Рішення
від 01.05.2024 по справі 592/6095/23
КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/6095/23

Провадження №2/592/127/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

представниці позивача: адвоката Ейсмонт М. О. ,

представника відповідача: адвоката Скубири О. М. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" про визнання незаконним наказу про призупинення трудових договорів та стягнення середньомісячного заробітку, -

В С Т А Н О В И В :

08.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" про незаконним наказу про призупинення трудових договорів та стягнення середньомісячного заробітку, із змісту якого вбачається, що він - ОСОБА_1 з 10.04.2013 року перебуває у трудових відносинах з AT "Сумський завод "Насосенергомаш" , що підтверджується копією трудової книжки. 06.02.2023 року відповідачем було видано наказ № 494-к "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні, яким з 06.02.2023 року до закінчення воєнного стану було призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , формувальником машинного формування 3 розряду цеху ливарного № 6, без виплати заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат на період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII "Правовий режим воєнного стану" . В обґрунтування даного наказу роботодавець посилався на значне скорочення обсягів виробництва товарної продукції та реалізації готової продукції, з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" , постановою Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24.02.2022 року № 18, на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в України" від 24.02.2022 року № 64/2022 та керуючись Законом України від 15.03.2022 року № 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" , у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість забезпечення працівника роботою і припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Роботодавець жодним чином не повідомив працівника про прийняте рішення: не ознайомив із наказом про призупинення з ним дії трудового договору, не надіслав копії наказу будь-яким можливим способом. 05.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до відділу кадрів AT "Сумський завод "Насосенергомаш" із заявою про надання завіреної належним чином копії оскаржуваного наказу та повідомив про можливість виконання ним роботи на підприємстві. Повідомлення про можливість виконання працівником роботи було проігноровано відповідачем та було видано ОСОБА_1 копію наказу від 06.02.2023 року № 495-к 27.04.2023 року. З огляду на те, що з початком повномасштабного вторгнення господарська діяльність товариства не припинялася, хоча її обсяги суттєво зменшились порівняно з довоєнним часом, беручи до уваги те, що робоче місце ОСОБА_1 з моменту призупинення дії трудового договору (06.02.2023 року) не перебувало в зоні активних бойових дій, не піддавалося артобстрілам чи ракетно-бомбовим ударам, не перебувало на тимчасово окупованих територіях, не зазнавало іншої небезпеки через військову агресію і позивач має можливість виконувати свої трудові обов`язки, про що він зазначив у заяві від 05.04.2023 року, відтак наказ "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 року № 495-к є незаконним, а тому він підлягає скасуванню з огляду на наступне. 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи. Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю передбачені ст. ст. 43-46 Конституції України. Разом з тим, відповідно до ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Відповідно до п/п 5 п. 1 ст. 6 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" , в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 15.03.2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-ІХ, який набув чинності 24.03.2022 року. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин - 06.02.2023 року) , призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Згідно п. 2 розд. "Прикінцеві положення" цього Закону України гл. XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України було доповнено п. 2 такого змісту: "2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" , діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" . Згідно ч. 2, 3 ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Отже, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану" , які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, КЗпП України - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Відповідно до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. Тобто, з аналізу вищевказаних положень Закону вбачається, що законом надано право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, однак таке право роботодавця не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником, є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її. Міністерство економіки України розмістило на сайті міністерства коментар до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-ІХ, зокрема і коментар до ст. 13 вказаного Закону. При цьому вважають, що у зв`язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов`язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов`язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов`язків, передбачених трудовим договором. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що на час видання оскаржуваного наказу були відсутні обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором: абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її, тому наказ відповідача від 06.02.2023 року № 495-К "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" є незаконним. Внаслідок видання незаконного наказу про призупинення дії трудового договору фактично наявний факт вимушеного прогулу працівника, викликаний протиправними діями роботодавця, але в такому випадку КзПП України не передбачає виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У даному випадку, на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України слід застосувати Закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону) , а саме: положення ст. 235 КЗпП України, якою передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Відповідно до п. 2 зазначеного порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Як вбачається з розрахункового листка ОСОБА_1 за грудень 2022 року, йому було нараховано заробітну плату у розмірі 8373,10 грн. ; за січень 2023 року - 1361,37 грн. . Орієнтовний розрахунок середньоденної заробітної плати: (8373,10 +1361,75 : 80 + 14) х 8 = 828,48 грн. , де 8373,10 грн. - нарахована заробітна плата за грудень 2022 року; 1361,75 грн. - нарахована заробітна плата за січень 2023 року; 80 та 14 - кількість відпрацьованих годин в грудні 2022 року та січні 2023 року, відповідно; 8 - тривалість робочого дня в годинах; 828,48 грн. - середньоденна заробітна плата. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.02.2023 року до 08.05.2023 року: 62 робочих дні х 828,48 грн. = 51365,76 грн. . Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України він підтверджує, що ним не було подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Всі додатки, додані до позовної заяви, є в наявності у відповідача. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4. 19, 48, 49, 58, 175,177 ЦПК України, він просив: 1. Поновити дію трудового договору з формувальником машинного формування 3 розряду цеху ливарного № 6 ОСОБА_1 з 07.02.2023 року. 2. Стягнути з акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" (Привокзальна площа, 1, м. Суми, 40011; код ЄДРПОУ: 05785448) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2023 року по дату ухвалення рішення суду, виходячи із середньоденного заробітку 828,48 грн. , з подальшим утриманням податків та загальнообов`язкових платежів. 3. Стягнути з акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" (Привокзальна площа, 1, м. Суми, 40011; код ЄДРПОУ: 05785448) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати (вхідний № 14706/23 від 08.05.2023 року) (а. с. 2-5) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.05.2023 року було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" (40011, м. Суми, вул. Привокзальна площа, 1, код ЄДРПОУ 05785448) про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудових договорів та стягнення середньомісячного заробітку. Було ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Було ухвалено призначити по справі підготовче судове засідання на 07.06.2023 року на 10 годину 00 хвилин за адресою: м. Суми, вул. Маґістратська, 12, зал судових засідань № 11, про що повідомити учасників справи. Копію ухвали про відкриття провадження у справі було постановлено надіслати учасникам справи разом з копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів - відповідачу. Було ухвалено роз`яснити відповідачу право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) , що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Було ухвалено роз`яснити учасникам справи, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: ненадання копії відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://kv.su.court.gov.ua/sud1806/gromadyanam/csz/ . Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею. Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала набрала законної сили 09.05.2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110775117) (а. с. 18) .

29.05.2023 року представник відповідача акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" адвокат Скубира Олександр Миколайович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву від 08.05.2023 року (в порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України) , із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа № 592/6095/23, провадження № 2/592/1468/23 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про визнання незаконним та скасування наказу від 06.02.2023 року № 495-к "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідач заперечує проти позову, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, в зв`язку з наступним: 1. Відповідно до наказу від 08.04.2013 року № 422-К, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в AT "Сумський завод "Насосенергомаш" 10.04.2013 року в цех № 6 формувальником ручного формування (який бере участь у литті металу) 2-го розряду, копія наказу додається. Згідно Положенню про структурний підрозділ цех ливарний № 6 є самостійним структурним підрозділом AT та здійснює виготовлення модельних комплектів та виливок для деталей насосів і запасних частин до них різними методами литва (копія положення додається) . Таким чином, приймаючи до уваги, що цех ливарний № 6 займається процесом виготовлення деталей з розплаву металів або інших матеріалів, які заливаються в порожнисту форму з порожниною, то робота в даному підрозділі для працівників пов`язана з дуже багатьма небезпечними факторами, в тому числі для здоров`я та життя працівників. У відповідності до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, а відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці" пріоритет життя і здоров`я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці є одним із основних принципів державної політики в галузі охорони праці. У відповідності до ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 13 Закону України "Про охорону праці" , роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. З огляду на викладене, право на працю не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на працю та правом на життя та здоров`я, переважає природне право осіб на життя та здоров`я. Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ (з урахуванням Указів Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023) в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року до 18.08.2023 року. 24.02.2022 року на території України та, зокрема, в м. Суми внаслідок військової агресії російської федерації, розпочались бойові дії, у зв`язку з чим, повністю був зупинений рух транспорту громадського користування, було введено комендантську годину (з 07 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин) , було запроваджено обмеження пересування містом, була припинена робота державних (комунальних, приватних) підприємства, установ та організацій та інші. Вищевказані обставини створили для працівників відповідача неможливість своєчасного прибуття на місце роботи, виконання дорученої роботи в безпечних для життя умовах, а для відповідача забезпечувати безпечні виробничі, організаційні, технічні умови для нормального виробничого процесу, у зв`язку з чим, були видані: 1. Наказ від 24.02.2022 року № 37-ОД, відповідно до якого було призупинено роботу з 24.02.2022 року по 04.03.2022 року та встановлено з 24.02.2022 року по 04.03.2022 року для всіх працівників простій з незалежних від роботодавця та працівників причин (без знаходження та території AT) з оплатою по середньому заробітку (копія наказу додається) . 2. Наказ від 09.03.2022 року № 38-ОД, у зв`язку з впровадженням воєнного стану в Україні та неможливістю гарантувати безпечне виконання робіт на території відповідача в період з 09.03.2022 року по 25.03.2022 року для всіх працівників (крім чергових служб AT) був встановлений простій з незалежних від роботодавця та працівників причин (без знаходження та території AT) з оплатою 2/3 від встановленого тарифа/окладу (копія наказу додається) . 3. Наказ від 28.03.2022 року № 39-ОД, у зв`язку з запровадженням воєнного стану в Україні та неможливістю гарантувати безпечне виконання робіт на території відповідача в період з 28.03.2022 року по 01.04.2022 року для всіх працівників (крім чергових служб AT) був встановлений простій з незалежних від роботодавця та працівників причин (без знаходження та території AT) з оплатою 2/3 від встановленого тарифа/окладу (копія наказу додається) . 4. Наказ від 04.04.2022 року № 42-ОД, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, відсутністю повного завантаження виробництва та відсутністю достатніх обігових коштів з 04.04.2022 року відповідач встановив: 1. Режим неповного робочого часу (неповний робочий тиждень) з тривалістю роботи 16 годин на тиждень, з оплатою за фактично відпрацьований час з наступними режимами роботи: робочі дні - понеділок та вівторок. 2. У разі відсутності роботи в режимі, що вказаний в п. 1, працівники переводяться на простій з оплатою 2/3 посадового окладу, тарифу (копія наказу додається) . Таким чином, у зв`язку з неможливістю забезпечувати безпечні виробничі, організаційні, технічні умови для нормального виробничого процесу, а також безпеку життя працівників, з 04.04.2022 року відповідач встановив режим неповного робочого тижня, з робочими днями понеділок-вівторок. Відповідно до ст. 20 Кодексу Цивільного захисту України, суб`єкти господарювання у сфері цивільного захисту зобов`язані, зокрема: 1) забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання; 2) організувати та здійснити під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційні заходи щодо працівників та майна суб`єкта господарювання; 3) забезпечити виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Згідно ч. 2 ст. 21 Кодексу Цивільного захисту України, громадяни України зобов`язані: 1) дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях; 2) дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої і технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації; 3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту; 4) повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій; 5) у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна; 6) дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів, режимів радіаційного захисту; 7) виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння, навчати дітей обережному поводженню з вогнем. 26.07.2022 року Головою обласної державної адміністрації - керівником обласної військової адміністрації було прийняте Розпорядження "Про попереджувально-профілактичні заходи під час повітряної тривоги" від 26.07.2022 року № 249-ОД, відповідно до якого, зокрема, спільно з правоохоронними та контролюючими органами, адміністраціями торговельно-розважальних центрів, ринків, місць масового скупчення людей, що розміщені на території Сумської області, варто вжити у межах компетенції заходів, спрямованих на: 1) припинення роботи дитячих майданчиків, розважальних площадок у вищезазначених місцях, а також заборону проведення масових розважально-культурних заходів до завершення воєнного стану, крім тих, керівництво яких забезпечить відповідну евакуацію відвідувачів до укриттів у найкоротший строк після отримання сигналу "Повітряна тривога" та має відповідні договори з власниками укриттів, інші необхідні документи і умови швидкої і безпечної евакуації населення; 2) скорочення тривалості роботи торговельно-розважальних центрів, ринків до мінімального рівня, запровадження обмеження щодо кількості відвідувачів цих місць з урахуванням можливості 100 % укриття персоналу та відвідувачів у наявних захисних спорудах цивільного захисту; 3) зменшення біля торговельно-розважальних центрів та ринків кількості паркомісць для приватних автомобілів до 50 % (без перекриття автомобілями шляхів евакуації біля виходів з приміщень) ; 4) призупинення обслуговування відвідувачів на час дії сигналу "Повітряна тривога" та пропонування проходження в укриття; 5) призупинення господарської діяльності усіх суб`єктів господарювання під час дії сигналу "Повітряна тривога" , що розташовані у безпосередній близькості до об`єктів критичної інфраструктури (копія розпорядження додається) . Таким чином, під час дії сигналу "Повітряна тривога" , відповідач зобов`язаний повністю призупинити виробничу діяльність, а працівники зобов`язані зупинити виконання трудових функцій та швидко, але не панікуючи пройти до найближчого сховища (метро, підземний паркінг, бомбосховище тощо) ; у разі відсутності поблизу потрібних споруд, застосувати правило "двох стін" ; у захисній споруді продовжувати виконувати усі розпорядження відповідального; не виходити з укриття до сповіщення про відбій небезпеки. Відповідно до офіційної інформації, розміщеної за посиланням https://air-alarms.in.ua/reqion/sumy?from=2023-01-01to=2023-02-06#statistic в період з 01.01.2023 року по 06.02.2023 року (37 календарних дня) було об`явлено повітряну тривогу в Сумській області, в тому числі в м. Суми, 57 раз, загальною тривалістю 55,6 годин (копія роздруківки додається) . При цьому в період з 06:00 по 12:00 кількість сигналів "Повітряна тривога" складала 18 раз, з 12:00 по 18:00 - 22 рази, тобто переважна більшість сигналів "Повітряна тривога" було оголошено саме під час робочих годин. У відповідності до службової інструкції цеху ливарного № 6 формувальника машинного формування 3 розряду СІ 06-47-2018, формувальник машинного формування 3 розряду зобов`язаний: - виготовляти форми для відливок середньої складності на формувальних машинах вантажопідйомністю понад 300 до 750 кг та форми складних та тонкостінних відливок, а також для великих простих та середньої складності відливок на машинах вантажопідйомністю до 300 кг; - готувати до набивання та набивати форми для складних та тонкостінних відливок, а також для великих простих та середньої складності відливок; - формувати на машинах оболонкові напівформи та стрижні для великих відповідальних відливок складної конфігурації; - обробляти та складати форми для відливок середньої складності; - установлювати стрижні з перевіркою за допомогою декількох простих шаблонів; - складати оболонкові форми з установленням складних стрижнів; - дотримуватися правил і норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки (копія службової інструкції додається) . Згідно Інструкції з охорони праці № 235 для працівників відділення № 1 цеху ливарного № 6, зайнятих виготовленням форм і стрижнів ручним і машинним способом, складання форм для професій: формувальник ручної формовки; формувальник машинної формовки, стрижневик ручної формовки; стрижневик машинної формовки; складальник форм, позивач, після закінчення робіт зобов`язаний: 1. Вимкнути обладнання, закрити всі повітряні крани, вентилі, зачинити кришками отвори на ємності зі сполученнями. 2. Відчинити жолоб змішувача і очищити його і лопатки від залишків суміші. Прибрати робоче місце від сміття, залишків суміші, металічних відходів. 3. Прибрати ручний інструмент і пристрої у визначені для їх зберігання місця. 4. Доповісти майстру про виконані завдання і про всі виявлені недоліки і несправності обладнання, інструмента, пристроїв. 5. Зняти, оглянути, очистити і розвісити робочий одяг, індивідуальні засоби захисту в спеціально відведеному для спецодягу місці (шафі) . 6. Вимити обличчя і руки теплою водою з милом та прийняти душ (копія інструкції додається) . Таким чином, при оголошенні сигналу "Повітряна тривога" , позивач був зобов`язаний спочатку завершити всі виробничі процеси, а приймаючи до уваги, що ливарне виробництво це безперервний процес лиття гарячого металу, то ці дії потребують значного проміжку часу, задля забезпечення безпеки для життя та здоров`я працівників та збереження виробничих потужностей. Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правовою режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. ст. 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" . Спеціальним законом, який визначає основи трудових відносин в умовах воєнного стану, є Закон України від 15.03.2022 року № 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" , відповідно до ст. 1 якого, даний закон визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники) , у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" . Згідно п. 2 розд. "Прикінцеві положення" Закону № 2136, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" , діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" , у зв`язку з чим він має переважну силу в період воєнного стану перед іншими нормативними актами, які регулюють трудові відносини. Таким чином, чинним законодавством дозволено обмежувати конституційні права та свободи громадян, в частині трудових прав, передбачених ст. ст. 41-44 Конституції України в умовах воєнного стану. Відповідно до ст. 13 Закону України № 2136, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності) , реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. У зв`язку з неможливістю забезпечити позивача безпечними і здоровими умовами праці, які не залежать від волі відповідача, а пов`язані з можливими як ракетними, так і артилерійськими обстрілами, оскільки м. Суми знаходиться на відстані приблизно 40 км від кордону з країною агресором, 06.02.2023 року відповідачем був виданий наказ від 06.02.2023 року № 495-к "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" , відповідно до якого: 1. Призупинено з 06.02.2023 року до закінчення воєнного стану дію трудового договору з ОСОБА_1 , формувальником машинного формування 3 розряду цеху ливарного № 6, т. н. НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , без виплати заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат на період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" . 2. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат ОСОБА_1 , формувальнику машинного формування 3 розряду цеху ливарного № 6, т. н. НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на час призупинення дії трудового договору проводиться відповідно до ст. 13 Закону України від 15.03.2022 року № 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" . 3. Відновлення трудового договору провести після закінчення воєнного стану з повідомленням про це за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору письмово або в електронній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій (далі - "Наказ" , копія наказу в матеріалах справи є) . Таким чином, призупинення трудових відносин з позивачем було зроблено відповідачем у повній відповідності з діючим законодавством України, оскільки має винятковий характер і не залежать від волі AT "Сумський завод "Насосенергомаш" , а є наслідком збройної агресії проти України, оскільки відповідач не може забезпечити безпечні умови роботи, а тому прийняття такого наказу стало вимушеним кроком, при цьому було взято до уваги той факт, що при встановленні справедливого балансу між правом особи на працю та правом на життя та здоров`я, переважає природне право осіб на життя та здоров`я, передбачене ст. 3 Конституції України. 2. Як було зазначено вище, відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ (з урахуванням Указів Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023) в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року до 18.08.2023 року. У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлений до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором) , зокрема юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) , що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. Також, 24.02.2022 року Правлінням Національного банку України була прийнята Постанова "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24.02.2022 року № 18, відповідно до п. 15 якої було зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації і Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків) , кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: 1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів; 3) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб-резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі - Переліки) ; 4) продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів; 5) сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов`язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками; 6) переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях) ; 7) страхових виплат шляхом оплати закладам охорони здоров`я вартості медико-санітарної, іншої допомоги, що була надана застрахованій особі такими закладами, у зв`язку із настанням страхового випадку за договорами добровільного страхування; 8) страхового відшкодування шкоди життю, здоров`ю, майну потерпілих, заподіяної внаслідок настання страхового випадку за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; 9) сплати внесків до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ; 10) виплати доходів, сум погашення грошовими коштами за випусками власних цінних паперів, оплати послуг депозитарних установ за здійснення такої виплати/погашення; 11) страхових платежів за договорами обов`язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) та наземного транспорту на користь страховиків щодо транспортних засобів, переданих у фінансовий лізинг до 23.02.2022 року (включно) ;

12) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб-резидентів Російської Федерації і Республіки Білорусь, які є клієнтами банків України, у межах укладених договорів щодо реалізації зарплатних проектів з військовими частинами Збройних Сил України та Національної гвардії України без окремого погодження зі Службою безпеки України. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 26.05.2023 року, кінцевим бенефіціарним власником акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" є ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином, приймаючи до уваги, що кінцевим бенефіціарним власником відповідача є громадянин рф, а також введення мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, а також заборону на проведення видаткових операцій, що в свою чергу позбавило відповідача можливості здійснювати закупівлю сировини та матеріалів для забезпечення виробничих потреб, AT "Сумський завод "Насосенергомаш" втратив значну кількість замовлень та має великі труднощі з обіговими коштами, оскільки контрагенти в Україні призупинили виконання як грошових, так і товарних зобов`язань за укладеними договорами. Так за перший квартал 2022 року збиток підприємства склав 159 756 638,00 грн. , за перше півріччя 2022 року - 225 558 835,00 грн. , за 2022 року - 261 247 139,00 грн. , що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств за 1 квартал, півріччя 2022 року та за 2022 рік відповідно (копії декларацій додаються) . Крім того, за даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2021 року, облікова кількість штатних працівників відповідача складала - 2200 осіб, а загальна сума нарахованого доходу працівникам підприємства за грудень 2021 року склала - 34 933 878,86 грн. . У зв`язку з військовою агресією та запровадженими законодавчими обмеженнями роботи підприємства відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників у 2022 році складала: січень - 2118, лютий - 2119, березень - 2065, квітень - 1796, травень - 1761, червень - 1756, жовтень - 1532, листопад - 1453 та грудень 2022 року - 1423, а загальна сума нарахованого доходу працівникам підприємства у грудні 2022 року в порівнянні з січнем 2022 року зменшилась на 62 % та склала 12 296 464,87 грн. , що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2021 року, за 1 та 2 квартал 2022 року та 4 квартал 2022 року (копії податкових розрахунків додаються) . Також, відповідно до довідок про виготовлення насосних агрегатів від 14.04.2023 року № 26-07/00598, № 26-07/00599, відповідачем було в 2021 року виготовлено 619 насосних агрегатів на загальну суму 983 016 000,00 грн. , в 2022 року - 163, на загальну суму 374 084 282,00, а в 2023 році заплановано виготовлення лише 86, на загальну суму 330 443 980,00 грн. , копії довідок додаються. На підставі вищевикладеного, призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 було проведено у відповідності до норм чинного законодавства України, у зв`язку з збройною агресією рф, а також законодавчими обмеженнями, які стосуються діяльності відповідача. 3. Відповідно до п. 1 прохальної частини позовної заяви від 08.05.2023 року позивач просить Ковпаківський районний суд м. Суми поновити дію трудового договору з формувальником машинного формування 3 розряду цеху ливарного № 6 ОСОБА_1 з 07.02.2023 року. Згідно ст. 13 Закону України № 2136, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація і про умови відновлення дії трудового договору. Таким чином, чинним законодавством України визначено, що відновлення дії трудового договору є компетенцією роботодавця та пов`язане з припиненням або скасуванням воєнного стану. Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України № 2136, у разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов`язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Зі змісту наведених норм вбачається, що питання поновлення дії трудового договору належить до компетенції власника, який уклав трудовий договір із працівником, а скасування такого наказу віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28.03.2019 року у справі № 755/3495/16-ц, від 17.07.2019 року у справі № 823/5365/15, від 11.06.2020 року у справі № 804/4143/16. Разом з тим, на думку відповідача, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції інших осіб, а саме: поновити дію трудового договору, укладеного з позивачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача в частині поновлення дії трудового договору з формувальником машинного формування 3 розряду цеху ливарного № 6 ОСОБА_1 з 07.02.2023 року є такими, що не відповідають діючому законодавству, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню у повному обсязі (аналогічний правовий висновок сформований у рішенні від 23.03.2021 року у справі № 754/9036/20) . 4. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Таким чином, у разі застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, власник тимчасово позбавляється права на відчуження, розпорядження та/або користування своїм майном. 12.08.2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, приймаючи до уваги, що об`єкти нерухомого майна, що належать акціонерному товариству "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, прийняв ухвалу від 12.08.2022 року у справі № 757/19296/22-к (залишена в силі ухвалою Київського апеляційного суду у справі № 757/19296/22-к) , відповідно до якої був накладений арешт на все нерухоме майно, що належить AT "Сумський завод "Насосенергомаш" (ЄДРПОУ 05785448) , в тому числі на цех ливарний № 6, який знаходиться в складі цілісного майнового комплексу, реєстраційний номер 1172785159101, за адресою: АДРЕСА_4 . Ухвала від 12.08.2022 року у справі № 757/19296/22-к розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.Ua/Review/105780672. На підставі вищевикладеного, призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 було проведено у відповідності до норм чинного законодавства України та на виконання вимог ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2022 року у справі № 757/19296/22-к. 5. Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бумі поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Таким чином, ст. 225 КЗпП України передбачено виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу. Як було зазначено вище, спеціальним законом, який визначає основи трудових відносин в умовах воєнного стану, є Закон України від 15.03.2022 року № 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" . У відповідності до ч. 4 ст. 13 Закону № 2136, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спеціальним законодавством визначено, що сплата заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору покладено на державу-агресора. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 49, 178, 258, 259, 263 ЦПК України, він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" у повному обсязі (вхідний № 17489 від 29.05.2023 року) (а. с. 21-32) .

29.06.2023 року представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Ейсмонт М. О. надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про уточнення позовних вимог, із змісту якої вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває справа № 592/6095/23 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" про поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Користуючись правами, передбаченими ст. 43 ЦПК України, вона вважає за необхідне уточнити заявлені позовні вимоги, шляхом викладення їх в наступній редакції: "1. Визнати незаконним та скасувати наказ № 495-к від 06.02.2023 року "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 року. 2. Стягнути з акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" (Привокзальна площа, 1, м. Суми, 40011; код ЄДРПОУ: 05785448) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2023 року по дату ухвалення рішення суду, виходячи із середньоденного заробітку 828,48 грн. , з подальшим утриманням податків та загальнообов`язкових платежів. 3. Стягнути з акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" (Привокзальна площа, 1. м. Суми. 40011; код ЄДРПОУ: 05785448) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати (вхідний № 22407 від 29.06.2023 року) (а. с. 103) .

01.08.2023 року представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Ейсмонт М. О. надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відповідь на відзив, із змісту якої вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває справа № 592/6095/23 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" про поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 29.06.2023 року до Ковпаківського районного суду м. Суми була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 495-к від 06.02.2023 року "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 року; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного та понесені судові витрати. Не погодившись із заявленими позовними вимогами відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого AT "Сумський завод "Насосенергомаш" позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що призупинення трудових відносин з позивачем відбулось у зв`язку з неможливістю роботодавця забезпечити безпечні умови роботи працівнику та у зв`язку зі значним скороченням обсягів виробництва товарної продукції та реалізації готової продукції підприємства, оскільки контрагенти в України призупинили виконання грошових та товарних зобов`язань з підприємством. На думку відповідача, зазначені обставини є обґрунтованими підставами для прийняття рішення про призупинення з працівником трудових відносин. Втім з даною позицією відповідача неможливо погодитись, з огляду на наступне. Як вже зазначалось у позовній заяві, цитувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву, Законом визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" ) . Ч. 2 цієї ж статті Закону визначено, що призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності) , реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору. Обґрунтовуючи свої заперечення у відзиві на позовну заяву відповідач вказував на те, що підставою для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 стало те, що останній є працівником самостійного структурного підрозділу AT - цеху ливарного. А оскільки ливарне виробництво відноситься до безперервного лиття гарячого металу, що не дає можливості швидко завершити всі виробничі процеси та пройти до найближчого укриття під час сигналу "Повітряна тривога" . Неможливість забезпечити позивача безпечними і здоровими умовами праці, які не залежать відповідача, а пов`язані з можливими як ракетними, так і артилерійськими обстрілами стала підставою для прийняття рішення про призупинення трудового договору з працівником. Втім, зі змісту наказу від 06.02.2023 року № 494-к "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" не вбачається такої підстави для його прийняття як неможливість забезпечити працівника безпечними і здоровими умовами праці. Відповідачем також не подано доказів закриття ливарного цеху на підприємстві, у зв`язку з небезпекою для життя працівників. Що спростовують твердження відповідача про зупинення оскаржуваного наказу із зазначеної вище підстави. Разом з тим, в обґрунтування наказу від 06.02.2023 року № 494-к роботодавець посилався на значне скорочення обсягів виробництва товарної продукції та реалізації готової продукції, які відповідно до вимог, визначених ч. 1 ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не є підставою для призупинення дії трудового договору, з огляду на те, що позивач бажав та мав можливість виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Зі змісту відзиву на позовну заяву є незрозумілим, яка ж все ж таки причина прийняття рішення про призупинення дії трудового договору з позивачем: тяжке фінансове становище, пов`язане зі скороченням обсягів виробництва та реалізації продукції на підприємстві, арешту майна тощо чи неможливість роботодавця забезпечити працівника здоровими умовами праці, про що жодного слова не зазначено в оскаржуваному наказі як на підставу і така підстава не підтверджена жодним доказом. Окрім того, представник AT "Сумський завод "Насосенергомаш" вказує на те, що питання скасування оскаржуваного наказу віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу. Проте, дана позиція відповідача є помилковою, з огляду на те, що ч. 3 ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" передбачено можливість оскарження наказу про призупинення дії трудового договору до вищевказаного органу, а не вказує на те, що даний центральний орган виконавчої влади є єдиною можливою інстанцією для працівника з оскарження такого наказу. У відзиві на позовну заяву відповідач також вказує на те, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що спеціальним законодавством, який визначає основи трудових відносин в умовах воєнного стану визначено що сплата заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам під час призупинення дії трудового договору покладено на державу-агресора. Втім дана позиція відповідача також є помилковою, з огляду на те, що ч. 4 ст. 13 Закону України "Про організації трудових відносин в умовах воєнного стану" застосовується тоді, коли призупинення дії трудового договору відбулось із дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством. В іншому випадку - це буде вимушений прогул працівника, викликаний протиправними діями роботодавця. Та оскільки КЗпП України не передбачає виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України, слід застосовувати Закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону) , а саме: положення ст. 235 КЗпП України, якою передбачено, що при вирішенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 179 ЦПК України, вона просила задовольнити заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.06.2023 року (вхідний № 26284/23 від 01.08.2023 року) (а. с. 109-111) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.08.2023 року було закрито підготовче провадження та було призначено справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудових договорів та стягнення середньомісячного заробітку до судового розгляду по суті на 20.11.2023 року на 10 годину 00 хвилин. В судове засідання було ухвалено викликати сторони. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Ухвала набрала законної сили 28.08.2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113058021) (а. с. 118) .

21.12.2023 року представник відповідача акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" адвокат Скубира Олександр Миколайович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми додаткові пояснення щодо розрахунку середнього заробітку, із змісту яких вбачається, що Верховний Суд в постанові від 01.03.2017 року у справі № 635/2084/16-ц визначив правову позицію, відповідно до якої середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими "Порядком обчислення середньої заробітної плати" , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 року № 100 (далі - "Порядок" ) . Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку, нарахування виплат у всых випадках збереження середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку, слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку. Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен розраховуватися множенням кількості робочих днів на середньоденну заробітну плату з урахуванням робочих днів відповідача. Відповідно до наказу відповідача від 04.04.2022 року № 42-ОД (копія в матеріалах справи є) з 04.04.2022 року тривалість роботи відповідача становить 16 годин на тиждень, робочі дні - понеділок та вівторок. Таким чином, кількість робочих днів відповідача з 06.02.2023 року (дата спірного наказу) до 08.05.2023 року(дата закінчення нарахування по позову) склала 26 днів, в тому числі лютий 2023 року - 8 робочих днів (6, 7, 13, 14, 20, 21, 27, 28) , березень 2023 року - 8 робочих днів (6, 7, 13, 14, 20, 21, 27, 28) , квітень 2023 року - 8 робочих днів (3, 4, 10, 11, 17, 18, 24, 25) , травень 2023 року - 2 робочих дні (1, 2) . Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен складати: 26 х 828,48 = 21540,48 грн. З утриманням з цієї суми податків та зборів (вхідний № 46241 від 21.12.2023 року) (а. с. 125) .

23.01.2024 року представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Ейсмонт М. О. надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми додаткові пояснення щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, із змісту яких вбачається, що п. 2 прохальної частини позовної заяви, з урахуванням уточнень, позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2023 по дату ухвалення рішення суду, виходячи із середньоденного заробітку 828,48 грн. , з подальшим утриманням податків та загальнообов`язкових платежів. Дана позовна вимога обґрунтована наступним. Призупинення трудового договору з працівником відповідно до положень ст. 13 Закону України № 2136-ІХ від 15.03.2022 року "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" хоча і не припиняє трудових відносин і не є звільненням у розумінні положень КЗпП України, проте фактично позбавляє працівника роботи і належного йому заробітку, який би він отримав, коли б працював на своєму робочому місці чи виконував покладені на нього трудові обов`язки. Визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору створює ситуацію, яка як для роботодавця так і для працівника, є фактичним вимушеним прогулом, викликаним противними діями роботодавця. Тому, у даному випадку, на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України слід застосувати Закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону) , а саме: положення ст. 235 КЗпП України, якою передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Даною статтею також передбачено, що виплата середнього заробітку відбувається за весь час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Відповідно до п. 2 зазначеного порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Позивачем у позовній заяві наведений розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середньоденний розмір якого не спростовано відповідачем шляхом надання свого розрахунку на підставі відповідних підтверджуючих документів (довідки про середньоденний заробіток тощо) . Окрім того, відповідачем документально не підтверджена неповна кількість робочих днів, яка могла бути запроваджена на підприємстві з дати вимушеного прогулу (07.02.2023 року) по день ухваленні рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За таких обставин, позивачу підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2023 року по день ухвалення рішень, з розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 828,48 грн. х на кількість робочих днів за період, починаючи з 07.02.2023 року по день ухвалення рішення суду (вхідний № 2881 від 23.01.2024 року) (а. с. 137, 138) .

12.02.2024 року представник відповідача акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" адвокат Скубира Олександр Миколайович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми додаткові пояснення у справі, із змісту яких вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа № 592/6095/23, провадження № 2/592/1468/23 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про визнання незаконним та скасування наказу від 06.02.2023 року № 495-к "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 23.01.2024 року представником позивача адвокатом Ейсмонт Мариною були подані до суду додаткові пояснення від 23.01.2024 року, відповідно до яких, позивачу підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2023 року по день ухвалення рішення, з розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 828,00 грн. х на кількість робочих днів за період, починаючи з 07.02.2023 року по день ухвалення рішення суду. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 43, 49 ЦПК України, відповідач надає до суду дані пояснення та просить врахувати їх при вирішенні справи № 592/6095/23. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд України у Постанові від 01.03.2017 року у справі № 635/2084/16-ц, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України визначив правову позицію, відповідно до якої середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) , а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку. Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен розраховуватися множенням кількості робочих днів на середньоденну заробітну плату з урахуванням робочих днів відповідача. Відповідно до довідки відповідача середньоденна заробітна плата позивача складала 793,20 грн. без відрахувань податків та обов`язкових платежів (сканкопія довідки додається) . Як було зазначено у відзиві на позовну заяву від 29.05.2023 року № 26-07/00787, у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації, розпочатими бойовими діями були створені обставини для працівників відповідача, які унеможливили своєчасно прибути на місце роботи, виконувати доручену роботу в безпечних для життя умовах, а для відповідача забезпечувати безпечні виробничі, організаційні, технічні умови для нормального виробничого процесу, у зв`язку з чим, були видані: 1. Наказ від 24.02.2022 року № 37-ОД, відповідно до якого було призупинено роботу з 24.02.2022 року по 04.03.2022 року та було встановлено з 24.02.2022 року по 04.03.2022 року для всіх працівників простій з незалежних від роботодавця та працівників причин (без знаходження та території AT) з оплатою по середньому заробітку (копія наказу в матеріалах справи є) . 2. Наказ від 09.03.2022 року № 38-ОД, у зв`язку з впровадженням воєнного стану в Україні та неможливістю гарантувати безпечне виконання робіт на території відповідача в період з 09.03.2022 року по 25.03.2022 року для всіх працівників (крім чергових служб AT) був встановлений простій з незалежних від роботодавця та працівників причин (без знаходження та території AT) з оплатою 2/3 від встановленого тарифу/окладу (копія наказу в матеріалах справи є) . 3. Наказ від 28.03.2022 року № 39-ОД, у зв`язку з запровадженням воєнного стану в Україні та неможливістю гарантувати безпечне виконання робіт на території відповідача в період з 28.03.2022 року по 01.04.2022 року для всіх працівників (крім чергових служб AT) був встановлений простій з незалежних від роботодавця та працівників причин (без знаходження та території AT) з оплатою 2/3 від встановленого тарифу/окладу (копія наказу в матеріалах справи є) . 4. Наказ від 04.04.2022 року № 42-ОД, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, відсутністю повного завантаження виробництва та відсутністю достатніх обігових коштів з 04.04.2022 року відповідач встановив: 1. Режим неповного робочого часу (неповний робочий тиждень) з тривалістю роботи 16 годин на тиждень, з оплатою за фактично відпрацьований час з наступними режимами роботи: робочі дні - понеділок та вівторок. 2. У разі відсутності роботи в режимі, що вказаний в п. 1, працівники переводяться на простій з оплатою 2/3 посадового окладу, тарифу (копія наказу в матеріалах справи є) . Таким чином, у зв`язку з неможливістю забезпечувати безпечні виробничі, організаційні, технічні умови для нормального виробничого процесу, а також безпеку життя працівників, з 04.04.2022 року відповідач встановив режим неповного робочого тижня, з робочими днями понеділок-вівторок. У зв`язку з прийняттям вищевказаних наказів, тривалість робочих годин позивача за період з 24.02.2022 року по 06.02.2023 року (дата прийняття спірного наказу) , відповідно до табелів обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати, вказана в Таблиці № 1. Календарний місяць, рік, кількість робочих днів, кількість робочих годин, кількість днів простою: - лютий 2022 року - 17, 136, 3; - березень 2022 року - 0, 0, 22; - квітень 2022 року - 0, 0, 9; - травень 2022 року - 6, 48, 5; - червень 2022 року - 0, 0, 8; - липень 2022 року - 0, 0, 8; - серпень 2022 року - 0, 0, 10; - вересень 2022 року - 0, 0, 8; - жовтень 2022 року - 0, 0, 9; - листопад 2022 року - 0, 0, 9; - грудень 2022 року - 10, 80, 2; - січень 2023 року - 0, 0, 10; - лютий 2023 року - 0, 0, 8. Всього: 33, 264, 111. Таким чином, як видно з інформації, наведеної в Таблиці № 1, до позивача в повній мірі застосовувався режим неповного робочого часу (неповний робочий тиждень) , оскільки нормальна тривалість робочих днів за вказаний період складає 264 дня, а позивач відпрацював лише 33 дні. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. У зв`язку з вищевикладеним та приймаючи обмеження, передбачені ч. 2 ст. 235 КЗпП України, а також те, що обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, відтак кількість робочих днів позивача з 06.02.2023 року (дата видання спірного наказу) до 06.02.2024 року складає: календарний місяць, рік, кількість робочих днів, календарні робочі дні, кількість днів простою: - лютий 2023 року - 8, 6, 7, 13, 14, 20, 21, 27, 28; - березень 2023 року - 8, 6, 7, 13, 14, 20, 21, 27, 28; - квітень 2023 року - 8, 3, 4, 10, 11, 17, 18, 24, 25; - травень 2023 року - 10, 1, 2, 8, 9, 15, 16, 22, 23, 29, 30; - червень 2023 року - 8, 5, 6, 12, 13, 19, 20, 26, 27; - липень 2023 року - 9, 3, 4, 10, 11, 17, 18, 24, 25, 31; - серпень 2023 року - 9, 1, 7, 8, 14, 15, 21, 22, 28, 29; - вересень 2023 року - 8, 4, 5, 11, 12, 18, 19, 25, 26; - жовтень 2023 року - 10, 2, 3, 9, 10, 16, 17, 23, 24, 30, 31; - листопад 2023 року - 8, 6, 7, 13, 14, 20, 21, 27, 28; - грудень 2023 року - 0, 8 (наказ про простій працівників від 28.11.2023 року № 107-ОД) ; - січень 2024 року - 6, 15, 16, 22, 23, 29, 30, 4 (наказ про простій працівників від 03.01.2024 року № 01-ОД) ; - лютий 2024 року - 2, 5, 6. Всього: 94, 12. Крім того, розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів (вхідний № 5529 від 12.02.2024 року) (а. с. 144-148) .

У судове засідання позивач не з`явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином (а. с. 19, 101, 108, 124, 127, 154, 166) .

У судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Ейсмонт М. О. надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, у відповіді на відзив на позовну заяву, у додаткових поясненнях. Вона просила позов задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вхідний № 18185 від 01.05.2024 року) (а. с. 169) .

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Скубира О. М. надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях. Він просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (вхідний № 18176 від 01.05.2024 року) (а. с. 168) .

Ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив на позовну заяву, додатковими поясненнями, дослідивши документи та копії документів, які містяться в матеріалах судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

Позивач ОСОБА_1 з 10.04.2013 року перебуває у трудових відносинах з АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" , що підтверджується копією трудової книжки та не заперечується відповідачем (а. с. 9-13) .

06.02.2023 року відповідачем було видано наказ № 494-к "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" , яким було призупинено з 06.02.2023 року до закінчення воєнного стану дію трудового договору з ОСОБА_1 , формувальником машинного формування 3 розряду цеху ливарного № 6, без виплати заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат на період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Правовий режим воєнного стану" (а. с. 6) .

В обґрунтування даного наказу роботодавець посилався на значне скорочення обсягів виробництва товарної продукції та реалізації готової продукції, з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" , постановою Правління Національного банку "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24.02.2022 року № 18, на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в України" від 24.02.2022 року № 64/2022 та керуючись Законом України від 15.03.2022 року № 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" , у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість забезпечення працівника роботою і припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Роботодавець не повідомив працівника про прийняте рішення, а саме: не ознайомив із наказом про призупинення з ним дії трудового договору, не надіслав копії наказу будь-яким можливим способом.

05.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до відділу кадрів АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" із заявою про надання завіреної належним чином копії оскаржуваного наказу та повідомив про можливість виконання ним роботи на підприємстві (а. с. 13) .

Втім, не зважаючи на можливість і бажання працівника виконувати свої трудові обов`язки, про що ОСОБА_1 зазначив у своїй заяві від 05.04.2024 року, наказ № 495-к від 06.02.2023 року "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" так і не був скасований роботодавцем, у зв`язку з чим працівник перебуває у вимушеному прогулі.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю передбачені ст. ст. 43-46 Конституції України. Разом з тим відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до п/п 5 п. 1 ст. 6 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15.03.2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-ІХ, який набув чинності 24.03.2022 року.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин - 06.02.2023 року) , призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Згідно п. 2 розд. "Прикінцеві положення" цього Закону України гл. XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України доповнено п. 2 такого змісту: "2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" , діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" .

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Отже, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану" , які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.

Тобто, з аналізу вищевказаних положень Закону вбачається, що законом надано право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, однак таке право роботодавця не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником, є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Міністерство економіки України розмістило на сайті міністерства коментар до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-ІХ, зокрема, і коментар до ст. 13 вказаного Закону. При цьому вважають, що у зв`язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов`язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов`язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов`язків, передбачених трудовим договором.

Поряд з цим, законодавець чітко не визначив, які саме причини можна вважати, такими, що виключають можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Щодо цього то слід зазначити наступне.

Слід врахувати, що зазначений Закон регулює відносини під час воєнного стану. Відповідно умови з яких закон можна застосовувати мають бути пов`язані з війною чи її наслідками. Тобто, причини мають бути викликані саме війною (бойовими діями, терористичними актами тощо) та не залежить від сторін трудового договору.

Вочевидь законодавець пов`язує неможливість виконання трудового договору у наслідок збройної агресії російської федерації. Сама агресія для України, народу та підприємств полягала у веденні бойових дій, вбивствах людей, руйнуванні чи знищення майна, цілих підприємств, інфраструктури, призвела до катастрофічного знищення певних територій. Такі події чи втрати є, чи взагалі не відновлювальними або на їх усунення потрібен певний час.

Ведення бойових дій створює загрозу для життя і здоров`я людей.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Вочевидь збереження життя і здоров`я людини має більш пріоритетне значення перед виконанням трудових обов`язків. Ведення бойових дій певною мірою може виключати можливість виконання працівником своїх трудових обов`язків, а роботодавцем забезпечення безпечними умовами праці.

Окремо слід відзначити, що для підприємств наслідки війни полягають у руйнуванні, знищенні чи захопленні майнових комплексів та основних засобів, знищення чи пошкодження інфраструктури, яка забезпечує діяльність або влаштування екологічних катастроф на певній місцевості, окупації територій де вони знаходиться чи здійснюють господарську діяльність або її частину. Загалом це усі наслідки, які роблять неможливим функціонування підприємства, виробничого циклу, припинення чи істотної зміни повністю чи частково технологічних процесів тощо.

Наслідки війни теж можуть створити працівниками обставини з яких він не може виконувати свої трудові обов`язки. При цьому такі обставини не залежать від волі працівника. До таких наслідків можна віднести окупацію території, знищення житла у зв`язку з чим вимушений залишити місце проживання де знаходиться підприємство. Може бути знищена інфраструктура через, що працівник позбавлений можливості потрапити на робоче місце тощо.

Наведені наслідки в цілому не залежать від сторін трудового договору та вочевидь є істотними перешкодами у організації роботи як самого роботодавця так і можливості забезпечити роботою його працівника, а працівника виконувати трудові обов`язки.

Зазначені наслідки загалом можуть мати тимчасовий характер при цьому сторони трудового договору не бажають розривати трудовий договір.

Щонайменше наведені обставини слід вважати такими, що виключають можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Відтак саме у такому розумінні слід застосовувати положення ст. 13 Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" .

Натомість, при розгляді даної справи вбачається, що таких наслідків від війни на час виникнення спірних правовідносин відповідач не зазнав. Підприємство на час призупинення дії трудового договору з позивачем працювало та продовжує виробляти продукцію, а трудові договори зупинені не з усіма працівниками. Майновий комплекс підприємства не зазнав пошкоджень чи знищення від воєнних дій.

До моменту винесення наказу від 06.02.2023 року № 494-к "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" позивач працював повний робочий тиждень, що підтверджується розрахунковими листами про заробітну плату позивача та довідкою № 226-07/00186 від 19.02.2024 року про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 (а. с. 14, 15, 162) .

Працівник мав можливість та бажання виконувати своїх трудові зобов`язання, про що повідомляв роботодавця. Встановлений режим неповного робочого часу (неповний робочий тиждень) з тривалістю роботи 16 годин на тиждень, відповідно до наказу від 04.04.2022 року № 42-ОД, жодним чином позивача не стосувався. Протилежне відповідачем не наведено.

Згідно "Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" , затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, Сумська міська територіальна громада не віднесена до територій, на яких ведуться бойові дії.

Відповідач використав несприятливі економічні умови, скорочення виробництва, як підставу для зупинення дії трудового договору. Проте таке ставлення відповідача є помилковим та не узгоджується з наведеними нормами законів та висновків суду.

Скорочення виробництва не може вважатися достатньою підставою для призупинення дії трудового договору у випадку, визначеному ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" .

З оскаржуваного наказу вбачається, що він винесений у зв`язку зі значним скороченням обсягів виробництва товарної продукції та реалізації готової продукції. Тобто наведена підстава більш властива зазначеним положенням п. 1 ст. 40 КЗпП України для розірвання трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши в сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що відповідачем також не доведена законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу, зокрема, що на час його видання існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її, а тому оскаржуваний наказ є незаконним.

Враховуючи наведене, слід визнати незаконним та скасувати оскаржуваний наказ повністю, чим поновити права позивача.

Визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору створює ситуацію, яка як для роботодавця так і для працівника, є фактичним вимушеним прогулом, викликаним противними діями роботодавця.

Тому, у даному випадку, на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України слід застосувати Закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону) , а саме: положення ст. 235 КЗпП України, якою передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Даною статтею також передбачено, що виплата середнього заробітку відбувається за весь час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 зазначеного порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно абз. 3 п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 року № 348) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text) .

Так, згідно довідці № 26-07/00186 від 19.02.2024 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 793,20 грн. (а. с. 162) .

Доказів того, що позивач працював неповний робочий тиждень відповідачем надано не було.

З урахуванням вказаного кількість днів вимушеного прогулу становить 326 робочих днів, які слід рахувати з 07.02.2023 року до 01.05.2024 року, з дня видання наказу про призупинення по день скасування даного наказу, з урахуванням того, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів) , ч. 1 ст. 65, ч. ч. 3-5 ст. 67 та ст. ст. 71, 73, 78-1 (святкові і неробочі дні) КЗпП України.

Відтак сума середнього заробітку за період незаконного відсторонення становить 326 (309 робочих днів та 17 святкові дні) х 793,20 грн. = 257813,20 грн. , з подальшим утриманням податків та загальнообов`язкових зборів.

Як вказав Верховний Суд у своїй Постанові від 23.01.2018 року у справі № 273/212/16-ц, провадження № 61-787св17 що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах про поновлення на роботі, в яких оспорюється незаконність звільнення, обов`язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача. При цьому розгляд та вирішення трудових спорів повинні спрямовуватись на охорону конституційного права кожного на працю (https://reyestr.court.gov.ua/Review/71828885) .

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітній плати, але не більше ніж за один місяць.

Розрахунок середнього заробітку працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 348 від 16.05.1995 року, № 185 від 24.02.1997 року, № 1398 від 30.07.1999 року, № 1266 від 26.09.2001 року, № 1132 від 30.11.2005 року, № 35 від 25.01.2012 року, № 542 від 29.07.2015 року, № 410 від 27.05.2020 року, № 1213 від 09.12.2020 року, № 875 від 18.08.2021 року, № 917 від 01.09.2021 року, № 486 від 26.04.2022 року, № 957 від 08.09.2023) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text) .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, п. 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_672#Text) .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" про визнання незаконним наказу про призупинення трудових договорів та стягнення середньомісячного заробітку, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ "Про призупинення дії трудових договорів під час воєнного стану в Україні" № 495-к від 06.02.2023 року щодо призупинення з 06.02.2023 року до закінчення воєнного стану дії трудового договору з ОСОБА_1 .

Стягнути з акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" (4001, м. Суми, Привокзальна площа, 1, код ЄДРПОУ 05785448) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2023 року до дати ухвалення рішення в сумі 257813,20 грн. , з подальшим утриманням податків та загальнообов`язкових платежів.

Стягнути з акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" (4001, м. Суми, Привокзальна площа, 1, код ЄДРПОУ 05785448) на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. .

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітній плати, але не більше ніж за один місяць.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційному суду.

Головуючий: І.Г. Бичков

СудКовпаківський районний суд м.Сум
Дата ухвалення рішення01.05.2024
Оприлюднено08.05.2024
Номер документу118839856
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000)

Судовий реєстр по справі —592/6095/23

Рішення від 01.05.2024

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Рішення від 01.05.2024

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Ухвала від 28.08.2023

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Ухвала від 09.05.2023

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні