявлено факт незаконної вирубки придорожніх зелених насаджень на земельних ділянках з кадастровими номерами 6824755300:02:002:0257 та 6824788500:03:019:0002, які знаходяться в постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області. Під час вищевказаного обстеження зафіксовано зрізку 156 дерев різних порід та діаметрів, роботи виконувались орієнтовно в листопаді 2022 - січні 2023 років. Вирубка дерев проведена без дозволу Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області як балансоутримувача автомобільної дороги державного значення, що призвело до нанесення матеріальних збитків об`єкту державної власності.

У зв`язку з надходженням від Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області 08.03.2023 року повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо незаконної вирубки 156 дерев, відкрито кримінальне провадження №1202324200000092 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4. ст. 246 КК України, яке постановою Волочиської окружної прокуратури від 20.06.2024 року об`єднано в одне провадження за №42022242220000041 від 16.11.2022 року із присвоєнням номеру останнього.

29.06.2023 року кримінальне провадження №42022242220000041 в частині розслідування за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, закрито на підставі ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з відсутністю складу злочину.

16.02.2023 року старшим слідчим СВ ВП № 2 ХРУП в присутності понятих та за участю спеціаліста-землевпорядника проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257 (щодо якої попередньо встановлено межі земельної ділянки сертифікованим інженером-землевпорядником згідно акту встановлення межових знаків, якими закріплені перенесені в натуру (на місцевість) межі земельної ділянки). За результатами огляду складено протокол огляду місця події від 16.02.2023 року на підставі вчинення кримінального правопорушення, згідно якого під час огляду земельної ділянки виявлено незаконну порубку дерев, перелік порід яких та діаметр пнів зафіксовано в протоколі. До протоколу додано фототаблицю із фотознімками виявлених пнів.

Протокол огляду підписано всіма учасниками огляду та понятими.

Головним судовим експертом сектору будівельних, земельних, екологічних досліджень та оціночної діяльності відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних, екологічних досліджень та оціночної діяльності Тернопільського НДЕКЦ МВС, на підставі постанови від 07.03.2023 року Хмельницького районного управління поліції, проведено інженерно-екологічну експертизу для вирішення наступного запитання: який розмір екологічного збитку внаслідок самовільної вирубки 121 сироростучого дерева в смузі відведення на земельній ділянці з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257, що знаходиться (між селом Малий Лазучин та селищем міського типу Базалія Теофіпольського району Хмельницької області) біля автомобільної дороги загального значення Р-48/Р-24/Сатанів-Війтівці-Білогір`я.

За результатами дослідження експертом складено висновок №СЕ-19/120-23/4005-ЕЛ від 28.04.2023 року, згідно якого розмір екологічного збитку складає 960 868,05 грн.

Відповідно до протоколів проведення слідчого експерименту від 23.06.2023р. старшим слідчим СВ ВП № 2 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області за участю свідків, спеціаліста та понятих проведено слідчий експеримент з метою перевірки та уточнення відомостей проведення незаконної порубки дерев комунальним підприємством «Теофіпольлісвод» на земельній ділянці з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257, що перебуває в постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області.

Прокурором також надано в матеріали справи протоколи допиту свідків: від 26.10.2023 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , від 12.06.2023 року ОСОБА_5 , від 20.07.2023 року ОСОБА_6 , від 31.05.2023 року ОСОБА_7 , від 08.03.2023 року ОСОБА_8 .

Постановою Волочиської окружної прокуратури від 31.10.2023 року закрито кримінальне провадження №42022242220000041, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4. ст. 246 КК України, на підставі п. 5. ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, померла особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з смертю цієї особи ОСОБА_1 , який не набув статусу підозрюваного у зв`язку з його смертю.

У постанові встановлено, що СВ ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області проводилось досудове розслідування кримінального провадження за ч. 4 ст. 246 КК України (постановою Волочиської окружної прокуратури від 20.06.2024 року об`єднано в одне провадження із кримінальним провадженням №42022242220000041 від 16.11.2022 року із присвоєнням номеру останнього). Досудовим розслідуванням встановлено, що лісничий комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Климчук В.В., діючи за дорученням директора комунального підприємства, виготовив лісорубний квиток від 02.01.2023 року про здійснення санітарної вибіркової рубки деревини з метою розчищення лінії електропередачі у кварталі № 15, виділі № 6, у який неправомірно включив дерева, які знаходились у лісових захисних насадженнях на земельній ділянці з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257, біля відрізку автодороги Р-48 сполученням Кам`янець-Подільський - Білогір`я між с. Малий Лазучин та смт. Базалія Хмельницького району, яка знаходиться в постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області (на даний час Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області). В подальшому, після січня 2023 року лісничий ОСОБА_1 з метою незаконної порубки дерев не провів відвід земельних ділянок, не переконався в законності проведення рубки, проклеймував дерева різних порід на земельній ділянці, належній Службі автомобільних доріг у Хмельницькій області, та надав незаконну вказівку лісорубу ОСОБА_5 здійснити незаконну порубку 121 дерева різних порід, чим спричинено шкоду навколишньому природному середовищу на суму 960868,05 грн.

У постанові зроблено висновок, про наявність здобутих доказів, які в сукупності є достатніми для прийняття відповідного рішення стосовно ОСОБА_1 як особи, щодо якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України - незаконна порубка дерев в захисних насадженнях, що спричинило тяжкі наслідки.

Водночас, з огляду на смерть ОСОБА_1 та відсутності заперечень дружини померлого щодо закриття кримінального провадження, кримінальне провадження №42022242220000041 закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.06.2023р. перейменовано Службу автомобільних доріг у Хмельницькій області на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області. Відповідно до п. 1.1. Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023р. № Н-136, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області (далі - Служба) - державна неприбуткова організація, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Уповноважений орган управління), що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 р. №29 „Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" перейменовано з Державного агентства автомобільних доріг України на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, та яке відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року №456 „Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України" є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

Пунктом 2.1. Положення визначена мета діяльності Служби: забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення у Хмельницькій області (далі - автомобільні дороги) шляхом їх нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонтів та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг (п. 2.1.1.); здійснення в межах визначених повноважень заходів з будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту), ремонту, модернізації інфраструктури, об`єктів житлової нерухомості, громадського призначення, виробничого комплексу, соціальної сфери, сфери громадського призначення, виробничого комплексу, соціальної сфери, сфери житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, управління побутовими відходами (об`єктів оброблення відходів, полігонів), інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури, захисних споруд цивільного захисту, інших об`єктів та майна у сферах авіаційного, залізничного (крім утримання), морського та внутрішнього водного транспорту, автомобільного транспорту загального користування, міського електричного транспорту, у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, а також щодо об`єктів і споруд оборонного та спеціального призначення (п. 2.1.2.); здійснення в межах визначених повноважень будівництва, ремонту та інших інженерно-технічних заходів із захисту об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури (п. 2.1.3.); здійснення в межах визначених повноважень розвитку, будівництва, ремонту, облаштування, модернізації та утримання пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного та залізничного сполучення (п. 2.1.4.); здійснення у межах повноважень заходів у сфері безпеки автомобільних доріг (п. 2.1.5.).

Згідно п. 3.1. Положення Служба є державною неприбутковою організацією - юридичною особою публічного права, утвореною в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 4.1. Положення джерелами фінансового забезпечення діяльності Служби є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством, які надходять на рахунки Служби для фінансування мети, предмету діяльності та функцій Служби.

У п. 5.1. Положення передбачено, що майно Служби є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління.

Як передбачено п. 5.2. Положення, майно Служби становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі Служби.

Пунктом 5.3. Положення передбачено, що на балансі Служби обліковуються об`єкти будівництва (в тому числі автомобільні дороги, що є складовою єдиної транспортної системи України), а також інше майно, яке передано Службі в оперативне управління та належать до сфери управління Уповноваженого органу управління.

Відповідно до п. 5.4. Положення автомобільні дороги, знаходяться у державній власності та не підлягають приватизації. Автомобільні дороги, що закріплені за Службою, обліковуються на її балансі, враховуються і відображаються окремо в аналітичному обліку.

Згідно п. 5.5. Положення джерелами формування майна Служби є: майно закріплене за Службою Уповноваженим органом управління; бюджетні кошти, а також кошти з інших джерел, які згідно з законодавством надходять на рахунки Служби для фінансування мети, предмету діяльності та функцій Служби (у тому числі кошти на утримання Служби); кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування юридичних осіб і громадян; гуманітарна допомога; передане майно інших підприємств, установ, організацій; інші джерела, передбачені законодавством для неприбуткових організацій.

У відповідності до п. 5.14. Положення Служба здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності за погодженням з Уповноваженим органом управління згідно із законодавством.

Як передбачено п. 5.15. Положення збитки, завдані Службі в результаті порушення її майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Службі відповідно до закону.

Пунктом 6.1. Положення передбачено, що Служба має право, зокрема, порушувати питання або бути позивачем у судових справах щодо зокрема, відшкодування збитків, заподіяних протиправними діями (порушення правил експлуатації доріг і дорожніх споруд, псування чи крадіжки майна дорожнього господарства та інших об`єктів, які закріплені за Службою на праві оперативного управління (обліковуються на її балансі), пошкодження об`єктів дорожньої інфраструктури, неправомірне розміщення об`єктів у межах смуги відведення автомобільних доріг, створення перешкод і безпечного руху на автомобільних дорогах та інше), та притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб згідно із законодавством (п. 6.1.6.).

Відповідно до п. 6.2. Положення Служба зобов`язана, зокрема, забезпечувати дотримання норм і вимог щодо охорони навколишнього середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Прокурором також надано в матеріали справи договір про надання інформаційних послуг від 01.02.2023 року, укладений ФОП ОСОБА_6. та ОСОБА_9 ; постанову про залучення спеціаліста від 15.02.2023 року в межах кримінального провадження №42022242220000041; протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ; сертифікат калібрування від 30.09.2021 року; акт обстеження ділянки автомобільної дороги від 11.03.2024 року.

Державна екологічна інспекція в листі від 10.10.2023 року повідомила прокуратуру, що нею не вживались заходи досудового врегулювання спору щодо відшкодування відповідачем завданої шкоди у зв`язку з відсутність достатніх матеріалів та обмеженим фінансуванням. При цьому позивач не заперечує проти вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в даному випадку.

З вищевикладеного, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду.

4. Позиція суду.

4. 1. Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі позивача.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 р. категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу у взаємозв`язку з принципом обов`язковості додержання встановлених екологічних правил у ході здійснення господарської діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу в забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від їх недотримання державні органи повинні діяти в найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих. незворотних наслідків.

З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, шляхом подачі даної позовної заяви.

В даному випадку позов подано в особі позивача Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області.

У відповідності до приписів Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №46 від 01.03.2023 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України.

Пунктом 5 частини 2 розділу 2 Положення визначено, що Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області здійснює державний нагляд (контроль) за територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; використання полезахисних лісосмуг, водоохоронних і захисних лісових насаджень.

Відповідно до п. 9 Положення до функцій Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області належить пред`явлення претензій про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань що належать до її компетенції, розрахунок їх розміру та звернення до суду з відповідними позовами.

Згідно п. 10 Положення Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Таким чином, Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області є органом, який у даному випадку уповноважений звертатися з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.

Так, Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області у листі від 10.10.2023 року проінформувала, що інспекцією не вживались заходи досудового врегулювання спору щодо відшкодування завданої навколишньому природному середовищу шкоди у зв`язку з відсутністю матеріалів, достатніх для обґрунтування позовних вимог та обмеженим фінансуванням. При цьому, інспекція не заперечує проти вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтування прокурором підстав звернення останнього до суду з даним позовом в інтересах держави в особі уповноваженою органу.

4.2. Щодо суті спору.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини 2 зазначеної статті способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Правові відносини з метою забезпечення підвищення продуктивності, посилення корисних властивостей, охорони та відтворення лісів, задоволення потреб суспільства та населення в деревині, технічній і лікарській сировині, кормових, харчових продуктах лісу тощо регулюються Лісовим кодексом України.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 39 Лісового кодексу України визначено, що ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії: захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції); рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції); ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції, тощо); експлуатаційні ліси.

Диференціація різновиду лісів визначена також у п. 2 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, відповідно до якого ліси, залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії: ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення; рекреаційно-оздоровчі ліси; захисні ліси; експлуатаційні ліси.

У п. 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженому постановою КМУ України від 16.05.2007 № 733, зазначено, що до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема: лісові ділянки (смуги лісів) розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Згідно з ст. 48 Закону України «Про автомобільні дороги» захист зелених насаджень повинен здійснюватися згідно з природоохоронним законодавством. Не допускається проводити рубки дерев у снігозахисних лісосмугах та у межах смуги відведення автомобільної дороги, які не пов`язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху відповідно до вимог нормативно-правових актів та виконанням робіт з розширення доріг.

Відповідно до ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

З інформації з Державного реєстру речових прав стверджується, що постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257 є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області, форма власності - державна; цільове призначення землі - розміщення та експлуатація будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. При цьому, доказів видання Службою як постійним землекористувачем або Хмельницькою ОДА як власником будь-яких дозволів на здійснення на земельній ділянці з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257 рубки дерев матеріали справи не містять та учасниками справи не надано.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

В той же час, стаття 41 вищезазначеного Закону встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів ст.ст. 68, 69 Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 105 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у: незаконному видобуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Таким чином, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено в статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи, вина завдавача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 зазначено, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Судом встановлено, що 08.03.2023 року за заявою Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області відкрито кримінальне провадження за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, яке в подальшому об`єднано із кримінальним провадженням №4202224220000041 від 16.11.2022 року із присвоєнням номеру останнього.

В ході досудового розслідування встановлено незаконну вирубку 121 дерева різних порід захисних насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257, яка перебуває у державній власності та на праві постійного користування у Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області.

Внаслідок смерті особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, а саме, лісничого КП "Теофіпольлісвод" ОСОБА_1., кримінальне провадження закрито на підставі п. 5. ч.1 ст. 284 КПК України.

При цьому, клопотань про непогодження із закриттям провадження від осіб, передбачених п. 1. ч. 10 ст. 284 КПК України, не надходило.

Згідно ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на презумпцію невинуватості (стаття 62 Конституції України, стаття 17 КПК України) факт вчинення особою кримінального правопорушення та вина такої особи в його вчиненні повинні встановлюватися у порядку кримінального провадження. Суд в порядку цивільного провадження не має юрисдикційних повноважень встановлювати факт вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи на порядок кримінального провадження, встановлений КПК України, на стадії досудового розслідування вирок суду не постановляється. Водночас, факт кримінального правопорушення (злочину) може бути також встановлений й на стадії досудового розслідування у разі закриття кримінального провадження за статтею 284 КПК України з нереабілітуючих підстав постановами слідчого, дізнавача, прокурора (така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі 757/59501/19-ц, від 07.11.2022 року у справі №757/59343/19-ц).

У постанові Верховного Суду від 13.05.2022 року у справі №210/1137/19-ц зазначено, що закриття кримінального провадження можливе лише при наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в Законі. Ці підстави можна поділити на такі групи: 1) реабілітуючі; 2) нереабілітуючі. Реабілітуючі - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

До реабілітуючих підстав належать: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення (пункт 1 частини першої статті 284 КПК); 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (пункт 2 частини першої статті 284 КПК); 3) невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливості їх отримати (пункт 3 частини першої статті 284 КПК).

Закриття кримінального провадження з реабілітуючої підстави можливе за умови, якщо в ході розслідування встановлені як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу кримінального правопорушення, але немає достатніх доказів, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним.

Причому, висновок про непричетність особи до вчинення кримінального правопорушення може бути зроблений у результаті: а) достовірного встановлення невинуватості підозрюваного (обвинуваченого) (наприклад, при підтвердженні його алібі); б) вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості, які не можуть бути усунуті, на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.

Незалежно від того, яка з наведених обставин призвела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає приводу вважати її залишеною під підозрою.

Натомість нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування.

Нереабілітуючими підставами закриття кримінального провадження є такі підстави: 1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння (п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України); 2) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого (п.5 ч.1 ст.284 КПК України); 3) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню (п.6 ч.1 ст.284 КПК України); 4) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством (п.7 ч.1 ст.284 КПК України); 5) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу (п.8 ч.1 ст.284 КПК України); 6) стосовно податкових зобов`язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (п.9 ч.1 ст.284 КПК України); 7) існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності (п.9-1 ч.1 ст.284 КПК України); 8) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (п.10 ч.1 ст.284 КПК України).

Важливими умовами для закриття провадження за цими нереабілітуючими підставами є: а) підтвердження матеріалами кримінального провадження події кримінального правопорушення; б) наявність у діянні складу кримінального правопорушення; в) причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 року у справі №947/1429/21 вказав, що відсутність вироку суду про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення та закриття кримінального провадження щодо такої особи у зв`язку із її смертю не реабілітує його, тобто не доводить відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Як встановлено вище, кримінальне провадження №42022242220000041 щодо вчинення лісничим КП "Теофіпольлісвод" ОСОБА_1. закрито у зв`язку із смертю особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів у вчиненні кримінального правопорушення, а саме, незаконної вирубки 121 дерева різних порід на земельній ділянці з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257. Тобто, провадження закрито на підставі нереабілітуючої підстави, що не доводить відсутність його вини у заподіянні шкоди.

З вказаного критично оцінюються твердження представника відповідача про непідтвердження вини ОСОБА_1 у зв`язку з закриттям кримінального провадження щодо нього.

При цьому, правом на реабілітацію померлого, зокрема, продовження кримінального провадження з метою постановлення виправдувального вироку, особи, передбачені п. 1. ст. 10. ст. 284 КПК України, не скористались.

Враховуючи встановлені в межах кримінального провадження №42022242220000041 обставини шляхом допиту свідків, проведенням слідчих експериментів тощо, що відображено в постанові від 31.10.2023 року про закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави, не надання достатніх доказів на підтвердження відсутності вини лісничого ОСОБА_1 у здійснення рубки на земельній ділянці з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257, оцінивши наявні докази крізь призму їх переконливості та достатності, суд доходить висновку, що вина лісничого КП "Теофіпольлісвод" ОСОБА_1. у вчиненні незаконної порубки 121 дерева різних порід на земельній ділянці з кадастровим номером 6824755300:02:002:0257 не спростована.

Заперечення відповідача з приводу обставин здійснення вказаного кримінального провадження (огляду місця події, встановлення меж земельної ділянки, показів свідків тощо) судом не приймаються, позаяк суд в даній справі не здійснює оцінку проведених дій в межах кримінального провадження. Окрім того, такі дії у передбаченому кримінально-процесуальним законодавством не оскаржувались, не скасовані та із постановою про закриття від 31.10.2023 року учасники кримінального провадження №42022242220000041 погодились.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою під час виконання трудових обов`язків. Це є одним з випадків, коли суб`єктом деліктної відповідальності є юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто особливістю цих зобов`язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати. У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за наведеною нормою права пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов`язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

Позаяк, як встановлено вище, заподіяння шкоди лісничим ОСОБА_1 відбулось під час виконання ним своїх трудових обов`язків, обов`язок з відшкодування шкоди підлягає покладенню на комунальне підприємство "Теофіпольлісвод".

Розмір шкоди розраховано на підставі висновку експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС від 28.04.2023 року, пояснення якого також заслухано в судовому засіданні 02.05.2024 року.

Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (стаття 98);

Висновок від 28.04.2023 року інженерно-екологічної експертизи підготовлений у межах кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом та яка попереджена про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а сам висновок відповідає положенням 98 ГПК України.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.01.2024 року у справі №911/2653/17 (756/15873/16), у якій суд, надаючи оцінку висновку експерта у кримінальному провадженні, у якому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду, взяв до уваги такий висновок та наголосив, що він стосується предмета доказування, відповідає вимогам статті 98 ГПК України і підготовлений у рамках кримінального провадження судовим експертом НДЕКЦ. Порушень порядку його отримання судом не встановлено, судовий експерт попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З всього вищевикладеного, судом в даному випадку встановлено всі елементи цивільного правопорушення, а саме неправомірність дій лісівника КП "Теофіпольлісвод" у незаконному включені до лісорубного квитка дерев на земельній ділянці Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області, що призвело до рубки таких дерев та заподіяння шкоди в розмірі 960 868,05 грн.

Натомість відповідачем належними і допустимими доказами в порядку ст. 74 ГПК України не доведено відсутності його (працівника) вини у незаконній вирубці дерев та заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.

Посилання відповідача на те, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми особами, суд не бере до уваги, оскільки у даній справі позов пред`явлено саме до винної особи з огляду на її встановлення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, позов у справі №924/6/24 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом також враховується, що відповідно до приписів пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу, зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства, про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що розмір шкоди підлягає стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50% - до спеціального фонду бюджету місцевого самоврядування, на території якого вчинено правопорушення, 20% - до спеціального фонду обласного бюджету, 30% - до спеціального фонду Державного бюджету України. Отже збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів на території Теофіпольської селищної ради підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого бюджету органу місцевого самоврядування, на території якого вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Теофіпольлісвод» (Хмельницька область, Хмельницький район, смт. Теофіполь, вул. Заводська, 3, код 31278861) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області на р/р Теофіпольської селищної ради Хмельницької області (реквізити: одержувач: ГУК у Хмельницькій області, код доходу: 2406210, р/р UA 928999980314121331000022773, в банку: Казначейство України (ел. адм. подат.), ЄДРПОУ: 37971775, МФО: 899998) грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 960868,05 грн. (дев`ятсот шістдесят тисяч вісімсот шістдесят вісім грн. 05 коп.).

Видати наказ.

Стягнути з комунального підприємства «Теофіпольлісвод» (Хмельницька область, Хмельницький район, смт. Теофіполь, вул. Заводська, 3, код 31278861) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 14413,02 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста тринадцять грн. 02 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.05.2024 року

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети