Постанова

від 01.05.2024 по справі 495/6097/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 495/6097/20

провадження № 61-2873св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Мологівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., від 21 грудня 2023 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У жовтні 2020 року Мологівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернуласядо суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання державного акту на право постійного користування землею недійсним.

2. Свої вимоги Мологівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області мотивувала тим, що під час звернення ОСОБА_1 , як члена фермерського господарства «Володія», до сільської ради із заявою стосовно приватизації земельної ділянки, орієнтовною площею - 5 га, яка розташована на території Мологівської (колишньої - Випасненської) сільської ради, для ведення фермерського господарства, із земель, які раніше були надані ФГ «Володія», загальною площею - 20, 28 га, кадастровий номер 5120882000:01:00160480, згідно з державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею 26 березня 1993 року за № 2, було встановлено, що у державному акті на право постійного користування землею, який виданий ОСОБА_1 , зроблено виправлення запису стосовно номеру реєстрації акту у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею.

3. Після відповідних запитів до міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському головного управління Держгеокадастру в Одеській області, архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації було виявлено, що спірний державний акт на право постійного користування землею не видавався. Рішення сесії, на підставі якого начебто був виданий вищезазначений державний акт, не приймалося, Отже відповідач ОСОБА_1 неправомірно користується земельною ділянкою, площею 20, 28 га.

4. З урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею, на підставі якого ОСОБА_1 26 березня 1993 року було надано у постійне користування земельну ділянку, яка розташована на території Мологівської (колишньої - Випасненської) сільської ради, для ведення фермерського господарства, із земель, які раніше були надані ФГ «Володія», загальною площею - 20, 28 га, кадастровий номер 5120882000:01:00160480.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2022 року позовні вимоги Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області задоволено.

6. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею, на підставі якого ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку, яка розташована на території Мологівської (колишньої Випасненської) сільської радиБілгород-Дністровського району Одеської області, для ведення фермерського господарства, із земель, які раніше були надані

ФГ «Володія», загальною площею 20, 28 га (кадастровий номер 5120882000:01:00160480).

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний державний акт на право постійного користування землею № 2, який зареєстровано 26 березня 1993 року, не містить серії та номеру. ОСОБА_1 не надано до суду ані копії рішення сесії Випасненської сільської ради від 25 березня 1993 року, якою йому начебто було виділено спірну земельну ділянку, ані розробленої технічної документації на спірну земельну ділянку, ані проєкту її відведення. Згідно з повідомленням архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області № 24/01-24/27 від 22 лютого 2019 року, у протоколі 12 сесії ХХІ скликання Випасненської сільської ради та прийнятих на цій сесії рішеннях від 25 березня 1993 року відомостей про розгляд питання чи прийнятого рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 20, 28 га, для ведення селянського (фермерського) господарства не виявлено. Випасненською сільською радою не приймалося рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 20, 28 га, для ведення селянського (фермерського) господарства.

8. Також міськрайонний суд зазначив, що посилання сторони відповідача на те, що останній вже тривалий час відкрито користується спірною земельною ділянкою, сплачує за неї відповідні податки та обов`язкові платежі, не може виступати належним та допустимим доказом правомірності такого користування.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. РішенняБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області відмовлено.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а отже вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Отже, правових підстав для скасування державного акту на право постійного користування землею, яке видане на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким земельну ділянку виділено у користування відповідачу, немає, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що у заяві, зареєстрованій виконкомом Випасненської сільської ради 28 вересня 1992 року за вх. №10, ОСОБА_1 просив виділити у постійне користування земельну ділянку площею 24 га для ведення фермерського господарства. Водночас надана Мологівською сільською радою копія рішення виконавчого комітету Випасненської сільської ради від 11 червня 1993 року є нечитабельною.

Узагальнені доводи касаційної скарги

11. 27 лютого 2024 року Мологівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановуОдеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2022 року.

12. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду сільська рада зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року у справі № 6-14цс13,

від 23 жовтня 2013 року у справі № 6-83цс13, від 20 квітня 2016 року у справі

№ 6-2824цс15, від 23 листопада 2016 року у справі № 916/2144/15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року

у справі № 905/1926/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц,

від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 29 травня 2019 року

у справі № 310/11024/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц,

від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 червня 2020 року

у справі № 145/2047/16-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17,

у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 826/14930/18,

від 19 жовтня 2020 року у справі № 686/10181/17, від 03 серпня 2022 року

у справі № 520/15132/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Заявник стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що рішенням 12 сесії ХХІ скликання Випасненської сільської ради не приймалось рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 20, 28 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

14. Вважає, що факт правомірного користування земельною ділянкою може бути підтверджений тільки відповідними документами, зокрема рішеннями сесії відповідного органу місцевого самоврядування, технічною документацією на відповідну земельну ділянку, проєктом її відведення тощо. Саме лише посилання ОСОБА_1 на те, що він тривалий час відкрито користується спірною земельною ділянкою, сплачує за неї відповідні обов`язкові платежі не може виступати належним та достатнім доказом правомірності такого користування. Оскільки Випасненська сільська рада не вчиняла дій щодо розпорядження спірною земельною ділянкою у спосіб, передбачений законом, шляхом прийняття відповідного рішення, а державний акт було видано на підставі рішення, яке не приймалося, відчуження земельної ділянки відбулося без волевиявлення територіальної громади.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 495/6097/20.

16. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. На підставі державного акту на право постійного користування землею, який видано на підставі рішення Випасненської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області № б/н, відповідачу ОСОБА_1 було передано у постійне користування земельну ділянку,

площею 20, 28 га, у межах згідно з планом.

18. Представник Мологівської сільської ради 18 травня 2020 року звернувся до Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення ОСОБА_1 та посадовими особами Випасненської сільської ради злочинів, передбачених статтями 358, 190 КК України. Проте, у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення та враховуючи, що з матеріалів перевірки вбачаються цивільно-правові відносини, представнику позивача було рекомендовано звернутися до суду у порядку цивільного судочинства, що підтверджується листом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області № 63/4229 від 15 березня 2021 року.

19. Листом № 615/124-19 від 07 березня 2019 року Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило, що згідно з наявними у книгах реєстрації державних актів на право постійного користування землею та других примірників державних актів станом на 31 грудня 2012 року відсутня інформація щодо реєстрації правовстановлюючих документів, що посвідчують право постійного користування ОСОБА_1 вищевказаною земельною ділянкою.

20. Згідно з повідомленням архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області № 24/01-24/27 від 22 лютого 2019 року, у протоколі 12 сесії ХХІ скликання Випасненської сільської ради та прийнятих на цій сесії рішеннях від 25 березня 1993 року відомостей про розгляд питання чи прийняття рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 20, 28 га для ведення селянського (фермерського) господарства не виявлено.

21. Відповідно до повідомлення Мологівської сільської ради № 479/зем

від 20 січня 2021 року Випасненською сільською радою до Мологівської сільської ради не передавалися на зберігання книги реєстрації актів на право постійного користування землею. Книги реєстрації актів на право постійного користування знаходяться на зберіганні у міськрайонному управлінні у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському головного управління Держгеокадастру в Одеській області. У Мологівській сільській раді не зберігаються будь-які примірники державних актів, які видані на ім`я

ОСОБА_1 .

22. Згідно з повідомленням міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 3/124-21 від 05 січня 2021 року, наданим на адвокатський запит адвоката Бондаренко Г. Є., діючої від імені ОСОБА_1 , Книга реєстрації державних актів на право постійного користування землею на території Випаснянської сільської ради за період 1992-1993 роки в архіві органу Держгеокадастру відсутня. Другі примірники державних актів на право постійного користування землею на ім`я ОСОБА_1 в архіві управління також відсутні.

23. У відповіді міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 112/124-21 від 05 лютого 2021 року вказано, що згідно з земельно-обліковими даними форми державної статистичної звітності 6-зем станом на 01 січня 2016 року, на території Випасненської сільської ради рахується земельна ділянка, площею 20, 00 га, за землекористувачем

ФГ «Володія» ОСОБА_1 обліковується, як: селянські (фермерські) господарства (рядок 18), вид угідь: рілля (графа 5). Земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до наявної копії піврічного звіту станом на 01 липня 2005 року (форми 2-зем) та долученого до нього списку землевласників та землекористувачів по Випасненській сільській раді за № 23 списку рахується землекористувач СФГ «Колос» ОСОБА_1 . Площа земельної ділянки 20,00 га, у тому числі 20,00 га ріллі.

24. Згідно з повідомленням головного управління ДПС в Одеській області,

ФГ «Володія», керівником якого є ОСОБА_1 , сплачує земельний податок за земельну ділянку, площею 20,2778 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, по Мологівській ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області.

25. Відповідно до заяви, адресованої Випасненській сільській раді, зареєстрованої виконкомом Випасненської сільської ради 28 вересня 1992 року за вх. № 10, ОСОБА_1 просив виділити земельну ділянку у постійне користування площею 24 га для ведення фермерського господарства.

26. Відповідно до копії рішення Випасненської сільської ради народних депутатів від 30 вересня 1992 року ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, площею 20 га, із земель запасу сільської ради для ведення фермерського господарства у постійне користування.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

28. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

29. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

30. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

31. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

32. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

33. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

34. За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

35. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

36. Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичніособи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

37. Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

38. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

39. У статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

40. За частиною першою статті 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», у редакції станом на момент передачі земельних ділянок у користування, земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне

успадковуване володіння, приватну власність або в оренду.

41. Після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку фермерське господарство підлягає державній реєстрації. Після відведення земельної ділянки та державної реєстрації фермерське господарство набуває статусу юридичної особи (стаття 8 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).

42. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

43. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

44. Зі змісту статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» слідує, що земельні ділянки, які належать членам фермерського господарства на праві користування, входять до складу земель фермерського господарства.

45. Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

46. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб громадянина.

47. Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом місцевого самоврядування, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

48. Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалася земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства.

49. Така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження №14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справах №704/29/17-ц (провадження №14-495цс18) і № 388/1103/16-ц (провадження № 14-419цс18).

50. У той же час Велика Палата Верховного Суду вважала, що за правилами цивільного судочинства необхідно розглядати справи у спорах, у яких без проведення земельних торгів особі виділена друга та кожна наступна земельна ділянка для ведення фермерського господарства, яке вже було створене на земельній ділянці державної/комунальної власності (висновки, висловлені у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17 (провадження

№ 14-83цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження

№ 14-350цс19) та у справі № 627/1351/18 (провадження № 14-619цс19)).

51. Однак у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня

2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі

№ 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня

2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а також зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

52. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

53. Спір у цій справі, який виник щодо земельної ділянки, яка на підставі оспорюваного державного акту була передана у постійне користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Земельна ділянка перебуває у користуванні ФГ «Володія», яке сплачує земельний податок, що не заперечувалося сторонами у справі. Ці обставини підтверджуються заявою ОСОБА_1 від 28 вересня 1992 року про виділення йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства, копією рішення Випасненської сільської ради народних депутатів від 30 вересня 1992 року, яким ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, площею 20 га, із земель запасу сільської ради для ведення фермерського господарства в постійне користування, листом ГУ ДПС в Одеській області від 02 лютого 2021 року.

54. Отже, виходячи з правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду, цей спір між органом місцевого самоврядування і фермерським господарством щодо правомірності користування земельною ділянкою підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

56. Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

57. Виходячи з вищезазначеного, оскаржуване судове рішення у частині вирішення спору по суті підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

58. На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України колегія суддів роз`яснює Мологівській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області, що розгляд справи за заявленими у цій справі позовними вимогами віднесено до юрисдикції господарського суду. Вказана норма передбачає право позивача протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до відповідного господарського суду.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 рокупо суті вирішення спору скасувати.

3. Провадження у справі за позовом Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про визнання державного акту на право постійного користування землею недійсним - закрити.

4. Роз`яснити Мологівській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. У разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович