Рішення

від 06.05.2024 по справі 160/3399/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 рокуСправа №160/3399/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОМПОЗИТ+» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0278840702 від 03.10.2023р. в частині, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024р. (згідно відомостей Укрпошта) Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКОМПОЗИТ+» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0278840702 від 03.10.2023р. щодо застосування штрафних (фінансових)санкцій або пені нарахованих по взаємовідносинах з MARAGGIO POLAND SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, Польща, по контракту від 03.08.2022 №03/08;

- відшкодувати за рахунок відповідача понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКОМПОЗИТ+» судові витрати з сплати судового збору та витрати на правничу допомогу (адвокатські послуги).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наведене податкове повідомлення-рішення в оспорюваній частині (на суму 810011,39 грн.) було прийняте на підставі висновків акту перевірки від 31.08.2023р. за яким було встановлено порушення позивачем ч.2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньо-економічного контракту від 03.08.2022р. №03/08 в частині несвоєчасного одержання валютної виручки в сумі 72911,00 євро, за що згідно до ч.5 ст.13 наведеного Закону, до позивача було застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, зокрема, у розмірі 810011,39 грн. через те, що зарахування зустрічних однорічних вимог згідно Договору про зарахування зустрічних однорічних вимог б/н від 22.08.2022р. на суму 74176,00 євро, на думку посадової особи відповідача, не є однорідними та відсутнє настання виконання заліку зустрічних вимог. Із такими висновками контролюючого органу, викладеними у акті перевірки від 31.08.2023р., позивач не погоджується, вважає, що вони не відповідають обставинам, зазначеним у самому ж акті, є перекрученням та неправомірним тлумаченням діючого законодавства, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно під час перевірки не було враховано, що заборгованість перед позивачем відповідно до умов контракту №03/08 від 03.08.2022р. та додаткової угоди №1 від 08.08.2022р. до цього контракту, у сумі 74176,00 євро (вимога №1 від 18.08.2022) повинна була бути сплачена на користь позивача до 17.08.2022р. включно, а заборгованість позивача перед його згаданим вище контрагентом відповідно до умов контракту №08/08 від 08.08.2022р. на загальну суму 74176,00 євро (вимога від 19.08.2022р.), повинна була бути сплачена позивачем 18.08.2022р. включно, а тому станом на 18.08.2022р. між позивачем та вказаним його контрагентом була наявна однорідна фінансова заборгованість на однакову суму 74176,00 євро, що підтверджено даними бухгалтерського обліку, а відповідно, позивач вважає, що оскільки відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами за вказаними договорами, де фактично позивач був кредитором за контрактом №03/08 від 03.08.2022р. та являвся боржником за контрактом №08/08 від 08.08.2022р., наявне настання виконання заліку зустрічних вимог, які є однорідними, що відповідає вимогам ст.601 ЦК України та п.10 постанови НБУ №7, а також і судовій практиці, наведеній у постановах Верховного Суду від 15.06.2023р. у справі №824/144/22, від 29.12.2021р. у справі №826/17678/15. Окрім того, позивач посилається і на те, що згідно договору про надання правничих послуг №01/02/01-24 від 03.01.2024р. позивачем понесені витрати на правничу допомогу (адвокатські послуги) у розмірі 25000 грн. згідно рахунку на оплату та копії платіжного доручення, які позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача згідно до вимог ст.ст.132,134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.1-21, 157-159 том 1).

Ухвалою суду від 26.02.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 26.03.2024р. відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, запропоновано відповідачеві протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності прийняття оспорюваного ППР, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.194 том 1).

Відповідач вищезазначену ухвалу суду та копію позову з додатками отримав у електронному кабінеті 27.02.2024р. (ухвалу суду), 08.02.2024р. (адміністративний позов з додатками) згідно до вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, а також і представником відповідача особисто під розписку 29.02.2024р. (ухвала суду разом з позовом та додатками до нього), що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа, розпискою представника відповідача, які наявні у справі (а.с.198-200 том 1).

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, 13.03.2024р. через систему «Електронний Суд» відповідачем було подано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити посилаючись на те, що відповідно до додатку 1 до акту перевірки від 31.08.2023р. перша подія за експортним контрактом від 03.08.2022р. №03/08 ТОВ «УКРКОМПОЗИТ+» (відвантаження товару на адресу нерезидента) відбулася 16.09.2022р., що підтверджується МД (тим ЕК10 АА). Зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, тобто вимоги, що випливають з кількох різних зобов`язань, сторонами в яких є одні й ті ж самі особи, кожна з яких в одному зобов`язанні виступає кредитором, а у другому боржником. ТОВ «УКРКОМПОЗИТ+» на момент укладення Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.08.2022р. не був кредитором за контрактом №03/08 від 03.08.2022р., а являвся тільки боржником за контрактом №08/08 від 08.08.2022р. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог згідно Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 22.08.2022р. на суму 74176,00 євро, не є можливим. Також відповідач зазначив, що згідно з пунктом 146 Постанови №18 (в редакції, що діє з 06.09.2022р.) банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. За викладеного, відповідач вважає, що висновки акту перевірки від 31.08.2023р. є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству. Крім того, позивач не зареєстрував в ЄРПН акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.08.2022р. №ЕГ-00000002 та відповідно вищезазначені послуги не відображено в декларації з ПДВ на підставі ст.186.3 (а.с.244-248 том 1).

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно до довідок відділу управління персоналом суду, у період з 22.04.2024р. по 03.05.2024р. включно суддя Конєва С.О. знаходилася у черговій відпустці (а.с.1 том 2).

Таким чином, дана адміністративна справа вирішується 06.05.2024р., тобто, у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКОМПОЗИТ+» 21.07.2016р. зареєстроване як юридична особа за адресою: АДРЕСА_1 , основним видом діяльності підприємства є виробництво керамічних санітарно-технічних виробів (основний) 23.42, перебуває на обліку як платник податків та обов`язкових платежів до бюджету в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується змістом копії Витягу з ЄДРПОУ від 18.10.2023р., наявної у справі (а.с.137-140 том 1).

У період з 11.08.2023р. по 24.08.2023р. на підставі направлення від 10.08.2023р. №4886, відповідно до пп.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, пп.69.2 п.69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку із отриманням податкової інформації від НБУ від 20.02.2023 №25-0008/42/ДСК, від 19.04.2023р. №25-0008/77/ДСК щодо виявлених фактів порушень норм валютного законодавства України та на підставі наказу від 09.08.2023р. №3721-п посадовою особою контролюючого органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 02.06.2022р. №02/06/2022, від 03.08.2022р. №03/08 за період з 02.06.2022р. по 11.08.2023р. за результатами якої був складений акт від 31.08.2023р. №3044/04-36-07-02/40676762 за висновками якого було встановлено порушення позивачем ч.2 ст.13 Закону №2473-УІІІ, зокрема, при виконанні зовнішньо-економічного контракту від 03.08.2022р. №03/08 в частині несвоєчасного одержання валютної виручки в сумі 72911,00 євро, за що згідно із ч.5 ст.13 Закону №2473-УІІІ нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, що підтверджується змістом копії наведеного акту перевірки (а.с.23-40 том 1).

Згідно Додатку 2 до акту перевірки (розрахунок пені) видно, що за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічним операціям, зокрема, за контрактом від 03.08.2022р. №03/08 сума нарахованої пені складає 810011,39 грн. (а.с.42 том 1).

Позивач, не погодившись з вказаними висновками акту перевірки, подав заперечення, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь від 28.09.2023р. №64990/6/04-36-07-02-13 про залишення висновків акту перевірки без змін (а.с.90-95,216-218 том 1).

На підставі згаданих вище висновків акту перевірки, посадовою особою контролюючого органу 03.10.2023р. було прийняте податкове повідомлення Форми «С» №0278840702, за яким за порушення ч.2 ст.13 Закону №2473-УІІІ на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та ч.5 ст.13 Закону №2473-УІІІ до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, у загальному розмірі 1 306 812,22 грн., що підтверджується копією наведеного податкового повідомлення-рішення (а.с.44 том 1).

Згідно копії Додатку до згаданого ППР (розрахунку пені) видно, що за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічним операціям, зокрема, за контрактом від 03.08.2022р. №03/08 нарахована пеня складає 810011,39 грн. (а.с.45 том 1).

Надалі, позивачем здійснювалося адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення шляхом подання відповідної скарги до контролюючого органу вищого рівня за результатами розгляду якої ДПС України було прийнято рішення від 05.12.2023р. №35917/6/99-00-06-01-02-06, за змістом якого скаргу позивача залишено без задоволення, а вищенаведене податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.66-72 том 1).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за контрактом від 03.08.2022р. №03/08 у розмірі 810011,39 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписамиЗакону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018р. №2473-VIIІ (далі Закон №2473-УІІІ).

Відповідно до частини 1статті 13 Закону №2473-VIII визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

За правилами частини 2статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно до пункту 14-2 Постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 із внесеними змінами та доповненнями, встановлено, що у період запровадження воєнного стану граничні строки за операціями з експорту та імпорту товарів становить 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.

А за приписами частини 5статті 13 Закону №2473-VIIIпередбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

В той же час, за приписами статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон №959-ХІІ) визначено, що до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб`єкти цієї діяльності, належать, зокрема, надання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб`єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб`єктами господарської діяльності суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності України.

Відповідно до статті 14 Закону №959-ХІІ всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно із положеннями частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону №959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 Припинення зобов`язання розділу І книги п`ятої Зобов`язальне право ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі- ГК України), згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 29 грудня 2021 року у справі №826/17678/15, при тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі №911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі №755/9929/15-ц).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 зробив висновок щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону №185/94-ВР. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону №185/94-ВР для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Відтак, відповідно до законодавства України одним із способів припинення зобов`язання є зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Продавцем) та контрагентом позивача - MARAGGIO POLAND SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, Польща (Покупцем) був укладений контракт від 03.08.2022р. №03/08 за умовами якого, продавець взяв на себе зобов`язання виготовити та поставити покупцю, а покупець прийняти та сплатити сантехнічні вироби у кількості, асортименті та за цінами, обумовленими у специфікаціях на кожну поставку товару, які є частиною цього контракту; загальна вартість цього контракту складає 500000 євро; оплата товару проводиться у формі 100% оплати протягом 180 днів з дня оформлення вантажної митної декларації. Датою сплати є день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. По додатковій угоді сторін можливі інші форми розрахунків, про що свідчить зміст копії наведеного контракту, наявного у справі (а.с.87-93,169-175 том 1).

У подальшому, 08.08.2022р. між вище згаданими сторонами була укладена Додаткова угода №1 до контракту від 03.08.2023р. №03/08, у якій були змінені строки сплати за товар, а саме:

- 10% від суми контракту - здійснюється передплата протягом 10 банківських днів з дати підписання контракту;

- 40% від суми контракту сплата вартості товару здійснюється протягом 120 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації;

- 50% від суми контракту сплата вартості товару здійснюється протягом 180 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації, що підтверджується і змістом копії наведеної Додаткової угоди №1 (а.с.94-95, 176-177 том 1).

Факт виконання позивачем договірних зобов`язань за зазначеним вище контрактом та поставка товару вказаному нерезиденту підтверджується МД типу ЕК 10АА, копії які наявні у матеріалах справи, а також і наведені у додатку №1 до акту перевірки (а.с.41, 96-112 том 1).

Виручка в іноземній валюті на виконання контракту у період з 03.08.2022р. по 11.08.2023р. надійшла від вказаного нерезидента у загальній сумі 3170 євро і була зарахована на поточний валютний рахунок позивача згідно платіжних доручень, які наведені у додатку №1 до акту перевірки (а.с.41 том 1).

18.08.2022р. згідно до Вимоги №1 за контрактом на поставку товару №03/08 від 03.08.2022р. позивачем було висунуто вказану вимогу щодо виконання зобов`язання MARAGGIO POLAND SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Польща), перед позивачем у розмірі 74176,00 євро, що виникло за контрактом №03/08 від 03.08.2022р. та Додатковою угодою №1 від 08.08.2022р. до цього контракту у частині виконання фінансових зобов`язань на суму 74176,00 євро шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог (а.с.123 том 1).

Разом з тим, у цей же період 08.08.2022р. між MARAGGIO POLAND SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA Польща (Постачальником) та позивачем (Замовником) був укладений контракт №08/08 предметом якого було надання інфраструктури для розміщення (хостингу), оброблення даних і пов`язану із цим діяльність; надання спеціалізованих послуг з розміщення (хостингу), такі як: веб, хостинг, потокові послуги, надання простору для розміщення програмних додатків; термін оплати встановлений - протягом 3 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі виконаних послуг, про що свідчить зміст наведеного контракту (а.с.73-77, 178-189 том 1).

15.08.2022р. між сторонами згаданого контракту був підписаний Акт приймання-передачі виконаних послуг №EU-00000002 на загальну суму 74176,00 євро (а.с.78-82,188-192 том 1).

19.08.2022р. згідно до Вимоги за контрактом №08/08 від 08.08.2022р. було висунуто вказану вимогу про виконання зобов`язання позивачем перед MARAGGIO POLAND SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Польща) у розмірі 74176,00 євро, що виникло за контрактом №08/08 від 08.08.2022р. та Актом приймання-передачі виконаних послуг №EU-00000002 від 15.08.2022р. у частині виконання фінансових зобов`язань на суму 74176,00 євро шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог (а.с.124 том 1).

22.08.2022р. між позивачем (Сторона-1) та MARAGGIO POLAND SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, Польща (Сторона-2) був укладений Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог за яким Сторона-1 і Сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст.601 ЦК України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчезазначених контрактів, у яких Сторона-1 і Сторона-2 є сторонами, а саме:

- за контрактом 08/08 від 08.08.2022р. Сторона-1 є боржником, а Сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 74176,00 євро;

- за контрактом 03/08 від 03.08.2022р. Сторона-1 є кредитором, а Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов`язання в сумі 74176,00 євро (п.1 наведеного Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог.

А згідно п.2 наведеного Договору, зобов`язання припиняються у зв`язку з їхнім зустрічним зарахуванням (а.с.119-120 том 1).

Також 22.08.2022р. між учасниками вказаного Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог був підписаний Акт зарахування зустрічної однорідної вимоги за згаданим Договором за яким, а саме:

- зобов`язання MARAGGIO POLAND SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA перед позивачем у розмірі 74176,00 євро, що виникло за контрактом №03/08 від 03.08.2022р. та Додаткової угоди №1 від 08.08.2022р. зменшилося зарахуванням зустрічної однорідної вимоги (п.п1.1 п.1 Акту);

- зобов`язання позивача перед MARAGGIO POLAND SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA у розмірі 74176,00 євро, що виникло за контрактом 08/08 від 08.08.2022р. припинено зарахуванням зустрічної однорідної вимоги (п.п.1.2 п.1 Акту).

Згідно п.2 згаданого Акту, встановлено, що взаємні зобов`язання передбачені Договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.08.2022р. виконані належними особами, належним чином та в повному обсязі, що підтверджується змістом копії наведеного Акту (а.с.121-122 том 1).

Також факт виконання вищезгаданих зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між вказаними вище сторонами підтверджується і відомостями, наведеними у картках рахунку 377 за 03.08.2022 22.08.2022, картках рахунку 362 за 03.08.2022 10.08.2023 (а.с.116-118, 165-168,224-225 том 1).

Тобто, із аналізу встановлених вище обставин слідує, що заборгованість у сумі 74176,00 євро у MARAGGIO POLAND SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA перед позивачем відповідно до умов контракту №03/08 від 03.08.2022р. та Додаткової угоди №1 від 08.08.2022р. (Вимога №1 від 18.08.2022р.) виникла 18.08.2022р. (з урахуванням строку сплати до 17.08.2022р. включно).

В свою чергу, заборгованість у сумі 74176,00 євро у позивача перед MARAGGIO POLAND SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA відповідно до умов контракту №08/08 від 08.08.2022р. (Вимога від 19.08.2022р.) виникла 19.08.2022р. (з урахуванням строку сплати до 18.08.2022р. включно).

Отже, із вищенаведеного аналізу встановлених обставин та приписів вищенаведеного чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги щодо заборгованості між позивачем та MARAGGIO POLAND SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, залік яких відбувся, були однорідними, оскільки мали грошовий характер і були виражені в одній валюті, такі розрахунки за контрактом №03/08 від 03.08.2022р. було вчинено у межах встановленого 180-денного строку та станом на 22.08.2022р. у вказаного нерезидента перед позивачем не було жодних фінансових зобов`язань.

Наведені вище висновки суду щодо однорідності зустрічних вимог за контрактами №03/08 від 03.08.2022р. та №08/08 від 08.08.2022р. спростовують аргументи відповідача з приводу того, що вказані вимоги за цими контрактами не є однорідними.

А відповідно, враховуючи те, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 74176,00 євро у даних правовідносинах відбулося в межах 180-денного строку, який встановлений п. 14-2 Постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 із внесеними змінами та доповненнями, тому суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення закону при виконанні контракту №03/08 від 03.08.2022р., що вказує на протиправність нарахування пені в сумі 810011,39 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем у відзиві на позов не доведено належними, достатніми та допустимими доказами правомірність і законність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування пені у сумі 810011,39 грн. при виконанні контракту №03/08 від 03.08.2022р. з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених чинних норм законодавства, які відповідачем не спростовані.

Є необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач на момент укладення Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.08.2022р. не був кредитором за контрактом №03/08 від 03.08.2022р., а являвся тільки боржником за контрактом №08/08 від 08.08.2022р., оскільки зазначене твердження суперечить умовам контракту №03/08 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 08.08.2022р. до цього контракту (строк сплати - 10% від суми контракту - здійснюється передплата протягом 10 банківських днів з дати підписання контракту) та умовам Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.08.2022р.

При цьому, жодних доказів визнання Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.08.2022р. недійсним (нікчемним) у встановленому порядку відповідачем суду не надано.

У даному випадку судом враховується і те, що Велика палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зазначила, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, і посилання відповідача у відзиві на позов про те, що згідно з пунктом 146 Постанови №18 (в редакції, що діє з 06.09.2022р.) банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з огляду на те, що згідно підпункту 5 пункту 10 Розділу III, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, яка затвердженаПостановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 далі Інструкції №7), банк має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:1) вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; 2) строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;3) між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

При цьому, слід зазначити, що вищенаведені норми передбачають право, а не обов`язок банку завершити валютний нагляд за суб`єктом, і це право знаходиться за межами компетенції позивача та не може вплинути на спірні правовідносини.

Аргументи відповідача з приводу того, що позивач не зареєстрував в ЄРПН акт приймання-передачі виконаних послуг від 15.08.2022р. №ЕГ-00000002 та вищезгадані послуги не відображено в декларації з ПДВ на підставі ст.186.3 «в» не були предметом перевірки позивача згідно акту від 31.08.2023р. (таких посилань акт перевірки не містить), а також і підставами для нарахування пені за ч.5 ст.13 Закону №2473-УІІІ за податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2023р. у оспорюваній частині, тому посилання на ці обставини у відзиві на позов відповідача є безпідставними і необґрунтованими.

Інші доводи відповідача не беруться судом до уваги, оскільки не спростовуються вищенаведених висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень податкового повідомлення-рішення про нарахування пені у оспорюваній частині в сумі 810011,39 грн., суд приходить до висновку, що обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного рішення є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються наведеними доказами, а тому наведене податкове повідомлення-рішення у спірній згаданій вище сумі, є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обгрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи до уваги викладене, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування пені у сумі 810011,39 грн. на підставі ч.5 ст.13 Закону №2473-УІІІ, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення у частині нарахування пені у наведеній сумі, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Що стосується позовних вимог про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу (адвокатські послуги), що складають 25000 грн., суд зазначає про таке.

Згідно з частиною третьоюстатті 132 КАС Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятоюстатті 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомоюстатті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятоїстатті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Згідно із положеннямистатті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами частини третьоїстатті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі положеннямистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Зазначене передбачено як приписами цивільного права, так іЗаконом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до пунктів 1.1 та 4.1 договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) №01/02/01-24 від 03.01.2024р. укладеного між ТОВ «УКРКОМПОЗИТ+» та АБ «Г.І.Б. «ЮНІВЕРСАЛ ПРОДАКШН», за надання юридичних послуг щодо оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0278840702 від 03.10.2023р., за представництво в суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) позивач (замовник) сплачує гонорар у фіксованому розмірі, який становить 25000,00 грн. Гонорар підлягає оплаті на підставі виставленого рахунку в продовж 10 банківських днів, з дати його надання Замовнику(а.с.142-143 том 1).

Таким чином, розмір гонорару адвоката встановлений договором у фіксованому розмірі, отже є визначеним, та не потребує детального опису робіт, визначеного частиною четвертоюстатті 134 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Крім того, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Факт оплати позивачем за наведених договором за надання правової допомоги (адвокатських послуг) на суму 25000 грн. підтверджено копіями рахунку №Счт-00008 від 30.01.2024р. та платіжною інструкцією №4344 від 30.01.2024р. (а.с.146-147 том 1).

Таким чином, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, а також відсутність заперечень з боку контролюючого органу щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу (таких заперечень відповідачем у відзиві на позов не наведено), суд приходить до висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 25000,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи, отже підлягають стягненню на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12150 грн. 17 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №4350 від 30.01.2024р. (а.с.22, 152 том 1).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОМПОЗИТ+» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0278840702 від 03.10.2023р. в частині задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0278840702 від 03.10.2023р. в частині нарахування пені у сумі 810011,39 грн. (вісімсот десять тисяч одинадцять гривень 39 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОМПОЗИТ+» (49022, місто Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, код ЄДРПОУ 40676762) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12150 грн. 17 коп. (дванадцять тисяч сто п`ятдесят грн. 17 коп.) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25000 грн. 00 коп. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва