Ухвала

від 06.05.2024 по справі 704/405/24

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 704/405/24

Провадження № 2-о/698/22/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

06 травня 2024 р. суддя Катеринопільського районного суду Черкаської області Лазаренко В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне Управління Пенсійного фонду в Черкаській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Тальнівського районного суду Черкаської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 17.04.2024 року задоволено заяву про самовідвід судді Тальнівського районного суду Черкаської області Дьяченка Д.О. та згідно розпорядження голови суду від 18.04.2024 року в порядку ст. 37, ч. 3 ст. 41 ЦПК України справу направлено до Катеринопільського районного суду Черкаської області як найбільш територіально наближеному суду.

Зі змісту заявлених вимог вбачається, що заявниця просить встановити факт проживання на території міста Тальне, Звенигородського району Черкаської області у період з 26.04.1986 р. по 31.08.1986 р., період з 20.02.1988 р. по 17.04.1988 р. та період з 01.07.1989 р. по 31.12.1992 роки, оскільки встановлення факту проживання необхідно для призначення їй пенсії за віком зі зниження пенсійного віку як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ознайомившись із матеріалами заяви, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 7 ст. 19, ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори, що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Приписами ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, зокрема п. 2 постанови від 31.03.1995 р. № 5 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 травня 1998 р.) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, підставою звернення до суду із заявою про встановлення факту є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що свідчить про виникнення та існування між заявницею та заінтересованою особою спору про право.

Приписами ч. 1 ст. 5 КАС України регламентовано право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Така відмова може бути оскаржена заявницею до суду в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду згідно з ст.ст. 19, 20 КАС України.

Що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 30.01.2020 року у справі № 287/167/18-ц.

Таким чином, якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду.

У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, у відкритті провадження в справі за даною заявою ОСОБА_1 слід відмовити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, роз`яснивши заявниці про віднесення розгляду вказаного спору до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 19, 186 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне Управління Пенсійного фонду в Черкаській області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства з урахуванням правил підсудності та підвідомчості.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі надіслати ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Лазаренко