Ухвала

від 03.05.2024 по справі 991/1292/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/1292/24

Провадження № 1-кс/991/3706/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

з боку обвинувачення: старшого детектива ОСОБА_3 ,

з боку захисту: адвоката ОСОБА_4 ,

представників володільців майна - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна від 15.02.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000078 від 17.02.2023,

установив:

16.02.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000078 від 17.02.2023.

22.02.2024 від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 надійшла заява (Вх. № 6791/24) про уточнення прохальної частини зазначеного вище клопотання.

26.02.2024 слідчим суддею ОСОБА_7 постановлено ухвалу про задоволення клопотання прокурора у повному обсязі та накладення арешту на майно (перелік якого зазначений у прохальній частині клопотання, зі змінами).

19.04.2024 колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалу слідчого судді скасовано, матеріали за клопотанням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна направлено на новий розгляд до Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 29.04.2024 слідчим суддею визначено

ОСОБА_1 . Суть клопотання

Третім підрозділом детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000078 від 17.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що керівник апарату Харківської обласної військової адміністрації ОСОБА_8 , діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділи грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» під час виконання тристороннього договору на постачання продовольчих товарів, укладеного між Харківською обласною військовою адміністрацією, АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Луцька аграрна компанія», на загальну суму 15 199 800 грн, що є особливо великим розміром, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КПК України.

Крім того, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою зі ОСОБА_11 , будучи службовою особою, склала завідомо неправдиві офіційні документи, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, та у подальшому використала завідомо підроблені документи, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

13.02.2024 детективами Національного бюро ОСОБА_9 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке полягає у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0710200000:01:002:2047.

Разом з тим, підозрювана з 13.08.2006 перебуває у шлюбі з ОСОБА_12 , який за період шлюбу з ОСОБА_9 набув у власність: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 6 земельних ділянок та 14 транспортних засобів.

Із перерахованого вище, у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_12 входить: 2 земельні ділянки та 7 транспортних засобів, які були набуті у період після ймовірного вчинення ОСОБА_9 майнового злочину (в період з 02.05.2022 по теперішній час) та може бути перетвореним майном, придбаним за кошти, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 96-2 КК України підлягає спеціальній конфіскації.

Згідно з матеріалами досудового розслідування, кримінальним правопорушенням АТ «Укрзалізниця» завдано збитків у сумі понад 15 млн грн, яка є сумою, отриманою на рахунки ТОВ «Луцька аграрна компанія» безпідставно та могла бути розподілена між учасниками злочинної змови, в тому числі з директором підприємства ОСОБА_9 .

Крім того, 02.02.2024 з метою убезпечення майна від арешту, підозрювані ОСОБА_9 та ОСОБА_11 переоформили належне їм майно на своїх чоловіків, в один і той самий день, уклавши договори про поділ спільного сумісного майна подружжя.

З метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), прокурор просив накласти арешт, який полягає у тимчасовій забороні розпорядження та відчуження, на майно, яке належить:

- підозрюваній ОСОБА_9 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:01:002:2047;

- ОСОБА_12 та є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:01:001:0088;

- ОСОБА_12 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:01:002:0067; земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:01:003:1478; транспортний засіб марки «RENAULT TRAFIC», 2017 року випуску; транспортний засіб марки «RENAULT MASTER», 2018 року випуску; транспортний засіб марки «KOEGEL S 24-1», 2014 року випуску; транспортний засіб марки «RENAULT MASTER», 2019 року випуску; транспортний засіб марки «KOEGEL S 24», 2012 року випуску; транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ ACTROS», 2013 року випуску та транспортний засіб марки «KRONE SD», 2015 року випуску.

22.02.2024 від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 надійшла заява (Вх. № 6791/24) про уточнення прохальної частини клопотання про арешт майна підозрюваної ОСОБА_9 та її чоловіка ОСОБА_12 від 15.02.2024 (справа № 991/1292/24) у кримінальному провадженні № 52023000000000078 від 17.02.2023, в якій він просив накласти арешт:

- з метою конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України) на майно: 1) підозрюваної ОСОБА_9 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:01:002:2047; 2) ОСОБА_12 , яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:01:001:0088;

- з метою спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України) на майно ОСОБА_12 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:01:002:0067; земельну ділянку з кадастровим номером 0710200000:01:003:1478; транспортний засіб марки «RENAULT TRAFIC», 2017 року випуску; транспортний засіб марки «RENAULT MASTER», 2018 року випуску; транспортний засіб марки «KOEGEL S 24-1», 2014 року випуску; транспортний засіб марки «RENAULT MASTER», 2019 року випуску; транспортний засіб марки «KOEGEL S 24», 2012 року випуску; транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ ACTROS», 2013 року випуску та транспортний засіб марки «KRONE SD», 2015 року випуску.

ІІ. Позиції учасників кримінального провадження

Старший детектив Національного бюро ОСОБА_3 , який діє на підставі доручення, у судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Зазначив, що належне ОСОБА_12 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації, придбано після 02.05.2022 (після ймовірного вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні). Це майно, на його думку, може бути придбано за грошові кошти, які були перераховані на рахунок ТОВ «Луцька аграрна компанія», директором якої на момент події кримінального правопорушення була ОСОБА_9 . Відомості (прямі докази) про те, що саме ОСОБА_9 отримала ці грошові кошти, у органу досудового розслідування відсутні. На сьогодні це є слідчою версією подій.

Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у повному обсязі. Зазначив, що майно було придбано як за особисті кошти ОСОБА_12 (фізичної особи-підприємця), так і за кредитні кошти, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи.

У своєму письмовому запереченні на клопотання зазначив, що клопотання про арешт майна порушує засаду недоторканості права власності ОСОБА_12 , який, не будучи жодним чином пов`язаним із цим кримінальним провадженням, зазнає значних обмежень свого права. Майно, яке належить йому на праві особистої власності, придбано ним на законних підставах (за рахунок отриманого доходу від підприємницької діяльності, з якого сплачено всі податкові платежі). Земельні ділянки, які просить арештувати прокурор, були придбані ОСОБА_12 за 49,9 тис. грн та 6,6 тис. грн відповідно, що підтверджується довідками про оціночну вартість об`єкта, за особисто зароблені кошти, що повністю відповідає підтвердженому та оподаткованому доходу ОСОБА_12 за 2023 рік. Транспортні засоби, які просить арештувати прокурор, придбані ФОП ОСОБА_12 для здійснення ним своєї підприємницької діяльності. Автомобіль «MERCEDES-BENZ ACTROS» був придбаний ФОП ОСОБА_12 за ціною 920 000 грн за рахунок отриманого у державному банку «ПриватБанк» кредиту (кредит розрахований до 01.08.2026). Вартість інших придбаних автомобілів відповідає доходам ОСОБА_12 (детальна інформація про вартість зазначена у письмовому запереченні). Доказів того, що вказане майно може підпадати під ознаки ст. 96-2 КК України, у сторони обвинувачення відсутні. Клопотання не містить жодних доказів того, що ОСОБА_9 отримала хоч якісь кошти, якими, за версією органу досудового розслідування, заволоділо ТОВ «Луцька аграрна компанія». Також органом досудового розслідування не встановлено будь-якої шкоди будь-якій особі внаслідок укладання та виконання договору на постачання продовольчих товарів від 14.03.2022, не встановлено, що підозрювані заволоділи будь-яким майном, розподілили його або отримали будь-яку іншу матеріальну вигоду, яка збагатила їх або їх близьких осіб та могла бути джерелом набуття будь-яких активів.

Враховуючи відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 , той факт, що майно є особистою власністю чоловіка ( ОСОБА_12 ), який не є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, не є особою, що несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваної та з огляду на те, що арешт майна на особисте майно ОСОБА_13 порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданнями кримінального провадження, принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності, адвокат ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні погодився із правовою позицією адвоката ОСОБА_4 , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у повному обсязі. Додав, що у сторони обвинувачення немає жодних документів, які підтверджують збитки у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_12 придбав майно з метою розвитку своєї підприємницької діяльності. Докази того, що ОСОБА_12 знав про подію кримінального правопорушення, а ОСОБА_9 мала грошові кошти від ймовірно вчиненого кримінального правопорушення і придбала за них майно, у органу досудового розслідування відсутні. Підстав для накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації у цьому випадку немає.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді

Подане прокурором клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

У судовому засіданні старший детектив Національного бюро ОСОБА_3 зазначив, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжений до 3-х місяців (13 травня 2024 року).

У відповідності до п.п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації (п. 2 та 3 ч. 2 ст. 170 КПК).

Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна, зокрема, для підозрюваного (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.

1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна

13.02.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінального правопорушення та вагомість наявних доказів про його вчинення підтверджуються долученими до клопотання матеріалами, в копіях: наказом № ЛАК00000314-0000001035 від 13.08.2021 про призначення ОСОБА_9 на посаду директора ТОВ «Луцька аграрна компанія»; контрактом з директором ТОВ «Луцька аграрна компанія» від 01.01.2022; листом АТ «Укрзалізниця» від 21.07.2023 з додатками (зокрема, договором на постачання продовольчих товарів); рахунками на оплату; товарно-транспортними накладними; видатковими накладними; актами приймання-передачі продукції; протоколом огляду від 01.02.2024; протоколами допиту свідків; експертними висновками та іншими матеріалами досудового розслідування.

Факти та обставини, які викладені у повідомленні про підозру, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, на даному етапі досудового розслідування, що підозрювана ОСОБА_9 може бути безпосередньо причетною до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення. У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

2) Правові підстави для арешту майна

2.1 Накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання

Арешт майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ст. 170 КПК України).

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

На прокурора, детектива покладається обов`язок при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна надати документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, зокрема, підозрюваним таким майном (п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України).

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління (ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 365325658 від 10.02.2024) ОСОБА_9 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,0615 га, кадастровий номер 0710200000:01:002:2047, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 963059207102).

Отже, вказана земельна ділянка, на даному етапі досудового розслідування, враховуючи факт її належності підозрюваній ОСОБА_9 та можливості ухвалення обвинувального вироку стосовно неї, може бути об`єктом конфіскації як виду покарання за ч. 5 ст. 191 КК України.

Разом з тим, згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, 13.08.2006 між ОСОБА_12 , 1983 року народження, та ОСОБА_9 , 1985 року народження, укладено шлюб.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частинами 3-4 статті 368 ЦК України визначено аналогічні підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Зі змісту Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 365325701 від 10.02.2024) слідує, що ОСОБА_12 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,0867 га, кадастровий номер 0710200000:01:001:0088, реєстраційний номер 2061192907102 (дата набуття - 03.02.2021).

На основі поданих учасниками кримінального провадження доказів слідчим суддею встановлено, що ця земельна ділянка оформлена у власність подружжя ОСОБА_12 та підозрюваної ОСОБА_9 у період їх перебування у шлюбі (у 2021 році); доказів проведення розподілу зазначеного майна, яким вони володіють на праві спільної сумісної власності, за домовленістю між собою чи в порядку позовного провадження, з виділенням часток, немає; воно не є предметом договору про поділ майна подружжя ОСОБА_12 та підозрюваної ОСОБА_9 , посвідченого приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області 02.02.2024, у зв`язку з чим вказана вище земельна ділянка (частка у спільній власності ОСОБА_9 ) може бути об`єктом конфіскації як виду покарання за ч. 5 ст. 191 КК України.

Арешт майна, мова про який йде у Кримінальному процесуальному кодексі України, передбачає позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, і не вимагає, щоб таке майно належало на праві власності особі, необхідно надати конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, зокрема, підозрюваним таким майном

Отже, коли майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, право власності зареєстроване за тим з подружжя, який не є підозрюваним, а частки подружжя при цьому не виділені, підозрюваний має право на володіння, користування та розпорядження усім таким майном, а не лише своєю часткою. За відсутності іншої домовленості між подружжям, накладення слідчим суддею арешту на таке майно відповідатиме меті арешту майна, а вже у випадку застосування судом покарання у виді конфіскації майна, вилучити у власність держави можна тільки те майно, яке є власністю засудженого.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку щодо необхідності застосування арешту майна, що є спільною сумісною власністю, без зазначення часток подружжя, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

2.2. Накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Із метою забезпечення спеціальної конфіскації допускається арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (ст. 170 КПК України).

Арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає одній з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само за вчинення інших злочинів, перелік яких наведено у ч. 1 ст. 96-1 КК України.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 366 КК України. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавленні волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (ч. 1 ст. 96-2 КК України).

Оцінюючи майно, яке перебуває у власності ОСОБА_12 (детальний перелік якого зазначений у п. 4 прохальної частини уточненого клопотання прокурора про арешт майна), на достатність підстав вважати, що воно відповідає критеріям, закріпленим у ст. 96-2 КК України, слідчий суддя робить такі висновки.

Ні прокурором у своєму клопотанні, ні детективом Національного бюро у судовому засіданні, не було доведено можливості застосування спеціальної конфіскації (у разі постановлення судом остаточного рішення) до належного ОСОБА_12 майна.

Так, твердження сторони обвинувачення про набуття ОСОБА_12 об`єктів нерухомого майна (2 земельних ділянок та 7 транспортних засобів) після 02.05.2022 (ймовірного вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення) за грошові кошти, які могли бути незаконно одержані директором ТОВ «Луцька аграрна компанія» ОСОБА_9 , ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях та не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.

Більш того, детективом у судовому засіданні не спростовані аргументи представника володільця майна про те, що грошові кошти, за які було придбано майно, були набуті чоловіком підозрюваної - ОСОБА_12 у законний спосіб, у процесі здійснення ним підприємницької діяльності, на підтвердження чого адвокатом до матеріалів справи долучено: податкові декларації ФОП ОСОБА_12 за 2019 - 2023 роки; договори купівлі-продажу земельної ділянки від 06.07.2023 та 21.10.2023, в яких зазначена оціночна вартість об`єкта нерухомого майна (6 612,37 грн та 46 964 грн відповідно); договір купівлі-продажу транспортного засобу MERCEDES-BENZ ACTROS від 14.08.2023 та кредитний договір від 11.08.2023; роздруківки з веб-сайту «Auto.Ria» щодо орієнтовної вартості транспортних засобів марок та моделей, які були придбані ОСОБА_12 у власність) та не доведено, що вони є частиною грошових коштів, якими, за слідчою версією подій, могла заволодіти директор ТОВ «Луцька аграрна компанія» ОСОБА_9 у 2022 році.

Так, відповідно податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, поданих до ГУ ДПС у Волинській області ОСОБА_12 , який здійснює підприємницьку діяльність з квітня 2018 року, його загальна сума доходу за звітний період складала:

за 2019 рік - 280 000 грн;

за 2020 рік - 3 227 153 грн:

за 2021 - 4 599 806 грн;

за 2022 рік - 4 122 145 грн;

за 2023 рік - 7 604 586 грн.

Слідчому судді також надано відомості про орієнтовну вартість транспортних засобів, які були придбані ОСОБА_12 у період з травня 2022 року: «RENAULT TRAFIC», 2017 року випуску - 11 950-12 500 доларів США; транспортний засіб марки «RENAULT MASTER», 2018 року випуску - 15 600-16 300 доларів США; транспортний засіб марки «KOEGEL S 24-1», 2014 року випуску - 9 000-10 000 доларів СШША; транспортний засіб марки «RENAULT MASTER», 2019 року випуску - 16 000-17 000 доларів США; транспортний засіб марки «KOEGEL S 24», 2012 року випуску - 11 600-10 000 доларів США; транспортний засіб марки «KRONE SD», 2015 року випуску - 15 000-16 200 євро. Отже, орієнтовна вартість транспортних засобів, придбаних ОСОБА_12 в 2022-2023 роках, складає 3 260 000 грн.

Під час розгляду клопотання не було встановлено, що дві земельні ділянки та сім транспортних засобів ОСОБА_12 були набуті безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, а також не доведено, що ОСОБА_12 знав або повинен був знати, що таке майно відповідає одній з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України. Самого тільки факту, що таке майно набуто після закінчення злочину (за версією сторони обвинувачення - 03.05.2022) не достатньо для накладення арешту на майно третьої особи.

Отже, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено наявності достатніх підстав вважати, що таке майно підлягатиме спеціальній конфіскації.

3) Речі є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на нерухоме майно, щодо якого ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Прокурор у своєму клопотанні просить накласти арешт, зокрема на земельні ділянки. Таке майно відповідає положенням ч. 1 ст. 181 ЦК України та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.

4) Завдання, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням про арешт майна

Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України). Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість відчуження зазначеного у клопотанні прокурора нерухомого майна (земельних ділянок) є обґрунтованою.

5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення, його специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити ОСОБА_9 та ОСОБА_12 (в частині накладення арешту на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя) належного їм майна, а лише тимчасово обмежити їх право розпорядження та відчуження об`єктами нерухомого майна до завершення кримінального провадження.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна.

Враховуючи викладене, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Також, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону розпорядження та відчуження майна, зважаючи на встановлений ризик відчуження належного підозрюваній майна.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.

Керуючись статтями 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000078 від 17.02.2023 - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, що належить підозрюваній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який полягає у тимчасовій забороні розпорядження та відчуження, а саме:

- земельну ділянку, площею 0,0615 га, кадастровий номер 0710200000:01:002:2047, реєстраційний номер майна 963059207102, за адресою: АДРЕСА_1 .

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , який полягає у тимчасовій забороні розпорядження та відчуження, а саме:

- земельну ділянку, площею 0,0867 га, кадастровий номер 0710200000:01:001:0088, реєстраційний номер 2061192907102 (дата набуття - 03.02.2021).

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_14