Ухвала

від 06.05.2024 по справі 380/9163/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 травня 2024 рокусправа № 380/9163/24

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович розглянувши у м.Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі;

зобов`язати виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), але не більш як за шість місяців, за період з 26 грудня 2022 року по 26 червня 2023 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Відповідно до п.п.3, 5 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з п. 2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Як вбачається з матеріалів позову, позивачем, у порушення вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, не зазначено в позовній заяві відомих номерів засобів зв`язку, адреса електронної пошти відповідача.

Щодо строку звернення до суду із позовною вимогою з приводу нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку.

Розглядаючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, судом досліджується таке:

- початок перебігу строку звернення до суду;

- строк який підлягає застосуванню до спірних правовідносин;

- момент закінчення строку звернення до суду;

- поважність причин пропуску згаданого строку.

Щодо початку перебігу строку звернення до суду.

Абзацом першим ч.2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зміст даної норми вказує на те, що початок перебігу строку давності повязується з днем коли особа дізналася або повинна була дізнатися.

Свої вимоги позивач обгрунтовує положеннями ст.117 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла після 19.07.2022 року).

Так, ч.1 наведеної норми передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Зміст наведених норм вказує на те, що за відсутності спору обов`язок роботодавця щодо виплати належних працівникові сум виникає у строки визначені ст.116 Кодексу законів про працю України, а при наявності спору такий обов`язок виникає якщо спір вирішено на користь працівника.

Як наслідок право працівника вимагати згаданих виплат, як і початок перебігу строку звернення до суду, виникає в момент невиконання роботодавцем свого обов`язку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви між сторонами існував спір щодо виплати належних працівникові сум при звільненні, який вирішено рішенням Львівського окружного адміністративного суду 28.04.2023 року, яке набрало законної сили 11.09.2023 року.

Відтак, саме з цієї дати - 11.09.2023 року - належить починати перебіг строку звернення до суду.

Додатково слід зазначити, що помилковим буде вважати початок перебігу строку звернення до суду з моменти виплати сум за рішенням суду, оскільки суми виплати та строки їх виплати, з урахуванням присічного шестимісячного строку визначеного у статті 116 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла після 19.07.2022 року), жодним чином не впливають на права працівника.

У цьому контексті слід звернути увагу на існування правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 25.02.2021 року у справі №240/5092/20, від 11.03.2021 року у справі №560/3338/19, від 15.07.2021 року у справі №300/2782/20, від 07.02.2023 року у справі №480/2878/22, від 18.05.2023 року у справі №420/9651/22 та багатьох інших, згідно яких початок перебігу строку звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має обчислюватися з дня проведення остаточного розрахунку з працівником.

Однак, такі сформовані без урахування нової редакції статті 116 Кодексу законів про працю України після 19.07.2022 року, а тому не можуть братись до уваги.

Щодо строку, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.122 позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зміст позовних вимог вказує на те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відтак, дані спірні правовідносини не можуть уважатись спором про виплату належних звільненому працівникові сум та як наслідок строки визначені ст.233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню да них.

Як вбачається з позовної заяви, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2022 року №334 позивача виключено зі списків особового складу частини.

Вказаний вид служби відноситься до публічної.

За таких обставин, до спірних правовідносин належить застосовувати місячний строк звернення до суду, визначений частиною 5 статті 122 КАС України.

Аналогічні правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 11.02.2021 року у справі №240/532/20 та від 07.07.2021 року у справі №500/2253/20.

Відтак, з урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України.

Щодо закінчення перебігу строку звернення до суду.

Як зазначалось вище між сторонами існував спір щодо виплати належних працівникові сум при звільненні, який вирішено рішенням Львівського окружного адміністративного суду 28.04.2023 року, яке набрало законної сили 11.09.2023 року.

Відтак, перебіг строку закінчився 11.10.2023 року.

Щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.

При поданні позову не було подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску.

При цьому, судом не встановлено поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, позовну заяву належить залишити без руху у відповідності до ч.1 ст.169 КАС України, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої.

Керуючись ст.ст.161,169,248 КАС України, суддя, -

у х в а л и в :

Позовну заяву залишити без руху.

Позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки шляхом подання нової редакції позовної заяви із зазначенням відомих номерів засобів зв`язку, адреса електронної пошти відповідача; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович