Ухвала

від 02.05.2024 по справі 910/6550/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6550/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до Міністерства фінансів України (далі - Мінфін)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - КБ "Приватбанк),

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд),

3) Національного банку України (далі - НБУ),

4) Кабінету Міністрів України (далі - КМУ)

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Мінфіну про:

1) визнання недійсним договору від 21.12.2016 №БВ-744/16/13010-05/131 в частині продажу на користь держави в особі Мінфіну належних позивачу 129 291 акцій КБ "Приватбанк";

2) зобов`язання Мінфіну повернути належні ОСОБА_1 прості іменні акції КБ "Приватбанк" у кількості 129 291 штук шляхом їх переказу на рахунок ОСОБА_1 у цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритий у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Капітал-Стандарт";

3) зобов`язання Мінфіну надати розпорядження на здійснення операції списання цінних паперів з рахунку в цінних паперах № НОМЕР_2 Держави Україна 129 291 штук простих іменних акцій КБ "Приватбанк" та їх переказу на рахунок ОСОБА_1 у цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритий у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Капітал-Стандарт".

2. Позов обґрунтовано тим, що укладенням спірного договору було порушено його права та інтереси і такий правочин суперечить актам цивільного законодавства, що з огляду на статті 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є підставою для визнання його недійсним.

3. Позивач вважає, що оспорюваний правочин 1) був вчинений з порушенням порядку, який визначений ст.41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 2) був вчинений особою, яку позивач не уповноважував на продаж своїх акцій, при чому згоди на продаж таких акцій позивач не надавав, кошти від продажу акцій не отримував, що свідчить про порушення статей 238, 239, 353, 658, 692 ЦК; 3) суперечить вимогам ст.41 Конституції України, ст.353 ЦК та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки, на думку позивача, мало місце втручання у гарантоване йому право на мирне володіння своїм майном.

4. Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.12.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024, провадження у справі закрив.

5. Рішення судів мотивоване тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту прав у розумінні ст.13 Конвенції та ч.6 ст.41 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який не забезпечить поновлення порушених прав, за захистом яких він звернуся до суду.

6. Суди, посилаючись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19, Верховного Суду від 28.06.20223 у справі №910/19005/19, зокрема, зазначили:

- оскарження до суду договору купівлі-продажу акцій, укладеного у процедурі "bail-in", не може бути підставою для застосування наслідків недійсності правочину (договору), а тому відповідна позовна вимога в разі її задоволення судом не призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення; така вимога є неефективним способом захисту інтересів акціонера неплатоспроможного банку незалежно від того, чи були законними рішення компетентних органів про виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом обміну його акцій на зобов`язання інвестора;

- передбачена ч.6 ст.41 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборона щодо витребування в інвестора придбаних ним акцій банку на користь їх попереднього власника, яка діяла з 12.08.2015 та на час розгляду спору у цій справі, у контексті застосування гарантій ст.6 Конвенції є легітимним цивільно-правовим обмеженням способів захисту акціонерами банків їх прав та інтересів у процедурі виведення з ринку неплатоспроможного банку (у розумінні норм матеріального права), яка має застосовуватися як спеціальна щодо загальних способів захисту норма права; така норма введена на захист публічного інтересу в забезпеченні стабільності фінансової системи та положень щодо добросовісності інвестора банку в силу закону (ч.10 ст.39 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- з прийняттям Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон №590-IX) не було змінено матеріально-правове регулювання в частині способів захисту прав особи, яка постраждала внаслідок порушень закону у процедурі виведення банку з ринку (відновлення його платоспроможності); як на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2016 року), так і на цей час єдиним способом захисту від таких порушень є стягнення збитків; тому питання темпорального застосування Закону №590-IX у частині належного способу захисту не виникає;

- обмеження прав акціонерів, яке було доступним, чітким і передбачуваним, зокрема, для позивача, відповідало критерію законності в розумінні ст.1 Першого Протоколу до Конвенції; з огляду на відсутність інших юридичних засобів збереження такої стабільності, які би відповідали європейським вимогам, і за наявності гарантій для акціонерів у разі завдання їм збитків отримати відповідне відшкодування, застосовані обмеження є пропорційними зазначеній легітимній меті;

- вирішення питання про те, чи порушені права та законні інтереси позивача, суд може вирішити тільки у спорі за належною позовною вимогою - про відшкодування завданої шкоди у грошовій формі;

- доводи про порушення прав як кредитора (вкладника)/колишнього учасника (акціонера) є необґрунтованими з огляду на наявність компетенції в уповноваженої особи Фонду на укладення договорів купівлі-продажу акцій від імені пов`язаних із банком осіб без погодження з такими особами відповідно до затвердженого Фондом плану врегулювання та згідно з приписами п.5 ч.2 ст.39 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- застосування процесуального припису п.7 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №590-IX до правовідносин, спір стосовно яких перебуває на розгляді господарського суду, і судове провадження не завершено прийняттям остаточного рішення на дату набрання чинності цим Законом, не суперечить положенням ст.6 Конвенції; воно забезпечує однакові процесуальні наслідки розгляду спорів за позовами учасників (акціонерів) неплатоспроможного банку - як тих, що звернулися до суду до набрання чинності змінами до ст.5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), і їх спір не завершено розглядом у суді, так і тих, що звернулися після набрання чинності Законом №590-ІХ, - реалізуючи принцип рівності перед законом і судом;

- механізм закриття провадження у справі, який передбачений п.7 розд.II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №590-IX на виконання міжнародних договорів України, не суперечить ГПК, узгоджується із законотворчою практикою, є доступним, чітким і зрозумілим для учасників справи;

- у цій справі підлягає застосуванню спеціальна процесуальна норма п.7 розд.ІІ Закону №590-ІХ.

7. 10.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024, у яких просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаргу подано з дотриманням вимог статей 287, 290 ГПК.

9. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд ухвалив судове рішення із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також через наявну невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній постанові, обставинам справи, що призвело до порушення: 1) права на доступ до правосуддя, закріпленого у ст.55 Конституції України, ст.4 ГПК та ст.6 Конвенції; 2) права власності, гарантованого ст.44 Конституції України та ст.1 Першого Протоколу до Конвенції; 3) права на ефективний засіб правового захисту, передбаченого ст.13 Конвенції.

10. Також скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції.

11. Скаржник, зокрема, зазначає:

1) суд апеляційної інстанції підтримав закриття провадження у справі через обрання позивачем неналежного способу захисту прав; така позиція суперечить низці постанов Верховного Суду, які стверджують про те, що за певних умов неправильне формулювання позивачем позовної вимоги не є перешкодою для задоволення позову і не може бути підставою для відмови в позові (постанови від 20.09.2023 у справі №910/3453/22; від 16.02.2024 у справі №910/10009/22; від 19.04.2023 у справі №904/7803/21, від 20.09.2023 у справі №910/3453/22, від 01.11.2023 у справі №910/7987/22); відтак, оскаржуваною постановою не були враховані висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо самостійного обрання судом належного способу захисту;

2) необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 та постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №910/19005/19; вказані правові позиції були враховані апеляційним судом при розгляді справи, що прямо вбачається із тексту оскаржуваної постанови.

12. Враховуючи обґрунтування скаржниками підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження.

13. Скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак із матеріалів поданої касаційної скарги вбачається, що остання подана в межах строку на касаційне оскарження, передбаченого приписами ст.288 ГПК, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 288, 290, 294, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження у справі №910/6550/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024.

2. Призначити до розгляду справу №910/6550/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 на 22 травня 2024 року о 14:40 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №328.

3. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15.05.2024.

4. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.

5. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч.3 ст.196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

6. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до ст.197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

7. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.

8. Витребувати з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/6550/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Кролевець

В. Студенець