Постанова

від 30.11.2007 по справі 33/212-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/212-07

Україна

                      Харківський апеляційний господарський суд

                                                        ПОСТАНОВА

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2007 р.                                                                 Справа № 33/212-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Істоміної О.А., Лащенко Л.Д.

при секретарі Задорожній І.М.

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко Д.В. (дов. № 07/44 від 09.02.2007 року).

відповідача – Кануннікова Т.М. (дов. № 1 від 04.01.2007 року).

розглянувши апеляційну скаргу  (вх. № 2800 Х/2-6 від 31.08.07 р.) відповідача, Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території», м. Харкова на Рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2007 р.  по справі № 33/212-07.

за позовом  –ДП «Газ-тепло»НАК «Нафтогаз України», м. Київ

до Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території», м. Харків

             про стягнення 96995,28 грн..            

встановила:

          Рішенням суду Харківської області від 13.08.2007 р. (суддя Савченко А.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфаструктури території», м. Харків на користь ДП «Газ-тепло»НАК «Нафтогаз України», м. Київ 96995,28 грн. заборгованості, 970,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду прийнято з посиланням на те, що  позовні вимоги позивача в сумі 96995,28 грн. обґрунтовані, спірна сума боргу відповідачем не спростована, відповідач не надав суду належних доказів її погашення, а також, враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Крім того, господарський суд першої інстанції вважає, що оскільки між сторонами договору комісії був підписаний відповідний акт приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2006 року, в якому визначено кількість переданої теплової енергії та її вартість, розрахунок позивача є таким, що складений у відповідності до умов договору.

          Відповідач –Харківське обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфаструктури території», м. Харкова з Рішенням господарського суду не згодний, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить Рішення суду першої інстанції скасувати повністю, справу направити на розгляд до господарського суду Харківської обл., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги вимоги апелянт обгрунтовує тим, що відповідно до акту прийому-передачі № 10 К/1078 від 31.10.2006 року та звіту комісіонера № 10 З/1078 від 31.10.2006 року ціна за 1 Гкал. –256,97 грн. не відповідає ціні теплової енергії, зазначеної у п. 3.1.1. договору № 12/06-1078 від 29.09.2006 року. У зв'язку з цим, відповідач просив суд першої інстанції зобов'язати позивача надати розрахунок суми позову, розмір ціни Гкал, безпосередньо розрахунок цієї ціни з врахуванням надходжень від кінцевих споживачів.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційний суд рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2007 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території” залишити без задоволення. При цьому, свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що пунктом 3.1 договору визначалась планова ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних установ та організацій в розмірі 231,00. /Гкал без ПДВ. Згідно пункту 3.2 договору ціна одиниці теплової енергії підлягає щомісячному перерахунку, в залежності від фактичної собівартості теплової енергії. Ціна одиниці теплової енергії, яку отримано після проведення перерахунку, узгоджується сторонами шляхом підписання акту прийому –передачі теплової енергії. Так, згідно акту № 10 К/1078 прийому –передачі теплової енергії за жовтень 2006 р. від 31.10.2006 р., сторони, згідно власного волевиявлення, узгодили ціну теплової енергії в розмірі 256,97 грн./Гкал без ПДВ. На виконання умов договору позивач згідно акту прийому –передачі передав відповідачу теплову енергію в розмірі 314,548 гігакалорій на загальну суму 96 995,28 грн., але до теперішнього часу оплата на рахунок ДП “Газ –тепло” від споживачів не надходила.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 26.11.2007 року у зв'язку з заявленим клопотанням позивача про оголошення повного тексту постанови, судовою колегією оголошено перерву до 30.11.2007 року об 10.15 год.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача та представника відповідача, апеляційний суд встановив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без змін, а прийняте судом рішення не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

29.09.2006 р. між Дочірнім підприємством “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, Комітентом по договору, та Харківським обласним комунальним підприємством “Дирекція розвитку інфраструктури території” (комісіонером за договором) було укладено договір комісії № 12/06-1078 (а.с. 9-13). Відповідно до предмету договору, позивач (комітент) доручив, а відповідач (комісіонер) взяв на себе зобов'язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії, за ціною не нижче, ніж погоджена згідно умов цього договору. Комісіонер зобов'язався вчиняти (укладати) правочини зі споживачами на умовах найбільш вигідних для комітента. Сторони домовились, що умови цього договору також регулюють відносини, що склалися між комітентом та комісіонером за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/06-1077 від 29.09.2006 р. (п. п.2.1, 2.2 та 2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору    обумовлена ціна теплової енергії, згідно якого ціна одиниці теплової - енергії, що передається комітентом комісіонеру визначається, відповідно до  річного  планового  кошторису  на  виробництво  готової продукції. Ціна одиниці теплової енергії визначається для наступних категорій споживачів і складає - для населення та бюджетних установ та організацій 231,00 грн./Гкал. без ПДВ, крім того ПДВ 46,20 грн., разом з ПДВ 277,20 грн.; для госпрозрахункових підприємств 241,37 грн./Гкал. без ПДВ, крім того ПДВ 48,27 грн., разом з ПДВ 289,64 грн.

Того ж дня, а саме 29.09.2006 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору комісії № 12/06-1078, якою встановлено розрахункову формулу собівартості одиниці переданої на комісію теплової енергії.

Угодою від 30.10.2006 р. припинено з 01.11.2006 р. дію договору комісії № 12/06-1078 від 29.09.2006 р., укладеного між ДП “Газ-тепло” та ХОКП “Дирекція розвитку інфраструктури територій”, філія “Барвенківське підприємство комунального господарства»(а.с. 15).

У відповідності до п.п. 4.1 - 4.3 договору позивач мав передати за актами приймання - передачі, відповідний обсяг теплової енергії, а відповідач повинен був цей обсяг теплової енергії прийняти та від свого імені укласти правочини із споживачами теплової енергії.

На підставі п.4.5 договору в правочинах, укладених комісіонером із споживачами, мав передбачати порядок розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента.

У  відповідності  до  п.   4.8  договору  комісіонер  зобов'язався  забезпечити своєчасну оплату теплової енергії   спожитої   споживачами    за    відповідними правочинами, укладеними на виконання умов цього договору.

Згідно  пункту  4.9  договору  комісіонер  прийняв на  себе  поруку (делькредере) перед комітентом за  невиконання  споживачами своїх  зобов'язань за правочинами, укладених між комісіонером та споживачами.

Згідно з пунктом 5.1 договору оплата за реалізовану комісіонером теплову енергію здійснюється безпосередньо споживачами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента.

Як свідчить Акт прийому –передачі теплової енергії № 10 К\1078 від 31.10.2006 року, в жовтні 2006 року, на виконання умов договору, позивач передав відповідачеві теплову енергію в розмірі 314,548 гігакалорій на загальну суму 96 995,28 грн., у свою чергу, відповідач прийняв обумовлену у договорі теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам. Факт приймання - передачі теплової енергії підтверджується вказаним актом (а.с. 16) та звітом комісіонера № 10 3/1078 від 31.10.2006 р. (а.с. 17)

Статтею 1011 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором комісії одна сторона ( комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 3 статті 1012 Цивільного кодексу України передбачено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до умов частини 3 та 4 статті 1016 Цивільного кодексу України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Слід зазначити, що делькредере це своєрідна умова про взяття комісіонером на себе поруки за виконання зобов'язання третьою особою. В цьому випадку в разі невиконання зобов'язання третьою особою, комітент може пред'явити претензії як до комісіонера так і до третьої особи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як видно з матеріалів справи, строк виконання зобов'язань не був визначений, у зв'язку з чим в порядку статті 530 Цивільного кодексу України позивач направив відповідачу повідомлення - вимогу № 54/11-735-1680 від 25.04.2007 р. про погашення заборгованості за договором № 12/06-1078 від 29.09.2006 р., в якій повідомив його про наявність боргу та вимагав оплатити заборгованість за поставлену теплову енергію, відповідно до зобов'язань, які відповідач взяв на себе згідно з умовами договору (а.с. 21), але відповідач заборгованість зазначену в вимозі не сплатив.

Отже,   поручившись   за   споживачів,   внаслідок   застосування   делькредере відповідач повинен сплатити позивачу 96995 грн. 28 коп., в тому числі ПДВ.

Враховуючи, що сума 96995 грн. 28 коп. відповідачем не сплачена, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно та у відповідності зі статтею 526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином та відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, задовольнив позовні вимоги ДП “Газ - тепло” НАК “Нафтогаз України” в сумі 96995 грн.28 коп.

Стосовно заяви апелянта про те, що позивачем неправильно сплачено суму державного мита за позовну заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, розмір державного мита за подання заяв майнового характеру до господарського суду становить 1% ціни позову. Ціна позову становила 96 995 грн. 28 коп., відповідно розмір державного мита, що підлягає сплаті, становить 969 грн. 95 коп.  ДП “Газ - тепло” за платіжним дорученням № 721 від 06.06.2007 року було сплачено 970 грн. 00 коп. Отже, порушення, ні зі сторони позивача, ні зі сторони господарського суду Харківської області  вчинено не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду по даній справі, через що рішення господарського суду Харківської області від 13.08.07 р. по справі № 33/212-07 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає  задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК

України,-

постановила:

Апеляційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території”, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2007 року по справі 33/212-07 залишити без змін.

    Головуючий суддя                                                               Погребняк В.Я.  

                                 Судді                                                                Лащенко Л.Д.  

                                                                                                          Істоміна О.А.