Ухвала

від 30.04.2024 по справі 824/191/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 824/191/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,

представника боржника ОСОБА_1 ,

представника стягувача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за заявою ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся заявник ОСОБА_3 із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування заяви зазначив, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва №824/191/21 від 02.11.2023 було обмежено право виїзду заявника за межі України.

Заявник вказує, що він безпідставно обмежений у праві виїзду за межі України, з огляду на що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України має бути скасовано.

Посилається на те, що жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду, здійснює всі необхідні та можливі дії з метою виконання рішення суду, а саме: здійснює погашення боргу по виконавчому провадженню та щомісячно сплачує на рахунок приватного виконавця 20% від отриманого авансу та заробітної плати. Обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_3 , призводить до порушення його конституційних та встановлених міжнародними актами прав.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала та просила скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Представник стягувача просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки заявник не навів нових обставин, що виникли після встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, не обґрунтував необхідність скасування йому цього тимчасового обмеження. Також зазначає, що рішення суду про стягнення заборгованості не виконано.

Згідно ч. 6 ст. 441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

Дослідивши матеріали заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Судом встановлено, що Київським апеляційним судом видано виконавчий лист у справі №824/191/21 щодо примусового виконання рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду у справі № 153056, № 153057, № 153058 (консолідовано під № 153056) від 28 вересня 2020 року, про примусове стягнення заборгованості у розмірі 15 225 000 дол США, яка є солідарною з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь компанії "PE INVESTMENTS LIMITED".

Постановою приватного виконавця від 26.09.2022 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання вищевказаного виконавчого листа.

Також Київським апеляційним судом видано виконавчий лист у справі № 824/191/21 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Компанії "PE INVESTMENTS LIMITED" 2 943 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу та апеляційних скарг.

Постановою приватного виконавця від 26.09.2022 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо виконання вищевказаного виконавчого листа.

Постановою приватного виконавця (ВП № НОМЕР_1) від 26.09.2022 було об`єднано виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.

З матеріалів основної справи №824-191/21-ц убачається, що приватним виконавцем було вжито низку заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа, а саме направлені запити до Міністерства внутрішніх справ України, ДФС України, банківських установ, Державної прикордонної служби України, ДІ "Український Інститут Інтелектуальної Власності" (КРПАТЕНТ), Держпродспоживслужби, Держгеокадастру; а також накладено арешт на все майно боржника, внесені відповідні реєстраційні записи щодо обтяження всього рухомого та нерухомого майна боржника.

Згідно із відповідями ДФС України, боржник на обліку в органах ДФС не перебуває, інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня.

Відповідно до наданої інформації, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Від ДП "Український Інститут Інтелектуальної Власності" (УКРПАТЕНТ) було отримано відповідь, згідно якої за результатами іменного інформаційного пошуку відомостей про об`єкти інтелектуальної власності, що зареєстровані за боржником - не виявлено.

Згідно відповіді Держпродспоживслужби, за даними уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньобудівельні меліоративні машини, сільськогосподарська техніка тa інші механізми за боржником не зареєстровані.

Відповідно до інформації, наданої ГУ Держгеокадастру в м. Києві, ГУ Держгеокадастру в Одеській обл., ГУ Держгеокадастру у Вінницькій обл., ГУ Держгеокадастру у Харківській обл., ГУ Держгеокадастру у Черкаській обл. відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, а також рішення про передачу їх у власність/користування боржнику - відсутні.

Окрім цього, було запитано інформацію в банківських установах щодо відкритих поточних рахунків боржника.

Відповідно до отриманих даних із АТ КБ "Приватбанк", АТ "Універсал Банк", АТ "ОКСІ Банк", АТ "Таскомбанк", ПАТ КБ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток", АТ "ПроКредит Банк", АТ "Акціонерно-комерційний банк "Львів", АТ "КредоБанк", АТ "Ідея Банк", АТ "Агропросперіс Банк", АТ "Укрсиббанк", АТ "Банк Авангард", АТ "Банк Форвард", АТ "Банк Альянс", в боржника відсутні відкриті поточні рахунки у зазначених вище банківських установах.

Від АТ "Райффайзен Банк", АТ "ОТП Банк" та АТ "Сенс Банк" було отримано повідомлення про накладення арешту на рахунки боржника.

Від АТ "Райффайзен Банк" було отримано інформацію, відповідно до якої на рахунках у боржника наявні грошові кошти в розмірі 113 979 грн 91 коп та 12 620 грн 55 коп.

Постановою приватного виконавця від 26.09.2022 ВП № НОМЕР_1 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_3 .

Загальна сума стягнення за виконавчим провадженням склала 612 436 754 грн 80 коп (основна сума стягнення складає 15 225 000 дол США, що еквівалентно 556 756 935 грн на дату відкриття виконавчого провадження; сума основної винагороди приватного виконавця складає 1 522 500 дол США, що еквівалентно 55 675 693 грн 50 коп на дату відкриття виконавчого провадження; 2 943 грн судовий збір; 889 грн витрати виконавчого провадження).

28.09.2022 постановою приватного виконавця було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва №824/191/21 від 02.11.2023 подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярушевської Тетяни Ігорівни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України задоволено.

Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_3 , у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон, без вилучення паспортного документа, що надає право виїзду за межі України, до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа, виданого 19 вересня 2022 року Київським апеляційним судом по справі № 824/191/21 про примусове стягнення заборгованості у розмірі 15 225 000 доларів США, яка є солідарною, з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Компанії «PE INVESTMENTS LIMITED».

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбаченому законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку.

Верховний Суд у постанові №331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, «тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга №66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), скарга №32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)…».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Разом з тим, як встановлено судом на даний час борг не погашений.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналізуючи викладене, судом не встановлено наявність обставин для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання рішення суду не підтверджено належними доказами, відтак не можливо стверджувати про виконання рішення суду.

Щодо посилання заявника на те, що ОСОБА_3 здійснює всі необхідні та можливі дії з метою виконання рішення суду, а саме: здійснює погашення боргу по виконавчому провадженню та щомісячно сплачує на рахунок приватного виконавця 20% від отриманого авансу та заробітної плати, що підтверджується відповідними квитанціями, суд бере до уваги, водночас вказані обставини були підставою для апеляційного оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2023 у справі №824/191/21, та були перевірені постановою Київської апеляційного суду від 10.04.2024, якою апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02.11.2023 - залишено без змін.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження у прав виїзду за межі України

Відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82, 441 Цивільного процесуального кодексу, Законом України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження» суд,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю. Г. Головко